Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/16359/25

Справа № 308/16359/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16.06.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., за участю ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Сенича І. І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/258/26, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Сенича І. І. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.01.2026. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 (п`ять) років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 498724 від 30.10.2025 та постанови судді від 19.01.2026 вбачається, що 30.10.2025 о 21 год 45 хв в м. Ужгороді по вул. Доманинській, 241, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи права керування транспортним засобом, вчинив порушення повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Сенич І. І. просить скасувати постанову суду від 19.01.2026 та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З матеріалів справи не вбачається жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 безпосередньо керував транспортним засобом у момент зупинки. З відеозапису вбачається, що автомобіль перебував у припаркованому стані. Відеофіксація здійснювалася з переривами, відтак не може вважатися належним та допустимим доказом. Суд першої інстанції фактично переклав обов`язок доведення невинуватості на сторону захисту. Наявність пояснень особи, не звільняє уповноважений на складання протоколу орган від обов`язку довести подію і склад правопорушення. Суд не навів мотивів, з яких відкинув конкретні доводи захисту, обмежившись загальними формулюваннями, що свідчить про неповне та необ`єктивне з`ясування обставин справи. Крім того, в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення строку. Клопотання обґрунтоване ти, що копію постанови Закарпатського апеляційного суду від 31.03.2026 стороною захисту отримано лише 14.04.2026, апеляційна скарга подана 15.04.2026, тому вважає строк пропущеним з поважних причин і просить такий поновити. -2- Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Сенича І. І., які підтримали клопотання та апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд уважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга захисником-адвокатом Сеничем І. І. на постанову судді від 19.01.2026 вперше подана 28.01.2026, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, зважаючи на недоліки поданої апеляційної скарги така була двічі йому повернута постановами Закарпатського апеляційного суду від 31.03.2026 та 30.04.2026. Натомість, копія постанови Закарпатського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла ОСОБА_1 та його захиснику-адвокату Сеничу І. І. 03.05.2026, апеляційна скарга була подана - 04.05.2026. З урахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права на захист особи, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції відносно ОСОБА_1 апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. -3- З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 498724 від 30.10.2025 вбачається, що 30.10.2025 о 21 год 45 хв в м. Ужгороді по вул. Доманинській, 241, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи права керування транспортним засобом, вчинив порушення повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Всупереч доводів апеляційної скарги, в матеріалах справи міститься інформація, за якою ОСОБА_1 11.11.2024 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Факт наявності цієї постанови працівники поліції з`ясували на місці зупинки і при цьому, матеріали не містять відомостей про те, що така постанова оскаржувалась чи скасована. Вищенаведені докази є належними, достовірними та достатніми, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Всупереч доводів апеляційної скарги, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що працівник патрульної поліції Гальо М. М., який оформляв матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був упередженим під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість поліцейського у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких відомостей про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди підписати протокол про адміністративне правопорушення, на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд приходить до висновку проте, що поліцейський при виконанні свої посадових обов`язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень. Відповідно до пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII вiд 30.06.1993. Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року. На переконання апеляційного суду, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП доведена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 498724 від 30.10.2025, складеним з дотриманням вимог, передбачених ст. 254-256 КУпАП і засвідченим підписами уповноваженої особи та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; розпискою ОСОБА_1 про залишення на зберігання транспортного засобу; рапортом поліцейського взводу 2 роти 2 УПП в Закарпатській області ДПП Гальо М.; довідками старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП у Закарпатській області ДПП Пастики Д. від 01.11.2025 проте, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування -4- транспортними засобами, те, що він не є власником транспортного засобу та про повторність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності; відеозаписом, на якому чітко відображено хронологію події, яка мала місце за участі ОСОБА_1 . Твердження захисника про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки такі не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували факт притягнення 11.11.2024 ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що підтверджується довідкою УПП в Закарпатській області (а. с. 7). Апеляційний суд оглянув відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого чітко вбачається, що працівники поліції підходять до транспортного засобу, у якому на місці водія перебуває ОСОБА_1 , на пасажирському сидінні знаходиться особа жіночої статі. Працівники поліції встановлюють особу водія, просять надати документи. На запитання працівників патрульної поліції, чи притягався він до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 відповідає, що на цій машині ще ні. Крім того, ОСОБА_1 повідомляють, що на машину є орієнтування. Факт керування він не заперечував, при цьому з`ясовував у поліцейських, чи будуть вони оформляти відносно нього адміністративні матеріали, просив такі не складати, мотивуючи тим, що не встиг зробити документи, оскільки не мав часу. Враховуючи наведене, твердження захисника, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та не зупинявся працівниками поліції, є безпідставним та такими, що не підтверджується наявними в справі доказами, а позиція останнього щодо невизнання ним вини розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту останнього з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Посилання на те, що відеозапис є неповним, тобто не зафіксовано безпосередньо факту керування та зупинки транспортного засобу, не є підставою для скасування прийнятого судом рішення за умови того, що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 498724 від 30.10.2025, так й у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в його належності та допустимості. Таким чином, винуватість ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є логічними, послідовними, належними та достатніми і узгоджуються між собою. Апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги такими, що мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, призначив адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП. Так, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу, -5- застосоване відносно ОСОБА_1 є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень і таким, що відповідає характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративного стягнення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_1 стягнення, яке хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення, а також необхідним для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає характеру вчиненого правопорушення, а тому підстав для його зміни навіть з врахуванням особи ОСОБА_1 не вбачається. За таких обставини, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана стороною захисту апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Клопотання захисника-адвоката Сенича І. І. задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.01.2026. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Сенича І. І. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.01.2026 щодо ОСОБА_3 ,- без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя