Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/3268/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/889/26 Справа № 183/3268/23 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2026 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М., за участю секретаря Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про зобов`язання проведення реструктуризації за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року,- В С Т А Н О В И В: 17 березня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого позивач посилається на те, що 18 вересня 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №б/н, на підставі якого банк надав відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зі своєї сторони, банк виконав всі умови підписаного договору, і надав ОСОБА_1 кредит у зазначеному вище розмірі, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, своєчасно не сплачував кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 22 лютого 2023 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 257,24 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 28 841,48 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 6 415,76 грн. Зазначену суму, а також судові витрати позивач просить стягнути з відповідача (том 1 а.с.5-8). 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк", який в подальшому уточнив. В обґрунтування уточненої зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 27 листопада 2023 року із повідомлення з додатку "Дія" йому стало відомо про наявність в провадженні суду цивільної справи, в якій АТ КБ "ПриватБанк" просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 вересня 2012 року. У той же час, 10 червня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг", яким були внесені зміни до розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до п. 71, якого у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, грошові зобов`язання за укладеними до 24 лютого 2022 року з фінансовими установами (крім кредитних спілок) договорами про споживчий кредит підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу споживача. Так, ОСОБА_1 посилається на те, що 12 серпня 2023 року він звернувся на офіційну електронну адресу до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про реструктуризацію його зобов`язань за укладеним кредитним договором в загальному розмірі 26 631,41 грн., однак відповіді на таку заяву не надходило, представники АТ КБ "ПРИВАТБАНК" йому повідомляли в усній формі про те, що в реструктуризації заборгованості йому відмовлено. У зв`язку із чим, він повторно, а саме 03 січня 2024 року звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із такою заявою та тільки 19 січня 2024 року у додаток "Приват24" йому надійшла відповідь про відмову в реструктуризації із посиланням на п. 38 ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність". ОСОБА_1 вважає таку відмову неправомірною та такою, що суперечить вимогам Закону України "Про споживче кредитування". Додатково, ОСОБА_1 посилається на те, що остання транзакція з його кредитного рахунка відбулась 30 січня 2022 року, всі інші вимоги до нього складаються з того, що банк самостійно списував кошти на погашення відсотків, чим штучно збільшував розмір заборгованості за тілом кредиту, хоча він такі умови не погоджував із АТ КБ "ПриватБанк", як і не погоджував умови щодо відсотків за користування кредитними коштами, а докази нібито узгодженого розміру відсотків за користування кредитом не є належними та допустимими, оскільки останні вчинені односторонньо банком без узгодження зі споживачем кредитної послуги. У зв`язку із чим, ОСОБА_1 просив суд залишити без задоволення позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, визнати відмову АТ КБ "ПриватБанк" у проведенні реструктуризації та бездіяльність АТ КБ "ПриватБанк" неправомірними та зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" провести реструктуризацію його зобов`язань за кредитним договором № б/н від 18 вересня 2012 року в загальному розмірі 26 631,41 грн. відповідно до п. 71 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" і вирішити питання стосовно судових витрат (том 2 а.с.а.с. 1-8, 45-52) . Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 вересня 2012 року за тілом кредиту у сумі 28 841 грн. 48 коп., а також судовий збір у розмірі 2 195,59 грн., а всього на суму 31 037 грн. 07 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про зобов`язання проведення реструктуризації відмовлено. Судові витрати за зустрічним позовом віднесено на рахунок ОСОБА_1 ( том 2 а.с.192-203). Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив, рішення суду 1 інстанції скасувати, і ухвалити нове, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити та зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (том 2 а.с.208-209). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду 1 інстанції скасувати. Судом першої інстанції встановлено, що 18 вересня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого за установчими документами є АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, зазначені обставини визнаються сторонами. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно з розрахунком, поданим АТ КБ "ПриватБанк", заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 22 лютого 2023 року становить35 257,24 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 28 841,48 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 6 415,76 грн. 02 січня 2024 року ОСОБА_1 звертався до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про проведення реструктуризації від 02 січня 2024 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, квитанцією АТ "Укрпошта" з відправленням № 5120001671409 та повідомленням із застосунку "Приват24" споживача, наданими суду в засвідчених ОСОБА_1 копіях. Така заява була отримана банком 08 січня 2024 року, що підтверджується інформаційною довідкою з офіційного вебсайту АТ "Укрпошта", водночас суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення заяви від 12 серпня 2023 року, як і не містять доказів отримання її банком. Відповідно до тексту заяви від 02 січня 2024 року ОСОБА_1 , посилаючись на положення п.71 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", просив про реструктуризацію його зобов`язань за кредитним договором. До цієї заяви було додано копію договору оренди житлового приміщення від 01 липня 2023 року, а також копію довідки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 за формою ОК-7. 19 січня 2024 року АТ КБ "ПриватБанк" на заяву ОСОБА_1 про реструктуризацію кредитної заборгованості згідно з вимогами п.71 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" надав відповідь за № 20.1.0.0.0/7-240109/32396, якою відмовив у задоволенні запиту ОСОБА_1 щодо реструктуризації заборгованості, обґрунтувавши відмову тим, що задоволення такої заяви призведе до зміни умов надання послуги та надання необґрунтованої переваги у наданні послуги саме такому споживачеві. Задовольняючи первісні позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов`язань, підлягають стягненню фактично отримані та неповернуті кошти. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості в цій частині, оскільки в анкеті-заяві від 18.09.2012 року відсутні будь які умови щодо отримання кредитної картки, її виду, кредитного ліміту, процентів, відповідальності у вигляді пені за порушення зобов`язання. Надані банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не взяв до уваги, оскільки, з огляду на зазначене їх не можна вважати складовою кредитного договору. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд 1 інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 не підпадає під дію п. 71 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", як така, що підлягає обов`язковому задоволенню зі сторони фінансової установи в частині реструктуризації зобов`язань за кредитним договором. ОСОБА_1 не надано інших доказів, які передбачені п.п.8 пункту 7-1 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим останній, як споживач кредитної послуги, не відповідає вимогам п.п. 3 пункту 7-1 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування". Однак із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Як вбачається із матеріалів справи, 18 вересня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого за установчими документами є АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, зазначені обставини визнаються сторонами. Згідно з розрахунком, поданим АТ КБ "ПриватБанк", заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 22 лютого 2023 року становить 35 257,24 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 28 841,48 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 6 415,76 грн. 17.03.2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся із позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 18.08.2012 року у розмірі 35 257,24 грн. 02 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про реструктуризацію кредитної заборгованості згідно з вимогами п.71 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». 19 січня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» на заяву ОСОБА_1 про реструктуризацію кредитної заборгованості згідно з вимогами п.71 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» надав відповідь за № 20.1.0.0.0/7-240109/32396, якою відмовив у задоволенні запиту позивача щодо реструктуризації заборгованості, обґрунтувавши відмову тим, що задоволення такої заяви призведе до зміни умов надання послуги та надання необґрунтованої переваги у наданні послуги позивачу. Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту. 02 липня 2023 року набув чинності Закон України від 10 червня 2023 року № 3156-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг», яким Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7-1. Відповідно до підпунктів 1-5 пункту 7-1 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів після його припинення чи скасування грошові зобов`язання за укладеними до 24 лютого 2022 року з фінансовими установами (крім кредитних спілок) договорами про споживчий кредит підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу споживача або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у такому порядку та з дотриманням таких умов: 1) договір про споживчий кредит не забезпечено заставою (іпотекою); 2) відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення із споживача заборгованості за договором про такий споживчий кредит або відповідне виконавче провадження; 3) місцем постійного проживання або покинутим місцем постійного проживання споживача (зокрема, якщо споживач є особою, яка взята на облік як внутрішньо переміщена особа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) є територія України, на якій ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) споживач одночасно відповідає таким критеріям: а) станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг" та станом на дату подання заяви про реструктуризацію у споживача наявне невиконане грошове зобов`язання (прострочене грошове зобов`язання та/або грошове зобов`язання, строк сплати якого не настав) перед кредитором або новим кредитором (далі - кредитор), крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя у зв`язку з виконанням ним зобов`язань споживача; б) станом на 23 лютого 2022 року у споживача відсутнє прострочене грошове зобов`язання, яке споживач згідно з договором про споживчий кредит зобов`язаний сплатити не пізніше 23 лютого 2022 року, або якщо споживачем внесено кошти на погашення заборгованості за договором про споживчий кредит у розмірі простроченої заборгованості, що існувала станом на 23 лютого 2022 року, чи таку прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; 5) додатково до критеріїв, зазначених у підпункті 4 цього пункту, споживач на дату подання заяви про реструктуризацію відповідає хоча б одному з таких критеріїв: а) державна та соціальна матеріальна допомога та/або пенсійне забезпечення, благодійна допомога, у тому числі виплачена (надана) міжнародними благодійними організаціями (їх філіями, представництвами), є єдиним джерелом доходу споживача та членів його сім`ї; б) споживач є батьком чи матір`ю багатодітної сім`ї, які отримують субсидію на оплату житлово-комунальних послуг; в) споживач або член його сім`ї є особою з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пунктів 10-16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а нарахований за три місяці до дати подання заяви про реструктуризацію середньомісячний сукупний дохід споживача та членів його сім`ї не перевищує двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня року, в якому подано заяву про реструктуризацію. Відповідно до підпункту 6 пункту 7-1 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" реструктуризація грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит здійснюється за заявою про проведення реструктуризації, що подається кредитору у паперовій або електронній формі відповідно до вимог, визначених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", споживачем або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається реєстрованим поштовим відправленням чи електронною поштою. Згідно з п.п.7 пункту 7-1 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у заяві про реструктуризацію зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) споживача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); найменування кредитора (повне або скорочене); інформація про номер договору (за наявності), дату укладення договору, яким передбачене грошове зобов`язання, про реструктуризацію якого подається заява; інформація про зареєстроване та задеклароване місце проживання споживача; контактна інформація споживача та його представника (у разі подання заяви про рестуруктуризацію представником споживача) (номер телефону, адреса електронної пошти тощо); інформація про відповідність споживача критеріям, визначеним цим пунктом, які надають право на реструктуризацію грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит. За вимогами п.п.8 пункту 7-1 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" до заяви про реструктуризацію додаються такі документи: довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для споживача, який покинув місце постійного проживання, розташоване на території України, на якій ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованій Російською Федерацією території України); документи, що підтверджують постійне місце проживання на території України, на якій ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованій Російською Федерацією території України; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи споживача та членів його сім`ї - на вимогу кредитора); посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, надане відповідно до пунктів 10-16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (за наявності). Частиною третьою статті12 та частиною першою, шостою статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів). Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 надіслав на адресу АТ КБ «ПриватБанк» заяву про проведення реструктуризації у порядку Закону України «Про споживче кредитування», яка отримана банком 08 січня 2024 року та зареєстрована 09.01.2024 року за № 356265-ВБ. У заяві він вказав усі обов`язкові реквізити, визначені підпунктом 7 пункту 7-1 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», та долучив документи, які підтверджують такі відомості, а саме: копія договору оренди житлового приміщення та довідку про доходи. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою про фактичне проживання/не проживання особи № М-632-3-822 від 06 липня 2024 року. Зазначене житлове приміщення ОСОБА_1 винаймає у ОСОБА_2 на підставі відповідного договору оренди житлового приміщення від 01 липня 2023 року. Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, до територій можливих бойових дій Запорізька міська територіальна громада віднесена з 01.02.2023 (UA23060070000082704) . У листі №6505/6/ЗВГ-25 від 15.08.2025 Міністерство розвитку громад та територій України зазначило, що: згідно з Кодифікатором м. Запоріжжя (UA23060070010069526) включено до складу території Запорізької міської територіальної громади (UA23060070000082704). Таким чином, висновки суду 1 інстанції, що ані с. Новоселівка Самарівського району Дніпропетровської області (місце реєстрації), ані м. Запоріжжя (місце постійного проживання) відповідно до вищезазначеного наказу, не відносяться ані до територій України, на яких ведуться (велися) бойові дії, ані до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, чим виключається наявність однієї з обов`язкових умов для обов`язкової реструктуризації заборгованості ОСОБА_1 первісним позивачем не ґрунтується на нормах закону. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Банк листом відмовив у проведенні реструктуризації, вказавши що задоволення такої заяви призведе до зміни умов надання послуги та надасть необґрунтовану перевагу у наданні послуги позивачу. Зміст листа відповідача підтверджує, що відмова у проведенні реструктуризації боргу не містить конкретних правових підстав. Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин, за яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, що відповідають зазначеним у підпунктах 1-5 пункту 7-1 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям та підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника у разі у разі ненадання споживачем необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 8 цього пункту; подання недостовірних відомостей у заяві про реструктуризацію та документах, що додаються до неї; усі зобов`язання за договором про споживчий кредит реструктуризовано після 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг"; договір про споживчий кредит укладений з метою придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, житлового об`єкта незавершеного будівництва), майнових прав на таке майно та/або автомобіля, за умови що відповідне майно/автомобіль надано в іпотеку/заставу кредитору; реальна річна процентна ставка, визначена в договорі про споживчий кредит, є меншою за облікову ставку Національного банку України, що діє на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг", збільшену на 5 процентних пунктів (далі - гранична ставка). За наведених обставин, за змістом пункту 7-1 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у АТ КБ «ПриватБанк» не було передбачених законом підстав для відмови ОСОБА_1 у здійсненні реструктуризації заборгованості за кредитним договором від 18 вересня 2012 року № б/н. Відповідно до підпункту 14 пункту 7-1 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя у зв`язку з виконанням ним зобов`язань споживача, заяви про реструктуризацію відповідно до цього пункту. Кредитор зобов`язаний не пізніше 14 днів з дня реструктуризації здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати споживачу (його представнику), поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам реєстрованим поштовим відправленням інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (у тому числі інформацію про всі наявні зобов`язання споживача за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам на їхню вимогу. Отже, зобов`язання передбачені кредитним договором, який укладений 18 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», підлягали реструктуризації, тому відповідач безпідставно відмовив у задоволенні заяви позивача про її проведення. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі, визнання незаконною відмову відповідача у проведенні реструктуризації зобов`язань ОСОБА_1 , за кредитним договором б/н від 18.09.2018 року за його заявою від 02.01.2024 року про реструктуризацію кредитної заборгованості згідно з вимогами п.7-1 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та зобов`язання відповідача провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 , за кредитним договором б/н від 18.09.2012 року за його заявою від 02.01.2024 року про реструктуризацію кредитної заборгованості згідно з вимогами п.7-1 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними. Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Під час звернення із зустрічним позовом до суду ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 грн., під час подачі апеляційної скарги скаржником було сплачено судовий збір у розмірі 3 220,80 грн. Оскільки зустрічна позовна заява та апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 в розмірі 4 432,00 грн. (1 211,20 (судовий збір за подачу зустрічної позовної заяви) + 3 220,80 грн. (за звернення з апеляційною скаргою)). Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року - скасувати та ухвали нове рішення. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про зобов`язання проведення реструктуризації - задовольнити. Визнати незаконною відмову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у проведенні реструктуризації зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 18 вересня 2012 року, що висловлена у листі від 19-01-2024 р.№20.1.0.0.0/7-240109/32396 за його заявою від 02 січня 2024 року про реструктуризацію кредитної заборгованості згідно з вимогами п.7-1 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 , за кредитним договором б/н від 18 вересня 2012 року за його заявою від 02 січня 2024 року про реструктуризацію кредитної заборгованості згідно з вимогами п.7-1 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 4 432,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року. Судді: