Постанова Львівський апеляційний суд № 450/2524/25

Справа № 450/2524/25 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О. Провадження № 22-ц/811/409/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Гаврилюк Я.Ю. з участю відповідачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року в складі судді Даниліва Є.О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - встановив: У червні 2025 року позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №497528-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 33 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконав, надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 33000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів. Однак відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором №497528-КС-005 від 02.09.2024 про надання кредиту належним чином не виконала, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором, у зв`язку з чим станом на 28.05.2025 утворилась заборгованість у розмірі 111870,00грн., з яких: 33 000, 00 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту, 55770,00 грн сума прострочених платежів по процентах, 16500,00 грн - сума заборгованості по штрафам, 6600,00 грн - сума прострочених платежів за комісією. Враховуючи вищенаведене, позивач просив позов задоволити. Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №497528-КС-005 від 02.09.2024 в сумі 88770,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 1207 грн 92 коп. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , вважає незаконним та необгрунтованим, оскільки судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, порушення норм процесуального та матеріального права. В обгрунтування доводів скарги покликається на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Договір позики (у вигляді паперової копії) створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документнообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою., який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Апелянт наголошує, що не укладала Договір кредиту, відповідно не погоджувала процентну ставку та інші умови кредитування. Наведене вказує на неукладеність оспорюваного правочину. Вимога про стягнення відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченому у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, доросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стримулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діяючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідачка не могла оцінити належно. Враховуючи наведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 55770,00 грн не є співрозмірною сумі кредиту 33000,00 грн, супечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами. Тому при ухваленні рішення просить зменшити розмір відсотків до суми заборгованості. Також апелянт зауважує, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики, а надана стороною позивача довідка не містить достовірного підтвердження перерахування коштів саме апелянту. Вищенаведне вказує на те, що позивач не довів обставин, на яких грунтуються позовні вимоги. Просить скасувати повністю рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог, при цьому врахував, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини внаслідок підписання електронного договору. Оскільки відповідачка своїх зобов`язань щодо сплати тіла кредиту та відсотків за договором не виконала, суд дійшов висновку про їх стягнення в судовому порядку. При цьому, суд не вбачав підстав для стягнення штрафу та комісії, при цьому рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується, відтак відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з такого. Судом встановлено, що 02.09.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачкою ОСОБА_1 укладений договір №497528-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 33000,00 грн; строком на 24 тижні; стандартна процентна ставка в день 1%, фіксована; комісія за надання кредиту 6600,00 грн. одноразово при видачі кредиту; строк дії Договору до 17.02.2025; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 81 025,88 грн.; загальні витрати за кредитом 48 025,88 грн.; орієнтовна реальна річна процента ставка 6676,87%; денна процентна ставка 0,86 процентів; дата видачі кредиту 02.09.2024; дата повернення кредиту - 17.02.2025. Прийняття відповідачкою пропозиції із запропонованими умовами підтверджує паперова копія Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору №497528-КС-005 від 02.09.2024 про надання кредиту з аналогічними умовами, що містить відомості про підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4440 та кваліфікованим електронним підписом директора Гайворонської М.М. Кредит надається шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, що наведений у розділі 12 Договору №497528-КС-005 від 02.09.2024. Відповідно до п.4.1. цього правочину, кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 12 Договору. Пункт 4.2 Договору передбачає, що нарахування позичальну процентів здійснюється за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2 Договору, починаючи з першого дня користування кредитом. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступниз 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором. Згідно із п. 4.3 Договору кредит, проценти та будь-які інші платежі за Договором підлягають сплаті позичальником у безготівковій формі, шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 12 Договору, у строк, відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) Кредиту, так само як і датою сплати процентів та інших платежів, передбачених умовами Договору, вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 12 Договору. Розділ 12 Договору містить відомості про його підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором UA-4440. Паспорт споживчого кредиту відповідає умовам кредитного договору, також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2612 та електронним підписом директора Гайворонською М.М . Анкета клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи), окрім найменування позичальника, адреси реєстрації, РНОКПП, дати та місця народження, паспортних даних, містить номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів, а саме № НОМЕР_1 . Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у розмірі 33000,00 грн. Даний факт підтверджується отриманими на виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.06.2025, відомостями, які надані АТ КБ «Приватбанк» про те, що банківська картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ). З виписки по картковому рахунку з 02.09.2024 по 17.02.2025 вбачається, що на вказану картку 02.09.2024 зарахований переказ в розмірі 33000,00 грн від ТОВ «Бізнес Позика». Отже, приймаючи умови договорів, відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Договору про надання кредиту, повністю розуміє усі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно їх дотримуватися, які розміщені в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та опубліковані на його офіційних сайтах. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Після укладення кредитного договору №497528-КС-005 від 02.09.2024 року, він разом з додатком №1 та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» був відправлений відповідачці на її електронну пошту Sofijka20101wiw@ukr.netта розміщений в особистому кабінеті клієнта для перегляду та скачування в цілодобовому режимі без обмежень, що підтверджено візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору.Зокрема згідно візуальної форми послідовності дій клієнта при укладенні кредитного договору №497528-КС-005 від 02.09.2024 року в інформаційно-телекомунікаційній системи Товариства вбачається алгоритм дій сторін під час укладення договору: вхід в особистий кабінет; отримання інформації про статус клієнта; передача інформації обраних клієнтом умов кредиту; надання паспорту споживчого кредиту; запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорта споживчого кредиту та Інформаційного повідомлення; підписання паспорта споживчого кредиту та Інформаційного повідомлення; формування шаблону оферти; запит на відправку шаблону акцепту; запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання договору; підписання договору клієнтом; підписання договору Товариством; формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору; відправка документів на електронну пошту; відображення документів у особистому кабінеті. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. При цьому, ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно із ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Зважаючи на встановлені судом обставини справи, колегія суддів вважає доведеним, що вказаний вище кредитний договір №497528-КС-005 від 02.09.2024 підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «Бізнес Позика» на номер телефону, зазначений відповідачкою, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться коди ідентифікатори відповідачки, що і є її безпосереднім підписом, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Заперечуючи щодо підписання одноразовим ідентифікатором кредитного договору, проходження верифікації та ідентифікації відповідачки, вона клопотань про витребування оригіналу такого доказу, візуального огляду інформаційно-комунікаційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої, залучення спеціаліста або призначення відповідної судової експертизи для здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, сторона відповідача не заявляла. Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір не підписувався, а ідентифікація та верифікація особи, яка відбулась при укладенні договору, не підтверджена матеріалами справи, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки ідентифікація особи ОСОБА_1 відбувалась у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» та узгоджується із положеннями ч. 6 ст. 11 зазначеного Закону. Підписання договору відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора не спростовано. Крім того, на підтвердження перерахування коштів на виконання умов договору у матеріалах справи міститься інформаційний лист АТ КБ «Приватбанк» про те, що банківська картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та виписка по картковому рахунку, з якої вбачається, що у період з 02.09.2024 по 17.02.2025 на вказану картку 02.09.2024 зарахований переказ в розмірі 33000,00 грн від ТОВ «Бізнес Позика», що спростовує доводи апелянта у цій частині. При цьому, заперечуючи проти укладення договору, відповідачка не надала належних доказів укладення договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на її рахунок, а також неналежності номеру телефону в момент укладення договору, звернення відповідача до правоохоронних органів щодо неправомірного використання позивачем персональних даних відповідача чи шахрайських дій. Колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що між сторонами укладений кредитний договір в електронній формі та згідно Договору №497528-КС-005 від 02.09.2024 позивачем перераховано відповідачці на її власний картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти відповідно у розмірі 33000,00 грн. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19. Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачка має борг, з яких 33000, 00 грн. за тілом кредиту, 55770,00 грн - за процентами. Оскільки позивач зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідачка, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернула належні до сплати грошові суми, порушуючи встановлений графік обов`язкових платежів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині. Доводи відповідачки, що вона не уклала договір позики і відповідно не погоджувала процентну ставку та інші кабальні умови кредитування спростовується самими її поясненнями, в яких зазначає, що вимога про нарахування та сплату відсотків є явно завищеними і не відповідають передбаченим засадам справедливості як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Колегія суддів не може погодитись доводами апелянта про необхідність зменшення розміру розміру відсотків до розміру тіла кредиту, з покликанням на те, що заявлений до стягнення борг суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, є несправедливим в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, у пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Тобто, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів. У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Однак у даній справі позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами. Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів, однак таким правом не скористався. За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті. Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин. Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За наведених підстав, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України,- ухвалив: Апеляційну ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 17 червня 2026 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді С.М. Бойко С.М. Копняк