Постанова КАС ВС № 420/25919/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Київ справа № 420/25919/25 адміністративне провадження № К/990/23181/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року (ухвалену у складі колегії: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.), УСТАНОВИВ: Короткий виклад обставин та судових рішень у справі

1. У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №156050020588 від 08 липня 2025 року щодо відмови в здійсненні перерахунку (індексації) пенсії, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року та у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2020-2022 роки, в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185 (далі - постанова КМУ №185), та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0796) з 01 березня 2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року №209 (далі - постанова КМУ №209), та у зв`язку з цим провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року позов задоволено.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року в частині задоволення позовних вимог, що стосуються періоду з 01 березня 2024 року до 30 січня 2025 року (включно) і ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01 березня 2024 року до 30 січня 2025 року (включно) залишено без розгляду.

4. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року залишено без змін.

5. Залишаючи позов в частині позовних вимог за період з 01 березня 2024 року до 30 січня 2025 року (включно) без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на здійснення індексації пенсії не є абсолютним і обмежене передусім процесуальним строком звернення до суду. Оскільки позивачка звернулася з цим позовом 31 липня 2025 року, правомірний судовий захист у межах передбаченого законом строку міг охоплювати лише період, починаючи з 31 січня 2025 року. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції та вважаючи її такою, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

7. На обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 55 Конституції України, частини другої статті 42 Закону №1058-IV, порушив положення статей 122, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

8. Скаржниця вважає, що суд апеляційної інстанції застосував надмірно формалізований підхід до обчислення строку звернення до суду, оскільки безпідставно ототожнив дату виникнення спірних правовідносин із датою виникнення у позивачки права на судовий захист, не дослідивши належним чином характер спірних правовідносин та триваючий характер порушення прав скаржниці.

9. На переконання скаржниці, перебіг строку звернення до адміністративного суду має обчислюватися виключно з 01 квітня 2025 року, тобто з дати, коли Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято розпорядження про призначення пенсії на виконання попереднього судового рішення, і коли скаржниця отримала першу виплату (22 квітня 2025 року) та об`єктивну можливість дізнатися про порушення свого права на індексацію. До моменту фактичного призначення пенсії 01 квітня 2025 року пенсія за попередній період ретроспективно не обчислювалася і не виплачувалася, а отже, юридичний факт порушення та сам об`єкт оскарження були відсутні, що унеможливлювало більш раннє звернення до суду. Таким чином, позов від 31 липня 2025 року було подано в межах передбаченого законом шестимісячного строку.

10. За таких обставин залишення позовних вимог без розгляду за період з 01 березня 2024 року до 30 січня 2025 року включно призводить до обмеження доступу до правосуддя та прямо порушує статтю 55 Конституції України.

11. Також, обґрунтовуючи свої мотиви, скаржниця вказує на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах: - постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, у якій зазначено, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулась до пенсійного органу із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. - постанова Верховного Суду від 14 квітня 2026 року у справі №200/5167/25, у якій зазначено, що до дати видачі розпорядження пенсійним органом дії щодо обчислення пенсії фактично не здійснювалися, тому об`єкт оскарження був відсутній. Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа отримала об`єктивну можливість дізнатися про застосування неправомірного підходу до обчислення (зокрема, з дати ознайомлення з документом/розпорядженням), а надмірний процесуальний формалізм при обчисленні строків у пенсійних спорах є недопустимим.

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2026 року, визначено склад колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Бевзенко В.М. та Шарапа В.М.

14. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, витребувано матеріали справи №420/25919/25 та встановлено відповідачам десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу.

15. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет ОСОБА_1 через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) «Електронний суд» 03 червня 2026 року о 20:16, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

16. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 03 червня 2026 року о 20:23, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

17. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 03 червня 2026 року о 20:46, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

18. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 18 червня 2026 року.

19. При розгляді цієї справи в касаційному порядку, учасниками справи клопотань заявлено не було. Позиція інших учасників справи

20. Відповідачі з відзивами на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Суду не зверталися. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

21. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №420/28727/24, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2025 року, з 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника з 28 липня 2023 року, відповідно до Закону №1058-IV.

22. При призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2020, 2021, 2022 роки) у розмірі 12236,71 грн, відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV.

23. За результатом аналізу даних електронної пенсійної справи, позивачка з`ясувала, що індексації та належного перерахунку призначеної їй пенсії на виконання статті 42 Закону №1058-IV фактично не було проведено. Замість цього пенсійним органом: - з 01 березня 2024 року встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн; - з 01 березня 2025 року індексація відповідно до пункту 1 постанови КМУ №209 відсутня, а замість неї проведено перерахунок пенсії, за результатом якого за березень-квітень 2025 року сума пенсії становила 10034,51 грн, а з травня 2025 року становила 9934,51 грн. 24. 01 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року та у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року.

25. Зазначена заява за принципом екстериторіальності була розподілена на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області для прийняття відповідного рішення по суті поставленого питання.

26. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 08 липня 2025 року №156050020588 відмовлено в здійсненні перерахунку (індексації) пенсії. Підставою для відмови зазначено, що для пенсій призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, відповідно до постанови КМУ №209, 01 березня 2025 року було проведено індивідуальний (масовий) перерахунок (індексацію) заробітку з врахуванням коефіцієнта середньої заробітної плати - 1,0345. В ході розгляду заяви з доданими до неї документами було встановлено, що заявниці призначено пенсію по втраті годувальника з 28 липня 2023 року з врахуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки - 12236,71 грн.

27. Зважаючи на те, що пенсійним органом не було проведено належним чином індексації та перерахунку пенсії відповідно до статті 42 Закону №1058-ІV, шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у розмірі 12236,71 грн), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 (у 2024 році) та 1,115 (у 2025 році), позивачка звернулася з цим позовом до суду. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків суду апеляційної інстанції і доводів учасників справи

28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

29. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Крім того, положення статті 2 та частини четвертої статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржниці є обґрунтованими з огляду на таке.

32. Положеннями частини другої статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

33. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

34. Статтею 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

35. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

36. Відповідно до частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

37. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

38. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої, другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

39. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

40. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

41. Відтак, на думку Суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

42. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення законом строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

43. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

44. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

45. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

46. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

47. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

48. У постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

49. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

50. Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

51. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулась до пенсійного органу із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

52. Крім того, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 сформувала висновки, згідно з якими для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, за умови, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації.

53. Наведені висновки Верховного Суду щодо строків звернення до суду у пенсійних спорах підлягають застосуванню з урахуванням конкретних фактичних обставин у справі та стандартів належної адміністративної процедури. Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №2073-IX закріплює, зокрема, принципи верховенства права, юридичної визначеності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, своєчасності, ефективності, презумпції правомірності дій та вимог особи, офіційності й ефективного засобу правового захисту. У взаємозв`язку з критеріями перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, ці принципи вимагають, щоб момент початку перебігу строку звернення до суду визначався не формально, а з урахуванням того, коли особа отримала реальну можливість дізнатися про зміст індивідуального рішення, дії або розрахунку, що вплинули на її право.

54. Як убачається з матеріалів справи, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №420/28727/24, лише 01 квітня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято розпорядження про призначення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з 28 липня 2023 року.

55. При цьому першу фактичну виплату призначеної пенсії позивачка отримала 22 квітня 2025 року.

56. За результатами аналізу даних електронної пенсійної справи після отримання вказаної виплати, позивачка з`ясувала, що індексацію призначеної їй пенсії відповідно до статті 42 Закону №1058-IV (із послідовним збільшенням показника середньої заробітної плати за 2020- 2022 роки у розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти 1,0796 та 1,115) пенсійним органом фактично проведено не було. Натомість їй було встановлено лише фіксовані доплати.

57. Реалізуючи своє право на з`ясування правильності нарахування складових пенсії та діючи у межах шестимісячного строку та без зайвих зволікань, ОСОБА_1 01 липня 2025 року звернулася до пенсійного органу із заявою про проведення належного перерахунку (індексації). За принципом екстериторіальності вказана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яке рішенням від 08 липня 2025 року №156050020588 відмовило у здійсненні такого перерахунку.

58. Не погодившись із вказаною відмовою, позивачка 31 липня 2025 року звернулася з цим позовом до суду.

59. Залишаючи позовні вимоги в частині періоду з 01 березня 2024 року до 30 січня 2025 року включно без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивачка звернулася до суду 31 липня 2025 року, право позивачки на належний розмір пенсії може бути захищене в судовому порядку лише в межах шестимісячного строку, тобто з 31 січня 2025 року.

60. Колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, оскільки вони ґрунтуються на надмірно формалізованому підході до обчислення процесуального строку та безпідставному ототожненні дати, за яку здійснюється перерахунок пенсії, з датою, коли особа фактично дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

61. При вирішенні цього питання суд апеляційної інстанції не врахував правову природу та характер спірних правовідносин. До моменту фактичного прийняття пенсійним органом розпорядження про призначення пенсії (01 квітня 2025 року) та здійснення першої її виплати (22 квітня 2025 року), пенсія позивачки за попередній період (зокрема з 01 березня 2024 року) не обчислювалася, не нараховувалася та не виплачувалася. Відтак, до квітня 2025 року не існувало індивідуалізованого розрахунку та фактичної виплати, з яких позивачка могла об`єктивно дізнатися про застосований пенсійним органом підхід до індексації її пенсії.

62. Таким чином, саме 22 квітня 2025 року (дата першої виплати пенсії на виконання судового рішення) є моментом, коли позивачка отримала реальну та об`єктивну можливість дізнатися про застосування пенсійним органом конкретного підходу до обчислення розміру її пенсії та про відсутність фактично проведеної індексації показника середньої заробітної плати.

63. Наведені висновки не спростовують загального підходу Верховного Суду щодо необхідності дотримання строків звернення до суду в пенсійних спорах, однак у цій справі визначальною є особливість фактичної ситуації, за якої пенсію позивачці призначено лише 01 квітня 2025 року, а першу фактичну виплату здійснено 22 квітня 2025 року, тому саме з цього моменту вона отримала реальну можливість оцінити правильність її обчислення.

64. Такий висновок узгоджується із засадами юридичної визначеності, передбачуваності та легітимних очікувань, відображеними у Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) «Мірило правовладдя» (Rule of Law Checklist), CDL-AD(2016)007, зокрема у пунктах 53, 58,

61. За цими стандартами право має не лише формально існувати, а й ефективно застосовуватися органами держави, а особа, яка діє добросовісно, не повинна втрачати легітимне очікування на захист свого права через несвоєчасне формування індивідуального розрахунку або затримку у виконанні публічною адміністрацією покладених на неї обов`язків.

65. Такий підхід також відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Rec(2003)16 «Про виконання адміністративних і судових рішень у сфері адміністративного права» (Recommendation Rec(2003)16 on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law), яка виходить із необхідності ефективного виконання адміністративних і судових рішень. У цій справі це означає, що строк звернення до суду не може обчислюватися з дати, коли позивачка ще не мала індивідуалізованого розрахунку та фактичної виплати пенсії, з яких могла об`єктивно дізнатися про застосований до неї спосіб індексації.

66. Враховуючи, що датою, з якої позивачка об`єктивно мала можливість дізнатися про допущене відповідачем порушення її прав, є 22 квітня 2025 року, а з відповідним позовом вона звернулася 31 липня 2025 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати строк звернення до суду пропущеним.

67. За наведених обставин, звернення ОСОБА_1 до суду 31 липня 2025 року відбулося в межах установленого законом шестимісячного строку, у зв`язку з чим у суду апеляційної інстанції були відсутні законні та обґрунтовані підстави для залишення частини позовних вимог без розгляду з мотивів пропуску позивачкою процесуального строку. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону.

69. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року в частині позовних вимог, залишених судом без розгляду, та залишення в цій частині в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року. Висновки щодо розподілу судових витрат

70. За правилами статті 139 КАС України у разі скасування постанови суду апеляційної інстанції судовий збір, сплачений стороною, яка не є суб`єктом владних повноважень, за подання касаційної скарги підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

71. За подання касаційної скарги позивачкою був сплачений судовий збір у розмірі 1937,92 грн.

72. Враховуючи результат розгляду справи, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1937,92 грн. Керуючись статтями 345, 352, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року скасувати в частині залишених без розгляду позовних вимог, що стосуються періоду з 01 березня 2024 року до 30 січня 2025 року (включно), і залишити в цій частині в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року. В іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року залишити без змін. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826) понесені нею витрати на сплату судового збору в розмірі 1937,92 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 коп.). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді В.М. Бевзенко В.М. Шарапа