Постанова 4857 № 445/393/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 445/393/26 пров. № А/857/24617/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Кіпчарський О.М.), ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження в м. Золочів 16 квітня 2026 року у справі №445/393/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: 16 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив скасувати постанову серії ЕГА №1969209 від 06.02.2026 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області 16 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що інспектор під час виїзду за викликом позивача з`ясував обставини події, які щодо факту домашнього насильства підтвердження не знайшли, водночас встановивши, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи відсутність порушення його прав з боку колишньої дружини, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, що стало підставою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області 16 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що працівники поліції яких він не викликав, безпідставно звинувативши його в вживанні алкоголю, винесли постанову про завідомо неправдивий виклик спеціальної служби, а саме поліції, про факт домашнього насильства, при цьому навіть не вказавши в постанові по відношенню до кого дане насильство вчинялось, хто був насильником, а хто жертвою, принаймні в фабулі даної постанови. Зазначає, що твердження інспектора про ознаки його алкогольного сп`яніння, зазначенні в фабулі постанови, як і вся постанова в цілому є голослівними і нічим не підтвердженні. В оскаржуваному рішенні немає інформації про оцінку доказів скаржника, щодо його повідомлення в поліцію, яке б при дослідженні в судовому засіданні отримало б іншу кваліфікацію, і аж ніяк не підпадає під виклик екстрених служб. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕГА №1969209 від 06.02.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Згідно змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 здійснив телефонне повідомлення на лінію «102» та повідомив про факт вчинення його колишньою дружиною домашнього насильства, яке полягало у перешкоджанні останньою у його побаченнях з неповнолітньою дочкою. Однак такий факт не знайшов свого підтвердження, у зв`язку з чим такі дії позивача були кваліфіковані працівниками поліції за ст. 183 КУпАП. Вважаючи, що правопорушення не вчиняв, працівники поліції не встановили дійсних обставин ситуації, а докази вчинення позивачем даного правопорушення відсутні, отже відповідач протиправно склав оскаржувану постанову, позивач оскаржив її до суду та просив скасувати. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно зі статтею 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. Згідно зі статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Стаття 183 КУпАП передбачає, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП). Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Як убачається з матеріалів справи, позивач категорично заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно рапорта інспектора ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області Карабіна В.В. від 11.03.2026, 06.02.2026 о 19 год. 58 хв. на лінію «102» від гр. ОСОБА_1 надійшло повідомлення про те, що його колишня дружина перешкоджає йому у побаченнях з дитиною. 06.02.2026 року 2026 року о 21год. 54 хв. ВРПП було здійснено виїзд на місце події по АДРЕСА_1 по факту домашнього насильства, про яке повідомив ОСОБА_1 , де вході проведення перевірки та з`ясування обставин справи шляхом відібрання пояснень у ОСОБА_2 колишньої дружини позивача, було з`ясовано, що сам заявник знаходиться за місцем свого фактичного місця проживання в АДРЕСА_2 . Як вказала ОСОБА_2 , позивач до дитини не приїжджає вже більше одного року, лише інколи телефонує, останній дзвінок від нього був на початку січня 2026 року. В подальшому працівники поліції прибули за місцем проживання ОСОБА_1 , який в усній формі підтвердив, що дійсно до дитини він не приїжджав більше року, а періодично телефонує до неї. Отже, факт домашнього насильства не знайшов свого підтвердження. Зазначене вище також підтверджується також даними відеозапису із нагрудної камери інспектора поліції, що додані до матеріалів справи. Отже, з наведеного убачається, що інспектор під час виїзду за викликом позивача з`ясував обставини події, які щодо факту домашнього насильства підтвердження не знайшли, водночас встановивши, що ОСОБА_1 усвідомлюючи відсутність порушення його прав з боку колишньої дружини, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, що стало підставою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП. Доказів на спростування цих обставин позивачем не надано, а судом таких не здобуто. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що інспектор приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладаючи на нього адміністративне стягнення, діяв правомірно, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Враховуючи вищенаведене, постанова серії ЕГА №1969209 від 06.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП є правомірною, прийнятою відповідно до норм чинного законодавства, а тому така не підлягає скасуванню. Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення. Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 316, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Золочівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2026 року у справі №445/393/26 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний