Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/42957/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42957/25 Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Рух справи 29.12.2025 р. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. при обчисленні ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р.; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 р. №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 р. №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р. №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р., за весь період такої затримки з 29.01.2020 по день фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159. На обґрунтування позову вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) у 2020-2023 рр. протиправно не здійснювало нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. №

704. ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) подало відзив на позовну заяву, у якому заперечувало проти задоволення позову, зазначивши, що грошове забезпечення позивача обраховувалось на підставі чинного на час виплати законодавства і, отже, підстави для перерахунку грошового забезпечення відсутні. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 06.04.2026 р. позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. при обчисленні ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019р. №294-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 р. №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 р. №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р. №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовив. Не погодившись з прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі військова частина НОМЕР_1 або скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлених обставин у справі, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження ухвалою від 22.05.2026 р. Обставини справи ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.03.2017 р. по 20.07.2023 р. Представник позивача звернувся з адвокатським запитом про надання інформації про грошове забезпечення позивача за період 2020- 2023 рр. Скаржник у відповідь на адвокатський запит надав відповідь лист від 25.12.2025 р. вих. №3/13/1-Ч-175-Аз, в якому зазначив, що у запитуваний період позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення та інші виплати із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018 р., 1 762 грн. Вважаючи свої порушеними права, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Оцінка суду першої інстанції Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020р. з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 по 19.05.2023р. військовослужбовці мали право на отримання грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Також суд першої інстанції відмовляючи у задоволені вимог щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, вказав на передчасність заявлених вимог. Виплата грошового забезпечення ще не відбулося, умови для розрахунку компенсації не настали, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги На обґрунтування апеляційної скарги військова частина НОМЕР_1 вказує, що у спірний період грошове забезпечення нараховувалось і виплачувалось позивачеві на підставі чинної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу Позивач, належно повідомлений про розгляд даної справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає та встановлює Закон України від 20.12.1991 р. №2011 XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон №2011-ХІІ). До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 Закону №2011-XII). 01.03.2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. № 704 (надалі постанова № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно з пунктом 2 постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначали шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з-поміж осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу затверджено згідно з додатком 1 до постанови №

704. Схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу затверджено згідно з додатком 14 до постанови №

704. У примітці 1 додатка 1 до постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначають шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Якщо посадовий оклад визначено в гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидають, а від 5 і вище заокруглюють до десяти гривень. У примітці додатка 14 до постанови № 704 зазначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначають шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Якщо розмір окладу визначено в гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидають, а від 5 і вище заокруглюють до десяти гривень. 21.02.2018 р. до пункту 4 постанови № 704 було внесено зміни і викладено його в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103, яка набрала чинності 24.02.2018 р. (надалі постанова № 103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Водночас зміни до додатків 1, 12, 13 і 14, затверджених постановою № 704, не внесли. Так, не змінився текст примітки додатків 1, 14 до постанови № 704, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 постанови № 704 у редакції постанови №

103. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. №1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. №704» примітку додатка 1 до постанови № 704 викладено в новій редакції, а саме: «

1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладено також примітку додатка 14 до постанови №

704. Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови №704, було визнано протиправним та скасовано. Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, із 29.01.2020 р. дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 пункт 4 постанови № 704 підлягає застосуванню у редакції, чинній до внесення змін згідно з постановою №103. Суд у складі колегії суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд дійшов правового висновку в подібних правовідносинах щодо застосування пункту 4 постанови №704 у первісній редакції із дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18, який викладено, серед іншого, у постанові від 02.08.2022 р. у справі № 440/6017/21, у постанові від 19.10.2022 р. у справі № 400/6214/21, у постанові від 27.02.2023 р. у справі № 640/11131/21, у постанові від 05.06.2024 р. у справі № 420/18318/23, у постанові від 14.11.2024 р. у справі № 580/3452/22 тощо. Водночас згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.11.2024 р. у справі № 580/3452/22, текст примітки додатка 1 до постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже зосереджується головним чином на тексті пункту 4 постанови №704, а надто на розмірі розрахункової величини прожитковому мінімумі для працездатних осіб. Суд у складі колегії суддів зазначає, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2102 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2270 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2481 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2684 грн. Отже, внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшився розмір грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум. Як встановив суд першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, протягом періоду часу з 29.01.2020 р. 19.05.2023 р. військова частина НОМЕР_1 нараховувала і виплачувала позивачу грошове забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., а також суми в розмірі 1 762 грн, що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 р. З огляду на це суд у складі колегії суддів доходить висновку, за яким у зв`язку з зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та зумовленим цим зростанням грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, наявні підстави на перерахунку позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. 19.05.2023 р. Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення позивача за спірний період, суд у складі колегії суддів враховує, що відповідно до приписів Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 р. № 200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 р. № 405/31857, їх розраховують із місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Отже, всі види грошового забезпечення, які нараховували позивачеві на основі його місячного грошового забезпечення, також потрібно перерахувати. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржено виключно у частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інтенції не оцінює рішення суду першої інстанції в частині, яка не оскаржена скаржником. Висновки суду апеляційної інстанції Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права. Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється. З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, - П О С Т А Н О В И В : У задоволенні апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 відмовити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 р. у справі № 420/42957/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення. Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя: Д.С.Терлецький Суддя: Н.В.Вербицька Суддя: О.О.Димерлій