Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3832/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3832/25 Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Єщенка О.В., Казанчук Г.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «АГРО-КОБЛЕВО» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026р. по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «АГРО-КОБЛЕВО» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2025р. ДП «АГРО-КОБЛЕВО» звернулося до суду із позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило: - визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 6.01.2025р. за №125142290702 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 691 372,5грн. (за податковим зобов`язанням з ПДВ 553 098грн. та за штрафними санкціями 138 274,5грн.); - визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 6.01.2025р. за №127142290702 про застосування штрафу в сумі 29 758,39грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що посадовими особами податкового органу була проведена планова документальна виїзна перевірка ДП «АГРО-КОБЛЕВО», за результатами якої складений акт від 6.12.2024р. за №19413/14-29-07-02/32056819, у висновках якого встановлено порушення вимог податкового законодавства. На підставі встановлених порушень, 6.01.2025р. податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення: №125142290702 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 691 372,5грн. (за податковим зобов`язанням з ПДВ 553 098грн. та за штрафними санкціями 138 274,5грн.) та за №127142290702 про застосування штрафу в сумі 29 758,39грн. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та незаконними, оскільки висновки податкового органу в акті перевірки є хибними. Позивач зазначив, що у спірний період внаслідок доробки (очищення зерна та сушка) власними силами на своєму току за допомогою зерноочисного обладнання відбулась втрата маси зібраного врожаю. При доробці зерна, тобто покращенні його якісних показників, має місце не втрати зерна, а зменшення його кількісних показників за рахунок видалення надлишкової вологи та / або смітної домішки. За результатами виконання операцій з доробки позивач оприбуткував повноцінне очищене зерно та придатні до використання зерновідходи, вартість технологічних втрат врожаю у масі при доробці була включена ним собівартість якісного зерна, що було отримано після доробки. Позивач не оприбутковував «мертві доходи» та не списував непридатні відходи. Він також зауважив, що природних втрат при доробці зерна не існує. Установлені норми природних втрат зерна та продуктів його переробок при зберігання на зернових складах та зернопереробних підприємствах не поширюються на позивача, оскільки він не є зерновим складом чи зернопереробним підприємством. Відтак «мертві відходи» у кількості 160,149 т не є зерном або сільськогосподарською продукцією за визначенням, вони непридатні до використання. Позивач не оприбутковував їх та не списував як сільськогосподарську продукцію (озима пшениця, горох, насіння соняшника) зі свого балансу. Вартість технологічних втрат врожаю у масі при доробці була включена ним у собівартість якісного зерна, що було отримано після доробки. Отже, він не занижував податкові зобов`язання з ПДВ на суму 211232,80 гривні. Водночас посівний матеріал власного виробництва вартістю 161829,46 грн призначався для використання і був використаний у його господарській діяльності при посіві озимої пшениці у 2019 року, і він не використовувався ним в операціях, що не є його господарською діяльністю. Розбіжностей між площами земельних ділянок, які були засіяні, і на які було списано пальне, немає. Позивач здійснив списання дизельного пального, яке призначалось та фактично було використане ним у господарській діяльності. Він не занижував податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 4353 гривні. Крім цього, оскільки використання ним дизельного палива на орендовану техніку з екіпажем підтверджується первинними документами, тому твердження контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 89719 грн за червень 2019 року та липень 2021 року є неаргументованим. Придбання позивачем у ТОВ «ДЕЛЬТА-2012» і ТОВ «ДЕЛЬТА») у червні 2019 року та липні 2021 року з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем для збору гороху та озимої пшениці підтверджується договорами суборенди транспортних засобів з екіпажем, обліковими листами тракториста-машиніста за червень 2019 року та липень 2021 року, актами наданих послуг, податковими накладними, регістрами бухгалтерського обліку, платіжними інструкціями тощо. Оскільки позивач не зобов`язаний був нараховувати податкові зобов`язання на «мертві відходи» і вартість посівного матеріалу власного виробництва за червень 2020 року, у нього не виникло обов`язку зі складання і реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідних податкових накладних. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв в межах та на підставі норм податкового законодавства, оскільки встановлені порушення податкового законодавства в акті перевірки не спростовані позивачем. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що на підставі Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік і наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 21.10.2024р. №1450-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «АГРО-КОБЛЕВО» (код за ЄДРПОУ 32056819)» і направлень відповідача на перевірку від 31.10.2024р. №2641/14-29-07-10, від 31.10.2024р. №2642/14-29-07-10, від 31.10.2024р. №2643/14-29-07-10 і від 12.11.2024р. №2771/14-29-07-10, посадові особи відповідача провели документальну планову виїзну перевірку позивача. За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області складено Акт від 6.12.2024р. за №19413/14-29-07-02/32056819 про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «АГРО-КОБЛЕВО» (код за ЄДРПОУ 32056819) (надалі Акт від 6.12.2024)У висновках якого встановлено порушення вимог: а) п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.3, 198.5 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на суму 553 098грн., у тому числі за періодами: серпень 2019 року на суму 112361 грн; вересень 2019 року на суму 12661 грн; січень 2020 року на суму 36382 грн; вересень 2020 року на суму 77208 грн; жовтень 2020 року на суму 6324 грн; вересень 2021 року на суму 237889 грн; жовтень 2021 року на суму 2983 грн; вересень 2022 року на суму 20365 грн; жовтень 2022 року на суму 5083 грн; січень 2023 року на суму 1361 грн; вересень 2023 року на суму 30215 грн; жовтень 2023 року на суму 6833 грн; серпень 2024 року на суму 3433 грн; б) абз.«г» п.198.5 ст.198 ПК України, у результаті чого не зареєстровано податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН): червень 2019 року на обсяг постачання 146056,62 грн, крім того ПДВ 299211,32 грн; липень 2019 року на обсяг постачання 20501,32 грн, крім того ПДВ 4100,26 грн; серпень 2019 року на обсяг постачання 452,24 грн, крім того ПДВ 90,45 грн; вересень 2019 року на обсяг постачання 63307,44 грн, крім того ПДВ 12661,49 грн; жовтень 2019 року на обсяг постачання 181908,72 грн, крім того ПДВ 36381,74 грн; червень 2020 року на обсяг постачання 161829,46 грн, крім того ПДВ 32365,89 грн; липень 2020 року на обсяг постачання 80238,74 грн, крім того ПДВ 16047,75 грн; серпень 2020 року на обсяг постачання 71428,24 грн, крім того ПДВ 14285,65 грн; вересень 2020 року на обсяг постачання 72540,24 грн, крім того ПДВ 14508,05 грн; жовтень 2020 року на обсяг постачання 31616,82 грн, крім того ПДВ 6323,36 грн; липень 2021 року на обсяг постачання 404159,43 грн, крім того ПДВ 77777,18 грн; серпень 2021 року на обсяг постачання 79332,98 грн, крім того ПДВ 12712,68 грн; вересень 2021 року на обсяг постачання 5088,00 грн, крім того ПДВ 712,32 грн; жовтень 2021 року на обсяг постачання 21306,00 грн, крім того ПДВ 2982,84 грн; липень 2022 року на обсяг постачання 51309,70 грн, крім того ПДВ 10099,70 грн; серпень 2022 року на обсяг постачання 4732,00 грн, крім того ПДВ 662,48 грн; вересень 2022 року на обсяг постачання 63509,82 грн, крім того ПДВ 9602,24 грн; жовтень 2022 року на обсяг постачання 36306,49 грн, крім того ПДВ 5082,91 грн; листопад 2022 року на обсяг постачання 9722,24 грн, крім того ПДВ 1361,11 грн; липень 2023 року на обсяг постачання 80497,75 грн, крім того ПДВ 14770,38 грн; серпень 2023 року на обсяг постачання 110320,01 грн, крім того ПДВ 15444,80 грн; жовтень 2023 року на обсяг постачання 48802,68 грн, крім того ПДВ 6832,38 грн; липень 2024 року на обсяг постачання 24523,79 грн, крім того ПДВ 3433,33 гривні. 19.12.2024р. позивач подав контролюючому органу заперечення на Акт від 6.12.2024р. У відповіді від 3.01.2025р. №94/6/14-29-07-02-02 щодо результатів розгляду заперечень відповідач виклав в інших редакціях деякі висновки Акту від 6.12.2024р., зокрема згідно з ними позивач не зареєстрував у ЄРПН податкову накладну за липень 2021р. на обсяг постачання 455 255,9грн., крім того ПДВ 87 996,68грн. На підставі встановлених порушень в Акті перевірки від 6.12.2024р. з урахуванням відповіді від 3.01.2025р. за №94/6/14-29-07-02-02, податковий орган 6.01.2025р. прийняв ППР: а) за №12514290702 (форма «Р») про збільшення позивачу суми грошових зобов`язань за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 691 372,5грн. (сума нарахованого податкового зобов`язання з ПДВ 553 098грн. і сума штрафної (фінансової) санкції (штрафу) 138 274,5грн.), згідно з яким позивач допустив порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.3, абз.«г» п.198.5 ст.198, п.200.1 і 200.2 ст.200 ПК України, а саме: занизив ПДВ на загальну суму 553 098грн., зокрема, за рахунок не нарахування податкових зобов`язань на вартість ТМЦ, використання яких у господарській діяльності не підтверджено, та завищення податкового кредиту за рахунок послуг, документально оформлених ТОВ «ДЕЛЬТА» і ТОВ «ДЕЛЬТА-2012», використання яких також не підтверджено у господарській діяльності; б) за №12714290702 (форма «ПН») про застосування до позивача штрафної санкції за нереєстрацію податкових накладних у розмірі 29 758,39грн. за допущення ним порушення абз.«г» п.198.5 ст.198, п.201.1, 201.7 і 201.10 ст.201, а саме: не виписав і не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні у червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2019р., в червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2020 року, у липні, серпні, вересні, жовтні 2021р., в липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2022р., в липні, серпні, жовтні 2023р. та в липні 2024р. на загальну суму ПДВ 337 669,81грн. Не погоджуючись із вказаними ППР від 6.01.2025р. за №12514290702 (форма «Р») і від 6.01.2025р. за №12714290702 (форма «ПН»), 24.01.2025р. позивач подав скаргу до ДПС України. Проте, за результатами розгляду вказаної скарги, ДПС України прийняла рішення від 27.03.2025р. за №8682/6/99-00-06-01-01-06, яким залишила без змін оскаржувані ППР, а скарги без задоволення. Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та незаконними, у зв`язку із чим звернувся в суд із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних рішень податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, колегія суддів виходить з наступного. У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями пп.20.1.4 п.20.1 ст.21 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. У відповідності до положень пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Приписами абз.1,2 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. За правилами п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. У відповідності до абз.4,6 пп.77.2 ст.77 ПК України, внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок. Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки). Підпунктом 69.352 установлено виключний перелік платників податків, які можуть бути включені з 1.12.2023р. по 31.12.2024р. до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2023 та 2024 роки. Положеннями п.77.4 ст.77 ПК України передбачено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 27.06.2024р. в.о. Голови ДПС України Кірієнком ТП. 27.06.2024р. затвердив коригування Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, який був сформований згідно з пп.69.352 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (т.2 а.с.189) та оприлюднений на офіційному вебсайті Державної податкової служби України за посиланням: https://tax.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/740029.html. Відповідно до вищенаведеного плану включено проведення документальної перевірки позивача у 2024р. Відповідно до наказу ГУ ДПС у Миколаївській області 21.10.2024р. за №1450-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «АГРО-КОБЛЕВО» (код за ЄДРПОУ 32056819)» наказано провести документальну планову виїзну перевірку позивача з 4.11.2024р. тривалістю 10 робочих днів, зокрема, з питання дотримання податкового законодавства за період діяльності з 1.06.2018р. по 30.09.2024р. В подальшому посадовим особам контролюючого органу було видано направлення на проведення документальної планової перевірки позивача від 31.10.2024р. за №2641/14-29-07-10, від 31.10.2024р. за №2642/14-29-07-10, від 31.10.2024р. за №2643/14-29-07-10 і від 12.11.2024р. за №2771/14-29-07-10. Аналізуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган мав усі правові підстави для проведення документальної планової виїзної перевірки позивача і провів її з дотриманням вимог ПК України. Що стосується підстав за якими контролюючий орган прийняв оскаржувані ППР, то судова колегія зазначає наступне. Так, положеннями абз.1-3 п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених ст.216 ЦК України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст.50 цього Кодексу. Приписами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Положеннями абз.1,2 п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів і послуг. Відповідно до абз.1,2 п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. За правилами абз.1 п.192.1 ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до пп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Положеннями п.200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. У відповідності до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Як вбачається із матеріалів справи, що в Акті перевірки від 6.12.2024р. встановлено, і позивачем не заперечено, що у період з 1.06.2018р. по 30.09.2024р. позивач після зернових культур оприбутковує кількість сільськогосподарської продукції за Дт рах. 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» за мінусом кількості «мертвих відходів». Водночас проводка методом сторно на кількість «мертвих відходів» за рах. 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» ним не здійснювалася, тобто після доробки він по регістрах бухгалтерського обліку (рах.27) оприбутковував кількість сільськогосподарської продукції вже за мінусом кількості «мертвих відходів» і визначав вартість сільськогосподарської продукції з урахуванням вартості витрат, понесених з доробкою зернових культур. Контролюючому органу та суду позивач не надав будь-яких документів (експертних оцінок, лабораторних висновків щодо наявності засміченості та існування «мертвих відходів», актів на знищення непридатних відходів, наказів, розпорядчих документів по суб`єкту господарюванню щодо визначення та списання сільськогосподарської продукції, як «мертві відходи», тощо) щодо визначення якості зерна, засміченості та розміру втрат кількості зерна в процесі доробки, а також щодо утилізації «мертвих відходів». Отже, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність підстав для списання у спірний період з балансу позивача сільськогосподарської продукції як «мертвих відходів». Зі змісту Акту від 6.12.2024р. слідує, що податковим органом під час перевірки лише враховано можливі природні втрати зерна при його зберіганні на відкритих майданчиках та складах позивача відповідно до Норм природних втрат зерна і будь-яким чином не розраховувались природні втрати при доробці. Проаналізувавши вказане, судова колегія вважає, що контролюючий орган обґрунтовано прийшов до висновку про непідтвердження правомірності списання позивачем сільськогосподарської продукції у період з червня 2019р. по липень 2024р. у загальній кількості 160,149 т вартістю 1 188 399,44грн., крім того ПДВ 211 232,8грн., що визначені як «мертві доходи», а отже не підтверджено документально використання вказаного товару у господарській діяльності. Відповідно до звіту №29-сг (річна) за 2020 рік посівна площа озимої пшениці у позивача складала 564,62 га, однак площа зібрана 442,82 га, тобто відхилення зібраної площі від посівної складає 121,8 гектарів. За твердженням позивача, на цій площі врожай озимої пшениці загинув внаслідок весняних заморозків та посухи, що тривала протягом всього вегетаційного періоду. Проте, позивач не включив до складу статей витрат для розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ на списані загиблі посіви пшениці вартість посівного матеріалу (пшениці) власного виробництва на суму 161 829,46грн., що був зазначено в акті на списання загиблих посівів від 30.06.2020р. №1. Тобто позивач не нарахував компенсуючі податкові зобов`язання на вартість посівного матеріалу (пшениці) власного виробництва, який було списано з балансу рах 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» на посів озимої пшениці у 2019 році на площі 121,8 га під врожай 2020 року та в подальшому відбулась загибель врожаю пшениці на даній земельній ділянці. Вказане є наслідком заниження позивачем податкового зобов`язання за червень 2020р. на суму 32 365,89грн. за рахунок не нарахування компенсуючого ПДВ на вартість посівного матеріалу (пшениці) власного виробництва (161 829,46грн.), який було використано при посіві озимої пшениці у 2019 році та при цьому у 2020 році відбулась загибель врожаю, тобто не підтверджено використання посівного матеріалу у господарській діяльності позивача. Відповідно до Звіту №4-сг (річна) (звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під врожай 2021 року) посівна площа земельної ділянки під озиму пшеницю становила 732,2 гектара. Відповідно до Звіту №29-сг (річна) (звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід, винограду за 2021 рік) встановлено, що посівна та зібрана площа озимої пшениці також складала 732,2 гектара. Отже, площа земельної ділянки, на яку було списано посівний матеріал (пшениця) на посів озимої пшениці під врожай 2021 року, відповідно до актів списання посівного матеріалу відповідає площі зазначеної у статистичних звітах №4-сг та №29-сг за відповідний звітний період. Відповідно до даних облікових листів тракториста-машиніста за вересень та жовтень 2020 року (період посіву озимої пшениці) було списано дизельне паливо у кількості 3988,9 л на загальну площу 1144.5 га, а саме: за вересень 2020 року використано пального 2666,4 л на площу 764,6 га; за жовтень 2020 року використано пального 1322,5 л на площу 369,6 гектара. Платником здійснено списання дизельного палива на площу 412,6га, на якій не здійснювалась сівба у вересні-жовтні 2020 року та відповідно збір врожаю озимої пшениці, тобто ця площа не використовувалась у господарській діяльності платника за цією операцією. Судова колегія вважає необґрунтованими твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що різниця між площами оброблених земельних ділянок обумовлена особливостями конфігурації полів та їх місцерозташування, оскільки в інші періоди, що перевірялися, таких розбіжностей контролюючим органом встановлено не було. Як наслідок, позивач не нарахував і не задекларував податкові зобов`язання на вартість списаного пального (дизельного палива), використання якого документально не підтверджено у господарській діяльності, у зв`язку з чим занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 4 353грн. Також позивач списав у виробництво дизельне паливо по рах. 203 «Паливо» на орендовану техніку з екіпажем відповідно до облікових листів тракториста-машиніста під операції зі збору врожаю гороху та озимої пшениці у червні 2019 року та у липні 2021 року. Поряд з цим, ним же було списано дизельне паливо по облікових листах тракториста-машиніста, складених та підписаних відповідальними особами на штатних працівників позивача на ті самі операції щодо збору врожаю зернових. Тобто дизельне пальне було списано позиачем одночасно на орендовану та власну техніку для збору врожаю гороху та озимої пшениці у червні 2019 року та липні 2021 року, і, при цьому, збір врожаю відбувався на одних і тих полях в ті ж самі дні. Вказане призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 89 719грн. Судовою колегією встановлено, що у спірний період позивачем було укладено з ТОВ «ДЕЛЬТА» І ТОВ «ДЕЛЬТА-2012» договори суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем відповідно від 8.06.2021р. №АК-0806/2021, від 20.07.2021р. №АК-2007/2021, від 10.06.2019р. №10/06-2019. Відповідно до вказаних договорів транспорті засоби, що передаються в суборенду, знаходились у тимчасовому платному користуванні (оренді) позивача, і на нього покладались витрати, пов`язані з безпосереднім використанням транспортних засобів. Однак, відповідно до листів тракториста-машиніста у червні 2019р. та липні 2021р. роботи зі збору зернових на орендованій техніці відбулись на тих же земельних ділянках, у тій же кількості, що були проведенні власною технікою. У листах тракториста-машиніста, складених на ТОВ «ДЕЛЬТА-2012» та ТОВ «ДЕЛЬТА», не зазначено термін роботи водія, прізвище водія, що унеможливлює встановити фактично відпрацьовану кількість годин та ідентифікувати особу, що виконувала послуги зі збору врожаю. На підставі чого, судова колегія вважає, що позивач завищив податковий кредит на суму 215 427грн. Отже, податковий орган правомірно нарахував позивачу за спірний період податкові зобов`язання з ПДВ 553 098грн. Приписами пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідно до п.123.1-123.3 ст.123 ПК України, вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Згідно з пп.123.2. Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Як вбачається із матеріалів справи, що відповідно до ППР 6.01.2025р. за №12514290702 (форма «Р») до позивача було застосовано фінансові (штрафні) санкції відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України, за результатами перевірки податкової декларації з ПДВ за серпень, вересень 2019р., січень, вересень, жовтень 2020р., вересень, жовтень 2021р., вересень, жовтень 2022р., січень, вересень, жовтень 2023р. і серпень 2024р. Тому податковий орган правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 25 відсотків визначеного податкового зобов`язання за вищевказані періоди у розмірі 138 274,5грн. (553098,00 х 25 % = 249306). Відтак, ППР від 6.01.2025р. за №12514290702 (форма «Р») є правомірним. Враховуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що позивач зобов`язаний був відповідно до абз.«г» п.198.5 ст.198 ПК України нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у встановлені ПК України строки податкові накладні, а саме: 23 податкові накладні. Однак, позивач цього не зробив. Положеннями абз.1 п.201.1 ст.201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. За правилами абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Відповідно до абз.14-19 п.201.10 ст.201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; - для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; - для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відповідно до абз.1 п.109.1 ст.109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Приписами п.109.2 ст.109 ПК України визначено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Положеннями абз.1-6 п.1201.1 ст.1201 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: - 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; - 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; - 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; - 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; - 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Отже, судова колегія зазначає, що позивач зобов`язаний був зареєструвати у ЄРПН податкові накладні за спірний період 23 податкові накладні на загальну суму ПДВ 337 669,81грн, що ним зроблено не було. Відтак, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган правомірно застосував до нього штраф у загальному розмірі 29 758,39грн. шляхом прийняття ППР від 6.01.2025р. за №12714290702 (форма «ПН»). Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ДП «АГРО-КОБЛЕВО», оскільки податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення в межах та з на підставі чинних норм податкового законодавства, виходячи із вище встановлених обставин. У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «АГРО-КОБЛЕВО» залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: О.В. Єщенко Г.П. Казанчук