Постанова 4824 № 756/16154/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 756/16154/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10128/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Жука М.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягненням суми попередньої оплати,- в с т а н о в и в : У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1 про захист прав споживача, в якій посилався на те, що 14.08.2025 року він уклав усний договір підряду з ФОП ОСОБА_3 щодо придбання меблів, в тому числі, шафи-купе на загальну суму 120 000,00 грн., за умовами якого ФОП ОСОБА_1 мав протягом одного місяця виготовити, доставити та змонтувати вказану шафу за адресою: АДРЕСА_1 .Оскільки він сплатив ФОП ОСОБА_1 попередню оплату у розмірі 60 000,00 грн., однак шафа-купе не виготовлена та не встановлена, договірні зобов`язання не виконано, повернення коштів не здійснено, ОСОБА_2 , просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 60 000 грн. 00 коп. сплачених на виконання умов договору коштів та 10 000 грн. компенсації моральної шкоди (а.с. 1-3). У відзиві на позовну заяву ФОП ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, зокрема зазначав про виконання договору у повному обсязі, що підтверджується повною оплатою позивачем послуг та відеозаписами встановлення меблів, зокрема шафи купе (а.с. 17-19). У відповіді на відзив ОСОБА_2 заперечував викладені у відзиві доводи відповідача, вказуючи на те, що оплата проводилась за виготовлені на поставлені інші меблі, а шафа купе, за яку було сплачено передоплату у розмірі 60 000 грн. 00 коп. не виготовлена та не поставлена, вказуючи, що наданий відповідачем відеозапис не стосується його замовлення (а.с. 33-35). У запереченнях на відповідь на відзив ФОП ОСОБА_4 заперечуючи вказані у відповіді на відзив твердження, просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 37-39). Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року позов ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми попередньої оплати - задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 60 000, 00 грн., сплачених на виконання умов договору коштів, та 2 000, 00 грн. компенсації моральної шкоди, а всього 62 000, 00 грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід держави 1 211, 20 грн. судового збору (а.с. 47-50). Не погодившись з рішенням районного суду, 03 квітня 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 53-56). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не в повній мірі встановлено характер, сутність і обсяг спірних правовідносин сторін, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав доведеними. При ухваленні оскаржуваного рішення було безпідставно враховано лише доводи позивача щодо начебто не поставлення відповідачем шафи-купе, проте залишено поза увагою та взагалі не надано оцінки правовідносинам сторін у їх сукупності, зокрема здійснення позивачем, як зазначено саме ним у призначенні платежу - двох попередніх оплат, та остаточного розрахунку саме за все виконане відповідачем у повному обсязі замовлення, яке було визнано саме позивачем та відповідачем не заперечується - виконання послуг по виготовленню меблів, стільниця, барна стійка та шафа купе,що тричі зазначалося ним у розрахункових документах у призначенні платежу. Проте, вказані обставини, відомості та докази безпідставно не були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, так само як і судом не наведено мотиви відхилення доводів відповідача про підтвердження виконання замовлення позивачем під час здійснення ним платежу 22 вересня 2025 року саме з призначенням платежу «кінцева оплата відповідно до договору підряду від 14.08.2025 на виконання послуг по виготовленню меблів, стільниця, барна стійка та шафа купе». Також, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано доводи щодо оцінки позиції позивача з боку можливого порушення ним такої засади цивільних правовідносин, як добросовісність, оскільки дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Звертав увагу апеляційного суду на те, що доводи позивача у заявах по суті справи поданих під час провадження у першій інстанції є очевидно суперечливими, нелогічними та такими, що свідчать про можливість здійснення ним недобросовісної поведінки з метою отримання неправомірної та безпідставної вигоди у вигляді стягнення коштів сплачених як попередньої оплати. Судом першої інстанції не було досліджено та не надано оцінку діям позивача, які очевидно не відповідають фактичним домовленостям між сторонами та правовідносинам, які існували під час узгодження умов договору, його подальшого виконання в повному обсязі та відповідно прийняття цього виконання шляхом в тому числі здійснення кінцевої оплати, що в подальшому призвело до помилкових висновків та їх невідповідності обставинам справи та неповному з`ясуванню обставин справи. Позивачем не було доведено жодними належними та допустимими доказами невиконання зобов`язання відповідачем щодо виготовлення та встановлення меблів на його замовлення, а до моменту подання позову відповідач не отримував від позивача жодних вимог про усунення недоліків встановлених меблів, гарантійний або інший ремонт тощо. Обставини та правовідносини сторін, які встановлені судом у оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним правовідносинам сторін, а висновки суду є суперечливими та спростовуються якщо розглядати всі наявні правовідносини сторін у сукупності. Матеріалами справи фактично підтверджено виконання всіх взятих відповідачем на себе зобов`язань перед позивачем за замовленням, та в тому числі надання додаткових узгоджених з ним товарів і виконання робіт, що не входили в замовлення, а відтак зобов`язання між нами припинилося належним виконанням і у позивача були відсутні передбачені законом підстави вимагати у відповідача повернення сплачених в якості передплати коштів. Суд першої інстанції не врахував при винесенні оскаржуваного рішення той факт, що жодними з наданих позивачем доказів не підтверджується прямо або опосередковано заподіяння йому моральної шкоди та хоч будь-яке обґрунтування її розміру, не підтверджується наявність вини відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між начебто моєю бездіяльністю та спричинення цим моральної шкоди в тому чи іншому розмірі (а.с. 53-56). 27 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 73-76). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Згідно статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання; відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Відповідно до ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов. Відповідно до частин 2, 3 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Пунктом 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна За змістом пунктів 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, 14.08.2025 сторонами укладено договір підряду, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 мав виготовити меблі за замовленням позивача, в тому числі шафу купе, поставити та встановити їх за адресою позивача: АДРЕСА_1 . Згідно з платіжною інструкцією № 3РКО-ОТ17-1М65-РО75 від 14.08.2025 та виписки про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 14.08.2025, ОСОБА_2 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_1 60 000 грн. із зазначенням призначення платежу - передоплата відповідно до договору підряду від 14.08.2025 року на виконання послуг по виготовленню меблів, стільниці, барної стійки та шафи купе (а.с. 5, 20). Згідно зі скріншоту з мобільного застосунку «Монобанк» та виписки про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . 16.08.2025 ОСОБА_2 здійснив на користь ОСОБА_1 платіж у сумі 27 000 грн. 00 коп., як другу передоплату відповідно до договору підряду від 14.08.2025 на виконання послуг по виготовленню меблів, стільниця, барна стійка та шафа купе, а також 22.09.2025 у сумі 31 000 грн. 00 коп. як кінцева оплата відповідно до договору підряду від 14.08.2025 на виконання послуг по виготовленню меблів, стільниця, барна стійка та шафа купе (а.с. 21-24). Звертаючись до суду з позовним вимогами, позивач посилався на те, що відповідач на виконання умов договору від 14.08.2025 року, не виготовив та не встановив шафу-купе, договірні зобов`язання не виконано, повернення коштів не здійснено. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що договірні зобов`язання виконано у повному обсязі, що підтверджується повною оплатою позивачем послуг та відеозаписами встановлення меблів, зокрема шафи купе. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, правильно виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 умов укладеного з позивачем договору щодо виготовлення та встановлення за адресою позивача шафи купе не виконав, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань не надав, тому суд дійшов висновку про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 60 000 грн. 00 коп. сплачених в якості передоплати за виготовлення та встановлення шафи купе. Разом з тим, суд вірно не взяв до уваги наданий відповідачем відеозапис, оскільки з нього неможливо встановити, що зображена шафа виготовлена саме на замовлення позивача та встановлена у його квартирі. При цьому, за відсутності заперечень сторін по справі щодо факту укладання договору підряду від 14.08.2025 року за умовами якого підрядник (відповідач ФОП ОСОБА_1 ) мав виготовити та встановити у квартирі замовника (позивача ОСОБА_2 ) шафу-купе, саме підрядник ФОП ОСОБА_1 мав зобов`язання довести проте не довів об`єктивними доказами по справі факт виконання зобов`язань за договором та виготовлення і встановлення шафи-купе. Факт здійснення оплати позивачем відповідачу, за договором від 14.08.2025 року, який у т.ч. передбачав виготовлення інших меблів, стільниця, барна стійка тощо, не свідчить про повне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 14.08.2025 року щодо виготовлення та встановлення за адресою позивача шафи купе. Також, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано відповідних доказів та відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, та визначаючи розмір такої шкоди, суд першої інстанції, керуючись при цьому положеннями ст.ст. 23, 1167 ЦК України та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, які зазнав позивач, та, виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди саме у розмірі 2 000 грн. Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-383 ЦПК, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов