Постанова Волинський апеляційний суд № 166/430/24

Справа № 166/430/24 Головуючий у 1 інстанції: Свистун О. М. Провадження № 22-ц/802/772/24 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 вересня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., секретар судового засідання Власюк О. С., з участю представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 22 травня 2024 року та додаткове рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 06 червня 2024 року, В С Т А Н О В И В : У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що він є клієнтом АТ «Ощадбанк» та користується кредитною карткою № НОМЕР_1 . Банком було встановлено суму кредиту (ліміт) у розмірі 49 300 грн. 14 лютого 2023 року приблизно о 13:54 на його мобільний телефон надійшло повідомлення про те, що з його кредитного карткового рахунку знято грошові кошти в сумі 48 608,80 грн п`ятьма платежами. Про вказану подію він подав заяву у відділення поліції, на підставі якої 17.02.2023 зареєстровано кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України. Списання коштів відбулося без його відома та розпорядження. Банк не забезпечив належний захист і збереження коштів. Ураховуючи наведене, просив зобов`язати банк відшкодувати йому кошти у розмірі 48 608,80 грн, які були списані за неналежною платіжною операцією з кредитного карткового рахунку банку р/р НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 , шляхом перерахування грошових коштів на його кредитний картковий рахунок, а також відшкодувати судові витрати. Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 22 травня 2024 року позов задоволено частково. Зобов`язано Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» повернути ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 48 607 грн 13 коп, списані за неналежною платіжною операцією, шляхом перерахування на кредитний картковий рахунок НОМЕР_2 . Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 1 211 грн 20 коп судового збору. Додатковим рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 06 червня 2024 року стягнуто із Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 6 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові та про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Відзив на апеляційну скаргу позивач не подав. У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав і просить її задовольнити. Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, позивач та його представник у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані у справі судові рішення залишити без змін з таких підстав. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610 ЦК України). У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом, або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України). Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків. Відповідно до пунктів 2-5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури. Згідно з пунктом 56 ч. 1 статті 1 вказаного Закону, платіжна картка електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього (п. 57 ч. 1 ст. 1). Відповідно до частини шостої статті 64 Закону України «Про платіжні послуги» порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку. Так, за правилами ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації. У відповідності до статті 8 Закону України «Про платіжні послуги», надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання: 1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача; 2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника; 3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг. Частиною 11 вказаної статті передбачено що платник, з рахунку якого внаслідок помилки неналежного стягувача без законних підстав списано кошти, має право на стягнення суми такої платіжної операції з неналежного стягувача у судовому порядку. Відповідно до пункту 136 Постанови Правління НБУ №164 від 29 липня 2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» (далі Постанови), користувач зобов`язаний: 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; 2) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором. Пунктом 140 Постанови визначено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Пунктом 146 Постанови визначено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними і підлягають обов`язковому застосуванню до спірних правовідносин. Згідно з Правилами користування платіжними картками, емітованими АТ «Ощадбанк», Клієнт повинен вживати всіх можливих заходів для запобігання втрати, крадіжки чи незаконного використання Платіжної картки. Відповідно до Правил користування платіжними картками, емітованими АТ «Ощадбанк», Клієнт зобов`язаний не розголошувати номер своєї Платіжної картки та ПІН-код стороннім особам, не зберігати ПІН-код разом з карткою. У разі здійснення оплати за товари, роботи або послуги в мережі Інтернет дуже уважно ставитися до вибору сайту, уникати розміщення інформації про платіжну картку на невідомих сайтах. При обслуговуванні за допомогою імпринтера чи ПОС-термінала звертати увагу на те, щоб усі дії касира з платіжною карткою здійснювались під візуальним контролем Кліента. Компрометація банківської картки клієнта ситуація, при якій реквізити банківської карти (номер банківської картки, строк дії банківської, CVV2/CVC2) стають відомі іншій особі, в результаті чого й подальше використання може призвести до несанкціонованого списання коштів з рахунку. Якщо платіжну картку втрачено, викрадено або з іншої причини вона стала непридатною до використання, а також якщо ПІН-код став відомий сторонній особі, Клієнт повинен в усній формі терміново заявити про це в Контакт-центр АТ «Ощадбанк» та протягом 3 днів надати про це письмову заяву в оригіналі або по факсу до установи Банку, де відкрито рахунок. Клієнт відповідає за всі суми по операціях платіжною карткою, якщо сам передав платіжну картку (її дані) сторонній особі або не повідомив Банк про те, що її загублено. Судом встановлено, що між банком і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. Банком було встановлено суму кредиту (ліміт) у розмірі 49 300 грн. Позивач користується кредитною карткою № НОМЕР_1 . Із виписки по картковому рахунку вбачається, що 14 лютого 2023 року здійснено операції по переказу коштів на інший рахунок: о 13:54 1 000 грн, о 13:55 12 000 грн, о 13:59 12 000 грн, о 13:59 12 000 грн, о 14:01 12 000 грн (а.с.15). У відзиві на позовну заяву банк зазначає, що перед здійсненням зазначених переказів, цього ж числа о 13:49 було створено новий додаток FLUMO в системі «Ощад 24/7» (а.с.34-зворот). Разом із тим, відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду жодних належних, допустимих і достовірних доказів про те, що банк на фінансовий номер телефону позивача, у зв`язку із створенням нового додатку, направляв СМС-повідомлення із зазначенням коду для входу у систему «Ощад 24/7», який позивачем було прийнято і схвалено вхід. Позивач своєчасно 14.02.2024 о 15:16 повідомив відповідача про виявлений ним факт переказу коштів з кредитного рахунку без будь-якого про це його розпорядження. Банк не надав суду доказів про проведення розслідування за цим фактом і встановлення вини саме позивача у здійсненні спірних операцій. Такі докази не здобуто і в суді. Повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення, а рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 22 травня 2024 року і додаткове рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 06 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді