Постанова 4824 № 761/16740/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/16740/25 Головуючий у І інстанції Кондратенко О.О. Провадження №22-ц/824/9294/2026Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 18 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У квітні2025 року представник ТОВ «Кредит-Капітал»» - Галіяш В.Р. звернулась до суду з даним позовом, який мотивовано тим, що 21 грудня 2020 року між АТ «Банк Фовард» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №200316244 строком на 11 місяців на суму 100 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 48,00 % річних. Відповідно до п. 1.1 та 1.2 Договору позичальник просив відкрити рахунок, який буде використовуватися для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за кредитним договором та надати йому кредит шляхом зарахування суми кредиту на рахунок та її подальшого безготівкового перерахування з рахунку згідно з дорученням клієнта. Банк свої зобов?язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору. Відповідач, в свою чергу не виконуєналежним чином зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 83088,88 грн, яка складається з: 60854,17 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22234,71 - заборгованість за відсотками. 25 липня 2024 року між первісним кредитором - АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»було укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №200316244 від 21 грудня 2020 року. Позивачем відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, проте останній проігнорував виконання своїх обов`язків за договором. Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «Кредит-Капітал»» - Галіяш В.Р. просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №200316244від 21 грудня 2020 року в розмірі 83088,88 грн, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києвавід 25 серпня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користьТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 10000,00 грн заборгованості за кредитним договором №200316244від 21 грудня 2020 року в розмірі 83088,88 грн та 2422,40 грн судового збору. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у доданих позивачем додатках до позовної заяви відсутні докази ознайомлення ОСОБА_1 як позичальника з публічною пропозицією на комплексне обслуговування фізичних осіб та надання останній копій цих документів. Також, позивачем не бупо надано суду доказів отримання позичальником графіків платежів, розрахунку сукупної вартості кредиту, відкриття банківського рахунку, доказів надсилання позичальнику електронного платіжного засобу у вигляді картки, не надано належних первинних фінансових документів про отримання та повернення нібито отриманих кредитних коштів. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що наданий позивачем паспорт споживчого кредитування, не може свідчити про узгодження сторонами істотних умов договору, оскільки в ньому є лише інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття позичальником обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, у тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, яка надається кредитодавцем споживачу до укладення кредитного договору, а умови договору про споживчий кредит та форма його укладення визначені Законом України «Про споживче кредитування». Ознайомлення із Паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означають укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Звертає увагу на те, що заява-договір про приєднання до публічної пропозиції не містить погоджених сторонами процентів за користування кредитними коштами. Крім того, жодних доказів про перерахування на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів, позивачем не надавалося, як і не надавалось належного розрахунку заборгованості, в якому відображено: наявність кредитної заборгованості, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості, нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що позивачем не доведено належними доказами наявності у останньої заборгованості, зокрема за тілом кредиту т та відсотками. 20 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Кредит-Капітал»» - Галіяш В.Р. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що кредитний договір №200316244 укладено належним чином та підписано сторонами, про що свідчать підписи сторін на примірнику договору, відповідач своїм підписом засвідчила, що вона була ознайомлена з умовами договору та Умовами по картам. Крім того, долучені до матеріалів справи виписки по особовим рахункам договору № НОМЕР_1 містять усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати даний доказ як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі, адже містить відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору. Представник ТОВ «Кредит-Капітал»» - Галіяш В.Р. вважає, що позивачем було надано належні докази на підтвердження заборгованості відповідача, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості може вважатися належним доказом, що підтверджує суму боргу у взаємозв`язку з долученою до матеріалів справи випискою по особовим рахункам договору № НОМЕР_1 . Згідно з ч. 1 ст.369 ЦПК України, розгляд справи судом апеляційної інстанції здійснюється без повідомлення учасників справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2020 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було підписано заяву (оферту) № 200316244 на укладення договору про надання та використання платіжної картки. Відповідно до пункту 1 Інформаційного блоку заяви (оферти) від 21 грудня 2020 року, підписаної ОСОБА_1 , остання пропонує АТ «Банк Форвард», на умовах, викладених в заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток АТ «Банк Форвард» та Тарифах за платіжними картками фізичних осіб банку, укласти з нею договір про надання та використання платіжної картки № 200316244, в рамках якого: випустити на ім`я позичальника платіжну картку; відкрити на ім`я позичальника поточний рахунок (валюта рахунку гривня), що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки, з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку; для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити позичальнику ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до ст. 1069 ЦК України. За умовами вказаного інформаційного блоку заяви (оферти) від 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 видано кредитну картку КОКО КАРД Visa Noname, тарифний план КОКО КАРД (кредитна картка), рахунок картки: НОМЕР_2 ставка за лімітом 48 % річних. Зі змісту розписки ОСОБА_1 від 21 грудня 2020 року вбачається, що вона в цей день отримала кредитну картку № НОМЕР_3 зі строком дії до 30 вересня 2025 року. Відповідно до паспорту споживчого кредиту (продукт кредитна картка КОКО КАРД Visa Noname), який підписаний ОСОБА_1 21 грудня 2020 року, сторони погодили тип - кредиту відновлювальна кредитна лінія; суму кредиту до 100 000 грн - під час укладення договору; до 200 000 грн - у випадку збільшення кредиту, строк кредитування - 11 місяців; мету отримання кредиту - на споживчі потреби; процентну ставку за кредитом (річних) - 48 %. Судом встановлено, що 25 липня 2024 року між ВТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, згідно умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, - боржників, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору. Згідно з витягом із реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами на 25 липня 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 200316244 від 21 грудня 2020 року, станом на 25 липня 2024 року у загальному розмірі 83088,88 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 60854,17 грн та заборгованості за процентами у розмірі 22234,71 грн. На підтвердження заявлених вимог позивачем долучено до позову виписки за особовими рахунками за угодою № 200316244 від 21 грудня 2020 року за період з 13 червня 2011 року до 10 червня 2023 року та за період з 11 червня 2023 року по 24 липня 2024 року, з яких вбачається як видачу кредитних коштів відповідачу, так і часткове погашення нею кредиту. З наданого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» розрахунку заборгованості за договором № 200316244 від 21 грудня 2020 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 83088,88 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 60854,17 грн та заборгованості за процентами у розмірі 22234,71 грн. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направляло ОСОБА_1 досудову вимогу від 11.04.2025 року Вих. № 23721622, в якій останню повідомлено про те, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а саме відмова від повернення кредиту, передбаченого кредитним договором, несплата відсотків за користування кредитними коштами, призвело до виникнення заборгованості, яка становить 83088,88 грн. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимагало від ОСОБА_1 виконати зобов`язання за договором № 200316244 від 21 грудня 2020 року та погасити заборгованість. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів обставини щодо існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, тобто підтвердив факт отримання позичальником кредитних коштів та правомірність нарахування заборгованості за процентами за користування кредитом. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір підписаний відповідачем власноруч, що підтверджує її волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що позичальник всі умови договорів цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору. З досліджених судом доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено неналежное виконання своїх зобов`язань за кредитним договорам № 200316244. Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Посилання в апеляційній скарзі на те, що стороною позивача не надано суду доказів отримання відповідачем кредитних коштів апеляційний суд відхиляє, якпомилкові та безпідставні, оскільки факти їх надання підтверджуються, наявним у матеріалах справи доказами, які є дійсними в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що заява ОСОБА_1 про відкриття поточного рахунку від 21 грудня 2020 року, паспорт споживчого кредитування від 21 грудня 2020 року, заява про відкриття поточного рахунку від 21 грудня 2020 року, розписка про отримання картки від 21 грудня 2020 року підписані ОСОБА_1 особисто. Підписуючи заяву (оферту) №200316244 від 21 грудня 2020 року, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася з Умовами та Тарифами по картках, примірники яких має та погоджується з ними (п.1.4.1., п.4.2 заява (оферта)). Відповідно до п. 2.4 Розділу 2 Заяви (оферти) складовими і невід`ємними частинами Кредитного договору будуть: Розділ 2 цієї Заяви, Умови дистанційного доступу, Умови дистанційного обміну інформацією, примірники яких відповідач має, які розміщені Банком в місці, в якому було оформлено дану Заяву, в мережі Інтернет на сайті Банку www.forward-bank.com, у відділеннях Банку, та, з якими відповідач ознайомлений, повністю згоден, зміст яких розуміє і положення яких зобов`язується неухильно дотримуватись. Згідно п.4.4. заява (оферта), банк в повному обсязі повідомив мене про наявні в банку умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, порядок обчислення процентних доходів, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій, предмет кожної супутньої послуги, обґрунтування вартості супутньої послуги, правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, фінансові умови Договору про картку ( включаючи вартість кредиту), які окрім інформаційного блоку заяви містяться також в умовах по карткам. При цьому вимог щодо визнання укладеного кредитного договору №200316244 від 21 грудня 2020 рокунедійсним чи встановлення факту його неукладеності до суду ОСОБА_1 не заявляла. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, його зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, який оформлений сторонами та підписаний. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була ознайомлена з процентною ставкою, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки у кредитному договорі чітко прописано розмір процентної ставки та умови обслуговування платіжних карток. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту видачі кредиту за кредитним договором є безпідставним, оскільки надана позивачем розписка про отримання картки від 21 грудня 2020 року підписана самою ОСОБА_1 особисто є підтвердженням отримання грошових коштів. Доказів не користування кредитною карткою № НОМЕР_3 ОСОБА_1 не надала. Крім того, надані позивачем розрахунок і виписка з особового рахунку відповідача, є належними та допустимими доказами зарахування та користування наданими кредитними коштами, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору, всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так і суми сплачених щомісячних процентів. Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19). Проаналізувавши надану позивачем виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 на підтвердження існуючої заборгованості, апеляційний суд вважає, що вона є належним доказом на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки, вони відповідає вимогам 4.8 та 5.5 Положення № 254 та п. 61 Положення №75 Надані виписки підтверджують наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документом первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного банком розміру заборгованості та контррозрахунку відповідачкою не надано, що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги про неможливість встановити наявність заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору. Ст. 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на те, що відповідач фактично користуючись наданими житлово-комунальним послугами, відмовлялася їх оплачувати, не погоджуючись із нарахованими тарифами позивачем, а також відмовляючись підписувати договір на управління/утримання будинку та прибудинкової території, виконання інших додаткових робіт та компенсацію витрат, що не є підставою звільнення її від зобов`язання щодо оплати фактично наданих житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції по суті спору визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідача. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачами судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі ст. ст. 141, 382 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києвавід 25 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: О.В. Борисова С.А. Голуб