Постанова 4824 № 369/15445/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 червня 2026 року місто Київ. Справа № 369/15445/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6515/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Горбатюк Ірини Михайлівни в інтересах Боярської міської радина рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2025року (у складі судді Янченка А.В., повне рішення складено 02.12.2025 р.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Боярської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Державний нотаріус Першої Фастівської державної нотаріальної контори Київської області Ленченко ТамараОлексіївна про визнання права на завершення приватизації та оформлення права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом ВСТАНОВИВ У вересні 2024 року, ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом, в якому просить суд, визнати за нею, право на завершення приватизації та оформлення права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1421 га на землях багаторічних насаджень/сад, яка розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, територія колишньої Княжицької сільської ради, в межах Боярської міської територіальної громади, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 його єдиною спадкоємицею є його донька ОСОБА_2 . ОСОБА_2 , звернулась до державного нотаріуса Першої Фастівської державної нотаріальної контори Київської області Ленченко Т.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,1421 га згідно рішення загальних зборів власників земельних паїв реорганізованого КСП «Агрофірма Княжичі», що розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, територія колишньої Княжицької сільської ради, в межах Боярської міської територіальної громади, після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа №133/2008 рік. Проте 23.08.2024 року, державним нотаріусом Першої Фастівської державної нотаріальної контори Київської області Ленченко Т.О., було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій №759/02-32 від 23.08.2024 року. Причиною відмови стала відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку. За життя померлий ОСОБА_3 мав право на земельну частку (пай). Відповідно до Довідки № 49 від 08.03.2024 року, яка видана ТОВ «Агрофірма Княжичі», ОСОБА_3 на землях багаторічних насаджень саду виділена ділянка № НОМЕР_1 площею - 0,1421 га. Згідно Рішення загальних зборів власників земельних паїв реорганізованого КСП «Агрофірма Княжичі» Протокол №4 від 14.12.2005 року. Відповідно до Витягу з протоколу №4 загальних зборів власників земельних паїв реорганізованого КСП «Агрофірма Княжичі» від 14.12.2005 року, ОСОБА_3 виділено ділянку на землях багаторічних насаджень/сад за №392 в розмірі 0.1421 га. Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області на звернення ОСОБА_2 зареєстроване за №К-1187/0-1393/6-24 від 09.04.2024 року, повідомлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1421 га на ім`я ОСОБА_3 та схема розпаювання земель КСП «Агрофірма Княжичі», відсутні. Таким чином, батько позивачки при житті не встиг оформити право власності на виділену йому земельну ділянку розміром 0,1421 га, тобто не завершив процедуру приватизації земельної ділянки. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2025року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право на завершення приватизації та оформлення права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1421 га на землях багаторічних насаджень/сад, яка розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, територія колишньої Княжицької сільської ради, в межах Боярської міської територіальної громади, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погоджуючись з таким рішенням, представник відповідача 30 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 (батько позивачки) не розпочинав процедуру приватизації спірної земельної ділянки, а отже суд не мав правових підстав визнавати за позивачем право на завершення приватизації. Вказує, що початком процедури приватизації земельної ділянки є звернення особи до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації із заявою про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Суд першої інстанції взагалі не досліджував питання наявності у спадкодавця Позивача сертифікату на право на земельну частку (пай), не встановлював факт початку ним процедури приватизації за життя. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи та їхні представники до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлялись належним чином, причину неявку суду не повідомили. Беручи до уваги викладене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності учасників справи, які будучи належно повідомленими, не прибули у судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.09.2007 року. Після смерті ОСОБА_3 його єдиною спадкоємицею є його донька ОСОБА_2 , родинний зв`язок підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 06.06.1969 року. ОСОБА_2 , звернулась до державного нотаріуса Першої Фастівської державної нотаріальної контори Київської області Ленченко Т.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,1421 га згідно рішення загальних зборів власників земельних паїв реорганізованого КСП «Агрофірма Княжичі», що розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, територія колишньої Княжицької сільської ради, в межах Боярської міської територіальної громади, після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа №133/2008 рік. 23.08.2024 року, державним нотаріусом Першої Фастівської державної нотаріальної контори Київської області Ленченко Т.О., було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій №759/02-32 від 23.08.2024 року. Причиною відмови стала відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відповідно до Довідки № 49 від 08.03.2024 року, яка видана ТОВ «Агрофірма Княжичі» про те, що ОСОБА_3 на землях багаторічних насаджень саду виділена ділянка № НОМЕР_1 площею - 0,1421 га. Згідно Рішення загальних зборів власників земельних паїв реорганізованого КСП «Агрофірма Княжичі» Протокол №4 від 14.12.2005 року. Відповідно до Витягу з протоколу №4 загальних зборів власників земельних паїв реорганізованого КСП «Агрофірма Княжичі» від 14.12.2005 року, ОСОБА_3 виділено ділянку на землях багаторічних насаджень/сад за №392 в розмірі 0.1421 га. Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області на звернення ОСОБА_2 зареєстроване за №К-1187/0-1393/6-24 від 09.04.2024 року, повідомлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1421 га на ім`я ОСОБА_3 та схема розпаювання земель КСП «Агрофірма Княжичі», відсутні. Таким чином, батько позивачки при житті не встиг оформити право власності на виділену йому земельну ділянку розміром 0,1421 га, тобто не завершив процедуру приватизації земельної ділянки. З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що до Державного нотаріуса Першої Фастівської державної нотаріальної контори Київської області Ленченко Тамари Олексіївни із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 . Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що за життя померлий ОСОБА_3 мав право на земельну частку (пай), а оскільки інших спадкоємців судом не встановлено, суд дійшов висновку, що спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_2 . Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (далі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Частиною першою статті 3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів. Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (частина перша статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). Отже, членство у колективному сільськогосподарському підприємстві не виникає автоматично, воно може виникнути лише внаслідок волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу. Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Стаття 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (стаття 2 Закону). Згідно зі статтею 5 ЗК України земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств. Згідно із статтею 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. Отже, громадянин України - член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року № 294/1094/17 зазначено, що головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акту на право колективної власності на землю. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 685/1373/17, від 15 червня 2021 року у справі № 743/961/20. У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21 вказано, що право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: - одержання КСП державного акту на право колективної власності на землю; - перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акту; - включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю. Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17, від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18, від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19. Зазначене спростовує твердження апеляційної скарги, що позов не підлягає задоволенню, оскільки померлий ОСОБА_3 за життя не звернувся до відповідної ради чи районної державної адміністрації із заявою про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2005 року було проведено загальні збори власників земельних паїв реорганізованого КСП «Агрофірма Княжичі», де затвердили проведення розпаювання землі під багаторічними насадженнями відповідно до номерів, визначених на схемі поділу землі колективної власності не земельні ділянки /пай/. ОСОБА_3 виділено ділянку на землях багаторічних насаджень/сад за №392 в розмірі 0.1421 га. Зазначене підтверджується Витягом з протоколу № 4, Викопіюванням зі схеми поділу земель колективної власності багаторічних насаджень КСП «Агрофірма Княжичі» та Довідкою ТОВ «Агрофірма Княжичі», підписаною Директором Мазурко О.Г . Крім того апеляційний суд враховує, що ОСОБА_3 , як члену колективного сільськогосподарського підприємства, вже видавали сертифікат на право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Агрофірма Княжичі», за номером 263 за рішенням від 6 листопада 1997 р. №

577. З огляду на вищезазначені обставини, апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_3 , як член колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Княжичі», мав право на земельну частку (пай). Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що батько позивачки при житті не встиг оформити право власності на виділену йому земельну ділянку розміром 0,1421 га, тобто не завершив процедуру приватизації земельної ділянки. Відповідно до ст. 1218 Цивільного Кодексу України (ЦК України), до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Статтею 125 Земельного Кодексу, в редакції чинній на час відкриття спадщини, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Позивач спадкове майно прийняла так як протягом шестимісячного строку подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Отримати Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку позивач не може через неотримання померлим батьком державного акту на право на земельну ділянку. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 , спадкоємиця у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька та набула право в порядку спадкування, що сторонами не заперечується. З огляду на вищенаведені висновки апеляційного суду, ОСОБА_2 також успадкувала право на завершення приватизації та право на здійснення реєстрації права власності з отриманням витягу з Державного реєстру прав на її ім`я. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Інших доводів які б спростували правильність висновків суду, який у повному обсязі з`ясував права та обов`язки сторін, обставини справи, апеляційна скарга не містить. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Горбатюк Ірини Михайлівни в інтересах Боярської міської ради- залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2025року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 18 червня 2026 року. Головуючий О.В. Желепа Судді Н.В. Поліщук В.В. Соколова