Постанова 4824 № 369/2352/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 369/2352/24 Головуючий у суді І інстанції: Янченко А.В. провадження №22-ц/824/7177/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Нежури В.А., Музичко С.Г., секретар судового засідання: Янчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Боярської міської ради на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, ВСТАНОВИВ: У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Боярської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.12.2005 року ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2-3985, яким заповіла ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в КСП АК «Тарасівський» Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області розміром 2.1 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належна ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 029202, виданого 24.03.2000 року Києво-Святошинською райдержадміністрацією, згідно рішення Києво-Святошинської райдержадміністрації від 16.03.2000 року № 129 та зареєстрованого 24.03.2000 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 327 та майновий пай в колективному сільськогосподарському підприємстві СГ ТОВ АК «Тарасівський» Києво-Святошинського району Київської області, належний ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_1 , виданого Тарасівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 10.04.2002 року, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 19.05.2000 року. У подальшому із заповіданої земельної частки (паю) було виділено земельні ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 25.05.2006 № 361, від 13.02.2007 № 90 та від 27.03.2007 №

199. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30.09.2017 серії НОМЕР_2 . 27.09.2019 року була відкрита спадкова справа № 445/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .. 30.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом, який посвідчений 07.12.2005 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області за реєстровим № 2-3985. Постановою Державного нотаріуса Боярської державної нотаріальної контори Панікар В.М. від 28.04.2023 № 616/02-31: - відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 07.12.2005 державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. за реєстровим № 2-3985, на земельну ділянку площею 1,3256 га з кадастровим номером 3222486600:04:002:0092, розташовану за адресою: Київська обл., Фастівський р-н. (до ліквідації - Києво-Святошинський), Боярська територіальна громада (раніше - Тарасівська сільська рада), надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належну померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; - відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 07.12.2005 державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. за реєстровим № 2-3985, на земельну ділянку площею 0,1088 га з кадастровим номером 3222486600:04:004:0363, розташовану за адресою: Київська обл., Фастівський р-н. (до ліквідації - Києво-Святошинський), Боярська територіальна громада (раніше - Тарасівська сільська рада), надану для ведення особистого селянського господарства та належну померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; - відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 07.12.2005 державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. за реєстровим № 2-3985, на земельну ділянку площею 0,0660 га з кадастровим номером 3222486600:04:002:0274, розташовану за адресою: Київська обл., Фастівський р-н. (до ліквідації - Києво-Святошинський), Боярська територіальна громада (раніше - Тарасівська сільська рада), надану для ведення особистого селянського господарства та належну померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .. У зв`язку з викладеним просила визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 1,3256 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222486600:04:002:0092; на земельну ділянку площею 0,1088 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222486600:04:004:0363; на земельну ділянку площею 0,0660 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222486600:04:002:0274. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 1,3256 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222486600:04:002:0092. Визнано за ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 0,1088 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222486600:04:004:0363. Визнано за ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 0,0660 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222486600:04:002:0274. Стягнуто з Боярської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції у частині стягнення судових витрат, Пазюра О.М., яка представляє інтереси Боярської міської ради, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.12.2025 у справі № 369/2352/24 в частині стягнення з міської ради судового збору. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішенням суду першої інстанції зокрема вирішено стягнути з Боярської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Боярська міська рада не погоджується із вказаним рішенням суду в частині стягнення з Міської ради судового збору, вважає його необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Зазначала, що позовні вимоги у даній справі стосуються виключно визнання за позивачем права власності на спадкове майно, яке перебувало у приватній власності спадкодавця. Обставини, що унеможливили оформлення позивачем права на спадкове майно у нотаріальному порядку, жодним чином не пов`язані з діяльністю Боярської міської ради. Зокрема, Боярською міською радою не подавалась заява про визнання спадщини відумерлою, що свідчить про відсутність будь-яких претензій або інтересу міської ради щодо спірного майна. Таким чином, Боярська міська рада як орган місцевого самоврядування не приймала участі у правовідносинах, пов`язаних з даним нерухомим майном, не заявляла будь-яких прав на нього, не порушувала, не оспорювала та не вчиняла дії щодо невизнання прав позивача або будь-яких інших осіб на таке майно. Виходячи зі змісту даного позову, спір виник внаслідок того, що постановою Державного нотаріуса Боярської державної нотаріальної контори Панікар В.М. від 28.04.2023 № 616/02-31 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідченим 07.12.2005 державним нотаріусом Києво- Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. за реєстровим № 2-3985, на земельні ділянки. Таким чином, судом встановлено, що підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що заповіт видано на земельну ділянку, яка визначена в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі (на місцевості), ана час відкриття спадщини ОСОБА_2 із заповіданої нею земельної частки (паю) вже були виділені земельні ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується Розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 199 від 27.03.2007, № 361 від 25.05.2006 та № 90 від 23.02.2007, при цьому Державний нотаріус не зміг встановити, що саме ці земельні ділянки входили до складу спадщини. Міська рада у спірних правовідносинах участі не брала, а отже не могла допустити жодних неправильних дій (у розумінні ч. 9 ст. 141 ЦПК України), які б призвели до виникнення даного спору. Тобто, спір виник не з вини Відповідача, відтак відсутні правові підстави вважати, що саме дії Відповідача призвели до звернення Позивача до суду. Вважає, що стягнення судових витрат з Боярської міської ради у разі задоволення позовної заяви спричинить порушення принципу пропорційності у цивільному судочинстві, а саме - недотримання розумного балансу між приватними й публічними інтересами, оскільки у такому разі задоволення приватного інтересу, який полягає у відшкодуванні судових витрат позивача, буде здійснено за рахунок публічних коштів місцевого бюджету. У зв`язку із цим, виходячи з вимог справедливості судового розгляду, представник апелянта вважає, що судові витрати у даній справі необхідно покласти на позивача. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. 09 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника Боярської міської ради, в якому просила розглянути справи за відсутності представника Боярської міської ради, підтримала вимоги апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд апеляційної інстанції зауважує, що Боярська міська рада оскаржує рішення суду першої інстанції тільки в частині стягнення з неї судом першої інстанції судового збору в розмірі 1211,20 грн, тому в інішій частині судове рішення не є предметом перегляду суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання судових витрат та стягуючи з Боярської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, суд першої інстанції керувався положенням ст.141 ЦПК України та обгрунтовував свої висновки тим, що оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір». Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Відповідно до статті 3 Закону України «Про судовий збір`судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Особи, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, перелічені в статті 5 Закону України «Про судовий збір». У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18). У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц, на яку в касаційній скарзі посилається відповідач, зроблено висновок про те, що в справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Аналогічні висновки висловлені в постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 234/17030/18 (провадження № 61-12859св21), від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21), від 23 лютого 2022 року в справі № 501/672/16-ц (провадження № 61-14670св21), від 01 березня 2023 року в справі № 604/1312/20 (провадження № 61-12430св22), 14 грудня 2023 року в справі № 199/1204/21 (провадження № 61-4074св23), від 17 квітня 2024 року в справі № 457/969/20 (провадження № 61-305св24) та інших). Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Боярської міської ради Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Відповідачем позивач визначив Боярську міську раду Київської області з тих підстав, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , яка склала заповіт, крім позивача, немає, а перешкодою в оформленні права власності на земельні ділянки є відмова нотаріуса в оформленні спадщини. Підставою для відмови нотаріуса в оформленні спадщини стало наступне: «Заповітом, посвідченим 07.12.2005 державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. за реєстровим № 2-3985, ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 земельну частку (пай) в КСП АК «Тарасівський» Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області розміром 2.1 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), а на час відкриття спадщини ОСОБА_2 з заповіданої нею земельної частки (паю) вже були виділені земельні ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується Розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 199 від 27.03.2007, № 361 від 25.05.2006 та № 90 від 23.02.2007. Отже, неможливо достеменно встановити, що ОСОБА_2 було зроблено розпорядження на випадок смерті, яке стосується саме земельних ділянок площею 1,3256 га з кадастровим номером 3222486600:04:002:0092, площею 0,1088 га з кадастровим номером 3222486600:04:004:0363 та площею 0,0660 га з кадастровим номером 3222486600:04:002:0274 на які ОСОБА_1 просить видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом». Визначення в такому випадку відповідачем органу місцевого самоврядування узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду. Звертаючись з позовною заявою позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Зважаючи на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено в повному обсязі, у матеріалах справи наявні докази сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача Боярської міської ради на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.12.2024 року у справі № 359/4126/23, провадження № 61-7017св24. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення з Боярської міської ради Київської області судового збору, понесеного ОСОБА_1 у зв`язку з поданням позовної заяви, з огляду на те, що міська рада у спірних правовідносинах участі не брала, а отже не могла допустити жодних неправильних дій (у розмумінні ч. 9 ст. 141 ЦПК України), які б призвели до виникнення даного спору, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та зводяться до їх власного тлумачення відповідачем й суперечить принципу рівності, який є одним з основних засад цивільного судочинства (пункт 2 частини третьої статті 2 ЦПК України). Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Боярської міської ради залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено «02» червня 2026 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді В.А. Нежура С.Г. Музичко