Постанова 4817 № 601/626/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/626/25Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С. Провадження № 22-ц/817/602/26 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гурник Віктор Олександрович, на заочне рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2026 року, постановлене суддею Білосевич Г.С. у справі №601/626/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на період навчання,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом про стягнення аліментів на її утримання на період навчання. В обґрунтування позову вказувала, що вона є повнолітньою, однак навчається на ІІІ курсі Кременецького лісотехнічного фахового коледжу, термін навчання до 30 червня 2026 року, бюджетна основа. У зв`язку з навчанням не має змоги працевлаштуватись, щоденно несе витрати, пов`язані з навчанням, доїздом, харчуванням, а тому потребує додаткової фінансової допомоги. Відповідач ОСОБА_1 є її батьком. Просила стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання у розмірі 7000,00 грн, починаючи з дати пред`явлення позову і до закінчення навчання чи до досягнення 23 років. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області (заочним) від 16 червня 2025 року позов задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на період її навчання в твердій грошовій сумі у розмірі 7000,00 грн щомісячно, починаючи з 19 лютого 2025 року у до закінчення навчання, але не довше як до досягнення нею 23 років. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2026 року поновлено пропущений строк на перегляд заочного рішення. Заяву про перегляд заочного рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2025 року залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Гурника В.О. просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вказує, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим був позбавлений можливості брати участь у судових засіданнях, подати відзив на позов, надати докази та висловити свої заперечення щодо заявлених вимог. Посилається на те, що судові повістки та інші процесуальні документи надсилалися за адресою, за якою відповідач не проживає та не зареєстрований з 2021 року, а з лютого 2022 року перебуває за межами України. При цьому, на думку апелянта, суд першої інстанції не вжив передбачених законом заходів щодо належного повідомлення відповідача, зокрема не здійснив його виклик шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. Крім того вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги процесуального закону щодо подання та дослідження доказів. Зазначає, що ключові докази на підтвердження розміру витрат позивачки були подані після звернення до суду з позовом та без належного обґрунтування причин пропуску строку на їх подання. На переконання відповідача такі докази були прийняті судом з порушенням вимог ЦПК України та покладені в основу рішення без надання відповідачу можливості висловити щодо них свої заперечення. Вказує, що суд не встановив усіх обставин, необхідних для виникнення обов`язку щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, а саме не з`ясував належним чином потребу позивачки у матеріальній допомозі та можливість відповідача її надавати. Звертає увагу, що позивачка навчається за денною формою навчання за рахунок коштів державного бюджету, а тому витрати на оплату навчання фактично відсутні. При цьому належних і достатніх доказів понесення нею витрат, пов`язаних із навчанням, матеріали справи не містять. На думку апелянта, долучені до справи чеки та розрахунки не підтверджують ані фактичного понесення відповідних витрат саме позивачкою, ані їх необхідності та розміру. Крім цього зауважує, що суд не врахував матеріальне становище відповідача, який не має постійного місця роботи та стабільного доходу, а також наявність у нього іншої неповнолітньої дитини, на утримання якої він також сплачує аліменти. На його думку, зазначені обставини мають істотне значення для правильного визначення розміру аліментів. Також зазначає, що відповідач не ухилявся від виконання батьківських обов`язків та добровільно надавав матеріальну допомогу дочці шляхом регулярного перерахування грошових коштів як до ухвалення оскаржуваного рішення, так і після його постановлення. Вважає, що ці обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції. У відзиві ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Медвідь І.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2025 року без змін. В обґрунтування вказує, що доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про дату, час і місце судових засідань, позивачка зазначає, що в апеляційній скарзі та заяві про перегляд заочного рішення відповідачем як місце проживання вказано адресу, на яку судом першої інстанції надсилалася судова кореспонденція. Вказує, що відповідач з лютого 2022 року перебуває за межами України, однак не повідомляв суд про іншу адресу для листування, не звертався із заявами про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та не забезпечив участі свого представника у справі під час розгляду її судом першої інстанції. На її думку, відповідач не надав належних доказів на підтвердження відсутності у нього можливості надавати матеріальну допомогу, зокрема доказів непрацездатності, відсутності доходів або інших обставин, які б унеможливлювали виконання ним обов`язку щодо утримання повнолітньої дочки. Позивачка вказує, що наявність у відповідача іншої дитини на утриманні сама по собі не звільняє його від обов`язку утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання. Також зазначає, що витрати на харчування, одяг, засоби особистої гігієни, мобільний зв`язок, медичне забезпечення та інші повсякденні потреби є необхідними для забезпечення належних умов життя та навчання особи, яка здобуває освіту. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Присуджуючи до стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 7000,00 грн на місяць на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_2 яка продовжує навчання суд першої інстанції виходив з того, що позивачка досягла повноліття і на даний час навчається на денній формі навчання в Кременецькому лісотехнічному фаховому коледжі, у зв`язку з чим несе витрати, пов`язані із таким навчанням, а тому потребує матеріальної допомоги, не може самостійно себе утримувати і на час навчання перебуває на утриманні матері, її батько теж повинен надавати матеріальну допомогу по її утриманні поки вона продовжує навчання. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, однак не погоджується з визначеним судом розміром таких аліментів, враховуючи наступне. Обставини справи. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . ОСОБА_2 навчається на ІІІ курсі Кременецького лісотехнічного фахового коледжу, денна форма навчання, з 01.09.2022 по 30.06.2026, на бюджетній основі, що підтверджується довідкою № 1625 від 10.02.2025 року, виданою Кременецьким лісотехнічним фаховим коледжем. У звязку з навчанням на денній формі ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги. Зокрема, у звязку з проживанням ОСОБА_2 в населеному пункті, відмінному від місця знаходження навчального закладу, остання несе щоденні матеріальні витрати на проїзд до місця навчання. Крім цього, необхідними є витрати на харчування у навчальному закладі та придбання канцелярських предметів тощо, повязаних з навчальним процесом. ОСОБА_2 має встановлений діагноз: міопія слабого ступеня з астигматизмом, рекомендовано окуляри для зору, що підтверджується консультативним висновком проф. ОСОБА_4 від 2020 року, даний діагноз підтверджується також висновком лікаря-офтальмолога від 17.09.2024 року. Відповідач ОСОБА_5 має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої з нього у примусовому порядку органами ДВС стягуються аліменти, що підтверджується виконавчим листом у справі №601/1039/18 від 19 листопада 2018 року. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права. Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина. Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 СК України). Виходячи з викладеного, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: - досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; - продовження ними навчання; - потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; - наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, зокрема, як механізм забезпечення реалізації її права на освіту та забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. У справі, яка переглядається, позивачка досягла повноліття, але їй ще не виповнилось 23 років, вона продовжує навчання у навчальному закладі за бюджетною формою навчання, денна форма навчання, не працює, доходів не має, відомості, щодо отримання стипендії відсутні. З системного аналізу фактичних обставин, установлених при розгляді справи, та наведених норм законодавства колегія суддів зазначає, що відповідач має обов`язок утримувати доньку ОСОБА_2 , попри досягнення нею повноліття, адже остання продовжує навчання в коледжі, у зв`язку з чим не працює, а тому потребує матеріальної допомоги від батьків для задоволення елементарних життєвих потреб. В апеляційній скарзі, виходячи з її змісту, відповідач не погоджується сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі - 7000,00 грн, стверджуючи, що судом не встановлено усіх обставин, необхідних для виникнення обов`язку щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, а саме не з`ясовано належним чином потребу ОСОБА_2 у матеріальній допомозі та його можливість її надавати, оскільки він не має постійного офіційного працевлаштування та перебуває за межами України. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Указаний процесуальний обов`язок стосовно доведення обставин, які суд враховує при визначенні розміру аліментів відповідно до статті 182 СК України, сторони справи, яка переглядається, належним чином не виконали. За приписами статті 182 СК України суд оцінює стан здоров`я та матеріальне становище як дитини, так і платника аліментів. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є особою працездатного віку, доказів незадовільного стану здоров`я він суду не надав. До заяви про перегляд заочного судового рішення до суду першої інстанції позивачем долучено банківські виписки про перерахування коштів, за твердженням відповідача, на рахунок доньки ОСОБА_2 , ця обставина свідчить про можливість відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці, яка продовжує навчання. Позивачка до суду надала докази її витрат, в тому числі і повязаних з навчанням. Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази матеріального стану як позивачки, так і відповідача, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків з даними про його доходи, з Пенсійного фонду України, наявність на праві власності, володіння та/або користування сторін справи майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав тощо. Вирішуючи питання про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, колегія суддів враховує, що за своєю правовою природою такі аліменти не є цільовою грошовою допомогою виключно на оплату витрат, безпосередньо пов`язаних лише з навчальним процесом. Такий вид утримання має комплексний характер і спрямований на забезпечення належних умов життя повнолітньої дитини на період навчання, оскільки період здобуття освіти об`єктивно обмежує її можливість повною мірою самостійно забезпечувати власні потреби. Відтак, аліменти у цій категорії справ покликані покривати сукупність життєво необхідних витрат особи на харчування, проживання, одяг, медичне забезпечення, транспорт, побутові потреби та інші витрати повсякденного характеру, без яких неможливе належне існування. До складу таких витрат природно входять і пов`язані з навчанням витрати, зокрема на оплату навчальних матеріалів, проїзд до місця навчання, проживання за місцем його проходження тощо. Однак судом першої інстанції при визначені суми аліментів у розмірі 7000,00 грн щомісячно не наведено обґрунтувань необхідності стягнення суми аліментів у розмірі, визначеному позивачкою. Колегія суддів з розміром стягуваних аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 7000,00 грн щомісячно не погоджується та вважає, що рішення суду слід змінити та розмір аліментів визначити у сумі 3500 грн. При цьому колегія суддів враховує, що позивачка навчається на денній формі навчання за бюджетною формою, тому витрат на оплату навчання не несе. Разом з тим, можливості працювати та забезпечувати себе самостійно не має, крім того несе витрати на доїзд до місця навчання, придбання канцелярського приладдя, періодично несе витрати на лікування. Оскільки відповідач є працездатною, платоспроможною, здоровою особою, з урахуванням здійснених відповідачем виплат позивачці на її утримання у добровільному порядку та фактичних потреб студента, які належить забезпечувати батькам, колегія суддів вважає, що аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн щомісячно є обґрунтованим розміром, що узгоджується з принципами розумності, справедливості та пропорційності, та забезпечує участь батька в утриманні дитини без покладення на нього надмірного фінансового тягару. Щодо здійснених відповідачем добровільних виплат коштів на рахунок позивачки, на підтвердження яких відповідач надав платіжні документи, колегія суддів зазначає, що зазначена обставина не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, так як здійснені відповідачем перерахування не є стабільними щомісячними виплатами у визначеній певній сумі, яка є достатньою для забезпечення потреб повнолітньої особи, що продовжує навчання, а є мінливими щодо суми та періодів виплати, здійснені виплати мають правову природу додаткової грошової допомоги дитині порівняно з аліментними зобов`язаннями, які носять обов`язковий характер. Однак такі виплати враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Відповідно до положень ЦПК України суд здійснює виклик та повідомлення учасників справи за адресою їх зареєстрованого місця проживання, місця перебування або за іншою відомою суду адресою. Сам по собі факт непроживання відповідача за адресою, яка була відома позивачу та суду, не свідчить про порушення судом обов`язку щодо належного повідомлення. Відповідач не надав доказів того, що повідомив суд або інших учасників справи про зміну свого місця проживання чи перебування за кордоном, а тому негативні наслідки неподання такої інформації не можуть покладатися на позивача чи суд. Посилання відповідача на те, що суд мав здійснити його виклик через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, є необґрунтованим, оскільки такий спосіб повідомлення застосовується лише у випадках, прямо передбачених процесуальним законом, зокрема коли місце проживання чи перебування особи невідоме. Матеріали справи не свідчать про наявність підстав для застосування такого способу виклику. Твердження відповідача про порушення судом порядку подання та дослідження доказів також не заслуговують на увагу. Докази, подані позивачкою на підтвердження обставин справи, були прийняті та оцінені судом відповідно до вимог ЦПК України. При цьому відповідач не брав участі у справі не внаслідок дій суду чи позивачки, а з власних причин, тому не може посилатися на неможливість висловити свої заперечення як на підставу для скасування законного рішення. Безпідставними є й доводи про те, що суд не встановив потребу позивачки у матеріальній допомозі. Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України право на утримання мають повнолітні дочка або син, які продовжують навчання та у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, за умови, що батьки можуть її надавати. Сам факт навчання за денною формою суттєво обмежує можливість особи забезпечувати себе самостійно та є обставиною, яка свідчить про потребу у матеріальній підтримці. Посилання відповідача на те, що навчання здійснюється за кошти державного бюджету, не спростовує наявності у позивачки потреб у матеріальному забезпеченні. Обов`язок батьків щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, не обмежується виключно оплатою освітніх послуг, а охоплює витрати на проживання, харчування, транспорт, навчальні матеріали, засоби зв`язку та інші необхідні витрати, пов`язані з навчальним процесом та забезпеченням життєвих потреб. Доводи апеляційної скарги, щодо недопустимості або недостатності наданих чеків та розрахунків фактично зводяться до незгоди відповідача з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. Разом з тим судом було досліджено всі наявні докази у їх сукупності та надано їм належну правову оцінку. Не можуть бути підставою для скасування рішення і посилання відповідача на відсутність постійного місця роботи та стабільного доходу. Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про його об`єктивну неможливість надавати матеріальну допомогу дочці. Наявність іншої дитини на утриманні була врахована судом при визначенні розміру аліментів та сама по собі не звільняє відповідача від виконання обов`язку щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачка періодично перебуває за межами України у Польщі, де з його слів працює, має належний матеріальний стан апеляційний суд відхиляє з огляду на недоведення відповідачем цих обставин та невизнання їх позивачкою відповідно до вимог статті 82 ЦПК України. Твердження позивачки щодо того, що відповідач працює закордоном, а тому має обов`язок та можливість сплачувати аліменти у розмірі 7000,00 грн. в місяць на період її навчання апеляційний суд зауважує, що позивачка не довела наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі, не ініціювала перед судом першої інстанції клопотання у порядку визначеному статтею 84 ЦПК України про витребування з ДПС України даних з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків стосовно ОСОБА_1 та інших даних, які можуть характеризувати його майновий стан та наявність грошових коштів на карткових рахунках, на підтвердження обставин, на яких ґрунтується заявлена позовна вимога. З огляду на надану до суду першої інстанції сторонами справи сукупність доказів колегія суддів не погоджується з визначеним місцевим судом розміром аліментів, який підлягає стягненню з відповідача щомісячно,у розмірі 7000,00 грн. на період її навчання, починаючи з 19 лютого 2025 року до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку, та вважає за доцільне зменшити розмір стягуваних аліментів з 7000,00 грн до 3500,00 грн щомісячно. Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування чи зміну оскаржуваного рішення суду. Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гурник Віктор Олександрович - задовольнити частково. Заочне рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2026 року змінити, зменшивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на період її навчання, з 7000 (сім тисяч) гривень до 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 19 лютого 2025 року і до закінчення навчання, але не довше як до досягнення нею 23 років. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року. Головуюча М.В. Хома Судді Б.О. Гірський Н.М. Храпак