Постанова Черкаський апеляційний суд № 706/962/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/687/25Головуючий по 1 інстанції Справа №706/962/24 Категорія: 310020000 Орендарчук М. П. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_2 - адвоката Бартошук Валерія Олександрівна; розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бартошук Валерії Олександрівни на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 10 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, в с т а н о в и в: 25.07.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2005 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який розірвано 16.06.2011 року. В шлюбі в них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Відповідно до судового наказу, виданого Христинівським районним судом Черкаської області від 19.05.2011 року, відповідач сплачував на її користь аліменти на утримання доньки до досягнення нею повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилось 18 років, у зв`язку з цим примусове стягнення аліментів на її утримання припинено. Вказує, що з 01.09.2023 року ОСОБА_3 навчається в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця на медичному факультеті на денній державній формі навчання, з терміном навчання до 30 червня 2029 року. Через навчання на денній формі донька не має можливості працювати, а тому потребує матеріальної допомоги на життєві потреби, а саме на навчання, на оплату гуртожитку, на проїзд до місця навчання, на харчування, одяг та лікування. Після досягнення ОСОБА_3 повноліття відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає, хоча має таку можливість, адже є особою працездатного віку, може працювати та отримувати дохід, а його частину віддати на утримання дитини. У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є студенткою Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), починаючи з дня подачі позовної заяви до суду та до закінчення дочкою навчання чи до досягнення нею двадцятитрирічного віку. Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 10 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є студентом Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 25.07.2024 року, та до дня закінчення навчання ОСОБА_3 чи до досягнення нею двадцятитрирічного віку, у залежності від того, яка з цих обставин настане першою. У задоволенні решти вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що донька сторін продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги. Суд врахував, що відповідач є працездатною особою, отримує регулярний дохід, зобов`язаний та має можливість утримувати її, оскільки обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів буде справедливою, співмірною, реальною, достатньою і відповідатиме потребам повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, та платоспроможності самого відповідача. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 отримує стипендію як дохід, з рівності та обов`язків обох батьків утримувати дитину, а тому суд дійшов до висновку, що 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно буде достатнім для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_2 - адвокат Бартошук В.О. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення не у повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, рішення не відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що ОСОБА_1 не є належною позивачкою у справі, оскільки разом з донькою сторін не проживає, тоді як за приписами ст. 199 СК України право на звернення до суду має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі повнолітні діти. Той факт, що позивачка та донька сторін мають одну і ту саму адресу реєстрації місця проживання не свідчить про їх фактичне сумісне проживання. Вважає, що донька сторін не потребує коштів на оплату навчання, оскільки навчається за рахунок Державного бюджету України, і при цьому на час навчання забезпечується за рахунок держави проживанням у гуртожитку, стипендією та навчальними матеріалами. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що сам по собі факт навчання повнолітньої дитини до досягнення 23-річного віку не є підставою для стягнення аліментів, оскільки закон пов`язує обов`язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочці, сину виключно за існування об`єктивної потреби у такій допомозі, яка виникла у зв`язку із витратами, пов`язаними з навчанням, а також за наявності юридичного факту - наявності у батьків можливості надання такої допомоги. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При розгляді справи судом встановлено, що згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 червня 2006 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 06 червня 2006 року зроблено відповідний актовий запис № 1689 (а.с.4). У вказаному актовому записі батьками ОСОБА_3 зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 . Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 16 червня 2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 26.11.2005 року розірвано (а.с.6). Відповідно до судового наказу виданого Христинівським районним судом Черкаської області 19 травня 2011 року, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини його заробітку(доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.05.2011 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно довідки № 1522 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця від 11.07.2024 року, ОСОБА_3 є студенткою 2 курсу 3 семестру 2024/2025 навчального року медичного факультету № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, денна форма навчання. Зарахована на 1 курс навчання наказом № 2568/л-1 від 09.08.2023 року. Термін навчання - 6 років. Дата закінчення навчання 30.06.2029 року (а.с.8). Згідно довідок про доходи виданих Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця ОСОБА_3 при навчанні отримує стипендію (а.с.115-117). Згідно Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9). Згідно Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10). Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі вказує на те, що донька сторін не потребує коштів на оплату навчання, оскільки навчається за рахунок Державного бюджету України, і при цьому на час навчання забезпечується за рахунок держави проживанням у гуртожитку, стипендією та навчальними матеріалами. Відповідач вказує, що позивачкою не надано жодних доказів того, що донька сторін несе витрати на харчування, одяг та лікування, які не може покрити за рахунок стипендії. Вважає, що обставини, покладені в основу позову є надуманими. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказів скрутного матеріального становища відповідача, що унеможливлює утримання ним своєї повнолітньої доньки, яка навчається та потребує матеріальної допомоги, суду надано не було. Доказів того, що повнолітня ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 здатна самостійно себе утримувати, з урахуванням того, що має самостійний дохід у вигляді стипендії, яка є незначною і у зв`язку з цим не потребує надання матеріальної допомоги з боку батька, матеріали справи також не містять. Так, особа, яка продовжує навчання, крім основних витрат на навчання, має також потребу в підручниках, витрат на проїзд до навчального закладу, проживання, одягу та ліків у разі захворювання тощо. Не приймаються до уваги колегією суддів доводи скаржника стосовно того, що донька сторін забезпечується державою безкоштовним проживанням у гуртожитку, а тому матеріальної допомоги не потребує, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні, а позивачем надано квитанції про сплату коштів на рахунок НМУ ім. О.О. Богомольця з призначенням платежу: «плата за гуртожиток» (а.с.47-54). На підтвердження позовних вимог позивачем також було надано суду квитанції про витрати на книги, одяг, транспорт та медикаменти у зв`язку з захворюванням. Таким чином, доводи скаржника стосовно того, що повнолітня донька , яка продовжує навчання, не потребує матеріальної допомоги з боку батька спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Не приймаються також до уваги колегією суддів доводи скаржника щодо неналежного позивача у справі, так як відсутність спільного проживання у зв`язку з навчанням дитини в іншому місці не позбавляє матір, на утриманні якої перебуває повнолітня донька, права вимагати аліменти на дитину, яка потребує матеріальної допомоги. Місце проживання дитини не є вирішальним фактором для встановлення обов`язку одного з батьків щодо утримання дитини, якщо вона потребує матеріальної допомоги. Враховуючи принцип рівності обов`язків батьків щодо утримання дітей і засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а також матеріальне становище сторін, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці, сплачуючи 1/6 частину від всіх доходів до закінчення навчання, що повністю узгоджується з положеннями чинного законодавства і обставинами справи. На переконання колегії суддів такий розмір аліментів є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам повнолітньої доньки відповідача, яка здобуває вищу освіту, що унеможливлює її працевлаштування для отримання доходів та підтверджує необхідність матеріальної допомоги від батьків. Доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не оцінив докази у їх сукупності, чим порушив процесуальну норму щодо оцінки доказів у цивільному процесі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому недостатніми є посилання скаржника, що ним доведено відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, так як доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, які перевірено та оцінено судом першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бартошук Валерії Олександрівнизалишити без задоволення. Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 10 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді