Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3895/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 р. Справа № 520/3895/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.11.25 по справі № 520/3895/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить суд: - визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови в оформленні ОСОБА_1 документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та направленні їх для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; - зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України оформити документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та направити їх для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду 17 листопада 2025 року у справі № 520/3895/25 та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови в оформленні ОСОБА_1 документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та направленні їх для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України оформити документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та направити їх для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в даному випадку, позивач звернувся до Державної прикордонної служби України (заява була розглянута НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України) із заявою від 03 грудня 2024 року, в якій просив оформити пакет документів для призначення пенсії за вислугу років та направити його до органу пенсійного фонду для призначення та виплати пенсії, натомість відповідач відмовив позивачу в оформленні документів для призначення пенсії та їх направленні до органу пенсійного фонду у зв`язку з недостатністю у позивача необхідної вислуги років. Оскільки у НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України відсутні повноваження здійснювати перевірку наявності чи відсутності у позивача вислуги років, необхідної для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII, то відповідач зобов`язаний був оформити всі необхідні документи і направити їх для розгляду до Головного управління ПФУ в Харківській області. Таким чином, дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови в оформленні позивачу всіх необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII та направлення їх для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є протиправними. Вказує, що в цій справі порушується соціальна справедливість, оскільки до внесення змін у законодавство як раз перед початком великомасштабного наступу 19.02.2022 року позивач вже мав 25 років вислуги відтак міг звільнитися у будь-який момент і вийти на пенсію за вислугою років, тому що за ним це право зберігалося , а тому постанова КМУ від 16.02.2022 № 119 (набрала чинності 19.02.2022) не може обмежувати його право на зарахування вислуги у повному розмірі з урахування пільгової вислуги років. Матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 12 жовтня 2015 року по 02 листопада 2016 року брав участь в антитерористичній операції. На момент 19.02.2022 року позивач вже мав 25 років вислуги (разом із пільговою, бо до цього часу вона зараховувалася у календарну), відтак міг вийти на пенсію у будь-який момент і за ним це право зберігалося , а тому постанова КМУ від 16.02.2022 № 119 (набрала чинності 19.02.2022) не може обмежувати його право на зарахування вислуги у повному розмірі, тому що жоден закон не має зворотної сили Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач з 27 лютого 2004 року по 28 лютого 2013 року та з 12 жовтня 2015 року по 18 квітня 2023 року проходив службу у Державній прикордонній службі України, де мав звання молодшого сержанту, старшого сержанту, старшини, прапорщика, старшого прапорщика, майстер-сержанта (у порядку переатестації), поки не був звільнений у запас зі служби у Державній прикордонній служби України на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 11.04.2023 № 178-ОС за підпунктом «г» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На день звільнення з органів Державної прикордонної служби України вислуга позивача у календарному обчисленні складала 17 років 09 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні 27 років 05 місяців 21 день (згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ № 198-ОС від 18.04.2023). В адміністративному позові позивач посилається на те, що оскільки на день звільнення зі служби (18.04.2023) позивач мав вислугу років у пільговому обчисленні у розмірі 27 років 05 місяців 21 днів, він має право на призначення пенсії відповідно до п. а ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. Позивач звернувся із заявою до Державної прикордонної служби України про підготовку та подання відповідних документів до органу, що призначає пенсію для вирішення питання про призначення пенсії відповідно до п. а) ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. Листом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.12.2024 № 08/Ч-691/651 було відмовлено в оформленні документів для призначення пенсії за вислугу років Закону № 2262-ХІІ та в поданні їх до органу, що призначає пенсії, оскільки позивач не набув права на пенсію за вислугу років відповідно до п. а ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки календарна вислуга має бути 25 роки, а у позивача наявна вислуга у розмірі 17 років 09 місяців 15 днів. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови в оформленні документів для призначення пенсії за вислугу років Закону № 2262-ХІІ та в поданні їх до органу, що призначає пенсії, протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної вислуги на військовій службі, яка у позивача є меншою законодавчо установленої, а пільгова вислуга років ураховуються лише для визначення розміру пенсії, відтак відповідач правомірно відмов у направленні поданні разом із необхідними документами до органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачу за вислугою років у відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Частиною 2 ст.25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення для набуття права на призначення пенсії визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ). Згідно з ч.1 ст.1 Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, мають право на довічну пенсію за вислугу років. Пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч.1 ст.2 Закону №2262- ХІІ). Відтак, необхідною умовою для подання до уповноваженого органу заяви про призначення пенсії є наявність у заявника права на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ. Відповідно до пункту «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, у період з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Згідно з частиною 4 статті 17 Закону України №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Статтею 17-1 Закону України №2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (звільнення позивача зі служби - 09.09.2022) було врегульовано порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі по тексту - Порядок №393). Пунктом 2-1 Порядку №393 визначено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. Отже, обчислення календарної вислуги років проводиться із врахуванням пунктів 1,2 Порядку №393, якими визначено, які саме види служби зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Абзацом першим пункту 3 Порядку №393 (в попередній редакції) було визначено, що: «До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:…». 16.02.2022 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, якою абзац 1 пункту 3 Порядку №393 викладено в наступній редакції: «До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах». Таким чином, з огляду на наведену вище норму вислуга років у пільговому обчисленні враховується при призначенні розміру пенсії, а не права на її призначення. Окрім того, Порядок №393 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року) доповнено пунктом 2-1, згідно з яким для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. У вказаних пунктах відсутні приписи про зарахування пільгової вислуги років для визначення права особи на призначення пенсії. Відтак, з огляду на наведене вище, для призначення пенсії за вислугу років за Законом України №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 саме в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року. В даному випадку у спірних правовідносинах для отримання права на призначення пенсії відповідно до положень Закону №2262-ХІІ обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років. Законом №2262-ХІІ чітко визначені умови призначення пенсій за вислугу років, та зазначено, що пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку, якщо особа звільнена зі служби у період з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Як встановлено з матеріалів справи, позивач звільнений у запас зі служби у Державній прикордонній служби України на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 11.04.2023 № 178-ОС за підпунктом «г» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто після внесення вищезазначених змін до Порядку №393 і вже під час дії цього нормативно-правового акта в новій редакції. На день звільнення зі служби, а саме станом на 11.04.2023, позивач мав вислугу в календарному обчислені 17 років 09 місяців 15 днів, що не відповідає умовам призначення пенсій за вислугу років, визначеним приписами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Отже, позивачу для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України №2262-ХІІ необхідно мати 25 календарних роки та більше. В той же час, його вислуга становить лише 17 років 09 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. В даному випадку періоди служби позивача на пільгових умовах, до календарної вислуги для призначення пенсії зараховуватись не можуть, оскільки це суперечить чинним нормам пункту 3 Порядку №393 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні законні підстави для оформлення документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років, оскільки позивач не набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ, з огляду на що відповідач діяв в межах вимог чинного законодавства та наданих законом повноважень. Наведені вище висновки узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, від 15.09.2023 у справі № 380/10714/22, від 18.10.2023 у справі 360/17/23. Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням вищенаведених висновків суду у даній справі, доводи апеляційної скарги про те, що оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить більше 25 років, а тому у відповідності до пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача направити необхідні документи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, є помилковими. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 по справі № 520/3895/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова