Постанова 4813 № 502/2522/25

Номер провадження: 22-ц/813/5379/26 Справа № 502/2522/25 Головуючий у першій інстанції Березніков О. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., з участю секретаря Громовенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хлєбникова Наталя Анатоліївна на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 січня 2026 року, постановленого під головуванням судді Березнікова О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - в с т а н о в и в: У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в якому просила розірвати шлюб між сторонами, який зареєстрований 01.02.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №

05. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з відповідачем знаходиться у зареєстрованому шлюбі з 01.02.2007 року, актовий запис №

05. Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також позивачка зазначила, що сторони разом не проживають, подружні стосунки не підтримують, спільного господарства не ведуть, що є підставою для розірвання шлюбу. Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 12 січня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволений. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01.02.2007 року у відділі РАЦС Кілійського РУЮ Одеської області, актовий запис №05, розірваний. 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду, яка ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 20 лютого 2026 року залишена без задоволення. Не погодившись з заочним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хлєбникова Н.А. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутністю ОСОБА_1 , який не був повідомлений належним чином про розгляд справи та не мав можливості ознайомитися з позовом, подати відзив та надати власні пояснення щодо суті спору, оскільки перебував за кордоном і не знав про розгляд справи. Одночасно, апелянтпросить зупинити провадження у справі та надати сторонам строк на примирення тривалістю шість місяців, так як має бажання зберегти шлюб шляхом проведення діалогів та можливо спільного відвідування сімейного психолога, а оскільки справа була розглянута за його відсутністю, та він не мав можливості ознайомитися з позовом, подати відзив та надати власні пояснення щодо суті спору та відсутності наміру припиняти шлюбні відносини просив надати сторонам строк на примирення. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Скрябін О.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, заочне рішення без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, які не містять жодних належних правових аргументів, які б свідчили про незаконність або необґрунтованість заочного рішення. В судове засідання, призначене на 16 червня 2026 року учасники справи не з`явились, були сповіщені належним чином (а.с. 109, 110, 110 зв.б.). Колегія суддів залишає клопотання про зупинення провадження з наданням сторонам строку на примирення без задоволення, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом 12 грудня 2025 року (а.с. 1-3). Судом першої інстанції ухвалено рішення 12 січня 2026 року (а.с. 25). ОСОБА_1 отримав копію заочного рішення суду 21 січня 2026 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 27). 10 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хлєбникова Н.А. подав до суду заяву про перегляд заочного рішення суду (а.с. 31-33). Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 20 лютого 2026 року заява про перегляд заочного рішення суду залишена без задоволення (а.с. 56-57). З апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хлєбникова Н.А. звернувся до суду 25 лютого 2026 року (а.с. 67-70). Приймаючи до уваги, що справа в проваджені суду перебуває з березня 2026 року, та сторони мали достатньо часу для вирішення питання щодо примирення, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов`язковою. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання та які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Заочне рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі, з огляду на наступне. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 01.02.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №05. Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сторони шлюбних стосунків не підтримують, разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 3 СК України проголошує, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України). Ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України. За змістом ч. 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Судом вірно зазначено, що позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом, в якому наполягає на розірванні шлюбу. При цьому судом звернуто увагу, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберігати шлюб з відповідачем. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду, оскільки при розгляді справи були порушені норми процесуального права, та судом розглянута справа за відсутністю відповідача ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що зазначив ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , 12 грудня 2025 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (а.с. 1-3). Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 23 грудня 2025 року позовна заява ОСОБА_2 прийнята до розгляду та справа призначена в судовому засіданні на 12 січня 2026 року (а.с. 21). Із супровідного листа вбачається, що 25 грудня 2025 року копія ухвали від 23 грудня 2025 року була надіслана судом відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22). Однак, відомостей про те, що відповідач отримав копію ухвалу суду про відкриття провадження матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять відомостей про направлення відповідачу ОСОБА_1 копії позовної заяви разом з додатками до неї. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції приймаючи позовну заяву до розгляду, відповідно до ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ЦПК України не пересвідчився в тому, де зареєстрований у встановленому законом порядку або перебуває відповідач ОСОБА_1 для надіслання поштової кореспонденції та належного повідомлення про рух справи. Натомість, суд першої інстанції через оголошення опублікованому на сайті Кілійського районного суду Одеської області викликав ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 12 січня 2026 року (а.с. 23). Із довідки секретаря судового засідання вбачається, що сторони викликалися належним чином на 12 січня 2026 року, але в судове засідання не з`явилися (а.с. 24). Ухвалюючи у справі заочне рішення, судом було зазначено, що відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся (а.с. 25). При цьому, будь-яких інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у відповідності до ст.ст. 78-80 ЦПК України на підтвердження належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а саме надіслання відповідачу судової повістки на 12 січня 2026 року матеріали справи не містять. Тобто, відповідач ОСОБА_1 не отримав копію позовної заяви з додатками та не був повідомлений належним чином про призначене судове засідання. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Однак, матеріали справи не містять доказів про належне сповіщення відповідача про слухання справи. При цьому, відповідач був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву у відповідності до положень ст. 178 ЦПК України. Доводи апелянта про порушення норм процесуального права при ухваленні рішення, на переконання суду, є обґрунтованими та заслуговують на увагу, оскільки знайшли своє підтвердження при розгляді справи. Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального права та незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хлєбникова Н.А. підлягає задоволенню частково, з ухваленням нового рішення, оскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_1 , який не повідомлений належним чином про дату, час і місце засідання суду і який обґрунтовує свою апеляційну скаргу такими обставинами. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хлєбникова Наталя Анатоліївна задовольнити частково. Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 січня 2026 року скасувати. Ухвалити постанову. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 01.02.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Кійського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №05 розірвати. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 18 червня 2026 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький ______________________________________ С.М. Сегеда