Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/9324/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Черкаси Справа № 711/9324/25 Провадження № 22-ц/821/574/26 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В., секретаря Дмитренко В. В., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальність «Українські фінансові операції» адвоката Лисенка Дмитра Вячеславовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 07 жовтня 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4709032 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови Договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 12 000 грн; згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 350 днів: з 05.06.2024 по 21.05.2025, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало останньому кредит в сумі 12 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення». 27.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Згідно п. 1.3. Договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms-повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер. Отже, до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором. У свою чергу, відповідач не виконав свого зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за Кредитним договором № 4709032 від 05.06.2024 у розмірі 69 777,59 грн, а також понесені судові витрати в сумі 2 422,40 грн та на витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за Кредитним договором № 4709032 від 05.06.2024 у розмірі 11 999,99 грн, 2 422,40 грн судового збору та 2 000,00 грн витрат на правову допомогу, а всього 16 422,39 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач порушив умови Договору та беручи до уваги визнання ним суми заборгованості тіла кредиту у сумі, що становить 11 999,99 грн, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо стягнення з відповідача заборгованості по нарахованим відсоткам зазначив, що судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус військовослужбовця Збройних Сил України, у тому числі й у період виконання умов Кредитного договору та на нього поширюються пільги передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 15.01.2026, не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, через підсистему «Електронний суд» представник ТОВ «Українські фінансові операції» адвокат Лисенко Д. В. подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування скарги вказано, щоматеріали справи не містять доказу, що на момент укладення Договору № 4709032 від 05.06.2024 про надання споживчого кредиту в сумі 12 000 грн позичальник мав статус військовослужбовця Збройних Сил України. Окрім того, зазначив, що долучену позивачем копію наказу, подано у порушення як строку, так і порядку подання визначений ЦПК України, оскільки: даний доказ не був направлений позивачу та не містить клопотання про визнання поважним спливу строку та поновлення строку подання доказів. Зауважив, що судом першої інстанції не враховано, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не має зворотньої дії у часі, через що суд здійснив помилкове його застосування. Також зазначив, що матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, а тому вважає що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про їх зменшення. Відзив на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій Судом встановлено, що 05.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна України» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4709032 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого Товариство зобов`язалося надати клієнту кредит грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 12 000,00 грн. Строк кредитування 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. (а.с. 21 30). Відповідно до п. п. 1.4., 1.4.1., 1.4.2., 1.4.3. Договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору. Знижена процентна ставка становить 1,5% за кожен день користування кредитом. Згідно п. 2.1. Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Відповідно до п. 2.2. Договору, сума кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 05.06.2024 або 06.06.2024. Згідно п. 3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Підпунктом 5.1.3. п. 5 Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4709032 від 05.06.2024 передбачено, що Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договорами факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною 1 статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Договором № 4709032 від 05.06.2024 виконало у повному обсязі, надавши відповідачу у користування кредит у загальному розмірі 12 000,00 грн, що підтверджується листом ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0603 від 06.03.2025, у якому зазначено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно цього договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 05.06.2024 07:56:06 на суму 12 000,00 грн, номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі іРау.ua 416210073, призначення платежу: зарахування 12 000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 39 39 на звороті, 41). З розрахунку заборгованості за Договором № 4709032 від 05.06.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 27.02.2025, сформованого ТОВ «Лінеура Україна», встановлено, що ОСОБА_1 не здійснював у повній мірі оплати за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 61 017 грн, у тому числі: 11 999,99 грн заборгованість за тілом кредиту; 43 017,61 грн заборгованість за відсотками; 6 000,00 грн заборгованість по штрафним санкціям (а.с. 59 63). 27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено Договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Українські фінансові операції» зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Лінеура Україна» відступити ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Лінеура Україна». Перелік боржників, підстави виникнення прав грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 67 71 на звороті). Згідно з п. 1.2. Договору перехід від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Українські фінансові операції» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2 та надходження ціни продажу у розмірі 2 161 034,10 грн на рахунок ТОВ «Лінеура Україна», після чого ТОВ «Українські фінансові операції» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печаткою Акт прийому-передачі Реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» підтверджує факт переходу від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Українські фінансові операції» прав вимоги заборгованості. Згідно з платіжною інструкцією № 5 від 27.02.2025 та № 1028 від 27.02.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» перерахувало на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» 2 161 034,10 грн, призначення платежу: сплата за договором факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 (а.с. 89, 90). 27.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» підписано і скріплено печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 (а.с. 97). Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4709032 від 05.06.2024, укладеним із ОСОБА_1 (п/п № 875), сума заборгованості за яким складає 61 017,60 грн, у тому числі: 11 999,99 грн заборгованість за тілом кредиту; 43 017,61 грн заборгованість за процентами; 6 000,00 грн заборгованість по штрафним санкціям (а.с. 55 56). Станом на дату укладення Договору факторингу від № 27/02/2025 від 27.02.2025 строк дії договору № 4709032 від 05.06.2024 не закінчився, тому в межах строку дії Договору ТОВ «Українські фінансові операції» донараховано відсотки за 82 календарні дні у розмірі 14 759,9877 грн (а.с. 57 58).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2025 року наведеним вимогам закону відповідає. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. В абзаці 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір № 4709032 від 05.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 підписаний, з боку позичальника, електронним підписом одноразовим ідентифікатором 67192, який містить набір цифрових символів, містить персональні дані відповідача: серію, номер паспорта, коли і ким виданий, ідентифікатор податкового номера, номер платіжної картки для переказу коштів. Отже, Кредитний договір № 4709032 від 05.06.2024, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду цієї справи, підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання ним цього Договору. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір (договір позики) між первісним кредитором та відповідачем не був би укладеним. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі № 404/502/18; від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та ряді інших, тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною. Крім того, факт укладення Кредитного договору № 4709032 від 05.06.2024 сторонами не заперечується. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість. 27.02.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) уклали Договір факторингу № 27/02/2025, предметом якого визначено, що за цим Договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 27.02.2025, ТОВ «Українські фінансові операції» отримало право вимоги до відповідача за Договором № 4709032 від 05.06.2024. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Тобто, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 4709032 від 05.06.2024. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що Кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту з ОСОБА_1 на користь позивача. Звертаючись до суду із даною апеляційною скаргою, ТОВ «Українські фінансові операції» посилається на те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки цей Закон не має зворотної дії у часі. Крім того, зауважив, що матеріали справи не містять доказу, що на момент укладення Договору № 4709032 від 05.06.2024 про надання споживчого кредиту в сумі 12 000 грн позичальник мав статус військовослужбовця Збройних Сил України. Разом з тим, 16.06.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання в якому останній на підтвердження проходження військової служби з 2023 року просить долучити до матеріалів справи копію довідки Військової частини № НОМЕР_4 від 31.12.2025. Представником ТОВ «Українські фінансові операції» - адвокатом Лисенком Д. В. 17.06.2026 подано заперечення на клопотання ОСОБА_1 в якому просить відмовити в прийнятті нових доказів через не доведення неможливості їх подання до суду першої інстанції. Щодо долучених стороною відповідача доказів до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку було направлено витяг із наказу від 16.07.2025 № 192/ДСК військової частини НОМЕР_5 , який засвідчує залучення відповідача до складу сил та засобів бригади оперативного призначення Національної гвардії України тактичних груп, які беруть безпосередню участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України для виконання бойових завдань, відповідно до бойових розпоряджень від 18.11.2023, 19.11.2023, 19.11.2023, 12.08.2024, 13.08.2024, 22.08.2024 з 10.07.2025. Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення змісту п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що поданий відповідачем до апеляційної інстанції доказ (копія довідки Військової частини № НОМЕР_5 № 8307 від 31.12.2025 про те, що молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині ХХХХ оперативно-тактичного з`єднання 1 корпусу національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 02.02.2023 по теперішній час), беручи до уваги наявний в матеріалах справи витяг із наказу від 16.07.2025 № 192/ДСК Військової частини № НОМЕР_5 , не міг бути поданий до суду першої інстанції з поважних та не залежних від відповідача обставин, оскільки перебування відповідача на військовій службі зумовило такі причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, вважає за доцільне його прийняти. Крім того, апеляційний суд констатує, що даний доказ не суперечить наявному в матеріалах справи доказу витягу із наказу від 16.07.2025 № 192/ДСК Військової частини № НОМЕР_5 , а лише засвідчує час з якого відповідач проходить військову службу з 02.02.2023 по теперішній час, разом з тим має суттєве значення для вирішення спору. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей регламентовано ст. 1-2 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного тану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій. Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 05/1993/17-ц особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». На підтвердження обставин наявності пільг передбачених вищезазначеним Законом, відповідачем надано копію довідки Військової частини № НОМЕР_5 № 8307 від 31.12.2025 про те, що молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 оперативно-тактичного з`єднання 1 корпусу національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 02.02.2023 по теперішній час та копію витягу з наказу т.в.о. командира в/ч № НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2025 № 192/ДСК, з якої вбачається, що з 10.07.2025 ОСОБА_1 залучено до складу сил та засобів 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, для виконання бойового завдання, відповідно до бойових розпоряджень від 18.11.2023, 19.11.2023, 19.11.2023, 12.08.2024, 13.08.2024, 22.08.2024 ( з зазначенням їх номерів та посадових осіб, які їх видавали). Таким чином, у період виконання умов спірного Кредитного договору, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, відповідач мав статус військовослужбовця Збройних сил України та на нього поширювались пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, що враховано судом першої інстанції. За таких обставин апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проте обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом у ОСОБА_1 відсутній. З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених скаржником підстав відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки дані доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальність «Українські фінансові операції» адвоката Лисенка Дмитра Вячеславовича залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 17 червня 2026 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко Ю. В. Сіренко