Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/8176/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Черкаси Справа № 711/8176/25 Провадження № 22-ц/821/1160/26 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В., секретаря - Дмитренко В. В., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», представник позивача - Альховська Ірина Богданівна, відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» адвоката Альховської Ірини Богданівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі по тексту АТ «Сенс Банк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що 26.12.2019 ОСОБА_1 уклав із AT «Альфа Банк» Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631327765, відповідно до умов якої Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за Кредитним договором становить 272 372,86 грн. Позивач звертає увагу, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів AT «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на AT «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 631327765 у розмірі 272 372,86 грн, з яких 133 489,02 грн прострочене тіло кредиту, 84 611,23 грн відсотки за користування кредитом, 52 119,12 грн тіло кредиту, 2 153,49 грн відсотки за прострочене тіло кредиту. Стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.10.2025 позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за Кредитним договором № 631327765 від 26.12.2019 у розмірі 272 372,86 грн та судовий збір у розмірі 3268,47 грн, а всього 275 641,33 грн. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2025 заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.10.2025 у справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.03.2026 позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за Кредитним договором № 631327765 від 26.12.2019 у розмірі 52 119,12 грн (тіло кредиту) та судовий збір у розмірі 625,59 грн, а всього 52 744,71 грн. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач порушив умови Договору, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за Кредитним договором № 631327765 від 26.12.2019 у розмірі 52 119,12 грн. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача простроченого тіла кредиту у розмірі 133 489,02 грн, не знайшла свого підтвердження та обґрунтування у судовому засіданні та не доведена належними та допустимими доказами, а тому не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України, у тому числі й у період виконання умов Кредитного договору, та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Сенс Банк» адвокат Альховська І. Б. 10.04.2026 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.03.2026 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задовольнити в повному обсязі. Судові витрати, понесені у суді першої інстанції та у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача. Зазначає, що між АТ «Альфа Банк» та відповідачем досягнуто домовленості в письмовій формі щодо ліміту відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн та проценти ставки 39,99% річних, що підтверджується Офертою на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.12.2019. Так, останню суму в розмірі 4 000,00 грн відповідачем було внесено 25.09.2022, після цієї дати останній перестав повністю повертати Банку використані ним кошти. Відтак, станом на вересень 2022 року у відповідача вже була наявна заборгованість в розмірі 135 467,02 грн. Після вересня 2022 року відповідач фактично не здійснював нових операцій зі зняття готівки чи оплати товарів. Однак, оскільки раніше використані кошти не були повернуті Банку, на цю суму продовжували нараховуватися відсотки та оскільки відповідач не здійснював планові платежі, сума основного боргу (тіло кредиту) перейшла до категорії простроченої. Таким чином, зростання загальної суми боргу після вересня 2022 року є не результатом нових витрат клієнта, а прямим наслідком тривалого ухилення відповідача від повернення вже отриманих ним раніше коштів. Визначаючи розмір непогашеного тіла кредиту (фактично отриманих та використаних коштів), судом першої інстанції не враховано, що заборгованість за тілом кредиту згідно розрахунку позивача має дві складові: поточну заборгованість (тіло кредиту на звітну дату) та прострочену заборгованість (тіло кредиту прострочене на звітну дату). Таким чином, дане рішення вважає незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, тому воно підлягає скасуванню. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Фактичні обставини справи 26.12.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», яке 30.11.2022 змінило назву на АТ «Сенс Банк» на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 12.08.2022, була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631327765. За умовами Кредитної угоди Банк відкрив позичальнику кредитну лінію встановлена сума якої на час укладання Договору складає 37 450,00 грн (максимальна сума кредиту - 200 000 грн) та надав кредитні кошти, а останній зобов`язався їх повернути, а також сплачувати проценти за користування кредитним коштами у розмірі 39,99 % річних та комісію, у строки, передбачені Договором. Відповідно до даної Кредитної угоди погашення заборгованості за кредитом мало здійснюватися позичальником щомісячно згідно Графіку платежів, а саме: шляхом здійснення обов`язкового мінімального платежу в розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, а розмір обов`язкового мінімального платежу не може бути меншим за 50 грн. Згідно деталізованого розрахунку позивача, станом на 04.06.2025, за відповідачем обліковується заборгованість по кредитних зобов`язаннях на загальну суму 272 372,86 грн, з яких 133 489,02 грн - прострочене тіло кредиту, 84 611,23 грн - відсотки за користування кредитом, 52 119,12 грн - тіло кредиту, 2 153,49 грн - відсотки за прострочене тіло кредиту.

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника АТ «Сенс Банк» адвоката Альховської І. Б., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами. Згідно ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ст. 207 ЦК України). Згідно з ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Згідно положень ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За ст. ст. 76, 77, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом встановлено, що 26.12.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631327765. Факт укладення 26.12.2019 між сторонами Кредитного договору підтверджується Анкетою-заявою, яку було підписано відповідачем, зі змісту якої вбачається, що останній підтвердив акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між ним та Банком на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці www.alfabank.ua або у разі її подальшої зміни за іншою електронною адресою, що буде вказана в Договорі. При укладенні вказаного Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою врегульовано норми щодо договорів приєднання. Підписавши вказану Анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору та паспорт споживчого кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. За умовами Кредитної угоди Банк відкрив позичальнику кредитну лінію встановлена сума якої на час укладання Договору складає 37 450,00 грн (максимальна сума кредиту - 200 000 грн) та надав кредитні кошти, а останній зобов`язався їх повернути, а також сплачувати проценти за користування кредитним коштами у розмірі 39,99 % річних та комісію, у строки, передбачені договором. Відповідно до умов даної Кредитної угоди погашення заборгованості за кредитом мало здійснюватися позичальником щомісячно згідно Графіку платежів, а саме: шляхом здійснення обов`язкового мінімального платежу в розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, а розмір обов`язкового мінімального платежу не може бути меншим за 50 грн. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів AT «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на AT «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. Згідно деталізованого розрахунку позивача станом на 04.06.2025 за відповідачем обліковується заборгованість по кредитних зобов`язаннях на загальну суму 272 372,86 грн, з яких 133 489,02 грн - прострочене тіло кредиту, 84 611,23 грн - відсотки за користування кредитом, 52 119,12 грн - тіло кредиту, 2 153,49 грн - відсотки за прострочене тіло кредиту. Надана Банком виписка підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено також у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача. Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у вигляді кредитного ліміту згідно Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631327765 від 26.12.2019, однак взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Кредитним договором, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 52 119,12 грн. У зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що оскільки відповідачем було порушено умови Договору, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 631327765 від 26.12.2019 у розмірі 52 119,12 грн. Щодо стягнення з відповідача простроченого тіла кредиту у розмірі 133 489,02 грн, аналізуючи долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитом, який містить дані щодо розрахункового періоду, нарахованих та сплачених у дані періоди тіло кредиту, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказана вимога не підтверджена та не доведена належними та допустимими доказами. Що стосується вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі 84 611,23 грн та відсотків за прострочене тіло кредиту у сумі 2 153,49 грн, колегією суддів враховується наступне. Згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», цей відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. У відповідності до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 р. у справі № 426/4264/19: «У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ххх, що підтверджується копією довідки ВЧ НОМЕР_2 № 5761 від 19.09.2025, копією військового квитка серії НОМЕР_3 та копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 31.05.2024. Отже, відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України, у тому числі й у період виконання умов спірного Кредитного договору, та на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Враховуючи наведені положення законодавства, зважаючи на право відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання йому відповідних пільг, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення. За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вказані доводи не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, яким було надано вичерпну правову оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції. Судом першої інстанцій виконано вимоги ст. 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника АТ «Сенс Банк» адвоката Альховської І. Б. на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.03.2026, судові витрати слід залишити за позивачем. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» адвоката Альховської Ірини Богданівни залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року. Головуюча Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко Ю. В. Сіренко