Ухвала ККС ВС № 405/655/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Київ справа № 405/655/26 провадження № 51-2381 ск 26 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянула касаційну скаргу прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 13 травня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, встановила: Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 07 травня 2026 року задоволено скаргу ОСОБА_4 та скасовано постанову прокурора відділу Кіровоградської області прокуратури про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42026120000000009, зобов`язано прокурора визнати ОСОБА_4 потерпілим. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 13 травня 2026 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вищезазначену ухвалу. У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перевірку вищезазначеного судового рішення в касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку про таке. Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що зазначеною статтею Конституції України гарантується право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, виходячи з чого КПК визначає, в яких випадках і які саме рішення підлягають перегляду в апеляційному порядку. Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження окремих судових рішень, якими не завершується розгляд кримінального провадження по суті, має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади. Такі обмеження права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування встановлені законодавцем у статтях 309, 392 КПК. Згідно положеннями ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. Частиною 3 ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК. Перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, передбачений ч. 3 ст. 307, частинами 1, 2 ст. 309 КПК. Так, за приписами ч. 3 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. Скарги на інші ухвали слідчого судді, відповідно до положень ч. 3 ст. 309 КПК, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 07 травня 2026 року задоволено скаргу ОСОБА_4 і скасовано постанову прокурора відділу Кіровоградської області прокуратури про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42026120000000009, забов`язано прокурора визнати ОСОБА_4 потерпілим. Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу. Суддя Кропивницького апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу прокурора на відповідність вимогам ч. 4 ст. 399 КПК, дійшла висновку про те, що зазначена ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, в зв`язку з чим на підставі вказаних вимог закону постановила ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження. Посилання скаржника в касаційній скарзі на загальні засади кримінального провадження не спростовують законність рішення цього судді апеляційного суду. Закріплені в кримінальному процесуальному законі загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності. Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК, загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовуються у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження. Водночас, вказане рішення слідчого судді передбачене ч. 2 ст. 307 КПК, а неможливість оскарження такого рішення прямо передбачено приписами частини 3 вказаної статті. З огляду на викладене порушень положень ст. 129 Конституції України та загальних засад кримінального провадження визначених у КПК, про що зазначає прокурор у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції у цьому випадку не вбачає. Також посилання на практику Верховного Суду не є релевантним, оскільки зазначені рішення стосувалися ухвал, які постановлення слідчим суддею, що не передбачені кримінальними процесуальними нормами. Слід зазначити, посилання прокурора на те, що апеляційний суд в описовій частині своєї ухвали посилається на ч. 4 ст. 399 КПК, а керуючись зазначив п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, не є суттєвим, оскільки вказана описка має редакційний характер, не впливає на суть постановленого рішення, а тому з огляду на ст. 379 КПК може бути виправлена судом за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено. Таким чином, за результатом перевірки доводів касаційної скарги прокурора, суд касаційної інстанції не встановив підстав, які би свідчили про наявність підстав для її задоволення. Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Керуючись частинами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановила: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 13 травня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5