Ухвала ККС ВС № 404/6515/19

УХВАЛА 05 вересня 2023 року м. Київ справа № 404/6515/19 провадження № 51-5236 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120020004819 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровограда, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України), встановив: За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів. Відповідно до вироку суду, 23 червня 2019 року близько 18:30 год., ОСОБА_5 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 перебували в гостях у квартирі своєї знайомої ОСОБА_7 , яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , де вживали спиртні напої. Перебуваючи за вищевказаною адресою між ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_6 через ревнощі виникла сварка, в ході якої ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, тримаючи в руці предмет зовні схожий на ніж, підійшла до потерпілого ОСОБА_8 , який сидів на дивані та нанесла йому один удар в область життєво-важливого органу, а саме в ліву частину грудної клітини останнього. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 спричинила потерпілому ОСОБА_6 , тілесні ушкодження у вигляді рани грудної клітки з ліва, що продовжується в рановий канал, проникає в плевральну порожнину з пошкодженням серцевої сорочки і м`язу лівого шлуночка серця, внаслідок чого, потерпілий ОСОБА_6 невдовзі помер в приміщенні Кіровоградської обласної лікарні. Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 28 червня 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 та обвинуваченої залишив без задоволення, апеляційну скаргу прокурора - задовольнив частково. Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2023 року змінив у частині процесуальних витрат. Стягнув із ОСОБА_5 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судової дактилоскопічної експертизи та судових біологічних експертиз на загальну суму 37790,39 грн. В іншій частині вирок залишив без змін. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції: ? при призначенні покарання належним чином не врахував, що кримінальне провадження, вчинене ОСОБА_5 , є умисним; ? не в повній мірі врахував характер кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, зокрема те, що вона зловживає алкогольними напоями, вела аморальний та бродяжницький спосіб життя, неодноразово порушувала вимоги запобіжного заходу, вчиняла домашнє насильство відносно своєї матері та дітей; ? не дотримався принципу індивідуалізації покарання; ? не врахував позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні суворого покарання обвинуваченій; Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував практику Верховного Суду, а його рішення є не вмотивованим та не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі. Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Висновки суду першої інстанції щодо визнання винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та правильності кваліфікації її дій в касаційному порядку не оспорюються. Оцінюючи обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора, Суд враховує наступне. Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Статті 65-73 КК України є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, а також звільнення від покарання та його відбування. Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення. Разом із тим, як уже зазначалось раніше, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені змістом статей 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Як вбачається із долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, згідно з указаними нормами закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також дані про особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася. Крім того, суду першої інстанції врахував заключення спеціальної медичної комісії по наркологічним оглядам № 38 від 16 серпня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_5 страждає психічно поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю. Зловживання зі шкідливими наслідками, лікування не потребує, разом з тим потребує професійного нагляду нарколога за місцем проживання. Крім цього, суд також звернув увагу на висновок судово-психіатричної експертизи № 287 від 13 серпня 2019 року, згідно якого ОСОБА_5 у момент скоєння правопорушення виявляла і на даний час виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю, проте вказані психічні розлади не досягають ступеню душевного захворювання і недоумкуватості. Тому у відношенні інкримінованого їй діяння слід вважати осудною. Остання підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України. Разом з тим застосування заходів медичного характеру не потребує. Не залишився поза увагою місцевого суду також висновок судово-психіатричної експертизи № 210 від 21 червня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_5 на даний час психічним захворюванням не страждає але виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю, проте вказані психічні розлади не досягають ступеню душевного захворювання і недоумкуватості. На теперішній час ОСОБА_5 здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними. Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, місцевий суд врахував відсутність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання. Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд перевірив усі посилання та доводи, викладені прокурором у поданій апеляційній скарзі, і, не встановивши підстав для скасування або зміни вироку місцевого суду, вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши достатні аргументи та підстави для прийняття такого рішення. Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги прокурора, якими він обґрунтовував необхідність призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання, врахована судом першої інстанції. Погоджуючись із рішенням місцевого суду, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, яке не є мінімальним за своїм розміром, а тому, на переконання колегії суддів цього суду, є справедливим, необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Решта доводів касаційної скарги прокурора висновків суду апеляційної інстанції також не спростовує та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених по справі обставин, що в силу вимог статті 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, залишений без змін апеляційним судом, відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, а тому колегія суддів не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м`якість. Отже, касаційна скарга прокурора не містить конкретного обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, яке перешкодило чи могло перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення при розгляді кримінального провадження з огляду на положення статей 412, 414 КПК України, а відтак й необхідності скасування ухвали Кропивницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України. Ухвала суду апеляційної інстанції є вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року стосовно ОСОБА_5 відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3