Ухвала КЦС ВС № 2012/5096/2012

УХВАЛА 18 червня 2026 року м. Київ справа № 2012/5096/2012 провадження № 61-8060ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2026 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_1 про стягнення прострочених відсотків та пені за кредитним договором та за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» про визнання недійсним кредитного договору та визнання договору іпотеки припиненим, ВСТАНОВИВ: Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2013 року, позов публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» (далі - ПАТ «Банк Кіпру») до ОСОБА_1 про стягнення прострочених відсотків та пені за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кіпру» заборгованість за простроченими процентами за кредитним договором № 09/2008-Л від 30 травня 2008 року в розмірі 84 995,06 грн та пеню за простроченими процентами в розмірі 12 656,51 грн, судовий збір у розмірі 976,52 грн, а всього разом 98 628,09 грн. У задоволені позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Кіпру» про визнання недійсним кредитного договору № 09/2008-Л від 30 травня 2008 року та визнання договору іпотеки № 10/2008-ИП від 30 травня 2008 року припиненим відмовлено. У листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Заява обґрунтована тим, що на примусовому виконанні Харківського міського управління юстиції (далі - Харківське МУЮ) перебуває виконавчий лист, виданий на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 липня 2013 року у справі № 2012/5096/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кіпру» боргу за кредитним договором від 30 травня 2008 року № 09/2008/-Л у розмірі 84 995,06 грн та пені за простроченими процентами у розмірі 12 656,51 грн, судового збору у розмірі 976,52 грн, а всього у загальному розмірі 98 628,09 грн. 18 лютого 2022 року АТ «Альтбанк» (первісний кредитор), яке, відповідно до рішення позачергових Загальних зборів акціонерів від 10 жовтня 2018 року, є правонаступником усіх прав та обов`язків, зокрема, ПАТ «Банк Кіпру», яке відповідно до рішення Загальних зборів учасників від 28 квітня 2010 року є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Банк Кіпру», та ТОВ «Кредитні ініціативи» (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого, та згідно з Реєстром боржників до цього договору, Актом прийому-передачі документації відступлено право вимоги, у тому числі, за кредитним договором № 09/2008/-Л від 30 травня 2008 року. Також, 18 лютого 2022 року між АТ «Альтбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір передачі (відступлення) прав за договорами іпотеки, застави та поруки, відповідно до умов якого відступлено право вимоги, в тому числі, за договором іпотеки № 10/2008-ИП від 30 травня 2008 року. Отже, до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшли всі права та обов`язки первісного кредитора у зобов`язанні, що виникло на підставі кредитного договору від 30 травня 2008 року № 09/2008/-Л. Враховуючи викладене, просило суд замінити первісного стягувача ПАТ «Банк Кіпру» (після перейменування - АТ «Альтбанк») на нового стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 липня 2013 року у справі № 2012/5096/2012. Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 травня 2026 року, заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, первісний стягувач АТ «Альтбанк», боржник ОСОБА_1 , задоволено. Замінено стягувача, що вибув - АТ «Альтбанк» на його правонаступника - ТОВ «Кредитні ініціативи» у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2012/5096/2012, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова 17 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кіпру» заборгованості за простроченими процентами за кредитним договором від 30 травня 2008 року № 09/2008/-Л у розмірі 84 995,06 грн та пені за простроченими процентами у розмірі 12 656,51 грн, а також судового збору у розмірі 976,52 грн, а всього у загальному розмірі 98 628,09 грн. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що повна оплата за договором відступлення була здійснена, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. 10 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2026 року (надійшла до суду 16 червня 2026 року), у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що надані ТОВ «Кредитні ініціативи» докази були подані в порушення статті 83,95 ЦПК України. Вважає, що без огляду оригіналів договорів факторингу, на які посилається заявник, неможливо встановити дійсні обставини справи, а тому підстави для заміни стягувача відсутні. Також вказує, що немає належних доказів перерахування коштів у відповідності із вимогами договору факторингу. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 липня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кіпру» заборгованість за простроченими процентами за кредитним договором від 30 травня 2008 року № 09/2008/-Л у розмірі 84 995,06 грн та пеню за простроченими процентами у розмірі 12 656,51 грн, а також судовий збір у розмірі 976,52 грн, а всього у загальному розмірі 98 628,09 грн. Рішення набрало законної сили. Згідно з інформацією про виконавче провадження станом на 04 листопада 2025 року, 07 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження № 42545371 з примусового виконання виконавчого листа № 2012/5096/2012, виданого 17 січня 2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кіпру» заборгованості за простроченими процентами за кредитним договором від 30 травня 2008 року № 09/2008/-Л у розмірі 84 995,06 грн та пені за простроченими процентами у розмірі 12 656,51 грн, а також судового збору у розмірі 976,52 грн, а всього у загальному розмірі 98 628,09 грн, перебуває на виконанні Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові. Із інформації Національного банку України вбачається, що АТ «Альтбанк» є правонаступником ПАТ «Банк Кіпру», яке в свою чергу, є правонаступником ВАТ «Банк Кіпру». 18 лютого 2022 року між АТ «Альтбанк» (первісний кредитор) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (новий кредитор) укладений договір відступлення права вимоги, який підписаний уповноваженими представниками сторін договору, скріплений печатками, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 09/2008/-Л від 30 травня 2008 року до боржника ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору відступлення права вимоги, копією Реєстру Боржників (Акт прийому передачі Прав вимоги), що є додатком № 1 до договору відступлення права вимоги від 18 лютого 2022 року, копією Акту прийому передачі документації (Додаток № 3 до договору відступлення права вимоги від 18 лютого 2022 року). Згідно з частиною 4 Договору відступлення прав вимоги вбачається, що: Відповідно до пункту 4.1 підписанням цього Договору Сторони домовилися, що відповідно до умов цього Договору відступлення Прав вимоги здійснюється у такому порядку: в день підписання Договору Сторони підписують Реєстр Боржників (Акт прийому-передачі Прав вимоги). Передача Прав вимоги за вказаним Реєстром Боржників (Актом прийому-передачі Прав вимоги) здійснюється в повному обсязі у день підписання Сторонами цього Договору та Реєстру Боржників (Акту прийому-передачі Прав вимоги). Пунктом 4.2. визначено, що права вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі і на тих умовах, які існують на момент переходу Прав вимоги за відповідними Кредитними угодами, а також інші пов`язані з Правами вимоги права, в тому числі право на отримання несплачених Відступлення Прав вимоги за Договорами забезпечення (в т.ч. договорами застави, договорами поруки), вважаються такими, що відбулися, а відповідно права перейшли до Нового кредитора з Дати відступлення Права вимоги за відповідною Кредитною угодою, якщо інше не передбачено законодавством. Відступлення Прав вимоги за Договорами забезпечення (у т.ч. договорами застави, договорами іпотеки), що посвідчені нотаріально, відбувається на підставі окремого договору, що укладається між Первісним кредитором та Новим кредитором та посвідчується нотаріально. 4.3. Для реалізації Новим кредитором своїх прав, Первісний кредитор передає Новому кредитору Документацію по кожному Праву вимоги у строк не пізніше дати підписання цього Договору, про що Сторонами підписуються Акти прийому-передачі Документації, (Додаток N? 3 до Договору) у порядку, передбаченому цим пунктом Договору. При цьому Документація по кожному Праву вимоги повинна бути передана в обсязі, що відповідає Переліку Документації, вказаному в Додатку N? 1 до Договору. За наявності документів, які не відносяться до Документації, але стосуються Прав вимоги, Первісний кредитор зобов`язаний передати їх Новому кредитору. 18 лютого 2022 року між АТ «Альтбанк» (Цедент) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (Цесіонарій) укладений договір передачі (відступлення) прав за договорами іпотеки, застави та поруки, який підписаний уповноваженими представниками сторін договору, скріплений печатками та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайкою І. Г., № 122, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги, зокрема, за договором іпотеки № 10/2008-ИП від 30 травня 2008 року щодо боржника ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору передачі (відступлення) прав за договорами іпотеки, застави та поруки; Інформацією по договорам іпотеки, застави та поруки (Додаток № 1 до договору передачі (відступлення) прав за договорами іпотеки, застави та поруки від 18 лютого 2022 року. У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду, виконання яких є складовою права на справедливий суд та ефективний захист прав сторони у справі, що передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною першою статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Підставою для заміни сторони судового процесу або виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах . Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Тож, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, то якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17. Водночас варто звернути увагу і на те, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Водночас, відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з пунктами 3.3, 4.1 договору відступлення права вимоги первісний кредитор після надходження на його рахунок оплати вартості загального обсягу прав вимоги у розмірі 250 000,00 грн, передає Новому кредитору Реєстр Боржників (Акт прийому-передачі Прав вимоги). Передача прав вимоги за вказаним Реєстром боржників (Актом прийому-передачі Прав вимоги) здійснюється в повному обсязі у день підписання сторонами цього договору та Реєстру Боржників (Акту прийому-передачі Прав вимоги). Суд апеляційної інстанції вірно відхилив доводи ОСОБА_1 про відсутність доказів сплати коштів за договором про відступлення права вимоги, оскільки відповідно до пункту 4.1. договору право вимоги переходить до нового кредитора у день підписання цього договору та реєстру боржників. Інші доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права. Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 55 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою. Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2026 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_1 про стягнення прострочених відсотків та пені за кредитним договором та за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» про визнання недійсним кредитного договору та визнання договору іпотеки припиненим відмовити. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник Ю. В. Черняк