Ухвала КЦС ВС № 759/21912/14-ц

Ухвала Іменем України 08 липня 2021 року м. Київ справа № 759/21912/14-ц провадження № 61-10572ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за заявою Акціонерного товариства «ОТП Банк» про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року у справі №2-1156-1/10 позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2008 року № МL-009/321/2008 у розмірі 412 623,03 доларів США, що за курсом Національного банку України на час постановлення рішення становить 3 266 695,20 грн, 80 904,88 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700,00 грн, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн, а всього на загальну суму 3 349 420,00 грн. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 30 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2017 року у частині позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» залишено без змін. Поновлено виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року. У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме заміну стягувача - Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», на нового стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», у виконавчому провадженні № 30905084 з виконання виконавчого листа № 2-1156-1/10, виданого Святошинським районним судом міста Києва. Заяву про заміну сторони виконавчого провадження Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» обґрунтувало тим, що 05 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» є новим кредитором за кредитним договором № ML-009/321/2008 від 30 травня 2008 року. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2015 року заяву Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволено. Замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», на нового стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» боргу та інших, пов?язаних з невиконанням зобов?язань платежів у розмірі 412 623,03 долари США. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2016 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у справі № 759/21912/14-цзупинено до розгляду по суті Святошинським районним судом м.Києва: 1) цивільної справи № 2/759/2334/15 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору і договору поруки недійсними; 2) цивільної справи № 2/759/5610/15 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2020 року провадження у справі за заявою Акціонерного товариства «ОТП Банк» про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-1156-1/10 відновлено. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року заяву Кононця С. П. , який здійснює представництво Акціонерного товариства «ОТП Банк», про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-1156-1/10 задоволено. Замінено стягувача - Акціонерне товариство «ОТП Банк», на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-1156-1/10. Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту. Замінено стягувача -Акціонерного товариства «ОТП Банк», на правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-1156-1/10, виданого Святошинським районним судом міста Києва 23 березня 2012 року. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Згідно із положеннями частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Дослідивши матеріали касаційної скаргиОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства України заміна осіб в окремих зобов?язаннях на підставі волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та є можливою на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п?ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов?язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 та 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв?язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п?ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов?язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов?язки в зобов?язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов?язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, заміна кредитора у зобов?язанні є можливою з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи), тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 і ця практика є незмінною. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов?язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов?язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов?язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов?язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, процедура заміни сторони виконавчого провадження на правонаступника кредитора та надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов?язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов?язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18) та від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження № 61-17987св20). Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору відступлення права вимоги від 05 листопада 2010 року за договором кредиту, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору № МL-009/321/2008 від 30 травня 2008 року та договору іпотеки № РМL-009/321/2008 від 30 травня 2008 року, та враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду щодо застосування норм права до подібних правовідносин, правильно виходив з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною п?ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», для заміни стягувача у справі. За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви Акціонерного товариства «ОТП Банк», замінивши стягувача - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», оскільки звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п`ята статті 394 ЦПК України). Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за заявою Акціонерного товариства «ОТП Банк» про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець