Ухвала КГС ВС № 910/10119/25

УХВАЛА 17 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/10119/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І. В.(головуючої), Власова Ю.Л. та Малашенкової Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - Служба) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Служби про відшкодування шкоди у розмірі 257 562,38 грн, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярська лісова дослідна станція", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Київська обласна державна адміністрація; 2) Дочірнє підприємство "Київський Облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", ВСТАНОВИВ: Служба 05.06.2026 (через систему "Електронний суд") звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у цій справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Разом з тим у скарзі заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України. Згідно з частинами п`ятою та сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Позов у цій справі було подано у 2025 році, в якому відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року був визначений у розмірі 3 028,00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є відшкодування шкоди у розмірі 257 562,38 грн, а отже, ціна позову у справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України. Так, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2026, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у цій справі, позов задоволено повністю; стягнуто зі Служби на користь Приватного підприємства "Будпостач" фактичну вартість відновлювального ремонту транспортних засобів у розмірі 257 562,38 грн, витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 20 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3863,44 грн. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми. Звертаючись із касаційною скаргою, Служба зазначає про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове для неї значення, оскільки відповідно до пункту 1.1. Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 19.02.2026 № 127 (далі - Положення), Служба - державна неприбуткова організація, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України. Згідно з пунктом 2.1. згаданого Положення метою діяльності Служби, є зокрема: забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення у Київській області шляхом їх нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонтів та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг; здійснення в межах визначених повноважень заходів з будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту), ремонту, модернізації інфраструктури, об`єктів житлової нерухомості, громадського призначення, виробничого комплексу, соціальної сфери, сфери житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, управління побутовими відходами (об`єктів оброблення відходів, полігонів), інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури, захисних споруд цивільного захисту, інших об`єктів, що мають вплив на життєдіяльність населення; здійснення в межах повноважень заходів у сфері безпеки автомобільних доріг. Тобто діяльність Служби забезпечується шляхом нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонтів та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг, що в свою чергу зумовлює укладання договорів на здійснення експлуатаційного утримання автомобільних доріг. Відтак, за твердженням скаржника, для визначення єдиних підходів та позиції застосування вказаних вище норм як Службам відновлення, так і суспільству, що має відношення до даної галузі, ця справа має виняткове значення. Наведене, на думку, скаржника підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку. Верховний Суд, розглянувши наведені доводи скаржника щодо наявності виняткового значення та значного суспільного інтересу у цій справі, передбаченого згаданим підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, зауважує, що суспільний інтерес може полягати у важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб`єктів права або суспільних цінностей, що панують у державі, та спрямованих на забезпечення сталого розвитку держави, забезпечення у ній суспільного порядку, безпеки тощо. У свою чергу, надаючи оцінку "винятковості справи", суд досліджує мотиви, відповідно до яких сам учасник справи вважає справу такою, що має для нього виняткове значення. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Водночас наведені в касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних рішень у цій справі не дають підстав і для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника, оскільки доводи скаржника зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Разом з тим незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї зі сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом. Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Отже, у касаційній скарзі скаржник належним чином не обґрунтував та не довів обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 зі справи № 910/10119/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя Ю. Власов Суддя Т. Малашенкова