Постанова КГС ВС № 910/19919/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/19919/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р., за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Адвокатського об`єднання "Радник" на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.) від 25.02.2026 у справі №910/19919/21 за позовом Адвокатського об`єднання "Радник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світильнянське", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор-Агро" про стягнення 6 564 011,57 грн, за участю представників учасників справи: позивача - Кривов`яз А.П. відповідача 1 - Гамрецький Є.О. відповідача 2 - Анапріюк А.С. ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Адвокатське об`єднання "Радник" (далі - АО "Радник") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світильнянське" (далі - ТОВ "Світильнянське") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор-Агро" (далі - ТОВ "Стор-Агро"): 5 155 000 грн основного боргу, що утворився в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору про надання правової допомоги від 01.08.2017 №84/2017 (далі - договір); 958 619,93 грн втрат від інфляції та 450 391,64 грн 3% річних, а всього 6 564 011,57 грн. 1.2. Позов мотивовано тим, що: - 01.08.2017 Об`єднанням (виконавець) та ТОВ "Світильнянське" (замовник) укладено договір зі змінами від 15.08.2017, відповідно до якого виконавець зобов`язується усіма законними методами та способами надавати правову допомогу, а замовник - оплатити вартість послуг, визначених в актах наданих послу. На виконання умов договору виконавець надав замовнику юридичні послуги на загальну суму 6 800 000 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуг від 17.12.2018 та протоколом робочої наради Об`єднання щодо наданих послуг ТОВ "Світильнянське", проте замовник оплатив надані послуги частково у сумі 1 645 000 грн; - 17.12.2018 замовником та ТОВ "Стор-Агро" (поручитель) укладено договір поруки №84/2017 (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі виконати договірні зобов`язання ТОВ "Світильнянське" з оплати послуг з надання правової допомоги в сумі 5 155 000 грн. Крім того, за невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем нараховано 958 619,93 грн втрат від інфляції та 450 391,64 грн 3% річних. Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав норми статей 20, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, статей 11, 15, 16, 509, 526, 543, 553, 554, 901, 903 Цивільного кодексу України.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/19919/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світильнянське" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор-Агро" на користь Адвокатського об`єднання "Радник" 5 155 000,00 грн основного боргу, 958 619,93 грн втрат від інфляції, 450 391,64 грн 3% річних. 2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги адвокатського об`єднання щодо солідарного стягнення з відповідачів суми основного боргу є обґрунтованими та документально підтвердженими. Суд дійшов висновку про те, що фактично ТОВ "Світильнянське" і ТОВ "Стор-Агро" уникають виконання своїх обов`язків за укладеними з об`єднанням договорами. Також суд першої інстанції визнав за можливе задовольнити вимоги щодо нарахованих позивачем до стягнення сум інфляційних та 3% річних. При цьому, місцевий господарський суд відхилив клопотання відповідачів про призначення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи. 2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/19919/21 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Адвокатського об`єднання "Радник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світильнянське" 147 691,50 грн - судового збору за подачу апеляційної скарги, 91 768,30 грн витрат за проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів. Стягнуто з Адвокатського об`єднання "Радник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор-Агро" 91 768,30 грн витрат за проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів. 2.4. Суд апеляційної інстанції визнав безпідставною відмову місцевого господарського суду у задоволенні клопотань відповідачів про призначення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, оскільки така відмова порушує право відповідачів на судовий захист. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку доказам справи в їх сукупності, виходив з того, що подані позивачем документи, а саме акт приймання-передачі наданих послуг до договору №84/2017 від 01.08.2017, датований 17.12.2018, договір поруки №84/2017 від 17.12.2018 та протокол робочої наради Адвокатського об`єднання "Радник" від 17.12.2018 не приймаються судом для підтвердження факту реального надання послуг в об`ємі, зазначеному в цих документах, згоди відповідачів щодо визначення їх остаточної вартості та прийняття зобов`язань за договором поруки, оскільки визнані судом недопустимими доказами, так як ці докази з ознаками підроблення ставлять під сумнів їх справжність та достовірність тієї інформації, яка в них міститься. Інших доказів, без урахування тих, що мають ознаки підроблення, які б підтверджували той факт, що відповідачам надано юридичні послуги, вартість яких становить 5 155 000,00 грн, позивачем не надано.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи 3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі №910/19919/21, Адвокатське об`єднання "Радник" звернулось з касаційною скаргою, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. 3.2. Підставами касаційного оскарження Адвокатське об`єднання "Радник" визначило пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 3.4. Адвокатське об`єднання "Радник" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, а саме: статей 627, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, а також статей 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 03.07.2019 у справі №757/20995/15-ц, від 25.07.2018 у справі № 755/526/17. 3.5. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. 3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, мотивуючи зазначене тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; інші порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи. При цьому посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 25.03.2020 у справі №646/5062/17, від 04.12.2019 у справі № 910/17755/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, КГС ВС від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 16.11.2020 у справі № 344/16215/17, від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 20.03.2024 у справі № 229/1727/21, від 05.09.2018 у справі №756/8630/14-ц, від 08.04.2021 у справі №500/1755/17, від 22.09.2021 у справі №761/29374/19 та від 16.02.2022 у справі №520/19325/18. 3.7. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Стор-Агро" проти вимог та доводів останньої заперечує, мотивуючи його тим, що посилання скаржника на правові висновки в обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставними, оскільки правовідносини у зазначених скаржником постановах є нелеревантними до спірних правовідносин; призначення експертизи апеляційним судом повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, згідно з якими суд апеляційної інстанції наділений правом призначати судову експертизу, до того ж, суд першої інстанції проігнорував обґрунтовані сумніви відповідачів щодо способу і дати підписання документів; щодо відхилення клопотання про долучення додаткових доказів (заяв свідків), то в силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках; скаржник викривляє позицію Верховного Суду щодо оцінки доказів, оскільки стандарт більшої вірогідності означає, що суд оцінює наявні докази та встановлює, яка версія подій є більш переконливою в їх сукупності, таким об`єктивним доказом є висновок експертизи. За результатами розгляду просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. 3.8. Також у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Світильнянське" заперечує проти вимог та доводів касаційної скарги, просить суд касаційної інстанції скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відзив мотивовано тим, що правова допомога, яка надавалася товариству протягом 2017 - 2018 років була оплачена повністю, будь-які інші послуги щодо надання правової допомоги товариством не замовлялося, акти наданих послуг не складалися; позивачем не подано жодного замовлення (доручення клієнта, яке передбачено пунктами 1.2, 1.3 договору, в яких би містилися конкретні види та обсяги послуг, які має намір отримати відповідач-1 відповідно до умов договору; документи позивача, якими він обґрунтовує позовні вимоги є підробленими; посадові особи відповідачів не підписували та не погоджували вказані документи; наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позиція відповідачів є більш вірогідною на відміну від позиції позивача. 3.9. Від ТОВ "Світильнянське" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі, оскільки за переконанням відповідача-1, наведені скаржником постанови Верховного Суду не є подібними до спірних правовідносин. 3.10. Від ТОВ "Стор-Агро" надійшло доповнення до відзиву в межах строку, встановленого судом для подання відзиву.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 01.08.2017 Об`єднання (фірма) і ТОВ "Світильнянське" (клієнт) уклали договір (в редакції договору від 15.08.2017 про внесення змін та доповнень до договору), за умовами якого: - адвокатське об`єднання зобов`язується усіма законними методами та способами надавати правову допомогу клієнту з усіх питань, які виникають під час провадження ним господарської (статутної) діяльності, в обсязі та на умовах, передбачених договором, у тому числі у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (далі - послуги), а клієнт зобов`язується оплатити такі послуги (пункт 1.1 договору); - конкретні види та обсяги послуг, які має намір отримати клієнт, відповідно до умов договору, визначаються останнім в окремих замовленнях (дорученнях), які доводяться до відома адвокатського об`єднання у зручний та зрозумілий для останнього спосіб з обов`язковим подальшим відображенням їх в актах наданих послуг; у разі виникнення спору щодо факту надання клієнтом адвокатському об`єднанню замовлення (доручення) братися до уваги будуть лише ті, які направлені адвокатському об`єднанню у спосіб, передбачений пунктом 10.3 договору (пункт 1.2 договору); - адвокатське об`єднання з метою належного надання клієнту послуг на підставі відповідних замовлень (доручень) останнього бере на себе, зокрема, такі обов?язки: надавати консультації, готувати правові позиції, висновки, довідки з питань, передбачених пунктом 1.1 договору (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору); представляти інтереси та відновлювати охоронювані законом права клієнта у державних та недержавних органах та установах, в тому числі органах місцевого самоврядування, органах внутрішніх справ, прокуратури, органах державної фіскальної служби, перед громадянами та юридичними особами, всіх форм власності, в тому числі у всіх банківських установах (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 договору); представляти інтереси та відстоювати охоронювані законом права клієнта у загальних, господарських та адміністративних судах всіх інстанцій, у Верховному Суді, а також у комерційних арбітражах та третейських судах, у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах і справах про адміністративні правопорушення (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 договору); - оплата послуг визначається в актах надання послуг; судові витрати (судовий збір, державне мито тощо), інші обов`язкові платежі, які необхідно здійснювати адвокатському об`єднанню під час виконання своїх обов`язків за договором, до вартості послуг не включаються (пункт 4.1 договору); - оплата послуг адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом перерахування суми, вказаної у пункті 4.1 договору, на поточний рахунок адвокатського об`єднання протягом трьох днів з моменту підписання акта наданих послуг (пункт 4.3 договору); - виконання адвокатським об`єднанням своїх зобов`язань за договором оформлюється актом наданих послуг, який підписується клієнтом протягом п`яти днів з моменту його отримання; якщо клієнт у встановлений термін відмовиться підписати акт наданих послуг, але в межах цього терміну не заявить до адвокатського об`єднання будь-яких претензій щодо обсягу та якості наданих послуг, вважається, що адвокатське об`єднання виконало свої зобов`язання за договором належним чином та у повному обсязі (пункт 4.5 договору); - договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1 договору). Позивач посилається на те, що ним та ТОВ "Світильнянське" 17.12.2018 було підписано та скріплено печатками юридичних осіб акт приймання-передачі наданих послуг за договором, згідно з яким: - об`єднання надало, а ТОВ "Світильнянське" прийняло юридичні послуги загальною вартість 6 800 000 грн, без ПДВ, в тому числі: представництво інтересів у кримінальному провадженні №12017110130003205; представництво інтересів у кримінальному провадженні №42017000000003184; представництво інтересів у кримінальному провадженні №12017110130003358; представництво інтересів у кримінальному провадженні №12017110130013286; представництво інтересів у кримінальному провадженні №42017000000004245; представництво інтересів у кримінальному провадженні №42017000000004243; представництво інтересів у кримінальному провадженні №42017000000004242; представництво інтересів у кримінальному провадженні №42017000000004244; представництво інтересів у кримінальній справі №757/59105/17-к; представництво інтересів у кримінальній справі №361/5399/17; представництво інтересів у цивільній справі №361/1840/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Світильнянське", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Головне управління юстиції в місті Києві Шістнадцятої державної нотаріальної контори м. Києва, про визнання майна спільною суміжною власністю подружжя та його розподіл; представництво інтересів у адміністративній справі №826/11820/18 за позовом ТОВ "Світильнянське" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії; представництво інтересів в комісії Міністерства юстиції України з питань розгляду скарги у сфері державної реєстрації за скаргою від 17.11.2017, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.11.2017 за №34769-0-33-17; представництво інтересів в Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Сила Закону" у справі №2/2018 за позовом фізичної особи-підприємця Петрової Світлани Олександрівни до ТОВ "Світильнянське" про стягнення заборгованості за договорами позики; представництво інтересів у справі №873/10/18 про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду; юридичне забезпечення організації та проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Світильнянське" від 05.09.2017, від 29.09.2017, від 06.10.2017 і від 08.11.2017; - послуги за договором надані в повному обсязі та належної якості; клієнт претензій до адвокатського об`єднання щодо наданих послуг не має; - до сплати за актом 6 800 000 грн без ПДВ. Позивач посилається на те, що 17.12.2018 відбулася робоча нарада об`єднання, у якій взяли участь голова ОСОБА_4 , члени ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та учасник і директор ТОВ "Стор-Агро" ОСОБА_8 . Наведена зустріч оформлена протоколом, за яким на порядку денному були такі питання: - звіт об`єднання за результатами наданих послуг з захисту ТОВ "Світильнянське" від рейдерського захоплення (питання 1); - вирішення питань щодо оплати послуг об`єднання (питання 2). З першого питання на нараді вирішено: - визнати задовільною проведену об`єднанням роботу щодо захисту ТОВ "Світильнянське" від рейдерського захоплення; - визнати те, що станом на 17.12.2018 рейдерське захоплення ТОВ "Світильнянське" є припиненим. З другого питання на нараді вирішено: - погодити вартість наданих об`єднанням послуг щодо захисту права та інтересів ТОВ "Світильнянське" у сумі 6 800 000 грн; - з метою погашення заборгованості ТОВ "Світильнянське" за надані послуги укласти об`єднанням і ТОВ "Стор-Агро" договір поруки, за яким ТОВ "Стор-Агро" виступить перед об`єднанням поручителем за зобов`язаннями ТОВ "Світильнянське" з оплати послуг за договором на суму 5 155 000 грн. 1 645 000 грн було сплачено ТОВ "Світильнянське" на підставі підписаних актів надання послуг від 29.12.2017 №291217-4 на суму 1 500 000 грн, від 30.03.2018 №300318-2 на суму 130 000 грн і від 31.07.2018 №310718-7 на суму 15 000 грн. Оплата вказаної суми підтверджується платіжними дорученнями від 04.12.2017 №358 на суму 100 000 грн, від 06.12.2017 №362 на суму 150 000 грн, від 07.12.2017 №367 на суму 150 000 грн, від 07.12.2017 №368 на суму 150 000 грн, від 11.12.2017 №371 на суму 150 000 грн, від 11.12.2017 №373 на суму 150 000 грн, від 12.12.2017 №374 на суму 150 000 грн, від 14.12.2017 №379 на суму 150 000 грн, від 21.12.2017 №401 на суму 150 000 грн, від 26.12.2017 №407 на суму 200 000 грн, від 13.03.2018 №95 на суму 30 000 грн, від 15.03.2018 №96 на суму 30 000 грн, від 19.03.2018 №94 на суму 30 000 грн, від 19.03.2018 №95 на суму 30 000 грн, від 23.03.2018 №101 на суму 10 000 грн, від 04.07.2018 №213 на суму 150 000 грн, від 04.07.2018 №214 на суму 15 000 грн, від 09.07.2018 №456 на суму 150 000 грн. Також, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 17.12.2018 об`єднанням (кредитор) і ТОВ "Стор-Агро" (поручитель) було укладено договір поруки, за умовами якого: - поручитель поручається перед кредитором за своєчасне та повне виконання ТОВ "Світильнянське" (боржник) зобов`язання з оплати послуг за договором на суму 5 155 000 грн (далі - зобов`язання), що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2018 за договором (пункт 1.1 договору поруки); - у разі порушення боржником зобов`язання за договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.2 договору поруки); - строк поруки становить 10 (десять) років з дати підписання договору поруки (пункт 1.3 договору поруки); - у разі порушення боржником умов виконання зобов`язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов`язання боржника перед кредитором (пункт 2.1 договору поруки); - поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання у строк та в порядку, що встановлені для боржника, шляхом перерахування суми боргу на рахунок кредитора; при цьому моментом виконання зобов`язання поручителем є дата надходження грошових коштів на рахунок кредитора (пункт 2.2 договору поруки); - при виконанні поручителем зобов`язань за договором, забезпечених порукою, поручитель має право зворотної вимоги до боржника (пункт 2.3 договору поруки); - поручитель відповідає за зобов`язанням за договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (пункт 3.1 договору поруки); - поручитель та боржник залишаються зобов`язаними перед кредитором до повного виконання зобов`язання за договором (пункт 3.2 договору поруки); - порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов?язання за договором (пункту 4.1 договору поруки); - порука припиняється після закінчення строку, встановленого у пункті 1.3 договору поруки (пункт 4.2 договору поруки); - поручитель підтверджує, що на момент укладення договору поруки він ознайомлений зі всіма умовами договору (пункт 6.3 договору поруки); - договір поруки сторонами прочитаний, відповідає їх намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується власними підписами сторін, що діють з повним розумінням предмету та змісту договору (пункт 6.4 договору поруки). Підставою для звернення з позовом до суду слугувало те, що ТОВ "Світильнянське" не було сплачено об`єднанню 5 155 000 грн. Відповідачі заперечують наявність боргу, посилаючись на те, що всі послуги були оплачені в повному обсязі. Документи, якими позивач підтверджує свої вимоги, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг до договору №84/2017 від 01.08.2017 (датований 17.12.2018), договір поруки №84/2017 від 17.12.2018 та протокол робочої наради АО "Радник" від 17.12.2018, - не підписувалися директорами відповідачів та є підробленими.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд 5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. 5.3. Адвокатське об`єднання "Радник", звертаючись із касаційною скаргою, підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, а саме: статей 627, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, а також статей 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 03.07.2019 у справі №757/20995/15-ц, від 25.07.2018 у справі № 755/526/17. 5.4. Положення статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовано на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства. Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини). Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала: - висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі №910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15, від 06.09.2017 у справі №910/3040/16, від 13.09.2017 у справі №923/682/16 тощо); - висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі №760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах №305/1180/15-ц і №369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах №308/6914/16-ц, №569/1651/16-ц та №372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі №648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц тощо). Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. 5.5. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачами, в якості заперечення на позовні вимоги адвокатського об`єднання щодо стягнення заявленого позивачем боргу за надані адвокатські послуги в сумі 5 155 000,00 грн, наголошувалося, що всі послуги згідно спірного договору оплачені, а документи, надані позивачем є підробленими, зокрема протокол робочої наради об`єднання щодо наданих послуг ТОВ "Світильнянське" від 17.12.2018 на суму 6 800 000 грн, акт приймання-передачі послуг від 17.12.2018 та договір поруки, укладений з об`єднанням з ТОВ "Стор-Агро". З урахуванням зазначеного, для з`ясування всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, призначив комплексну судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу у справі №910/19919/21 згідно ухвал суду від 19.10.2022 та від 30.11.2022. Щодо наявності підстав для призначення судової експертизи судом апеляційної інстанції було враховано, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі зверталися із клопотанням про призначення судової експертизи для з`ясування питання: чи є підробленими надані позивачем до матеріалів справи документи, а саме: - акт приймання-передачі наданих послуг до договору №84/2017 від 01.08.2017 (датований 17.12.2018); - договір поруки №84/2017 від 17.12.2018; - протокол робочої наради Адвокатського об`єднання "Радник" від 17.12.2018. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні цих клопотань. За висновком суду апеляційної інстанції, така відмова порушує право відповідачів на судовий захист. За результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у справі №910/19919/21, судовими експертами у висновку №4452/23-34/4453/4454/23-33/4455/23-32 від 09.07.2025 встановлено, що: - підпис від імені директора ТОВ "Світильнянське" ОСОБА_9 в акті приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги №84/2017 від 01.08.2017, датованого 17.12.2018 на суму 6 800 000,00 грн, виконаний на аркуші паперу, ще до друкування тексту документа; в цьому акті спочатку був виконаний підпис від імені ОСОБА_9 , потім - надрукований текст документа; акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги №84/2017 від 01.08.2017, датованого 17.12.2018 на суму 6 800 000,00 грн виготовлений за допомогою монтажу, шляхом використання чистого аркуша паперу, який вже містив підпис від імені ОСОБА_9 , поверх чого був надрукований текст документа; - підпис від імені директора ТОВ "Стор-Агро" ОСОБА_8 у договорі поруки №84/2017, датованому 17.12.2018, виконаний з попередньою технічною підготовкою (шляхом передавлювання з якоїсь моделі підпису від імені ОСОБА_8 з подальшою обвідкою пастою синьо-фіолетового кольору); підпис від імені ОСОБА_8 у договорі поруки №84/2017, датованому 17.12.2018, виконаний на аркуші паперу ще до друкування тексту документа. Договір поруки №84/2017, датований 17.12.2018, виготовлений за допомогою монтажу, шляхом використання аркуша паперу, який вже містив підпис від імені ОСОБА_8 з послідуючим друкуванням тексту документа; - при виготовленні протоколу робочої наради АО "Радник" від 17.12.2018 щодо надання послуг ТОВ "Світильнянське" монтаж не застосовувався, при цьому перший та другий аркуші не складали одного цілого документа з третім аркушем, який містить завіряльні реквізити (печатки та підписи). У цьому протоколі відбувалась заміна аркушів, а саме: третій аркуш (п`ята сторінка), який містить завіряльні реквізити (печатки та підписи) не складав одного цілого з двома іншими аркушами цього документа. За лінійними розмірами та товщиною папір аркушів 1 та 2 збігаються між собою, але відрізняються від паперу аркушу

3. За висновком суду апеляційної інстанції, зробленого на підставі дослідження усієї сукупності поданих сторонами до матеріалів справи доказів, у тому числі судової експертизи, посилання позивача на акт приймання-передачі наданих послуг до договору №84/2017 від 01.08.2017, датований від 17.12.2018, договір поруки №84/2017 від 17.12.2018 та протокол робочої наради Адвокатського об`єднання "Радник" щодо наданих послуг з захисту ТОВ "Світильнянське", датований 17.12.2018, не приймалися судом на підтвердження факту реального надання послуг в об`ємі, зазначеному у цих документах, згоди відповідачів щодо визначення їх остаточної вартості та прийняття зобов`язань за договором поруки. Суд апеляційної інстанції зазначив, що подані позивачем документи з ознаками підроблення ставлять під сумнів їхню справжність та достовірність тієї інформації, яка в них міститься. Суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку обставинам справи, врахував, що висновок комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, яким встановлено, що акт приймання-передачі наданих послуг до договору №84/2017 від 01.08.2017, датований від 17.12.2018, договір поруки №84/2017 від 17.12.2018 виготовлені за допомогою монтажу, протокол робочої наради АО "Радник" від 17.12.2018 шляхом заміни аркушів узгоджується з доводами відповідачів про те, що під час рейдерської атаки, з метою "термінового реагування на протиправні дії рейдерів" позивачу надавались пусті аркуші з підписами та печатками, які у подальшому були використані для друкування на них тексту, яким позивач намагається підтвердити збільшення розміру вартості наданих послуг та зобов`язання відповідача-2 щодо договору поруки. Дії посадових осіб відповідачів щодо надання аркушів паперу без тексту, але з підписами та печатками, з точки зору господарського права та з урахуванням конкретних обставин справи, не можуть розглядатися, як "добровільне делегування повноважень у непередбачений законом спосіб". Суд апеляційної інстанції кваліфікував такі дії як прояв крайньої необережності або недбалості. Разом з тим дійшов висновку, що це жодним чином не виправдовує нанесення (друкування) на цих аркушах тексту про господарські операції або вчинення монтажу з метою створення документа, що нібито підтверджує фактичне надання послуг, визначення їхньої остаточної вартості та укладання договору поруки, за відсутності підтвердження того, що відповідачі, перебуваючи у складній ситуації правового захисту, надавали адвокатам на це свою згоду. Щодо підтвердження факту надання правової допомоги АО "Радник" для ТОВ "Світильнянське" (згідно з договором від 01.08.2017) в обсязі та за вартістю, заявленими позивачем до стягнення, на підставі інших належних та допустимих доказів, тобто без урахування тих, що мають ознаки підроблення, судом апеляційної інстанції встановлено наступне. Договір, укладений між АО "Радник" та ТОВ "Світильнянське" від 01.08.2017, не містить положень про визначення сторонами вартості послуг у вигляді фіксованої суми (гонорару). Відповідно до розділу 4 цього договору ("Оплата послуг фірми"), це питання вирішується сторонами в акті наданих послуг (пункт 4.2). Сторонами не заперечується, що 1 645 000 грн було сплачено ТОВ "Світильнянське" на підставі підписаних актів надання послуг від 29.12.2017 №291217-4 на суму 1 500 000 грн, від 30.03.2018 №300318-2 на суму 130 000 грн і від 31.07.2018 №310718-7 на суму 15 000 грн. Оплата вказаної суми підтверджується платіжними дорученнями від 04.12.2017 №358 на суму 100 000 грн, від 06.12.2017 №362 на суму 150 000 грн, від 07.12.2017 №367 на суму 150 000 грн, від 07.12.2017 №368 на суму 150 000 грн, від 11.12.2017 №371 на суму 150 000 грн, від 11.12.2017 №373 на суму 150 000 грн, від 12.12.2017 №374 на суму 150 000 грн, від 14.12.2017 №379 на суму 150 000 грн, від 21.12.2017 №401 на суму 150 000 грн, від 26.12.2017 №407 на суму 200 000 грн, від 13.03.2018 №95 на суму 30 000 грн, від 15.03.2018 №96 на суму 30 000 грн, від 19.03.2018 №94 на суму 30 000 грн, від 19.03.2018 №95 на суму 30 000 грн, від 23.03.2018 №101 на суму 10 000 грн, від 04.07.2018 №213 на суму 150 000 грн, від 04.07.2018 №214 на суму 15 000 грн, від 09.07.2018 №456 на суму 150 000 грн. Відповідач-1 посилаючись на платіжне доручення №456 від 09.07.2018, зазначає, що позивач повернув 150 000,00 грн, як надмірно сплачені кошти по договору №84/2017 від 01.08.2017. Позивачем не долучено до матеріалів справи замовлень (доручень) клієнта, які б містили дані про конкретні види та обсяги послуг, що їх мав намір отримати відповідач-1 відповідно до умов договору №84/2017 від 01.08.2017. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на відсутність одиниці виміру та вартості кожної окремої послуги. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, що ним надано відповідачам юридичні послуги, вартість яких становить 5 155 000,00 грн. Суд першої інстанції також не встановив об`єм юридичних послуг позивача, які ним надавались відповідачам. Позивачем не надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачів. Позивач, посилаючись на надання відповідачу-1 послуг із правничої допомоги у кримінальних, цивільних, адміністративних та господарських справах, не надав належних доказів своєї безпосередньої участі в них. Також відсутні відомості щодо того, чи застосовувався у цих справах встановлений процесуальними кодексами (КПК, ЦПК, ГПК та КАС України) принцип та процедура розподілу судових витрат, що дало б можливість встановити фактичний обсяг наданих послуг. Щодо договору поруки, судом встановлено, що він є підробленим. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження наявності такого договору позивачем не надано, а тому суд апеляційної інстанції констатував недоведеність взагалі існування правовідносин поруки між позивачем та відповідачем-2. Отже, за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про солідарне стягнення з відповідачів 5 155 000,00 грн основного боргу, та нарахованих на суму боргу інфляційних та річних, оскільки позовні вимоги документально не підтверджені. 5.6. Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне. У справі №904/4507/18 було заявлено позов про стягнення з товариства заборгованості за договором на компенсацію витрат зі сплати орендної плати на земельну ділянку, а також штрафних санкцій, мотивований порушенням відповідачем зобов`язань в частині повного та своєчасного розрахунку за договором. Додатково Велика Палата Верховного Суду переглянула додаткове рішення за касаційною скаргою відповідача та розглянула вимоги відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем в суді касаційної інстанції. Переглядаючи додаткове рішення, суд касаційної інстанції вказав, що гонорар успіху, обумовлений сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (за досягнення позитивного результату у розгляді справи), є складовою частиною гонорару адвоката, тож його слід оцінювати разом із заявленими до відшкодування витрати на предмет розумності, співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторін. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат при вирішенні питання про відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, виходив із пов`язаності певних видів правничої допомоги, наданої адвокатом, безпосередньо з розглядом зазначеної справи, а також із врахуванням критеріїв співмірності зі складністю справи, реальності та необхідності. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що вказані скаржником справи є не подібними до справи, що розглядається, оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову не з підстав невідповідності розміру гонорару критерію розумності, а з підстав недоведеності самого факту укладення договору поруки та підписання акта приймання-передачі та протоколу робочої наради, та недоведеності позивачем надання відповідачу-1 послуг із правничої допомоги у кримінальних, цивільних, адміністративних та господарських справах, не надав належних доказів своєї безпосередньої участі в них у заявленій позивачем сумі. До того ж, підставою прийняття Верховним Судом відповідних рішень був саме розподіл судових витрат за результатами розгляду конкретної справи. У постанові від 03.07.2019 у справі №757/20995/15-ц спір стосувався стягнення винагороди адвоката на підставі договору про надання правової допомоги у цивільній справі. Верховний Суд погодився із висновками судів обох інстанцій про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свій висновок відсутністю доказів на підтвердження виконаної роботи, що відображені у звіті про виконану роботу чи акті здачі-приймання робіт, з конкретизацією кожної вчиненої дії (наданої правової допомоги). При цьому також зазначав, що положення договору про надання правової допомоги, якими доповнено зазначений договір, згідно додаткової угоди до нього, за своїм змістом і правовою природою, у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", не є ціною договору (платою за надані послуги), а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов укладеного сторонами договору не ставиться у залежність від фактично наданих послуг. У справі № 755/526/17 про зобов`язання виконання договірних обов`язків в натурі, шляхом перерахування грошових коштів за договором про надання юридичних послуг, Верховний Суд, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, дійшов висновків, що вирішуючи спір по суті позовних вимог, суди в порушення статей 212-215 ЦПК України 2004 року, не визначилися з характером спірних правовідносин, не встановили фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надали належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності. Також зазначав, що судами не перевірено належним чином умови додаткової угоди № 1 до вказаного договору щодо визначення розміру вартості юридичних послуг (гонорару) за позитивне вирішення спору, не з`ясовано, які саме послуги надавались позивачем відповідачеві, чи відповідає визначений позивачем розмір вартості послуг встановленим обставинами справи, чи сплачувались відповідачем позивачеві грошові кошти на виконання договору про надання юридичних послуг. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо не врахування судом апеляційної інстанцій правових висновків Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що відповідні позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків суду апеляційної інстанцій у цій справі та у наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновків, що такі постанови були прийняті за інших фактичних обставин, ніж ті, які мали місце у справі, що переглядається. До того ж, постановою від 25.08.2018 у справі № 755/526/17 Верховним Судом направлено справу на новий розгляд у зв`язку з неповним встановленням обставин, що не означає вирішення спору по суті, а отже й остаточного формування правового висновку. Отже наведена Адвокатським об`єднанням "Радник" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не була належно обґрунтована та не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження. В зв`язку з тим, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася, касаційне провадження за скаргою Адвокатського об`єднання "Радник" в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України. 5.7. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник також зазначає про те, що підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції є те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, не взяв до уваги ряд доказів, поданих позивачем. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, в цьому випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів. До того ж із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом надано оцінку заявленим вимогам. Як зазначалося вище, під час здійснення касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тому посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції проігнорував докази позивача у справі є необґрунтованим. При цьому, Верховний Суд в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України не вдається до переоцінки доказів та встановлених на підставі їх обставин, оскільки дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України. 5.8. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено клопотання про дослідження доказів та клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.09.2025 позивач подав заяви свідків ОСОБА_5 від 02.09.2025, ОСОБА_6 від 02.09.2025, ОСОБА_4 від 02.09.2025, ОСОБА_7 від 02.09.2025 (а.с. 64-99, том 4). А також, 14.10.2025 позивач подав заяви свідків ОСОБА_10 від 03.10.2025 та ОСОБА_11 від 03.10.2025. За приписами частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20). Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування ст. 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013). Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності. Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.04.2024 у справі № 903/877/20. Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Водночас Верховний Суд неодноразово вказував, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. На підставі викладеного, судом апеляційної інстанції протокольною ухвалою суду від 15.10.2025 відмовлено у залученні поданих заяв свідків, оскільки їх не існувало на момент ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у залученні поданих заяв свідків, які не були предметом дослідження судом першої інстанції, і не існували на час прийняття оскаржуваного рішення суду, не порушив норм процесуального права, відповідно підстав для застосування пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України немає. При цьому колегія суддів враховує, що оскільки судова експертиза у справі призначалась та проведена на стадії апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції надав оцінку письмовим поясненням сторін щодо обставин, пов`язаних з висновками цієї експертизи. Також колегія суддів відхиляє твердження скаржника щодо фактичного визнання висновку експерта незаперечною істиною, оскільки із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що висновок експертизи оцінювався судом у сукупності з іншими, наданими сторонами доказами. 5.9. Крім того, касаційна скарга обґрунтована посиланням на пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Проте, виходячи зі змісту касаційної скарги, остання не містить доводів в обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження. 5.10. Суд відзначає, що аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених ним обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Адвокатського об`єднання "Радник" в цій частині. 6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 6.4. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати 7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 236, 238, 240, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Адвокатського об`єднання "Радник" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Адвокатського об`єднання "Радник" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі №910/19919/21 - без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню. Головуючий В. Студенець Судді С. Бакуліна О. Кібенко