Ухвала КГС ВС № 912/2875/25

УХВАЛА 15 червня 2026 року м. Київ cправа № 912/2875/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О., розглянув касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Андрейчук Л. В., судді: Вінніков С. В., Левшина Г. В.) від 21.05.2026 у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-ТАШИР" про стягнення 819 095,18 грн. ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2025 року Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-ТАШИР" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 819 095, 18 грн, з яких: 375 891,50 грн пені та 443 203,68 грн штрафу, а також судових витрат зі сплати судового збору.

2. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.03.2026 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 28 160,70 грн та 337,93 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені та штрафу відмовлено. 3. 13.05.2026 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.03.2026 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 4. 18.05.2026 відповідач подав до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про стягнення судових витрат, у якому просив ухвалити додаткову постанову та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 500,00 грн, понесені у зв`язку з розглядом справи № 912/2875/25 у суді апеляційної інстанції. 5. 20.05.2026 позивач подав до Центрального апеляційного господарського суду заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового судового рішення, у яких просив відмовити у задоволенні заяви або, як альтернативу, суттєво зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатських послуг. 6. 21.05.2026 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою заяву відповідача задовольнив частково, стягнув з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з апеляційним переглядом справи № 912/2875/25, у сумі 10 000,00 грн. 7. 04.06.2026 позивач подав до Верховного Суд через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача.

8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

9. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

11. Позов у зазначеній справі подано у 2025 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

13. Предметом позову у цій справі є стягнення 819 095,18 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн).

14. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15. Відповідно до статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав.

16. Зазначений висновок щодо можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі) викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20.

17. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.

18. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

19. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.

20. Скаржник у касаційній скарзі не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

21. Верховний Суд вивчив та проаналізував зміст оскаржуваної додаткової постанови, а також матеріали поданої касаційної скарги, не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, тому дійшов висновку, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

22. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

23. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

24. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 912/2875/25 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуюча І. Кондратова Судді О. Баранець Г. Вронська