Постанова 4876 № 908/2202/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.05.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2202/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чус О.В. доповідач, судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О. при секретарі судового засідання: Солодова І.М. За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі): Представник позивача: МИРОНЕНКО НАТАЛІЯ ОЛЕКСІЇВНА (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - самопредставництво, виписка з ЄДР Представник відповідача: ПОКАТАЄВА ОЛЕКСАНДРА ЮРІЇВНА (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, ордер розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 (повний текст рішення складено та підписано 24.11.2025, суддя Корсун В.Л.) у справі № 908/2202/25 за позовом Запорізької міської ради, 69126, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак», 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7 про стягнення 472 727,59 грн, ВСТАНОВИВ: В липні 2025 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 17.07.25 № 02/03/3-20/01942 з вимогами Запорізької міської ради (далі Запорізька МР) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» (надалі ТОВ Фірма Форма-Пак) про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у виді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності протягом періоду з 03.04.17 по 31.12.18 в розмірі 472 727,59 грн. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що об`єкт нерухомого майна, який належить на праві приватної власності «Фірма «Форма-Пак», розташований на земельній ділянці кадастровий № 2310100000:05:009:0400, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, власником якої є Запорізька міська рада. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №434176296 від 04.07.25 договір оренди землі укладено між сторонами 13.03.24, строк дії договору до 20.08.30. Наведене вище свідчить про безоплатне та безпідставне використання Відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів, за період часу з 03.04.17 по 31.12.18, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, ідентифікаційний код 30663762) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; ідентифікаційний код 04053915) дохід отриманий від безпідставно набутого майна за період з 03.04.17 по 31.12.18 у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим №2310100000:05:009:0400, площею 0,758 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, у розмірі - 472 727 (чотириста сімдесят дві тисячі сімсот двадцять сім) грн 59 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, ідентифікаційний код 30663762) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915) - 5 672 (п`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 73 коп. судового збору. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що власником земельної ділянки площею 0,758 га, з кадастровим № 2310100000:05:009:0400, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, є Запорізька міська рада (код ЄДРПОУ 04053915), тобто позивач у справі. У відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.07.25 № 434175935, ТОВ Фірма Форма-Пак (код ЄДРПОУ 30663762) належить на праві власності об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, а саме: споруда інв. №21, літ. Л, загальною площею 1821,00 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу № 266 від 03.03.11. Державну реєстрацію права власності проведено 13.01.14. Судом першої інстанції встановлено, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:05:009:0400, площею 0,758 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, укладений 13.03.2025, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 59388811. (а.с. 41-46 т 1) Місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем не було вчасно оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації права оренди. Суд першої інстанції виснував, що отже, відповідач користувався земельною ділянкою у період з 03.04.17 по 31.12.18 без достатніх правових підстав. Також місцевим господарським судом перевірено наданий позивачем розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ Фірма Форма-Пак (код ЄДРПОУ 30663762) земельною ділянкою площею 7580 кв.м., розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.17 по 31.12.18 та визнано його правильним. Суд першої інстанції визнав доведеним, що несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 472 727,59 грн. Господарський суд зазначив, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, суд першої інстанції виснував, що підстави вважати пропущеною позовну давність за вимогами позивача про стягнення з відповідача недоотриманої орендної плати з 03.04.17 по 31.12.18 відсутні. Місцевий господарський суд зазначив, що відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про сплату позивачу недоотриманих грошових коштів у вигляді орендної плати за спірний період, не надав. На підставі викладеного, суд вважав вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення суду від 24.11.2025; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. Апелянт посилається на статтю 265 ПК України, статтю 10 ПК України, ст. 288.5.1. ПК України, підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, главу 19 Розділу IV ЗК України та вказує, що на виконання зазначених норм, відповідач неодноразово звертався до позивача з метою укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. В апеляційній скарзі зазначено, що «ТОВ «Фірма «Форма-Пак» було вжито усіх належних відповідно до чинного законодавства заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя, вул. Сєдова,

7. При цьому, не укладення договору оренди землі відбулося не через бездіяльність відповідача, а через дії/бездіяльність позивача як суб`єкта владних повноважень, на якого законодавством покладено обов`язок дотримання процедури набуття та оформлення прав на землі комунальної власності громадянами та юридичними особами. Таким чином, скаржник вважає твердження позивача про, начебто, безпідставне користування відповідачем земельною ділянкою такими, що не відповідають дійсності, оскільки з моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач вчинив усі передбачені чинним законодавством дії щодо укладення договору оренди. Відповідач вказує, що всупереч нормам ч.2 ст.162 ГПК України, ч.5 ст.164 ГПК України, пп.1 п.5 ст 174 ГПК України, ч.1 ст.176 ГПК України Господарським судом Запорізької області дану позовну заяву про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період 03.04.2017 р. по 31.12.2018 р. у сумі 472 727,59 грн., не було повернуто позивачу згідно вимог п.5 ст.174 ГПК України, а було відкрито провадження у справі №908/2202/2025 за відсутності документів, що підтверджують повноваження на підписання та подання даної позовної заяви до суду. Скаржник зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень Мироненко Наталії Олексіївни представляти інтереси Запорізької міської ради з правом підписання та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви в інтересах Запорізької міської ради. Таким чином, апелянт вважає, що судом І інстанції було грубо порушено норми чинного законодавства, неправомірно відкрито провадження по справі №908/2202/2025 за позовною заявою, підписаною та поданою особою, яка не має права її підписувати та подавати, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. Ще одним доводом апеляційної скарги є те, що всупереч вимогам ч.8 ст.80 ГПК України (відповідно до якої докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї), судом І інстанції було долучено до матеріалів справи №908/2202/25 і письмові пояснення з розрахунком, і докази, які були враховані в подальшому судом при ухваленні рішення. Відповідач вважає, що дане порушення норм процесуального права судом І інстанції призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. Також скаржник зазначає, що згідно позовної заяви, позивач обґрунтував заявлені позовні вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 472 727, 59 грн. прийнятим рішенням Запорізької міської ради №26 від 28.11.2018 року «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Апелянт звертає увагу, що згідно п.3 даного рішення, воно набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення та введено в дію з 01.01.2019 р. Скаржник вказує, що дане рішення Запорізької міської ради набуло чинності з дня його офіційного оприлюднення та введене в дію з 01.01.2019 р. Проте, позивач самовільно та ретроспективно застосовував до правовідносин в період з 03.04.2017 року по 31.12.2018 рік норми нормативно-правового акту, який не існував та не діяв в зазначений період, та був прийнятим і введений ним в дію вже після заявленого в позовній заяві періоду. Відповідач вважає дані дії позивача грубим порушенням норм Конституції України та інших нормативно-правових актів та зазначає, що відповідно до ст.58 закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно - правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп). Водночас, апелянт вважає, що наявність чи відсутність в матеріалах справи рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №6, долученого позивачем з порушенням визначених ст.80 ГПК України порядку та строку, жодним чином не впливає на той факт, що Позивач самостійно підставою для позову визначив рішення Запорізької міської ради рішення №26 від 28.11.2018 року «Про встановлення розміру орендної плати за землю», про що зазначено в позовній заяві, а не рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №6. Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі №908/2202/25 ухвалене судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, а, отже, є таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2202/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2202/25. 25.12.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі № 908/2202/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору (доплати), на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 20.01.2026, від представника скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору (доплати) у розмірі 1417,00 грн, відповідно до платіжної інструкції від 20.01.2026. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі № 908/2202/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 27.05.2026 о 10 год. 00 хв. 03.02.2026 від Запорізької міської ради до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про те, що аргументи Відповідача-Апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. У відзиві вказано, що вимоги Позивача, які задоволені судом першої інстанції, щодо стягнення з Відповідача-Апелянта доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за 2017р. та 2018 є обґрунтованими, доведеними, правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Позивач вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025р. по справі №908/2202/25 є законним та обґрунтованим. Підстав для його скасування немає. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025р. по справі №908/2202/25 без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025р. по справі №908/2202/25 залишити без змін. 06.04.2026 від Запорізької міської ради до ЦАГС надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма Пак» (код ЄДРПОУ 30663762, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7): споруду інв.№ 26 та інв. №21 літ.Л, загальною площею 1815,9 кв.м., розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:0382 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» (код ЄДРПОУ 30663762, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7), які набуті на підставі: договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2011р. №266, посвідченого Солдатенком А.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу. Судові витрати покласти на Відповідача. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов, в межах ціни позову 472 727,59 грн, шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма Пак» (код ЄДРПОУ 30663762, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7): споруду інв.№ 26 та інв. №21 літ.Л, загальною площею 1815,9 кв.м., розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:0382 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» (код ЄДРПОУ 30663762, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7), які набуті на підставі: договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2011р. №266, посвідченого Солдатенком А.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу. У судовому засіданні 27.05.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі. Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від № 434175935 від 04.07.25, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Форма-Пак, код ЄДРПОУ 30663762 (відповідач) є власником об`єкта нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, а саме: споруда інв.№21, літ. Л, загальною площею 1821,00 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу № 266 від 03.03.11, відомості внесено до Реєстру 13.01.14. Зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці загальною площею 0,758 га, кадастровий № 2310100000:05:009:0400. Власником земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:05:009:0400 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, що підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.07.25. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №434176296 від 04.07.25, договір оренди землі укладено між Запорізькою МР та ТОВ Фірма Форма-Пак 13.03.24, строк дії договору до 20.08.30. За доводами позивача, наведене свідчить про безоплатне та безпідставне використання відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності, площею 0,758 га, кадастровий № 2310100000:05:009:0400, з цільовим призначенням: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, без правовстановлюючих документів, за період часу з 03.04.17 по 31.12.18, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі. Запорізькою МР до позовної заяви додано розрахунок щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ Фірма Форма-Пак (код ЄДРПОУ 30663762), земельною ділянкою площею 0,758 га, кадастровий № 2310100000:05:009:0400, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.17 по 31.12.18, згідно з яким рахується наступний розмір недоотриманих доходів: - за 2017 рік з 03.04.17 по 31.12.17 201 737,24 грн; - за 2018 рік з 01.01.18 по 31.12.18 270 990,35 грн. Розрахунок здійснений на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.15 №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю), витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-2300128962024 від 23.09.24. Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 03.04.17 по 31.12.18 склав 472 727,59 грн (201 737,24 грн + 270 990,35 грн), що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду. (а.с. 39 на звороті т 1) За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного. Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності. Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Матеріалами справи належним чином підтверджується, а судом першої інстанції вірно встановлено, що власником земельної ділянки площею 0,758 га, з кадастровим № 2310100000:05:009:0400, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, є Запорізька міська рада (код ЄДРПОУ 04053915). Згідно з частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок комунальної власності юридичним особам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.07.25 № 434175935, ТОВ Фірма Форма-Пак (код ЄДРПОУ 30663762) належить на праві власності об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, а саме: споруда інв. №21, літ. Л, загальною площею 1821,00 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу № 266 від 03.03.11. Державну реєстрацію права власності проведено 13.01.14. За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Податковим кодексом України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у т.ч. право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (пункти 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України). Відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі" та статті 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України). З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа ГУ ДПС у Запорізькій області за вих. від 30.12.24 №14179/5/08-01-13-01-04 щодо наявності заборгованості з плати за землю, ТОВ Фірма Форма-Пак (код ЄДРПОУ 30663762) за період 2017-2018 роки не сплачує земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку з кадастровим №2310100000:05:009:0400. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. При цьому під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18. З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:05:009:0400, площею 0,758 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, укладений 13.03.25, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 59388811. ( а.с. 41-46 т. 1) Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем не було вчасно оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації права оренди. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач користувався земельною ділянкою у період з 03.04.17 по 31.12.18 без достатніх правових підстав. Судова колегія зазначає, що з огляду на приписи статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно, проте, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, у власника такого нерухомого майна виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. В оскаржуваному рішенні правильно вказано, що у цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ Фірма Форма-Пак, не може бути визнане як її самовільне використання. Однак, не надає права на її безоплатне використання та не є підставою для звільнення ТОВ Фірма Форма-Пак від обов`язку сплачувати орендну плату власнику за користування сформованою земельною ділянкою. Судом першої інстанції встановлено, що Запорізькою міською радою до позовної заяви за вих. від 17.07.25 № 02/03.3-20/01942, на підставі рішення Запорізької МР № 26 від 28.11.18 Про встановлення розміру орендної плати за землю та витягу № НВ-2300128962024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.09.24, додано розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ Фірма Форма-Пак (код ЄДРПОУ 30663762) земельною ділянкою площею 7580 кв.м., розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.17 по 31.12.18 на загальну суму 472 727,59 грн. До відповіді на відзив позивачем долучено рішення Запорізької МР № 6 від 30.06.15 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-2300128962024 від 23.09.24 щодо земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:05:009:0400, нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 12 009 524,60 грн. Щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка використана у розрахунках недоотриманих доходів за спірний період слід зазначити таке. Як вже було вказано вище, відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки. За змістом частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" та статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України "Про оцінку земель". Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. В частині 1 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" зокрема визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель"). Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель"). Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. За правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Чинне земельне законодавство, у тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19). З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору (постанова Верховного Суду від 01.03.23 справі №751/1543/19). Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов. Наявний у матеріалах справи Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки містить усі необхідні дані для обчислення розміру орендної плати. Також суд враховує, що апеляційна скарга не містить заперечень скаржника щодо нормативної грошової оцінки землі, використаної позивачем під час розрахунку заборгованості відповідача з орендної плати у спірний період. Як слідує з матеріалів справи, використовуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки за Витягом № НВ-2300128962024 від 23.09.24, значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період з 2018 по 2023, рішення Запорізької міської ради № 6 від 30.06.15 Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю), № 7 від 30.06.15 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя та № 26 від 28.11.18 Про встановлення розміру орендної плати за землю, суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ Фірма Форма-Пак (код ЄДРПОУ 30663762) земельною ділянкою площею 7580 кв.м., розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.17 по 31.12.18 та дійшов правомірного висновку, що такий розрахунок є правильним. Судова колегія погоджується з обґрунтованістю розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів. Відповідачем власного контррозрахунку суду не надано та в матеріалах справи такий розрахунок відсутній. Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд правомірно визнав доведеним, що несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 472 727,59 грн. Апеляційний господарський суд зауважує, що неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу. Суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Фірма «Форма-Пак» було вжито усіх належних відповідно до чинного законодавства заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, а не укладення договору оренди землі відбулося не через бездіяльність відповідача, а через дії/бездіяльність позивача як суб`єкта владних повноважень, на якого законодавством покладено обов`язок дотримання процедури набуття та оформлення прав на землі комунальної власності громадянами та юридичними особами, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні аргументовано зазначено, що здійснення відповідачем дій, направлених на укладення відповідного договору не спростовує факту користування ним земельною ділянкою у спірному періоді за відсутності правовстановлюючого документу та не звільняє його від обов`язку щодо сплати орендної плати за неї. Крім того, у випадку наявності підстав вважати про ухилення Запорізької міської ради від укладення договору оренди вказаної вище земельної ділянки, відповідач не був позбавлений права (можливості) звернутись до суду з відповідним позовом з метою захисту своїх оспорюваних чи порушених прав чи інтересів щодо укладення договору оренди вказаної вище земельної ділянки. Доказів такого звернення суду не надано. Також апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, постанова Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20) для застосування ст. 1212 ЦК України немає значення, чи намагався фактичний користувач земельної ділянки укласти договір оренди. Вина особи у безпідставному збереженні коштів не є обов`язковим елементом кондикційного зобов`язання. Сам факт користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати відповідної плати є достатньою підставою для застосування норм Глави 83 Цивільного кодексу України. Відповідач-апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що позовна заява Позивача підписана неуповноваженою особою, а матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повноважень особи, яка звернулася до суду від імені Позивача. Зазначені доводи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи і вимогами чинного законодавства з огляду на таке. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до Конституції України, визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста. Згідно з частиною другою статті 42 зазначеного Закону, у разі дострокового припинення повноважень міського голови, його смерті або неможливості здійснення ним своїх повноважень, повноваження міського голови здійснює секретар міської ради, крім випадків, передбачених Законами України «Про військово-цивільні адміністрації» та «Про правовий режим воєнного стану». Секретар міської ради тимчасово здійснює такі повноваження з моменту дострокового припинення повноважень міського голови до моменту набуття повноважень новообраним міським головою або до дня відкриття першої сесії новообраної міської ради. 29.09.2021 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 4 «Про дострокове припинення повноважень Запорізького міського голови», яким достроково припинено повноваження Запорізького міського голови Буряка В.В., а також рішення № 5 «Про здійснення повноважень Запорізького міського голови», яким секретаря Запорізької міської ради Куртєва А.В. уповноважено тимчасово здійснювати повноваження Запорізького міського голови. 24.04.2024 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 4 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Запорізької міської ради VII скликання КУРТЄВА А.В.», яким достроково припинено його повноваження, а також рішення № 5 «Про обрання секретаря Запорізької міської ради», відповідно до якого секретарем Запорізької міської ради обрано Харченко Регіну Владиславівну та надано їй право тимчасово здійснювати повноваження Запорізького міського голови. Таким чином, починаючи з 24.04.2024 Харченко Р.В. набула повноважень Запорізького міського голови та, відповідно, була уповноважена діяти від імені Запорізької міської ради, у тому числі підписувати процесуальні документи. Позовна заява від 17.07.2025 № 02/03.3-20/01942 підписана саме Харченко Р.В., тобто належною та уповноваженою особою, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 14 на звороті, 14 23, т. 1). Крім того, відповідно до довіреності в порядку передоручення від 22.05.2024 Харченко Р.В. уповноважила Мироненко Наталію Олексіївну, зокрема, на подання, доповнення та підписання позовних заяв, а також інших передбачених законом процесуальних документів (а.с. 13, т. 1). Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують повноваження особи, що підписала позовну заяву, а також повноваження представника Позивача. Відтак твердження Відповідача-апелянта про відсутність доказів повноважень на звернення до суду не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються наявними у справі доказами та є необґрунтованими і безпідставними. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам статті 80 ГПК України долучив до матеріалів справи докази, подані позивачем з порушенням процесуального порядку та строків, такі доводи є безпідставними. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.07.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2202/25 визначено порядок розгляду справи та встановлено процесуальні строки, зокрема для подання відповідачем відзиву, а позивачем відповіді на відзив протягом 10 днів з дня його отримання. Відповідно до статті 166 ГПК України саме у відповіді на відзив позивач має право викласти свої пояснення, заперечення та подати відповідні докази щодо доводів відповідача. 06.08.2025 відповідач подав відзив через систему «Електронний суд». Того ж дня позивач у встановлений судом строк подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що під час формування позовної заяви та її додатків через електронний кабінет ЄСІТС з технічних причин не було долучено рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Одночасно зазначене рішення було подано до суду як додаток до відповіді на відзив. Таким чином, вказаний доказ був поданий позивачем у межах процесуального строку, встановленого судом, та у порядку, передбаченому статтею 166 ГПК України. За таких обставин суд першої інстанції правомірно долучив його до матеріалів справи та врахував при ухваленні рішення, а доводи апелянта про порушення вимог статті 80 ГПК України є необґрунтованими. Крім того, варто зазначити, що рішення Запорізької міської ради № 6 від 30.06.15 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» є фактично загально доступною інформацією, яка міститься у відкритому доступі. Відповідно до вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2). Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3). … Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8). Як вбачається з матеріалів справи, з метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у цій справі, в: - п. 5 резолютивної частини ухвали від 12.09.25 суд зобов`язав позивача надати суду у строк, не пізніше 26.09.25: копію витягу №НВ-2300128962024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.09.24 щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:05:009:0400, загальною площею 0,758 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, у цінах 2024 року; більш детальний розрахунок заявленої до стягнення з відповідача грошової суми, із визначенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі у кожному періоді нарахування; - п. 6 резолютивної частини вказаної ухвали суд запропонував сторонам надати в строк не пізніше 26.09.25 додаткові пояснення та докази (в разі наявності); одночасно з надісланням (наданням) пояснень до суду направити їх копію іншим сторонам у справі, докази направлення/вручення надати суду (додати до пояснень). З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що надання таких пояснень з додатками позивачем на повторну вимогу суду після спливу 26.09.25 (а саме 21.10.25) не є підставою (в контексті вимог чинного ГПК України) для неприйняття таких пояснень до справи. В оскаржуваному рішенні зазначено, що судом прийнято до уваги ту обставину, що на питання головуючого позивач в судовому засіданні повідомив, що в письмових поясненнях (сформованих в системі Електронний суд 21.10.25) не йде мова про іншу суму, ніж та, яка була заявлена позивачем в прохальній частині свого позову у цій справі. Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що: копія Витягу № НВ-2300128962024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23.09.24 щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:05:009:0400 міститься в додатках до позовної заяви від 17.07.25; лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.25 №6-28-0.22-18/71/25 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік (який був скерований до Державної податкової служби України, …, територіальних органів Держгеокадастру) містить інформацію про індекс споживчих цін в Україні (без врахування тимчасово окупованих територій держави Україна), яка (інформація) є фактично загально доступною інформацію, яка міститься у відкритому доступі, а також містить коефіцієнт нормативної грошової оцінки земель у розрізі 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2005, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 років…; лист Державної служби статистики України від 10.01.25 № 09.1-03/5-25 (скерований до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру) про індекс споживчих цін по Україні, без врахування тимчасово окупованих рф територій на частині територій, на яких ведуться (велися) бойові дії у 2024 році становить 112,0%) містить загально доступну інформацію, яка міститься у відкритому доступі; відповідач не надав суду у цій справі свого контррозрахунку щодо заявленої до стягнення позивачем суми; на відповідній стадії судового процесу (розгляду справи по суті) суд, з поміж іншого, зобов`язаний перевірити вірність (чи помилковість) заявленої до стягнення суми виходячи, у т.ч., із наявної в державі Україна інформації про індекс споживчих цін, а також коефіцієнту нормативної грошової оцінки земель у розрізі того чи іншого року (років). На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суд І інстанції всупереч вимогам ст.80 ГПК України долучив до матеріалів справи №908/2202/25 докази, подані позивачем з порушення встановленого ст.80 ГПК України порядку та строку, та врахував їх при ухваленні оскаржуваного рішення. Щодо доводів скаржника про те, що позивач самовільно та ретроспективно застосовував до правовідносин в період з 03.04.2017 року по 31.12.2018 рік норми рішення Запорізької міської ради №26 від 28.11.2018 року «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яке не існувало та не діяло в зазначений період, та було прийняте і введене в дію вже після заявленого в позовній заяві періоду, колегія суддів зазначає таке. Господарський суд слушно зауважив, що саме посилання позивача у позовній заяві на рішення Запорізької міської ради № 26 від 28.11.18 не свідчить про неправильність здійсненого позивачем розрахунку. Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що як рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.18 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», так і рішенням № 6 від 30.06.15 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» встановлено, що розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, визначається у відсотках від їх нормативної грошової оцінки. Земельна ділянка з кадастровим № 2310100000:05:009:0400 відноситься до категорії земель: землі іншого призначення, розмір орендної плати якої становить 3% від нормативної грошової оцінки. Отже, як правильно виснував місцевий господарський суд, розрахунок позивача відповідає вимогам нормативно-правових актів діючих у спірному періоді. З такими висновками погоджується і апеляційний господарський суд. При цьому, рішення Запорізької міської ради № 6 від 30.06.15 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» та Інформація про коефіцієнт нормативної грошової оцінки земель у розрізі 2017-2024 років є фактично загально доступною інформацію, яка міститься у відкритому доступі. Твердження скаржника про те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі №908/2202/25 ухвалене судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, а, отже, є таким, що підлягає скасуванню, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Також слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави вважати пропущеною позовну давність за вимогами позивача про стягнення з відповідача недоотриманої орендної плати з 03.04.17 по 31.12.18 відсутні. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується і, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається судом апеляційної інстанції. Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про сплату позивачу недоотриманих грошових коштів у вигляді орендної плати за спірний період, не надав. Враховуючи все вищенаведене, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі № 908/2202/25. За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі № 908/2202/25 підлягає залишенню без змін. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі № 908/2202/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2025 у справі № 908/2202/25 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 18.06.2026. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв Суддя М.О. Дармін