Постанова 4872 № 916/4494/15

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4494/15 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Богатиря К.В., секретар судового засідання Полінецька В.С. за участю представників учасників судового процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився; від третьої особи позивача: Бондаренко Т.А., в порядку самопредставництва; від третьої особи відповідача: Орєшкова Н.В., у порядку самопредставництва; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17 квітня 2026 року (повний текст складено 17.04.2026) у справі №916/4494/15 за позовом: ОСОБА_1 до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009" (на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання чинним договору оренди, суддя суду першої інстанції: Волков Р.В., місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду. В судовому засіданні 17.06.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В: У листопаді 2015 засновник Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009" ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі також відповідач, Фонд, РВ ФДМУ, Регіональне відділення), в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати договір оренди нерухомого майна від 20.09.2005 поновленим на строк і умовах, передбачених вказаним договором, з дати набрання судового рішення законної сили та регіональному відділенню Фонду державного майна України в Одеській області здійснити передачу майна на підставі акту прийому-передачі згідно договору оренди від 20.09.2005. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано договір оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009", поновленим на строк і умовах, передбачених договором оренди від 20.09.2005 року, з дати набрання судового рішення законної сили. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області здійснити передачу майна на підставі акту прийому-передачі згідно договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ", правонаступником якого є ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009". Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області до Державного бюджету України 2436,00 грн. судового збору. У квітні 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський клуб «ТЦФ» звернулось до Господарського суду Одеської області суду із заявою, відповідно до якої просило зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15. Встановити строк для пожання такого звіту до суду. У разі невиконання судового рішення або неподання звіту вирішити питання щодо застосування заходів процесуального впливу, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. В обґрунтування поданої заяви представник Товариства зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 набрало законної сили та відповідно до вимог ст. 326 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковим до виконання на всій території України. Водночас, як стверджує заявник, зазначене судове рішення фактично не виконано, оскільки Регіональним відділенням Фонду державного майна України не здійснено передачу орендованого майна Товариству за актом приймання-передачі, як це прямо передбачено резолютивною частиною рішення суду та умовами договору оренди від 20.09.2005. Представник Товариства звертає увагу суду на те, що рішенням у справі №916/4494/15 Регіональне відділення було зобов`язано вчинити конкретні дії, а саме передати орендоване майно за актом приймання-передачі відповідно до умов укладеного між сторонами договору оренди. Проте, на переконання заявника, фактичне виконання судового рішення не обмежується лише формальним визнанням обов`язку щодо передачі майна, а передбачає здійснення комплексу необхідних юридичних та організаційних дій, без яких реалізація рішення суду є неможливою. Зокрема, заявник зазначає, що після ухвалення рішення суду мали бути здійснені: проведення оцінки орендованого майна, оформлення та підписання акта приймання-передачі, укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди у нотаріальній формі, а також внесення змін до державної реєстрації права користування майном. Однак жодна із вказаних дій, як стверджує представник Товариства, Регіональним відділенням виконана не була. На думку заявника, саме бездіяльність Регіонального відділення стала причиною фактичного невиконання судового рішення, оскільки відповідач, будучи зобов`язаним організувати та забезпечити передачу майна відповідно до вимог договору та рішення суду, не вжив необхідних заходів для його належного виконання. При цьому, представник Товариства наголошує, що у листуванні Регіональне відділення фактично визнавало необхідність виконання рішення суду, однак реальних дій, спрямованих на його виконання, вчинено не було. Крім того, заявник посилається на лист Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», відповідно до якого договір, про який йдеться, фактично відсутній, оскільки не укладався. На переконання представника Товариства, наведені обставини свідчать про відсутність належного оформлення правовідносин щодо передачі майна та підтверджують факт невиконання рішення суду в частині передачі орендованого майна за актом приймання-передачі. Одночасно у поданій заяві представник Товариства, посилаючись на положення ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, заявив клопотання про витребування у Регіонального відділення Фонду державного майна України доказів, необхідних для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а саме: - акта приймання-передачі майна за договором оренди від 20.09.2005, якщо такий складався на виконання рішення суду від 14.12.2015; - документів, що підтверджують виконання рішення суду від 14.12.2015, зокрема актів, листів, внутрішніх рішень, службової документації; - листування Регіонального відділення з іншими органами, у тому числі з ДП «АМПУ», щодо виконання вказаного судового рішення; - документів стосовно проведення оцінки майна після ухвалення рішення суду, у разі якщо така оцінка здійснювалась; - документів, які підтверджують передачу спірного майна іншим особам, якщо така передача мала місце; - письмових пояснень щодо причин невиконання рішення суду. Обґрунтовуючи необхідність витребування зазначених доказів, представник заявника зазначає, що самостійно отримати відповідні документи Товариство не має можливості, оскільки вони перебувають у володінні Регіонального відділення. При цьому, заявник вказує, що відсутність у матеріалах справи доказів фактичного виконання рішення суду, зокрема акта приймання-передачі майна, свідчить про необхідність витребування таких документів судом. Також представник Товариства наголошує, що витребувані документи мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки можуть підтвердити або спростувати факт виконання судового рішення, встановити причини його невиконання, а також надати суду можливість оцінити наявність чи відсутність протиправної бездіяльності з боку Регіонального відділення Фонду державного майна України. Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про витребування доказів, з посиланням на недотримання заявником положень ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, про винесено відповідну ухвалу від 16.04.2026. Крім того, ухвалою Господарського суду Одеської області області від 17.04.2026 у справі №916/4494/15 (суддя Волков Р.В.) у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб «ТЦФ» про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі № 916/4494/15 - відмовлено. Оскаржувана ухвала мотивована наявністю відповідних приписів чинного законодавства, які передбачають, що в даному випадку рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2015 у справі №916/4494/15 є фактично виконаним, оскільки 30.09.2020 майно було передано Товариству за актом приймання-передачі відповідно до способу виконання, визначеного судом. Виконавчі провадження щодо примусового виконання наказу та його дубліката були завершені постановами державного виконавця, а доказів їх скасування чи поновлення матеріали справи не містять. Суд також зазначив, що вимоги заявника щодо проведення оцінки майна, укладення додаткових угод та інших дій не були предметом розгляду у справі № 916/4494/15, а тому не можуть вважатися складовою виконання судового рішення. Крім того, суд вказав, що частина рішення про визнання договору оренди поновленим не підлягає примусовому виконанню, що підтверджено судом апеляційної інстанції. У зв`язку з цим, суд відмовив у задоволенні заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 у справі №916/4494/15 та направити заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, апелянт просить розглядати справу з викликом сторін. В обгрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається, зокрема, на наступні обставини: - суд першої інстанції безпідставно ототожнів закінчення виконавчого провадження з виконанням рішення. Водночас матеріали справи підтверджують, що постанова про закінчення виконавчого провадження №58603506 вже визнавалась судом незаконною та скасовувалась, а виконавче провадження відновлювалось. Отже, сам по собі факт закінчення виконавчого провадження не є належним доказом виконання рішення; - суд поклав в основу оскаржуваної ухвали неналежний доказ, а саме: Акт приймання-передачі від 30.09.2020 як доказ виконання рішення, оскільки вказаний акт не підписаний з боку балансоутримувача - ДП «Адміністрація морських портів України». За таких обставин акт не може підтверджувати фактичну передачу майна та належне виконання рішення; - суд не надав належної правової оцінки клопотанню заявника про витребування доказів, поданому відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, та не навів мотивів, з яких дійшов висновку про достатність наявних у матеріалах справи доказів для встановлення факту виконання рішення без витребування документів, на які прямо посилався заявник; - суд передчасно дійшов висновку про фактичне виконання рішення та відсутність підстав для застосування механізму, передбаченого ст. 345-1 Господарського процесуального кодексу України, без належного дослідження витребуваних заявником доказів і без повної оцінки того, чи підтверджує Акт від 30.09.2020 саме належне та повне виконання рішення суду; - місцевий господарський суд вийшов за межі предмета розгляду, оскільки заява стосується зобов`язання подати звіт про виконання рішення, натомість суд фактично встановив факт виконання рішення по суті, не дослідивши належним чином всі обставини. За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 21.04.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 у справі №916/4494/15 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 у справі №916/4494/15. Призначено справу №916/4494/15 до розгляду на 20.05.2026 року о 14:30 год. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу (РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях) встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цій же строк подати до суду заяви чи клопотання щодо процесуальних питань. Однак, ще до винесення вказаної ухвали про відкриття апеляційного провадження 22.04.2026 від ТОВ «Морський клуб ТЦФ» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа не погоджується з оскаржуваним рішенням, наводить свої доводи щодо порушень, на її погляд, здійснених судом першої інстанції та просить скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 та справу направити на новий розгляд. Аналогічний відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Морський клуб ТЦФ» направило до суду апеляційної інстанції 06.05.2026. Водночас, у даному відзиві третя особа більш детально досліджує висновки суду першої інстанції, наводить свої заперечення щодо дій місцевого господарського суду під час ухвалення оскаржуваного рішення та знов просить заддовольнити апреляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 у справі №916/4494/15 та задовольнити заяву про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.12.2015. Судова колегія залишає поза увагою вищенаведені вимоги та доводи ТОВ «Морський клуб ТЦФ», викладені останнім у відзиві на апеляційну скаргу, з огляду на таке. За приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Також, згідно з ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України визначені вимоги для форми та змісту апеляційної скарги. Так, за вказаною статтею, в апеляційній скарзі апелянтом зазначається, зокрема, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення; нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції тощо. Виходячи з вищезазначеного, судова колегія зазначає, що по суті відзиви ТОВ «Морський клуб ТЦФ», що надійшли до суду 22.04.2026 та 06.05.2026, є апеляційною скаргою. Однак, як зазначалось вище, для подання апеляційної скарги встановлюються окремі вимоги щодо її форми, строку на її подання та документів, що надаються разом з апеляційною скаргою. Разом з цим, згідно зі ст. 265 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Втім, як свідчать наявні матеріали справи, ТОВ «Морський клуб ТЦФ» до суду апеляційної інстанції не зверталось з окремою апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 у справі №916/4494/15, а також не скористалось своїм правом на приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 . В той же час, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; 4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; 5) перелік матеріалів, що додаються. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. З огляду на наведені законодавчі приписи, учасник справи у відзиві на апеляційну скаргу зазначає своє обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а не додаткові вимоги (підстави) для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони викладаються в окремій апеляційній скарзі, з якою як вже було зазначено вище, ТОВ «Морський клуб ТЦФ до Південно-західного апеляційного господарського суду не зверталось. Водночас, 15.05.2026 до суду апеляційної інтанції свій відзив на апеляційну скаргу подало Державне підприємство "Адміністрація морських портів України". У вказаному відзиві ДП АМПУ не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу законною та зрозумілою, у зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 у справі №916/4494/15 залишити без змін. На переконання третьої особи, посадові особи Орендаря не згодні з рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/542/18 від 21.11.2024, яке набрало законної сили та яким розірвано договір оренди від 20.09.2005 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між РВ ФДМУ як Орендодавцем і ТОВ «Морський клуб ТЦФ», та зобов`язано Товариство повернути орендоване майно, стягнуто заборгованість з орендної плати (частина, що підлягає зарахуванню до державного бюджету). Отже, дії, які наразі вчиняються посадовими особами Орендаря, направлені на уникнення від виконання зазначеного судового рішення та повернення орендованого майна державі. Відзив ДП АМПУ відтворює доводи, наведені третьою особою у запереченнях на заяву ОСОБА_1 , що були подані в суді першої інстанції. Зокрема, ДП АМПУ зазначає, що відповідно до ст. 345-1 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах, перелік яких обумовлений цією статтею. Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою ч. 1 цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження; у заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Проте, у даному випадку заявником не подано до суду відомостей про відкриття виконавчого провадження щодо виконання судового рішення у справі №916/4494/15 та ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження. До того ж, як зауважує ДП «АМПУ», таке виконавче провадження наразі взагалі відсутнє. Також, ДП «АМПУ» звертає увагу на те, що рішення у справі №916/4494/15 фактично є виконаним, оскільки Акт приймання-передачі державного нерухомого майна в оренду від 30.09.2020 підписано Орендодавцем та Орендарем, скріплено їх печатками, у зв`язку з чим 06.11.2020 державний виконавець прийняв постанову про закриття виконавчого провадження з виконання наказу від 04.01.2016 №916/4494/15. При цьому, третя особа зуважує, що у разі незгоди з постановою державного виконавця від 06.11.2020 про закриття виконавчого провадження з виконання наказу від 04.01.2016 №916/4494/15, як Товариство, так і ОСОБА_1 могли скористатися своїм правом щодо її оскарження у встановленому законом порядку, однак, цього не зробили. Проте, наразі їх дії свідчать про намагання оскаржити/переглянути її у неналежному порядку - шляхом подання заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі №916/4494/15. Водночас, беручи до уваги приписі рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/542/18 та обставини, встановлені судом в межах цієї справи, можливість повторного виконання рішення у справі №916/4494/15 виключаються, і відповідно подання відповідачем звіту про виконання такого рішення теж. Отже, за твердженням ДП АМПУ, правові підстави для задоволення заяви представника ТОВ «Морський клуб ТЦФ» від 07.04.2026 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі №916/4494/15 у суду першої інстанції були відсутні. Крім того, ДП АМПУ наголошує на тому, що ОСОБА_1 та ТОВ «Морський клуб ТЦФ», зловживаючи своїми процесуальними правами, подають до суду необґрунтовані та безпідставні заяви, які носять однаковий характер за своїх змістом та направлені виключно на перегляд рішення у справі №916/542/18. Також, 15.05.2026 від апелянта ОСОБА_1 до суду надійшла заява про витребування (без зазначення суб`єкта, у якого слід витребовувати): - матеріали виконавчих проваджень щодо виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/4494/15; - документів, що підтверджують фактичне виконання рішення суду; - документів щодо внесення відповідних змін до державних реєстрів; - документів щодо оформлення поновленого договору оренди та додаткових угод; - належного звіту про виконання судового рішення; - оригіналу акту прийома-передачі від 30.09.2019. 18.05.2026 ОСОБА_1 подав до суду заперечення на відзив ДП АМПУ на апеляційну скаргу, які по-суті є стислим викладом вимог та обґрунтувань апеляційної скарги. Також, 18.05.2026 цілком тотожні заперечення надійшли до суду від представника ТОВ «Морський клуб ТЦФ». Крім того, Товариством надані додаткові пояснення щодо взаємозв`язку справ №916/542/18 та №916/4494/15 та, як вважає третя особа, взаємовиключних правових висновків в останніх. 19.05.2026 представник ТОВ «Морський клуб ТЦФ» надав суду письмові пояснення та клопотання про долучення до матеріалів справи №916/4494/15 доказів, а саме фотознимку Акту приймання-передачі майна від 01.03.2016. В обгрунтування цього клопотання представник послався на позицію ДП АМПУ та Регіонального відділення, висловлену в судовому засіданні 19.05.2026 у справі №916/3622/21, щодо виконання рішення (заявником не зазначено якого). 20.05.2026 суддя-член колегії Діброва Г.І. подала заяву про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 у справі №916/4494/15, яка обґрунтована тим, що суддя Діброва Г.І. була залучена у якості 3-ої особи у справу №420/1247/20, яка розглядалась Одеським окружним адміністративним судом, за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ Морської клуб ТЦФ, за участю третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Південно-західного апеляційного господарського суду, судді: Ярош Алли Іванівни, судді ОСОБА_2 , судді Принцевської Наталі Миколаївни, про визнання протиправним невжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, зобов`язання вжити заходів загального характеру для припинення порушення прав, стягнення моральної шкоди, зобов`язання виставити солідарні регресивні вимоги. Зазначені обставини, на переконання судді, можуть вплинути на думку як учасників даного процесу, так і сторонніх спостерігачів, яким може вдатись, що судді за даних обставин не здатні винести неупередженого рішення, тобто, їх подальша участь у розгляді даної справи може викликати сумнів у неупередженості та об`єктивності останніх. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 заяву судді-члена колегії Діброви Г.І. про самовідвід у справі №916/4494/15 задоволено. Матеріали справи №916/4494/15 передано на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заявленого відводу в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Богацької Н.С., Ярош А.І. Ухвалою Південно-західного апеляційного суду від 21.05.2026 судова колегія у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Богацької Н.С., Ярош А.І. прийняла справу №916/4494/15 до свого провадження. Водночас, задля того, аби навіть у стороннього спостерігача не виникло будь-яких сумнівів при розгляді даної справи, суддею-членом колегії Ярош А.І. 22.05.2026 було подано заяву про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 у даній справі, з урахуванням вищенаведених обставин щодо участі вказаної судді у якості 3-ої особи у справі №420/1247/20. Ухвалою суду від 25.05.2026 заяву від 22.05.2026 судді-члена колегії Ярош А.І. про самовідвід у справі №916/4494/15 задоволено. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Богацької Н.С., Богатиря К.В. За таких обставин, ухвалою суду від 01.06.2025 вказана судова колегія прийняла справу №916/4494/15 до свого провадження. Крім того, цією ухвалою призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 у справі №916/4494/15 до розгляду на 17.06.2026 року о 13:45 год. Разом з тим, 29.05.2026 ОСОБА_1 надав суду додаткові письмові пояснення, в яких вказує, що Верховним Судом розглядалась касаційна скарга ОСОБА_1 в межах справи №916/542/18 на судові рішення, ухвалені за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Постановою Верховного Суду від 22.05.2026 у справі №916/542/18 залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 . Разом із тим Верховний Суд у вказаному касаційному провадженні не здійснював перегляд питання належного та повного виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15. Тому, існує необхідність дослідження питання належного оформлення поновлених орендних правовідносин після виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 року. 01.06.2026 свої письмові пояснення надало суду ТОВ Морської клуб ТЦФ, в яких поміж іншого, Товариство просить долучити до матеріалів даної справи копію копія заяви про перегляд судових рішень у справі №916/542/18 за нововиявленими обставинами, додаток 1, додаток 2 до матеріалів справи та врахувати наведені у третьою особою доводи під час подальшого розгляду справи. Водночас, як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції учасникам справи був встановлений строк для подання до суду будь-яких заяв процесуального характеру (зокрема, долучення до матеріалів справи доказів, документів та ін), що відображено в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026. Так, пунктом 4 резолютивної частини ухвали від 05.05.2026 про відкриття провадження у справі №916/4494/15 роз`яснено учасникам справи про їх право протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Товариству з обмеженою відповідальністю "Морський клуб "ТЦФ" зазначена ухвала доставлена в електронному вигляді в його Електронний кабінет 05.05.2026 о 18:30 год, про що свідчить наявна у матеріалах справи Довідка Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 про доставку електронного листа За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. При цьому, відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Отже, зазначена ухвала вважається врученою Товариству 06.05.2026, та відповідно з 07.05.2026 розпочався перебіг встановленого судом 10-тиденного строку для подання відповідної заяви. Доказів неможливості користування ТОВ "Морський клуб "ТЦФ" своїм особистим електронним кабінетом у підсистемі «Електронний Суд» матеріали справи не містять та третьою особою суду не надано. Враховуючи вищезазначене, 17.05.2026 строк на подання заяв процесуального характеру сплив. Проте, як клопотання від 19.05.2026 про долучення до матеріалів даної справи фотознимку Акту приймання-передачі майна від 01.03.2016, так і заява від 01.06.2026 щодо долучення до матеріалів справи копії копія заяви про перегляд судових рішень у справі №916/542/18 за нововиявленими обставинами з додатками були подані Товариством до Південно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» з пропуском 10-ти денного строку. Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Водночас, за ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на «встановлені законом» та «встановлені судом» та відрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміном їх подання. Строк на подання вищевказаних заяв та клопотань з процесуальних питань встановлюється судом, отже, його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку. Таким чином, Товариство мало можливість у строк, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 (у даному випадку - до 17.05.2026 включно) подати відповідні докази до суду або подати до апеляційного суду заяву про продовження судом процесуального строку у відповідності до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, однак таких звернень до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Морський клуб "ТЦФ" не надходило. Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, оскільки клпотання про долучення доказів від 19.05.2026 та ві 01.06.2026 були подані Товариством після закінчення, встановленого ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 у справі №916/4494/15, 10-ти денного строку, вони залишаються апеляційним судом без розгляду та врахування, однак, приєднуються до матеріалів справи. Таку позицію підтримує Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.08.2019 у справі №757/43793/18-ц (провадження №14-311цс19), Верховний Суд у постановах: від 19.11.2025 у справі № 914/2659/23, від 29.04.2026 у справі № 293/1073/24, від 08.04.2026 у справі № 911/202/25 тощо. 15.06.2026 ОСОБА_1 надав суду письмові пояснення в яких знов стисло виклав свою позицію та заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі. У судове засідання 17.06.2026 з`явився представник третьої особи ТОВ "Яхт-клуб "Одеса-2009", яка підтримала правову позицію позивача та просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 у даній справі та задовольнити вимоги апеляційної скарги. Представник ДП "Адміністрація морських портів України" заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в силі. Інші учасники справи в судове засідання не з`явивлись. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Водночас, згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У судовому засіданні 17.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, Ддслідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального законодавства, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Частиною 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. А згідно ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України). За приписами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом. Частиною 1 ст. 345-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру. Відповідно до ч. 2 ст. 345-1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою ч. 1 цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. У заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження ч. 3 ст. 345-1 Господарського процесуального кодексу України). Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору (ч. 4 ст. 345-1 Господарського процесального кодексу України). Частиною 2 ст. 345-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень можливий за наявності відкритого виконавчого провадження, а підставою звернення для звернення із скаргою до суду є рішення, дія або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, та якими порушено права сторони виконавчого провадження. Водночас, подання звіту про виконання судового рішення стосується, зокрема, спорів немайнового характеру. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.12.2025 у справі №5/530-03. Як свідчать матеріали справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Є. В. від 13.03.2019 відкрито виконавче провадження №58603506 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 у справі №916/4494/15. При цьому, вказане виконавче провадження було відкрито після видачі Бондаренку Андрію Володимировичу дублікату наказу від 04.01.2016 у справі №916/4494/15, за його заявою від 19.11.2018. Так, ухвалою суду від 20.02.2019 викладено дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 у справі № 916/4494/15 в наступній редакції: "Зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 20984091) здійснити передачу майна на підставі акту прийому-передачі згідно договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 20984091) та ТОВ з іноземними інвестиціями „Морський клуб ТЦФ, правонаступником якого є ТОВ Яхт Клуб Одеса-2009 (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 6, код ЄДРПОУ 30256779). Наказ дійсний для пред`явлення до виконання згідно ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження". Стягувачем за наказом є: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Морський клуб ТЦФ, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Яхт Клуб Одеса-2009, в особі ОСОБА_1 (65016, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 98/Д, ід. код: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Боржником за наказом є: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 20984091). В подальшому, ухвалою від 13.01.2020 за заявою ТОВ з іноземними інвестиціями Морський клуб ТЦФ, правонаступником якого є ТОВ Яхт Клуб Одеса-2009 в особі Бондаренка Андрія Володимировича, замінено боржника у наказі від 04.01.2016 у справі №916/4494/15 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Є. В. від 10.09.2020 відкрито виконавче провадження № 63004540 з примусового виконання дублікату наказу № 916/4494/15, виданого 04.01.2016. 30.09.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець) та ТОВ Морський клуб ТЦФ (стара назва - ТОВ Яхт клуб Одеса-2009) (орендар) в особі Бондаренка А. В., на виконання постанови головного державного виконавця від 10.09.2020 ВП №63004540, уклали та підписали Акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП АМПУ до договору оренди від 20.09.2005 (т. 4 а.с. 204). Відповідно до цього Акта орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом (надалі - Об`єкт оренди), а саме: 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: у літ. "Б": 81 - малий елінг - 343,2 кв.м.; 96 - великий елінг - 952,0 кв.м.; 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 - рундуки на першому поверсі - 193,3 кв.м.; 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі - 92.2 кв.м.: 16 - магазин 35,8 кв.м.; 20 - склад магазину - 26,2 кв.м.; 41, 42 - вмивальня - 29,1 кв.м.; 43, 44, 45, 48, 49 - душова -10,0 кв.м.; 50, 46, 47 - туалети - 7,9 кв.м.; 38 - кладова -15,5 кв.м.; 34, 24 - диспетчерські - 48,5 кв.м.; 15, 16, 17, 25 - офіс - 86.8 кв.м.; 23 - коридор - 20,4 кв.м.; 26, 27, 28 - приміщення - 52,3 кв.м.; 12 - кімната для переговорів - 48,6 кв.м.; 13 - кухня -17,5 кв.м.; 11 - кают-компанія -98,2 кв.м.; 18, 22 - вмивальня -2,7 кв.м.; 19, 21 - туалети -2,3 кв.м.; 20 - ванна - 2,3 кв.м.; загальною площею 2084.8 кв.м.; 54/1000 холлу - 8, що перебувають на балансі ДП „Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) (надалі Балансоутримувач), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Приморська,

6. Згідно до незалежної оцінки вартості Об`єкта оренди, що була проведена ТОВ „Інюг Експертиза, вартість Об`єкта оренди станом на 14.07.2005 становить: 1 563 000,00 (один мільйон п`ятсот шістдесят три тисячі) гривень. Мета використання: для розміщення офісу, розміщення кают-компанії, зберігання та сервісного обслуговування яхт (інше використання нерухомого майна). 06.11.2020 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглова Є. В., керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 63004540 з примусового виконання дублікату наказу № 916/4494/15, виданого 04.01.2016. У контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції, судова колегія зазначає, що згідно із п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому, в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень лише у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець не має права за власною ініціативою змінювати обсяг та спосіб виконання, визначений у виконавчому документі. Отже, підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень цієї норми є факт виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено відповідно до виконавчого документа. Таким чином, апеляційна колегія зазначає, що оскільки наказ суду вимагав передання майна на підставі акту прийому-передачі згідно договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005, і таке майно було передане за Актом, то виконавець прийняв відповідне рішення про закінчення виконавчого провадження. Водночас, в розрізі зазначеного апеляційна колегія звертає увагу на те, що частиною 1 ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що стягувач оскаржував дії державного виконавця Щеглової Є. В. та винесену нею постанову від 06.11.2020 про закінчення виконавчого провадження №63004540 з примусового виконання дублікату наказу №916/4494/15, виданого 04.01.2016. Наведеного апелянтом та ойого третьою особою не спростовано. Доказів скасування вказаних постанов або ж доказів відновлення виконавчих проваджень матеріали справи не містять. Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень станом на 09.04.2026 (наявна у матеріалах справи), виконавче провадження за №63004540 має стан «Завершено»; «Закінчення виконавчого провадження» відбулось на підставі «п. 9 ч. 1 ст. 39 (фактичне повне виконання рішення)». Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що матеріалами справи підтверджено, що 30.09.2020 вчинено дії, спрямовані на фактичне виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2015 у справі №916/4494/15 у спосіб, визначений у рішенні, а саме шляхом здійснення передачі Товариству майна за Актом приймання-передачі згідно договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер договору 2098409534). Водночас, враховуючи відсутність відкритого виконавого пррвадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 у справі № 916/4494/15, судова колегія наголошує на тому, що подання звіту, пов`язане зі встановленням судового контролю за процесами фінальної стадії судової справи, якою є виконавче провадження. Тобто звіт боржником подається виключно в умовах реального виконання судового рішення, що є неможливим в обставинах прийняття уповноваженою особою процесуального рішення про закінчення відповідного виконавчого провадження. Оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності відкритого виконавчого провадження у справі №916/4494/15, а також наказ суду у даній справі є виконаним (що підтверджується наявністю підписаного сторонами без жодних зауважень та заперечень Акт передачі майна від 30.09.2020 та постановою про закінчення виконавчого провадження №63004540 з примусового виконання дублікату наказу №916/4494/15, виданого 04.01.2016), апеляційний суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Морський клуб «ТЦФ» звернулось про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010). Доводи апелянта про прийняття господарським судом ухвали з неправильним застосуванням норм матеріального права та не з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а тому залишаються судом без задоволення як необґрунтовані та такі, що не спростовують правильних та законних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі. Судова колегія зазначає, що у даному випадку скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви щодо зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому, з урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення заяви у даній справі. Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 Господарського процесуального кодексу України). Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 276 Господарського процесуалього кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача(апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала залишається без змін. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта. Щодо клопотання апелянта від 15.05.2026 про витребування (без зазначення суб`єкта, у якого слід витребовувати): матеріали виконавчих проваджень щодо виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/4494/15; документів, що підтверджують фактичне виконання рішення суду; документів щодо внесення відповідних змін до державних реєстрів; документів щодо оформлення поновленого договору оренди та додаткових угод; належного звіту про виконання судового рішення; оригіналу акту прийома-передачі від 30.09.2019, то судова колегія відмовляє у задоволенні останнього, оскільки, по-перше, частина перелічених документів знаходиться у матеріалах справи №916/4494/15, а по-друге, Господарський процесуальний кодекс не передбачає можливості застосування процесуального інституту витребування доказів, передбаченого ст. 81 Господарського процесуального коексу України, при апеляційному перегляді ухвали про відмову у задоволенні заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (або при розгляді судом такої заяви). Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 у справі у справі №916/4494/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст постанови складений та підписаний 18.06.2026. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Богацька Н.С. Суддя Богатир К.В.