Постанова 4872 № 916/4081/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4081/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С. За участю представників учасників справи: від Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" - Жирна Я.В. в порядку самопредставництва; від Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України - Ваховська Л.В. в порядку самопредставництва; від ДП «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» - арбітражний керуючий Зайцев Д.С. від ТОВ «АГРЕК» - адвокат Уртаєв О.І.; від ГУ ДПС в Одеській області - Уманець В.В. Арбітражний керуючий Колєжук А.С. - особисто розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" на постанову Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 (повний текст складено та підписано 06.10.2025, суддя Райчева С.І.) у справі №916/4081/21 за заявою Малого приватного підприємства "АГРЕК" до Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" за участю: 1) Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"; 2) Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Аверіну Вікторію Валеріївну. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 затверджено план санації Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", введено процедуру санації боржника строком на 3 роки, до 11.06.2027, керуючим санацією боржника призначено арбітражного керуючого Бохан О.С. 27.08.2025 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання голови комітету кредиторів боржника - Головного управління ДПС в Одеській області про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Постановою Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 визнано банкрутом Дочірнє підприємство "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", відкрито відносно боржника ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців, а саме до 19.03.2026, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Колєжука Андрія Сергійовича. В мотивах оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв`язку із невиконанням боржником умов плану санації та невиконанням ним поточних зобов`язань, наявні підстави для припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся боржник з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та направити справу до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду справи в процедурі санації. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною і необґрунтованою, прийнятою з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, та з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке: - поза увагою суду першої інстанції залишено те, що наявні в матеріалах справи документи не надають достатніх правових підстав для висновку про наявність ознак неплатоспроможності боржника станом на час прийняття оскаржуваної постанови, а отже, й для переходу у ліквідаційну процедуру у цій справі; - судом першої інстанції не встановлено неплатоспроможність боржника, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, а також не з`ясовано його актив і пасив та не співставлено дані обох величин; - апелянт вважає необґрунтованим висновок суду щодо неплатоспроможності боржника, оскільки такий висновок зроблено внаслідок неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків щодо проведення аналізу фінансово-господарського стану і діяльності боржника; - місцевим господарським судом не досліджувалося питання строків ліквідаційної процедури та можливості погашення вимог кредиторів, зокрема заборгованості із заробітної плати, у ліквідаційній процедурі; - в даній справі арбітражний керуючий в порядку ст. 57 КУзПБ не подавав зборам кредиторів спеціальний письмовий звіт, передбачений ч. 1, ч. 5 ст. 57 Кодексу, а також не вносив зборам кредиторів пропозицію про звернення до закінчення строку процедури санації до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; - в оскаржуваній постанові судом хибно зроблений висновок про те, що до повноважень комітету кредиторів віднесені повноваження про звернення до господарського суду з клопотанням про введення ліквідаційної процедури, і відповідно безпідставно задоволено таке клопотання комітету кредиторів; - оскаржуваною постановою ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Колєжука А.С., щодо якого застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Ухвалою суду від 14.11.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №916/4081/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" на постанову Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 та призначено справу до розгляду на 14.01.2026. Дочірнє підприємство "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" скористалось своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в якому просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. В обґрунтування своїх заперечень кредитор зазначає, що доводи апелянта з приводу відсутності ознак неплатоспроможності спростовуються наявним звітом про фактичні результати аналізу фінансово-господарської діяльності боржник станом на 31.12.2021, наданим незалежною аудиторською фірмою ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ» з якого вбачається, що підприємство відповідає ознакам поточної неплатоспроможності, тобто боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами. Кредитор також наголошує на тому, що за період проведення процедури санації не виконано жодних заходів передбачених планом санації. На санаційний рахунок банкрута грошові кошти не надходили, реалізація майна боржника відповідно до умов плану санації не відбувалась. Судом апеляційної інстанції також отримано відзиви на апеляційну скаргу від МПП «АГРЕК» (17.12.2025) та ГУ ДПС в Одеській області (22.12.2025), які надійшли поза межами встановленого ухвалою суду строку (11.12.2025). До того ж, 14.01.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ДП "ШРБУ № 100" ВАТ "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ". Водночас, колегія суддів зазначає, що вказані додаткові письмові пояснення хоч і за назвою є «додаткові письмові пояснення», втім, за своїм змістом фактично є відзивом на апеляційну скаргу, оскільки в них наводяться обґрунтування щодо доводів наведених апелянтом. За таких обставин, колегія суддів констатує, що додаткові письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, подані після закінчення строку, встановленого судом ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2025. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України). За змістом частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 Господарського процесуального кодексу України). Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16. Суд зазначає, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, з метою вчинення відповідної процесуальної дії, а не поновлений. У даному випадку, ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження, встановлено строк для подання відзиву до 11.12.2025. Дана ухвала була доставлена до електронного кабінету МПП «АГРЕК» та ГУ ДПС в Одеській області - 14.11.2025 о 16:18, про що свідчить відповідна довідка від 18.11.2025. Таким чином, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку (у даному випадку - до 11.12.2025 включно), чи з ініціативи суду, у той час як МПП «АГРЕК» та ГУ ДПС в Одеській області звернулись з відзивом на апеляційну скаргу після закінчення цього строку та з заявою про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу до суду не звертались. Відтак, оскільки з заявою про продовження строків кредитори до суду не звертались, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення відзивів МПП «АГРЕК» та ГУ ДПС в Одеській області, без розгляду. Також, колегія суддів зазначає, що 14.01.2026 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли додаткові пояснення по справі. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни. У свою чергу, доповнення скарги - це наведення нових аргументів та міркувань, наведення нових мотивів скарги, подання додаткових доказів з посиланням на них, уточнення норм матеріального чи процесуального права та ін. Зміна скарги - це заміна одних положень іншими. Судова колегія звертає увагу, що ст. 266 ГПК України чітко вказує на строк подання доповнення до апеляційної скарги (протягом строку на апеляційне оскарження) і не передбачає можливості поновлення цього строку чи можливості застосувати до цієї процесуальної ситуації загальних положень щодо поновлення пропущеного строку, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не можуть прийматися до розгляду. Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.06.2021 року у справі №05-10-14-01-08/103, аналіз змісту ч. 1 ст. 266 ГПК України дозволяє зробити висновок про запровадження законодавцем процесуального імперативу стосовно залишення без розгляду судом доповнення чи зміни апеляційної скарги, за межами строку на апеляційне оскарження. З огляду на те, що оскаржувана постанова Господарського суду Одеської області була складена та підписана 06.10.2025, останнім строком на її апеляційне оскарження є 27.10.2025, з урахуванням вихідних, не робочих днів. Відповідно, саме до цієї дати, апелянт мав право на подання доповнень до апеляційної скарги. Однак, як вже було вказано вище, додаткові пояснення по справі, які за своїм змістом фактично є доповненням до апеляційної скарги, була подані скаржником 14.01.2026, тобто поза межами встановленого законом строку для внесення доповнень до апеляційної скарги. За таких обставин, колегія суддів залишає без розгляду подані АТ "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" додаткові пояснення по справі. Під час судового засідання від 14.01.2026 представник апелянта, Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та ДП «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» підтримали доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні. Арбітражний керуючий Колєжук А.С., представники ГУ ДПС в Одеській області та ТОВ «АГРЕК» надали пояснення у відповідності до яких не погоджується з доводами та вимогами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Частиною першої статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Водночас, захист приватного інтересу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20). Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, які істотно відрізняють це провадження від позовного. Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту неплатоспроможності для забезпечення мети законодавства про банкрутство - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів боржника. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства. Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20). Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства, в тому числі і процедури санації. Системний аналіз норм Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що кожна судова процедура у справі про банкрутство містить правовий інструментарій (юридично значимі дії, рішення, правочини тощо), за допомогою якого досягається мета відповідної процедури. Частиною першою статті 50 КУзПБ визначено, що Господарський суд затверджує схвалений план санації боржника і постановляє ухвалу про введення процедури санації. Процедура судової санації запроваджується з метою запобігання банкрутства та ліквідації боржника, а також з метою його фінансового оздоровлення та задоволення вимог кредиторів шляхом додаткових заходів (реструктуризація боргів, реорганізація юридичної особи тощо). Як свідчать наявні матеріали справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 по цій справі, серед іншого затверджено план санації, введено процедуру санації боржника строком на 3 роки, до 11.06.2027. Вказаним планом санації Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" були передбачені відповідні заходи з відновлення платоспроможності боржника, а саме:

1. Оптимізація організаційно-виробничої структури Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР".

2. Збільшення обсягів виконання дорожніх робіт.

3. Покращення договірної роботи боржника ДП "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР".

4. Впровадження ефективних виробничих заходів та операційних процесів.

5. Стягнення інфляційних, річних та неустойки (пені, штрафів) по дебіторській заборгованості.

6. Проведення аналізу всієї дебіторської заборгованості за останні 3 роки.

7. Стягнення збитків, завданих неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю, перевищенням повноважень чи за фактами встановлення під час перевірок контролюючими органами безтоварності, нікчемності, здійснення нарахувань чи зняття із податкового кредиту або витрат відповідних сум.

8. Передача майна дочірнього підприємства в строкове орендне користування та підвищення рівня зацікавленості потенційних орендарів.

9. Списання майна ДП ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР яке не можна реалізувати чи здати в оренду.

10. Списання виробничого обладнання, машин, механізмів та іншого майна боржника, яке фізично та/або морально застаріло, вийшло з ладу, розукомплектоване та/або потребує значних фінансових витрат для його відновлення чи ремонту або його ремонт чи/або відновлення є економічно не доцільними.

11. Залучення додаткових ресурсів за рахунок реалізації непрофільних активів дочірнього підприємства.

12. Автоматизація бухгалтерського обліку ДП ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР та вжиття заходів для вдосконалення цього процесу.

13. Впровадження системи електронного документообігу.

14. Зміна строків та умов виконання зобов`язань ДП ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР.

15. Пошук інвесторів, розробка та опрацювання інвестиційних проектів, договорів про спільну діяльність, про дольову участь у будівництві тощо, зокрема із використанням нематеріальних активів, які не використовуються у господарській діяльності.

16. Здійснення ефективної поточної господарської діяльності при наявності прибутку для відрахування отриманого доходу на рівні 2-5% на санаційні заходи.

17. Укладання ощадно-депозитного договору, за яким на залишок коштів нараховуються відсотки щомісячно. Очікуваними результатами (наслідками) виконання Плану санації зазначено погашення вимог конкурсних кредиторів, заборгованості з заробітної плати, припинення справи про банкрутство та продовження виробничо-господарської діяльності Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за основними видами діяльності підприємства, як важливого суб`єкта господарювання в Одеській області та в Україні в цілому. Строк виконання плану санації - три роки з моменту затвердження судом плану санації. Отже, затвердженим судом першої інстанції план санації передбачав здійснення, у строки визначені таким планом, певних заходів з відновлення платоспроможності боржника. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до приписів статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що наявні матеріли справи не містять, а учасниками справи, зокрема боржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення відповідних заходів з відновлення платоспроможності боржника, які були передбачені затвердженим судом планом санації. Навпаки, наявні матеріали справи свідчать про те, що з моменту затвердження судом плану санації, заборгованість боржника перед кредиторами збільшується, у той час як жодних прибутків боржник не отримує. Так, планом санації Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" визначено, що у третьому кварталі першого року після затвердження плану санації передбачається погашення вимог кредиторів першої черги у сумі 6 348 729, 46 грн., у тому числі виплата заборгованості по заробітній платі співробітникам 3 940 447, 25 грн. (розмір станом на дату відкриття провадження у справі - 18.07.2022р.), у четвертому кварталі першого року після затвердження плану санації було передбачено задоволення вимог кредиторів другої черги у сумі 48 325, 67 грн. та часткове задоволення вимог 3 черги у сумі 5 990 740, 74 грн. У пункті 6.2. Плану санації визначено, що станом на 01.04.2024р. заборгованість по заробітній платі складає 17 247 693, 47 грн., з ЄСВ 5 317 245, 94 грн., з ПДФО 4 164 444, 36 грн., з військового збору 316 226, 22 грн. Керуючим санацією боржника було надано до суду першої інстанції бухгалтерські довідки щодо боржника з яких вбачається, що станом на 15.09.2025 заборгованість з виплати заробітної плати, сплати податків, зборів та обов`язкових платежів Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" складає: за 2022 рік - 6 183 402, 60 грн., з яких: 3 680 058, 92 грн. заробітна плата на руки, 1 256 959, 12 грн. ЄСВ, 840 401, 26 грн. подоходний податок, 72 457, 76 грн. військовий збір; за 2023 рік 12 211 358, 31 грн., з яких: 7 431 642, 24 грн. заробітна плата на руки, 2 195 099, 23 грн. ЄСВ, 1 667 655, 19 грн. подоходний податок, 139 748, 03 грн. військовий збір, 271 076, 35 грн. штрафи по ЄСВ, 284 849, 23 штрафи по ПДФО; за 2024 рік 9 864 020, 19 грн., з яких: 6 182 070, 00 грн. заробітна плата на руки, 1 878 547, 50 грн. ЄСВ, 1 371 735, 10 грн. подоходний податок, 143 645, 89 грн. військовий збір, 3 088, 64 грн. штрафи по ЄСВ, 118 356, 95 штрафи по ПДФО; за 2025 рік 8 726 807, 26 грн., з яких: 5 425 998, 58 грн. заробітна плата на руки, 1 619 822, 55 грн. ЄСВ, 1 251 909, 41 грн. подоходний податок, 327 127, 96 грн. військовий збір, 7 210, 57 грн. штрафи по ЄСВ. Таким чином, загальна заборгованість з виплати заробітної плати, сплати податків і зборів за період з 2022р. ро 2025р. складає 36 985 588, 36 грн., з яких заборгованість по заробітній платі 22 719 769, 74 грн., по ЄСВ 6 950 428, 40 грн., 5 131 700, 95 грн. ПДФО, 682 979, 65 грн. військовий збір, 281 375, 56 грн. штрафи по ЄСВ, 403 206, 18 грн. штрафи по ПДФО. Крім того, заборгованість з ПДВ складає 56 211 417, 80 грн., з земельного податку 2 131 488, 85 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки 7 142 382, 10 грн. З наданої довідки вбачається, що станом на 15.09.2025, порівняно з 01.04.2024р. (п. 6.2. Плану санації), заборгованість по заробітній платі збільшилась на 5 472 076, 27 грн., по ЄСВ на 1 633 182, 46 грн., по ПДФО на 967 256, 59 грн., по військовому збору на 366 753, 43 грн. При цьому, доказів повного та/або часткового погашення існуючої заборгованості, згідно з затвердженим планом санації, наявні матеріали справи не містять. Вказане свідчить про те, що боржник не тільки прострочив виконання зобов`язань стосовно виплати заборгованості перед кредиторами 1 черги згідно з графіком погашення, визначеного планом санації, а й за період з 01.04.2024 по 15.09.2025 збільшив заборгованість перед кредиторами, у тому числі працівниками підприємства та бюджетом. Колегія суддів також зауважує, що у наданому до суду першої інстанції звіті від 15.07.2025, керуючий санацією зазначив таке: - за підсумками роботи червень-вересень 2024р., обсяги виконаних дорожніх робіт на дорогах різних форм власності склали 2 454, 1 тис.грн., послуг автотранспорту і механізмів надано на 185 тис.грн.; - за період з 01.01.2025р. ро 01.05.2025р. боржником виконано дорожніх робіт на загальну суму 809 тис.грн., надано послуги автотранспорту та механізмів на суму 414 тис.грн.; - за період з 01.01.2025р. по 01.05.2025р. надано послуг оренди на суму 6 115 тис.грн. Однак, у відповідності до наданої арбітражним керуючим довідки про відкриття спеціального рахунку для проведення санації та розрахунків з кредиторами (санаційний рахунок), станом на 15.09.2025 надходжень на санаційний рахунок та видатків з нього не відбувалось. Судова колегія звертає увагу на те, що у даному випадку доводи боржника з приводу можливого виконання плану санації, зокрема за рахунок коштів отриманих від виробничої діяльності останнього, зводяться лише до припущень щодо настання таких подій, в свою чергу боржником не надано, а наявні матеріли справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що боржник має реальну можливість отримання прибутків задля погашення існуючих кредиторських зобов`язань, а також вчиняє передбачені планом санації дій задля наповнення санаційного рахунку. За приписами ч. 11 ст. 50 Кодексу України з процедур банкрутства процедура санації боржника припиняється достроково в разі невиконання умов плану санації та/або в разі невиконання поточних зобов`язань боржника, у зв`язку з чим господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Так, у даному випадку, зборами кредиторів Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" було проведено засідання на порядок денний якого було винесено питання, зокрема щодо подальшої процедури банкрутства боржника. По вказаному питанню порядку денного виступив представник кредитора Головного управління ДПС в Одеській області, який зазначив, що на момент затвердження Плану санації, 11.06.2024р., заборгованість Боржника перед Головним управлінням ДПС в Одеській області складала 78 млн. грн., а на сьогоднішній день вона збільшилась та складає майже 83 млн. грн., що свідчить про динаміку збільшення боргу перед державою та невиконання плану санації. Головне управління ДПС в Одеській області запропонувало зборам кредиторів розглянути питання про дострокове припинення процедури санації та відкриття ліквідаційної процедури. За результатами обговорення вказаного питання порядку денного засідання зборів кредиторів прийнято рішення про припинення процедури санації та перехід в ліквідаційну процедуру. Враховуючи вищезазначене, голова комітету кредиторів боржника Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду із клопотанням про припинення процедури санації, визнання Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Також, комітетом кредиторів, на засіданні, що відбулось 08.09.2025, прийнято рішення про призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Колєжука А.С. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у межах даної справи про банкрутство, кредиторами не було ініційовано питання щодо внесення змін до плану санації, як то передбачено приписами Кодексу України з процедур банкрутства. З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо можливості припинення процедури санації боржника та запровадження ліквідаційної процедури. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції повинен був встановити неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, зокрема шляхом зіставлення активів і пасивів боржника, з огляду на таке. Дійсно, Верховний Суд неодноразово наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у частині третій статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому суд має з`ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №904/1693/19, від 23.01.2020 у справі №924/1155/18, від 08.12.2022 у справі №908/2415/21. Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на перебування провадження у справі у процедурі розпорядження майном боржника. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 904/1693/19, від 23.01.2020 у справі № 924/1155/18, від 08.12.2022 у справі № 908/2415/21. З огляду на наведені висновки Верховного Суду, відповідне зіставлення активів і пасивів боржника здійснюється судом у підсумковому засіданні суду під час вирішення питання про перехід з процедури розпорядженням майном до ліквідаційної процедури. При цьому, як вже було вказано вище, відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. В той же час, у даному випадку судом першої інстанції не вирішувалось питання про перехід з процедури розпорядження майно боржника до його ліквідації. Натомість, судом першої інстанції з огляду на приписи ч. 11 ст. 51 Кодексу України з процедур банкрутства було розглянуто питання щодо дострокового припинення процедури санації боржника з огляду на невиконання умов плану санації, та з огляду на таке визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Відповідно, саме невиконання умов плану санації було підставою для переходу до ліквідаційної процедури, а не встановлення судом недостатності активів боржника для погашення вимог кредиторів. До того ж, судова колегія звертає увагу на те, що неможливість виконання боржником взятих на себе зобов`язань (неплатоспроможність) була встановлена судом під час порушення справи про банкрутство. При цьому, наразі боржником не надано, а наявні матеріали справи не містять, доказів на підтвердження того, що Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" спроможне виконати існуючі зобов`язанням перед кредиторами. Навпаки, згідно з висновками наведеними у звіті про фактичні результати аналізу фінансового-господарської діяльності ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» станом на 31.12.2021, наданому незалежною аудиторською фірмою ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ» боржник відповідає ознакам поточної неплатоспроможності, тобто боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами. Аналіз показників ліквідності вказує, що Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" не здатне розрахуватись за своїми поточними зобов`язаннями за рахунок грошових коштів. Структурний аналіз активів та пасивів, дослідження динаміки поточної і довгострокової дебіторської і кредиторської заборгованості свідчить про незадовільну структуру балансу, неефективність використання вкладених ресурсів. Колегія суддів залишає поза увагою доводи апелянта з приводу того, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалося питання строків ліквідаційної процедури та об`єктивної можливості погашення вимог кредиторів, оскільки вчинення таких дій судом першої інстанції під час вирішення питання про запровадження ліквідаційної процедури не передбачено приписами Кодексу України з процедур банкрутства. Натомість, ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства чітко визначено строки здійснення ліквідаційної процедури, які й були запровадженні місцевим господарським судом. Доводи апелянта у даному випадку зводяться до його власних припущень щодо неефективності ліквідаційної процедури, її строків та реалізації майна боржника, однак такі припущення не ґрунтуються на жодних належних та допустимих доказах по справі. Слід також звернути увагу на те, що як вже було вказано вище, в запровадженій судом першої інстанції процедурі санації боржника, Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" не вчинило жодних дій задля виконання плану санації, зокрема щодо наповнення санаційного рахунку та здійснення розрахунків з кредиторами. А також, не надало жодних належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про вчинення боржником дій спрямованих на реалізацію плану санації та здійснення погашення вимог кредиторів. Відповідно, скаржником не надано доказів на підтвердження того, що продовжуючи виконання плану санації боржник зміг би почати погашення вимог кредиторів значно раніше, аніж у ліквідаційній процедурі. З приводу посилання апелянта на порушення ч. 1 ст. 57 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме щодо ненадання керуючим санацією зборам кредиторів письмового звіту щодо наявності підстав для припинення процедури санації, колегія суддів зазначає таке. Частиною 1 ст. 57 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що за 15 днів до закінчення строку проведення процедури санації, визначеного планом санації, а також за наявності підстав для припинення процедури санації керуючий санацією зобов`язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт і повідомити кредиторів про час і місце проведення зборів кредиторів. Вказаний звіт подається арбітражним керуючим у випадку, встановлення ним обставин, зазначених у частині першій вказаної статті. Втім, у даному випадку, ініціатива щодо дострокового припинення процедури санації та переходу до ліквідаційної процедури надійшла від кредиторів боржника та обґрунтована посиланням на ч. 11 ст. 50 Кодексу України з процедур банкрутства. В свою чергу, керуючий санацією боржника арбітражний керуючий Бохан О.С. заперечував проти припинення процедури санації та переходу до ліквідації боржника, а тому й не подавав зборам кредиторів відповідний письмовий звіт. Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що в оскаржуваній постанові судом хибно зроблений висновок про те, що до повноважень комітету кредиторів віднесені повноваження про звернення до господарського суду з клопотанням про введення ліквідаційної процедури, з огляду на таке. Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2023 року у справі № 904/1412/20, загальні умови для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, які застосовуються у разі переходу з процедури розпорядження майном, регламентовані положеннями статей 48, 49, 58 КУзПБ, тлумачення яких свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, із застосуванням судового розсуду. При цьому наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (частина друга статті 47, пункт 4 частини п`ятої статті 48, частини перша, третя статті 49 цього Кодексу) не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду, навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (висновки у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16). Відповідно, навіть за відсутності будь-якого рішення комітету кредиторів про перехід до наступної судової процедури, суд наділений відповідними повноваженнями, за наявності певних обставин, щодо прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Частиною 5 ст. 48 КУзПБ передбачено, що до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство. Так, у даному випадку, наявні матеріли справи свідчать про те, що саме зборами кредиторів прийнято рішення, оформлене протоколом №3 від 15.08.2025 про припинення процедури санації та перехід до ліквідаційної процедури боржника. Щодо заперечень апелянта в частині призначення ліквідатора боржника, колегія суддів зазначає таке. За приписами ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема про визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство. Так, комітетом кредиторів під час засідання від 08.09.2025 більшістю голосів вирішено клопотати перед Господарським судом Одеської області про призначення арбітражного керуючого Колєжука А.С. ліквідатором боржника. У наявних матеріалах справи міститься заява арбітражного керуючого Колєжука А.С. про участь у даній справі про банкрутство. Доказів того, що кандидатура арбітражного керуючого Колєжука А.С. не узгоджується з приписами Кодексу України з процедур банкрутства наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи надано не було. При цьому, судова колегія зазначає, що у 2020 арбітражному керуючому Колєжуку А.С. видано свідоцтво про право здійснення діяльності, а тому дисциплінарне стягнення щодо арбітражного керуючого Колєжука А.С. застосоване в 2016, на яке посилається апелянт, не створює перешкод для його призначення ліквідатором по справі. Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування постанови Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Постанову Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/4081/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2026. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Принцевська Н.М. Суддя Філінюк І.Г.