Постанова 4803 № 932/11492/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6459/26 Справа № 932/11492/25 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В., Учасники справи: позивач Костянтинівський міський центр зайнятості, відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 лютого 2026року, головуючий у суді першої інстанції Цитульський В.І. В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2025року Костянтинівський міський центр зайнятості подав позов в суд проти ОСОБА_1 з вимогами про стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 28 217,45грн. Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 17 травня 2022року відповідач звернулась до позивача із заявою про надання статусу безробітного, якою засвідчила, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Виплату допомоги по безробіттю було здійснено за період з 17 травня 2022року по 27 листопада 2022року в сумі 28 217,45грн. Вказував, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024року по справі №200/1543/24 відповідачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11 травня 2022року. Оскільки період призначення пенсії (з 11 травня 2022року) співпадає з періодом реєстрації відповідача в якості безробітного та отримання допомоги по безробіттю з 17 травня 2022року по 27 листопада 2022року, діями відповідача було завдано шкоду Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 28 217,45грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 лютого 2026року позов Костянтинівського міського центру зайнятості задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з відсутності законних підстав на отримання відповідачем статусу безробітної та на отримання допомоги по безробіттю за період з 17 травня 2022року по 27 листопада 2022року. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 13 квітня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи Електронний суд апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 лютого 2026року. В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо недобросовісності відповідачки під час звернення до центру зайнятості 17 травня 2022року. Наголошувала, що лише через 9 місяців після припинення виплати допомоги по безробіттю, а саме 01 вересня 2023року ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років, отримавши відмову, оскаржила її до адміністративного суду та лише після набуття рішенням суду законної сили 09 липня 2024року, ГУ ПФУ в Рівненській області було повторно розглянуто її заяву та призначено пенсію за вислугу років. Вказувала, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що позивач у позові не зазначав, що виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 є результатом рахункової помилки, а також не вказано та не обґрунтовано, які саме неправомірні дії вчинила ОСОБА_1 при поданні заяви про призначення їй допомоги по безробіттю та в період отримання допомоги по безробіттю. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 14 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Шевченківського районного суду м. Дніпра цивільну справу №932/11492/25; та 17 квітня 2026 року справа надійшла на адресу апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2026року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження у справі. 07 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа. Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами 17 травня 2022року ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, у якій вказала, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно та подано заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю. Костянтинівським міським центром зайнятості прийнято рішення серії HT №220517 від 17 травня 2022року, яким відповідачу надано статус безробітного з 17 травня 2022року та призначено допомогу по безробіттю з 17 травня 2022року по 10 лютого 2023року. Додатком про прийняті рішення щодо нарахувань та платежів підтверджується факт виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю на загальну суму 28 217,45грн за період з 17 травня 2022року по 27 листопада 2022року. Рішенням позивача серії НТ №221201 від 01 грудня 2022року припинено виплату допомоги по безробіттю з 28 грудня 2022року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024року у справі №200/1543/24, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2023 №4182, з зарахуванням з 11 травня 2022року до загального страхового стажу та спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 20.05.1992 по 18.01.1993 *306*5663768*1*2* на посаді «палатної медсестри нейрохірургічного відділення №1» в Обласній клінічній лікарні ім. Калініна. Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-0208-8/88252 від 03 вересня 2024року, на виконання рішення суду у справі №200/1543/24 ОСОБА_1 18 липня 2024року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11 травня 2022року.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що ОСОБА_1 мала бути обізнана із правом на отримання пенсії ще 11 травня 2022року, відтак її звернення до центру зайнятості 17 травня 2022року можна визначити недобросовісним. Недобросовісними є й подальші дії відповідачки, яка отримавши допомогу по безробіттю реалізувала своє право на отримання пенсії за цей період. Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи були дії відповідачки при зверненні до центру зайнятості за допомогою по безробіттю недобросовісними. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг). Згідно із частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Тлумачення вказаної статті свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014року № 6-91цс14, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) та підтриманий сталою судовою практикою (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020року у справі № 382/1728/18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019року у справі №753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. З положень закону випливає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022року у справі № 677/876/21. Як встановлено у даній справі, відповідачка звернулась до центру зайнятості 17 травня 2022року за допомогою по безробіттю та отримувала її з 17 травня 2022року по 27 листопада 2022року. В подальшому, лише через 9 місяців після припинення виплати допомоги по безробіттю, а саме 01 вересня 2023року ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років, отримавши відмову, оскаржила її до адміністративного суду та лише після набуття рішенням суду законної сили 09 липня 2024року, ГУ ПФУ в Рівненській області було повторно розглянуто її заяву та призначено пенсію за вислугу років. Тобто помилковим є твердження суду першої інстанції, що відповідачка, звертаючись до позивача 17 травня 2022року, достовірно знала про своє право на отримання пенсії з 11 травня 2022року, оскільки ніщо в матеріалах справи про це не свідчить та будь-яких доказів цьому позивачем не надано, що є його процесуальним обов`язком, з огляду на презумпцію добросовісності набувача допомоги. Дійсно, як стало зрозуміло після ухвалення судом рішення про неправомірність відмови відповідачці у призначенні пенсії з 11 травня 2022року, ОСОБА_1 фактично безпідставно отримувала допомогу по безробіттю у 2022році. Водночас, слушними є твердження апеляційної скарги про те, що позивач у позові не зазначав, що виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 є результатом рахункової помилки, а також не вказано та не обґрунтовано, які саме неправомірні дії вчинила ОСОБА_1 при поданні заяви про призначення їй допомоги по безробіттю та в період отримання допомоги по безробіттю. Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не було доведено факту недобросовісності з боку відповідача з огляду на хронологію подій, виплата відповідних грошових сум не була результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату, а тому у відповідності до статті 1215 ЦК України, навіть безпідставно набута допомога по безробіттю не підлягає поверненню, оскільки її виплата проведена юридичною особою добровільно, а виключень з цього правила у даних правовідносинах судом не встановлено. Та згідно принципу змагальності, саме позивач, який вимагає повернення коштів, повинен довести цю обставину. Тож, враховуючи викладені вимоги закону та обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні позову Костянтинівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю слід відмовити. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що звернення відповідачки до центру зайнятості 17 травня 2022року було недобросовісним та з цих підстав задовольнив позов. Згідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про задоволення позову. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог та те, що відповідачка була звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, витрати позивача зі сплати судового збору у суді першої інстанції слід залишити за позивачем. Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 лютого 2026року скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову Костянтинівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 17 червня 2026року. Судді: