Постанова 4813 № 501/3113/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/2590/26 Справа № 501/3113/16-ц Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 березня 2025 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (правонаступник Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі Державного підприємства «Національний фонд інвестицій України») до ОСОБА_1 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ), ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА. Короткий зміст позовних вимог. Акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - АТ «Сбербанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» (далі - АТ «Міжнародний резервний банк»), в особі Державного підприємства «Національний фонд інвестицій України» звернулось із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 березня 2025 року у задоволенні позову ПАТ «Сбербанк» (правонаступник Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі Державного підприємства «Національний фонд інвестицій України») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог. Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 10 червня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Повний текст судового рішення складено 17 червня 2026 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Фактичні обставини справи. Апеляційним судом встановлено, що 29 жовтня 2013 року Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є АТ «Сбербанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 164#01017440837. Відповідно до його умов ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на поточні потреби у загальній сумі 60000,00 грн. зі сплатою 33 % річних (фіксована процентна ставка) за користування кредитом на строк до 28.08.2017. Відповідно до пункту 1.1 Договору позичальник зобов`язується щомісячно 29 числа, яке є розрахунковою датою, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладання цього Договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїтетними платежами у розмірі не менше 2331,05 грн., з кінцевим терміном повернення до 28 серпня 2017 року. Пунктом 8.3 Договору передбачено, що банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим Договором, а також реалізовувати інші права, передбачені законодавством України та/або цим Договором, у разі затримки позичальником сплати частини кредиту щонайменше на один календарний місяць, перевищення повної суми заборгованості за кредитом понад 10 відсотків суми кредиту, що підлягає поверненню, або істотного порушення позичальником будь-яких зобов`язань за цим Договором (а.с.3-8). Додатковим договором №1 та договором поруки № 164#01017440837/S-1 від 28.04.2015 ОСОБА_2 зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, які виникли за вказаним кредитним договором, у повному обсязі. Це включає повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором (пункт 2.1. Договору) (а.с.8, 14-15). ОСОБА_1 не виконувала зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 17.11.2016 її заборгованість становила 118512,60 грн., з яких: 45885,76 грн. основний борг, 23639,09 грн. проценти, 37779,26 грн. пеня за кредитом, 11208,49 грн. пеня за процентами (а.с.9-10). 07 жовтня 2016 року банк направив позичальнику та поручителям вимоги № 11647/7/28-3, № 11648/7/28-3 про дострокове погашення боргу. Відповідачі отримали їх 11.10.2016, що підтверджується підписами на повідомленнях про вручення (а.с.11,16). На день подання позову, 30 грудня 2016 року, заборгованість за кредитним договором відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погашена. ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.151). 28 серпня 2019 року позивач направив до Чорноморської нотаріальної контори Одеської області претензію до спадкоємців ОСОБА_1 , виконавши вимоги статті 1281 ЦК України. Згідно з повідомленням державного нотаріуса Чорноморської державної нотаріальної контори від 21.04.2023, спадкова справа після смерті ОСОБА_1 була заведена 11.11.2019 за претензією АТ «Альфа-Банк». На даний час спадкоємці ОСОБА_1 не звертались до нотаріальної контори для оформлення спадкових справ (а.с.169). 22 листопада 2021 року зареєстровано зміни до Статуту АТ «Сбербанк», згідно з якими банк отримав нове найменування: АТ «Міжнародний резервний банк» (скорочено АТ «МР Банк»). Банк став правонаступником майна та прав попередніх юридичних осіб, зокрема «Сбербанк» і «Дочірній банк Сбербанку Росії». 25 лютого 2022 року на підставі рішення Нацбанку України та Фонду гарантування вкладів було розпочато процедуру ліквідації АТ «МР Банк». Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 №815-р, державному підприємству «Національний фонд інвестицій України» було передано на праві господарського відання об`єкти права власності Російської Федерації та її резидентів, примусово вилучені в Україні на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року, введеного в дію Указом Президента України №

326. Зокрема, 100% акцій акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (АТ «МР Банк») належать державі Україна в особі державного підприємства «Національний фонд інвестицій України» (ЄДРПОУ 44304209). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Так, відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: 1) статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Виходячи з положень вищезазначеної норми, законодавець прямо покладає на спадкоємців обов`язок здійснити виконання зобов`язання перед кредитором спадкодавця шляхом одноразового внесення коштів та встановлює максимальний розмір вимог кредиторів, що зобов`язаний задовольнити кожен із спадкоємців і який прирівнюється до вартості майна, отриманого кожним із них в порядку спадкування, а також надає право кредитору звернутись до суду із позовом до спадкоємців про стягнення відповідної грошової суми у разі їх відмови здійснити одноразовий платіж. Відповідно до положень ст.13, 49, 197 ЦПК України право на зміну предмета або підстав позову належить виключно позивачу, і суд позбавлений можливості здійснювати такі зміни з власної ініціативи. Позивач, направивши 28.08.2019 претензію спадкоємцям через державну нотаріальну контору м.Чорноморська, не скористався своїм правом на уточнення позовних вимог, що свідчить про відсутність волевиявлення щодо їх зміни. Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позов не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи, а тому у його задоволенні слід відмовити в повному обсязі. 2) Щодо відповідача ОСОБА_2 , то процесуальний статус відповідача в справі залишається незмінним, оскільки він вже є відповідачем як поручитель. Відповідно до ст.55 ЦПК України, заміна сторони її правонаступником здійснюється лише у випадку вибуття первісної сторони з процесу. Оскільки відповідач продовжує брати участь у справі як поручитель, немає необхідності ухвалювати окрему ухвалу про його залучення як правонаступника. Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке. Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є строками, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання. Наявність встановлених законом строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців забезпечує юридичну визначеність та стабільність цивільного обороту. Встановлення темпоральних обмежень як для подання заяви про прийняття чи відмову від спадщини, так і для пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника збалансовує інтереси учасників спадкових відносин та унеможливлює продовження стану невизначеності у цивільних відносинах, які зазнають змін у зв`язку зі смертю одного з їх учасників. Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника регламентуються приписами статті 1281 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених порукою (іпотекою). Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язанням, а також припинення таких зобов`язань (див.: пункти 55-62 постанови від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц, пункт 69.5 постанови від 13 березня 2019 року у справі №520/7281/15-ц, пункт 39 постанови від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17, пункт 99 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17). Приписи статті 1281 ЦК України не містять особливих застережень щодо порядку задоволення вимог кредитора у разі, якщо смерть боржника настала після пред`явлення позову до нього під час розгляду судової справи. Отже, якщо смерть позичальника настала під час розгляду судової справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості, до таких правовідносин застосовується правила про загальний порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, визначені у статті 1281 ЦК України, а спадкоємці, які прийняли спадщину, підлягають залученню до участі у справі як правонаступники відповідного учасника справи на підставі статті 55 ЦПК України. Водночас потрібно пам`ятати, що підставою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. З огляду на наведене, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника (у тому числі, якщо смерть боржника настала під час розгляду справи у суді) суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, зокрема, претензії кредиторів. За змістом наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України подана кредитором претензія є однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені особи спадкоємців взагалі. Відповідно до пункту 3.11.17 розділу 3 «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, консул за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, консул повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту. Отже, кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України через консульські установи). Вибір конкретного способу пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. Водночас кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта цієї статті). Зі спливом строків, визначених статтею 1281 ЦК України, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредитор позбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права. Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі №638/1046/14-ц. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть №326 від 25 квітня 2019 року, виданого Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області (т.1 а.с.151). У матеріалах справи міститься відповідь Чорноморської державної нотаріальної контори Одеської області №432/01-16 від 21 квітня 2023 року, з якої вбачається, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , заведена 11 листопада 2019 року за заявою-претензією №653 від АТ «СберБанк», та 11 листопада 2019 року надійшла заява-претензія від АТ «Альфа-Банк». На теперішній час спадкоємці померлої ОСОБА_1 не зверталися до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав (т.1 а.с.169). Таким чином, АТ «СберБанк» у строки, визначені ст. 1281 ЦК України, пред`явив вимогу кредитора. Водночас суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач ОСОБА_2 , будучи чоловіком померлої ОСОБА_1 , прийняв спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживав з нею на час відкриття спадщини і не відмовився від спадщини у встановлений строк, що підтверджується його заявами до суду, копією паспорта з відміткою про шлюб, кредитним договором, договором поруки. Однак у якості процесуального правонаступника ОСОБА_1 суд першої інстанції не залучив ОСОБА_2 , що є порушенням норм процесуального права. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року залучено до участі у справі замість померлої ОСОБА_1 в якості процесуального правонаступника ОСОБА_2 . Таким чином, правонаступником боржника у спірних правовідносинах є ОСОБА_2 , який має відповідати за кредитними зобов`язанням в межах спадкового майна. Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Частина перша статті 598 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2016 року на адресу ОСОБА_1 банком було надіслано повідомлення-вимогу щодо повернення повної суми заборгованості, в якій зазначено, що банк вимагає дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, яка станом на 07 жовтня 2016 року становить 111 082,81 гривні, з яких: -заборгованість по кредиту 45 885 гривень 76 копійок; -заборгованість по нарахованим відсоткам 21 810 гривні 04 копійки; -заборгованість по пені 43 387 гривень 01 копійка. Також дана вимога має посилання на ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що у сукупності вище описаними положеннями свідчить про те, що вона є достроковою вимогою про повернення кредиту. Таким чином, 07 жовтня 2016 року, направивши вимогу про дострокове повернення кредиту, банк використав право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів та пеню, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У разі пред`явлення банком до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, після 07 жовтня 2016 року позивач втратив право нараховувати передбачені договором проценти та пеню. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 111 082,81 гривні, яка складається з: заборгованість по кредиту 45 885 гривень 76 копійок; заборгованість по нарахованим відсоткам 21 810 гривні 04 копійки; заборгованість по пені 43 387 гривень 01 копійка, яка встановлена вимозі банку від 07 жовтня 2016 року. Водночас колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. ОСОБА_2 є правонаступником боржника ОСОБА_1 , а тому стягнення заборгованості можливе тільки в межах спадкового майна. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті спору про часткове задоволення позову. Розподіл судових витрат. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено частково, що становить 93,73% (111082,81*100/118512,60) від загальної ціни позову, а тому з ОСОБА_2 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1666,22 гривні, а за подачу апеляційної скарги 2499,33 гривні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 березня 2025 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (правонаступником якого є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк») до ОСОБА_1 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ), ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути у межах спадкового майна з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (як з правонаступника ОСОБА_1 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» заборгованість за Кредитним договором №164#01017440837 від 28 квітня 2015 року у загальному розмірі 111 082,81 гривні, яка складається з: -заборгованість по кредиту 45 885 гривень 76 копійок; -заборгованість по нарахованим відсоткам 21 810 гривні 04 копійки; -заборгованість по пені 43 387 гривень 01 копійка. Стягнути у межах спадкового майна з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (як з правонаступника ОСОБА_1 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» судові витрати у загальному розмірі 4165,55 гривень, з яких: - судовий збір за подання позовної заяви 1666 гривень 22 копійки; - судовий збір за подання апеляційної скарги 2499 гривень 33 копійки. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17 червня 2026 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький О.С. Комлева