Постанова 4803 № 191/2385/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5310/26 Справа № 191/2385/25 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Халаджи О. В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., секретар: Кругман А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Твердохліб А.В.), В С Т А Н О В И В: В травні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулось до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №42778361 від 07.01.2024 року 169 460,65 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 18 290,50 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 105 901,41 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 99 календарних днів 45268,74 грн., а також судовий збір у сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп. Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за Кредитним договором №42778361 від 07.01.2024 року у розмірі 36 590,50 грн., яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту 18 290,50 грн; заборгованості за процентами 18 300 грн., штрафних санкцій 00 грн., а також стягнуто судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 523,05 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 2 200 грн. Із вказаним рішенням суду не погодилось ТОВ «Українські фінансові операції» та подало апеляційну скаргу, в якій зазначало, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також не повно з`ясовано всі обставини справи, які мають значення для справи. Зокрема вказувала на те, що судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин не релевантну практику та необґрунтовано зменшено розмір стягнутих із відповідача відсотків без жодних арифметичних розрахунків. Також звертав увагу. що з 24 грудня 2023 року набули чинності зміни у Закон України «Про споживче кредитування» щодо обмеження денної відсоткової ставки. Враховуючи наведені зміні в законодавстві ТОВ просило заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2026 року в частині стягнення процентів скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_1 на їх користь заборгованість зі сплати процентів за користування чужими коштами за Договором № 4278361 від 07.01.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в загальній сумі 105 316,50 грн. (За період: 07.01.2024 по 22.04.2024 2,5 %; 18300 * 106 днів * 2,5 % = 48 495 грн.; За період: 23.04.2024 по 20.08.2024 1,5 %; 18300 * 119 днів * 1,5 % = 32 665,50 грн. ;За період: 21.08.2024 по 31.12.2024 1 %; 18300 * 132 дня * 1 % = 24 156 грн). В іншій частині просило залишити заочне рішення від 30.01.2026 р. без змін, а також здійснити розподіл судових витрат. Також від представника позивача надійшов ряд клопотань від 16.04.2026 року, 18.05.2026 року 25.05.2026 року, 01.06.2026 року, в яких він просив звернути увагу на аналогічну практику судів апеляційної інстанції щодо скасування рішення суду першої інстанції, якими безпідставно зменшено розмір стягнутих з відповідача відсотків. Крім того звертав увагу питання стягнення відсотків які були предметом обговорення на семінарі Верховного Суду від 10 квітня 2026 року. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Представник ТОВ «Українські фінансові операції» - адвокат Лисенко Д.В. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 07.01.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №4278361 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно з умовами договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кредит у сумі 18300 грн на строк 360 днів (з 07.01.2024 по 31.12.2024) під 2,50 % в день (стандартна процентна ставка), які застосовуються в межах всього строку кредиту. Договір укладено в електронній формі за допомогою ITC Товариства «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «92708», що, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кошти кредиту в сумі 18300 грн були перераховані на платіжну картку відповідача через платіжну систему, на підставі укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна» договору №03012024-1 про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку від 03.01.2024 року. Факт зарахування коштів підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» від 03.10.2024 року, а також даними АТ КБ «ПриватБанк», яким підтвердив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту №5168745147726340, на яку 07.01.2024 року кошти в сумі 18300 грн. Відповідно до п. 3.1. та п. 1.4.1. договору, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,5 % в день на залишок фактичної заборгованості. 23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №23/09/2024, за яким право грошової вимоги до відповідача за договором №4278361 від 07.01.2024 року перейшло до позивача. Загальна сума заборгованості становить 169460,65 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 18 290,50 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 105901,41 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 99 календарних днів 45268,74 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів право вимоги до відповідача за укладеним з первісним позичальником кредитним договором №4278361, за яким відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання в результаті чого утворилась заборгованість. Однак заявлений позивачем розмір заборгованості за відсотками з огляду на суму кредиту є занадто завищеним та таким, що порушує принцип рівності сторін договору, частинкам якого є відповідач, як споживач фінансових послуг. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції в частині стягнутих відсотків з огляду на наступне. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги представник позивача оспорює чудове рішення тільки у частині розміру стягнутих відсотків та наголошує на тому, що вини підлягають стягненню у розмірі 105 316,50 грн. враховуючи внесення змін у законодавство про захист прав споживачів щодо денної відсоткової ставки та її поступове зменшення до 1% у перехідний період. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи п. 1.4 та 3 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4278361 чітко погоджено розмір відсоткових ставок та порядок їх нараховування (2,5% в день- стандартна, 0,50 % в день - занижена). При цьому у п.1.4.2 зазначено, що у випадку коли Клієнт д о 05.02.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для ї застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку ї обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки Із розрахунків доданих ТОВ до позовної заяви вбачається, що відповідачу нараховувались відсотки у розмірі 0,5 % у період з 07.01.2024 року по 05.02.2024 року та у розмірі 2,5% у період з 06.02.2024 року по 31.12.2024 року на загальну суму 151 170,15 грн. (105 901,41 грн. нараховані первісним кредитором, 45 268,74 грн. нараховані позивачем) Звертаючись з апеляційною скаргою позивач зазначав, що враховуючи законодавчі обмеження щодо денної відсоткової ставки регламентовані Законом України «Про споживче кредитування» (які набрали законної сили 24 грудня 2023 року), розмір процентів за Договором № 4278361 за період із 07.01.2024 р. по 31.12.2024 р. повинен складати 105 316,50 грн. (48 495+ 32 665,50 + 24 156). Розрахунок проведено наступним чином за період: 07.01.2024 по 22.04.2024 2,5 %; 18300 * 106 днів * 2,5 % = 48 495 грн; за період: 23.04.2024 по 20.08.2024 1,5 %; 18300 * 119 днів * 1,5 % = 32 665,50 грн., за період: 21.08.2024 по 31.12.2024 1 %; 18300 * 132 дня * 1 % = 24 156 грн. Однак суд апеляційної інстанції не може погодитись із зазначеними доводами з огляду на наступні положення закону. 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Зокрема, ст.8 Закону України№1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Тобто, відповідно до положень ч.7ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IXпродовження строку користування кредитом може здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору. Так, відповідно до ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Виходячи з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. При цьому, згідно п. 4, надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу (п. 3 - це банки), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону. Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1 %. При цьому, позивач, як надавач фінансових послуг, був зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність до вищевказаних змін. У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, Перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами Прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Починаючи з 25.12.2023 року протягом перших 120 днів щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5%, а у подальшому не міг бути більшим за 1 % за відсутності домовленості сторін про ще менший розмір відсотків. Враховуючи те, що, спірний кредитний договорі було укладено 07.01.2024 року, тобто після набрання чинності 25.12.2023 року положень про законодавче закріплення денної відсоткової ставки на рівні 1%, то перехідні положення щодо поступового зменшення таких відсотків не підлягають застосуванню у даному випадку. Таким чином відсотки повинні були нараховуватись протягом 360 денного строку дії договору, з урахуванням часткової оплати відповідачем 02.02.2024 року відсотків у сумі 2 470,50 грн. та тіла кредиту у сумі 9,5 грн., наступним чином. За період з 07.01.2024 року до 05.02.2024 року (30 днів) на погодженому сторонами у договорі рівні 0,5 %, що узгоджується з нормами діючого споживчого законодавства, а тому розмір заборгованості за відсотками за цей період складає 274,35 грн. (18 300 грн. * 0,5% * 27 днів +18 290,5 грн.* 0,5%*3 дні 2 470,50 грн.). За період з 06.02.2024 року по 31.12.2024 року (330 днів) позивач має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за ставкою не більше ніж законодавчо встановлена 1 %, а тому розмір заборгованості за відсотками за цей період складає 60 358,65 грн. ((18 300 грн. 9,5 грн.) * 1% * 330 днів). Таким чином загальний розмір кредитної заборгованості за процентами право на стягнення яких із відповідача мав позивач з урахуванням змін у Законі України «Про споживче кредитування» за період 07.01.2024 р. по 31.12.2024 р. складало 60 633 грн. (60 358,65 + 274,35) Однак вказана сума відсотків у розмірі 60 633 грн. з огляду на сам розмір позики 18 300 грн. є завищеною, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди. Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору. Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення. У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами. Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20. Також відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що як заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами (151 170,15 грн.) так і сума яка розрахована судом апеляційної інстанції з урахуванням змін у споживчому законодавстві (60 633 грн.) не є співмірними сумі заборгованості по тілу кредиту у розмірі 18 300 грн. за договором від 07.01.2024 року, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Вказане суд першої інстанції врахував, а тому правомірно зменшив суму заборгованості за відсотками по кредитному договору № 4278361 до 18 300 грн. З приводу посилання позивача на практику судів апеляційної інстанції та семінар Верховного Суду, то у розумінні ч.4 ст.263 ЦПК України вони не є обов`язковими для застосування під час розгляду даної справи. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги щодо відсотків не має. В неоскаржуваній частині заочне рішення суду першої інстанції від 30 січня 2026 року на предмет правомірності не переглядалось Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині - без змін. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 169 460,65 грн. грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» залишити без задоволення. Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Халаджи А.В. Гапонов Л.П. Никифоряк Повний текст судового рішення складено 16 червня 2026 року. Головуючий суддя О.В. Халадж