Постанова 4821 № 697/1257/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Черкаси Справа № 697/1257/25 Провадження № 22-ц/821/579/26 Категорія: 304090200 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - Василенко Л. І., суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л., секретаря - Кукушкіної А. О., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», відповідач - ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Бовшик Микола Юрійович, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бовшика Миколи Юрійовича на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі по тексту ТОВ «Українські фінансові операції», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4364668 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Кредитор своє зобов`язання по видачі кредиту, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, виконав, але останнім кредит не погашається. 23.09.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Отже, до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором. У зв`язку з порушенням умов Договору у відповідача виникла заборгованість в розмірі 68 150,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 40 325,00 грн - суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 20 825,00 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими 119 календарних днів. У свою чергу, відповідач не виконала свого зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за Кредитним договором № 4364668 від 06.02.2024 у розмірі 68 150,00 грн, з яких: 7 000,00 грн сума заборгованості за основним боргом; 40 325,00 грн - суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 20 825,00 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими 119 календарних днів. Також просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2025 позов ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за Кредитним договором № 4364668 від 06.02.2024 у розмірі 68 150,00 грн, з яких: 7 000,00 грн сума заборгованості за основним боргом; 40 325,00 грн - суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 20 825,00 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими 119 календарних днів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2 422,20 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 8 360,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції», суд першої інстанції виходив з того, що оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, з урахуванням того, що відповідач не виконала належним чином зобов`язання, у неї перед позивачем існує заборгованість, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, а саме стягненню з ОСОБА_1 68 150,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Бовшик М. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2025 в частині стягнення 40 325,00 грн та 20 825,00 грн, та в цій частині прийняте нове рішення про зменшення боргу. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, які були подані позивачем, не врахував принцип розумності, співмірності і пропорційності нарахованих відсотків за користування кредитними коштами. Відзив на апеляційну скаргу. 24.02.2026 від представника ТОВ «Українські фінансові операції» Лисенка Д. В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2025 залишити без змін. Зазначає, що встановлений сторонами розмір відповідальності не суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності, а є наслідком договірної свободи сторін, гарантованої ст. 627 ЦК України та стимулювання належного виконання зобов`язань. У зв`язку з цим підстав для зменшення розміру відсотків не має. Доводи апеляційної скарги щодо не справедливих умов та не згоди із розміром процентів є безпідставними. Фактичні обставини справи 06.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4364668 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови Договору: Відповідно до п. 1.2. Договору, тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 7 000,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору, строк кредит 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 7 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення». 23.09.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 23.09.20224 до Договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024, ТОВ «Українські фінансові операції» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 50 825,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 40 325,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 3 500,00 грн - сума заборгованості за штрафами (а.с.57). Згідно наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості на дату продажу правової вимоги за Кредитним договором № 4364668 від 06.02.2024, заборгованість ОСОБА_1 складала 50 925,00 грн, що складається з 7 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 40 425,00 грн сума заборгованості за відсотками; 3 500,00 грн - сума заборгованості за штрафами (а.с.40-48). Відповідно наданого, ТОВ «Українські фінансові операції», розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 4364668 від 06.02.2024, сума нарахованих процентів ОСОБА_1 за користування грошовими коштами складає 20 825,00 грн (а.с.50-52). Згідно наданого повідомлення АТ «Ощадбанк» від 16.06.2025 на ухвалу суду про витребування доказів, вбачається, що 07.02.2024 на картковий рахунок ОСОБА_1 було здійснено надходження грошових коштів у сумі 7 000,00 грн. Позивач, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за Кредитним договором № 4364668 від 06.02.2024 у розмірі 68 150,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 40 325,00 грн - суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 20 825,00 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими 119 календарних днів. Позиція Черкаського апеляційного суду Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Позивач оскаржує судове рішення в частині стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2025 не оскаржується в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме в частині суми заборгованості за нарахованими відсотками. Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. В абзаці 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір № 4364668 від 06.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 підписаний, з боку позичальниці, електронним підписом одноразовим ідентифікатором 65336, який містить набір цифрових символів, містить персональні дані відповідача: серію, номер паспорта, коли і ким виданий, ідентифікатор податкового номера, номер платіжної картки для переказу коштів. Отже, Кредитний договір № 4364668 від 06.02.2024, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду цієї справи, підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання нею цього Договору. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір (договір позики) між первісним кредитором та відповідачем не був би укладеним. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі № 404/502/18; від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та ряді інших, тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною. Зміст Договору свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, в Кредитному договорі вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів, й зазначені обставини в апеляційній інстанції не спростовано. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, у результаті чого утворилась заборгованість. 23.09.2024 ТОВ «Українські фінансові операції» (Фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) уклали Договір факторингу № 23/09/2024, предметом якого визначено, що за цим Договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 23.09.2024, ТОВ «Українські фінансові операції» отримало право вимоги до відповідачки за Договором № 4364668 від 06.02.2024. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Тобто, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 4364668 від 06.02.2024. Щодо вимоги позивача про стягнення відсотків за спірним Кредитним договором, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). У постанові від 05.04.2023 Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання». На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування. У даній справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії Кредитних договорів та не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником. З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами Договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, при цьому, волевиявлення сторін на укладення та підписання Договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами Договору, вона мала право відмовитися від Договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів, однак, таким правом не скористалася. За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. У п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів. Однак, у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, у зв`язку з чим колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що розмір процентів має бути зменшений. Крім того, проценти за користування кредитом визначено згідно положень ст. ст. 1048, 1056-1 ЦК України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону. Відповідач розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що нею під сумнів не ставиться. Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 - не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 - не більше 1 % Колегія суддів зазначає, що відповідно до умов Договору, сума кредиту складає 7 000,00 грн, строк кредиту - 350 днів, процентна ставка фіксована у розмірі 2,50 % в день. З наданих позивачем до суду першої інстанції розрахунків заборгованості видно, що нарахування відсотків у період з 06.02.2024 по 23.04.2024 в розмірі 11 077,50 грн, відповідають розміру нарахування згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Разом з тим, починаючи з 21 серпня 2024 року по 04 липня 2025 року (включно) розмір процентної ставки за користування кредитом 14 000 грн не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день. За період з 23.04.2024 по 20.08.2024 розмір відсотків становить: 7 000,00 * 1,5%*120 днів = 12 600,00 грн. За період з 21.08.2024 по 23.09.2024 розмір відсотків становить: 7 000,00 * 1% * 34 дні = 2 380,00 грн. Отже, загальний розмір відсотків за користування Кредитом за період з 06.02.2024 по 23.09.2024, які нараховуються первісним кредитором, становить 26 057,50 грн. Сума заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за період з 24.09.2024 по 20.01.2025 (включно) становить: 119 днів * 7 000,00 грн * 1% = 8 330,00 грн. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, перерахунок відсотків відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не здійснив, а тому помилково стягнув з відповідача проценти за користування кредитом у більшому розмірі. На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв`язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування коштами за Кредитним договором в розмірі 34 387,50 грн (за період з 06.02.2024 по 23.04.2024 в розмірі 11 077,50 грн, за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 в розмірі 12 600,00 грн, за період з 21.08.2024 по 23.09.2024 в розмірі 2 380,00 грн, за період з 24.09.2024 по 20.01.2025 в розмірі 8 330,00 грн). Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2025 у даній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») та прийняти постанову про часткове задоволення відповідних позовних вимог, а також в частині вирішення питання про розподіл судових витрат. Що стосується судових витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне. ТОВ «Українські фінансові операції» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 10 00,00 грн. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір №01/08/2024-А від 01.08.2024 про надання юридичних послу, заявку №4364668 на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024, рахунок фактура для надання правової допомоги згідно Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024. Встановлено, що позивачем до акту виконаних робіт внесено надані послуги за участь представника в судових засіданнях у розмірі 1 640,00 грн, натомість розгляд справи в суді першої інстанції проводився без проведення судових засідань. За таких обставин, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на правову допомогу підлягають до часткового відшкодування, а саме у розмірі 5 077,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (60,73%). Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та ухваливши в цій частині нове про часткове задоволення позовних вимог, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір (2 422,40 грн) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (60,73%) у розмірі 1 471,12 грн. Судовий збір сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги (2 608,13 грн) стягується з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог (43,77%) 1 141,58 грн. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, у порядку встановленому ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 329,54 грн судових витрат. Керуючись ст. ст. 141, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд , у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бовшика Миколи Юрійовича задовольнити частково. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2025 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати та постановити нове у відповідній частині. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість по відсоткам за Кредитним договором № 4364668 від 06 лютого 2024 року у розмірі 34 387,50 грн. Остаточно визначити, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» у даній справі підлягає загальна сума кредитного боргу у розмірі 41 387,50 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 34 387,50 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 329,54 грн судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 5 077,00 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. У решті рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2025 року не переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Текст постанови складено 14 травня 2026 року. Головуюча Л. І. Василенко Судді О. М. Новіков Т. Л. Фетісова