Постанова 4803 № 932/15774/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5272/26 Справа № 932/15774/25 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 32 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 лютого 2026 року у складі судді Куцевола В.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 11 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4714188, за умовами якого, відповідачу на підставі платіжного доручення були перераховані кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн. 27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі за кредитним договором №4714188 від 11 липня 2021 року. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, що підлягає стягненню з позичальника складає 28932,60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн.; заборгованість по процентам - 22293,60 грн., заборгованість за комісією - 539,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача та вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 лютого 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4714188 від 11 липня 2021 року у розмірі 28932,60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн.; заборгованість по процентам - 22293,60 грн., заборгованість за комісією - 539,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки в добровільному порядку боржник не повернув фактично отримані та використані надані кошти, що свідчить про порушення прав позивача та наявності підстав для стягнення наявної заборгованості. Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили конкретні умови кредитування за кредитним договором, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову. Також, вказує, що кредитний договір, визначена позивачем заборгованість за тілом кредиту, процентами та комісією є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитора, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором. Окрім того, вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту відступлення прав вимоги за кредитним договором №4714188 від 11 липня 2021 року, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено, що 11 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4714188, за умовами якого, відповідачу на підставі платіжного доручення були перераховані кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачено кредитним договором. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Свої зобов`язання за вказаним договором ТОВ «Мілоан» виконало, зарахувавши грошові кошти на платіжну картку позичальника. 27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі за кредитним договором №4714188 від 11 липня 2021 року. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, що підлягає стягненню з позичальника складає 28932,60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн.; заборгованість по процентам - 22293,60 грн., заборгованість за комісією - 539,00 грн. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В силу п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України). Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували момент переходу цих прав. Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предмет договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Так, згідно із ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Статтею 18 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України. Згідно із ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до договору про споживчий кредит № 4714188 від 11 липня 2021 року, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4714188, шляхом заповнення анкети-заяви на кредит №4714188 та підписанням договору про споживчий кредит, за умовами яких, сума кредиту становить 7000,00 грн. (п.1.2 договору). Кредит надано строком на 21 днів з 11 липня 2021 року (п.1.3 договору). Комісія за надання кредиту - 539,00 грн., що нараховується одноразово за ставкою 7,70 % від суми кредиту за договором.(п.1.5.1 договору). Проценти за користування кредитом 1293,60 грн., нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2. договору). Грошові кошти за умовами договору у розмірі 7000,00 грн. перераховані ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по рахунку. Кредитний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заяву на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до ЗУ Про електронну комерцію вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, цей правочин у розумінні положень ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Встановивши зазначені обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами у справі укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами та комісію. Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Мілоан», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. 27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі за кредитним договором №4714188 від 11 липня 2021 року. З приведеного розрахунку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вбачається, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, комісії та сплаті процентів за користування кредитом, складає 28932,60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн.; заборгованість по процентам - 22293,60 грн., заборгованість за комісією - 539,00 грн. Колегія звертає увагу, що відповідач не заперечує факту укладання договору про споживчий кредит № 4714188 від 11 липня 2021 року й доказів на погашення заборгованості скаржник суду не надав, а матеріали справи, як такового не містять. Таким чином, наявні підстави стверджувати про порушення позичальником права позивача на повернення йому грошових коштів, наданих у кредит. З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів про задоволення позову, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення грошових коштів. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно задоволених вимог. Відповідно до п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував складність справи, виконані адвокатом роботи під час розгляду справи в суді, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, відсутність клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., розмір якої є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили конкретні умови кредитування за кредитним договором, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи й підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Аргументи апеляційної скарги про те, що кредитний договір та визначена позивачем заборгованість за тілом кредиту, процентами та комісією є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитора, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором, є безпідставними, оскільки сторони є вільними в укладанні договору, підписуючи кредитний договір, скаржник зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами та комісію. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту відступлення прав вимоги за кредитним договором №4714188 від 11 липня 2021 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором, які у даному випадку підтверджені належними та допустимими доказами. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И А Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 17 червня 2026 року. Головуючий: М.Ю.Петешенкова Суддя: В.С. Городнича М.О. Макаров