Постанова 4803 № 932/11454/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4596/26 Справа № 932/11454/25 Суддя у 1-й інстанції - Малінов О. С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі Пікос А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року по справі за позовом Кредитної спілки «Придніпров`я» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стрункіна Марина Михайлівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк Інна Сергіївна про визнання недійсними правочинів, - В С Т А Н О В И Л А : У січні 2026 року представник Кредитної спілки «Придніпров`я» - Чернецька О.А. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила: заборонити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), та будь яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації, реєстраційних дій, пов`язаних з реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборонити внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчинення відчуження в примусовому порядку (в тому числі, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записи про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством, в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій) щодо: квартири загальною площею 424,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3019352012020, номер об`єкта в РПВН 25083455, власником якої є ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, інформація про державну реєстрацію іпотеки, іпотечний договір, серії та номер 574, виданий 26.02.2025, іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_4 ; заборонити державним реєстраторам та іншим особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, а саме: квартири загальною площею 424,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3019352012020, номер об`єкта в РПВН 25083455, власником якої є ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, інформація про державну реєстрацію іпотеки, іпотечний договір, серії та номер 574, виданий 26.02.2025, іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_4 . В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову зазначено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Дніпра знаходиться цивільна справа № 932/11454/25 за позовом Кредитної спілки «Придніпров`я» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування серії та номер 3617 від 07.10.2024р. та про визнання недійсним договору іпотеки № 574 від 26.02.2025 та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження. Станом на теперішній час є ризик переоформлення предмету даного спору, а саме - квартири загальною площею 424,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3019352012020, номер об`єкта в РПВН 25083455, власником якої є ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, інформація про державну реєстрацію іпотеки, іпотечний договір, серії та номер 574, виданий 26.02.2025, іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_4 . Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року заяву задоволено та забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та будь яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації, реєстраційних дій, пов`язаних з реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборонити внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчинення відчуження в примусовому порядку (в тому числі, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записи про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством, в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій) щодо: квартири загальною площею 424,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3019352012020, номер об`єкта в РПВН 25083455, власником якої є ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, інформація про державну реєстрацію іпотеки, іпотечний договір, серії та номер 574, виданий 26.02.2025, іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_4 та заборонено державним реєстраторам та іншим особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, а саме: квартири загальною площею 424,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3019352012020, номер об`єкта в РПВН 25083455, власником якої є ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, інформація про державну реєстрацію іпотеки, іпотечний договір, серії та номер 574, виданий 26.02.2025, іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_4 . Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи наявність спору між сторонами, предмет позову, обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову та про доцільність застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноважених на проведення державної реєстрації В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно частини п`ятої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення. Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18. Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 405/2886/23 (провадження № 61-13530св23) зазначено, що: «Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23». Врахувавши обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду, та те, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачу в його правах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову. Колегія суддів вважає, що обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову є цілком співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки, між сторонами існує спір. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті. Твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді вказаної заяви, судом першої інстанції були дотримані вимоги процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 09 червня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 17 червня 2026 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова