Постанова Житомирський апеляційний суд № 490/6882/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 490/6882/25 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В. Категорія 39 Доповідач Панкеєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Панкеєвої В.А., суддів Григорусь Н.Й., Шалота К.В., розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 490/6882/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", в інтересах якого діє Крюкова Марина Володимирівна на заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Помогаєва А. В. у м. Звягелі, встановив: У серпні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал") звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що 17.04.2024 між відповідачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Слон Кредит" (далі - ТОВ "Слон Кредит") в електронній формі був укладений кредитний договір №1560645 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до його умов ТОВ "Слон Кредит" надало відповідачем кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 360 календарних днів, з виплатою процентів у розмірі 2,5 % на день. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 29850,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3000,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 18675 грн, проценти нараховані позивачем за 109 календарних днів у розмірі 8175 грн. 24.12.2024 між ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу №24122024, за яким позивач набув право вимоги за кредитним договором до відповідача. Враховуючи викладене, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" просило стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитом, з нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст.265 ЦПК України. Заочним рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" заборгованість у розмірі 10965,00 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" відшкодування судових витрат у розмірі 2889,84 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості в розмірі 15900,00 грн, з яких сума кредиту 3000 грн, сума процентів за користування кредитом 9630 грн, нараховані позивачем проценти за 109 календарних днів - 3270,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь позивача. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000,00 грн. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, встановивши факт укладення між відповідачем та ТОВ "Слон Кредит" кредитного договору №1560645 від 17 квітня 2024 року, отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 3000,00 грн, а також підтвердивши належність та дійсність переходу права вимоги до ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", дійшов помилкового висновку щодо розміру заборгованості за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача. Судом фактично не заперечується факти існування кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та правомірність нарахування процентів за користування кредитом. Разом з тим суд без належних правових підстав здійснив власний перерахунок процентів та дійшов висновку про можливість їх стягнення лише у сумі 7965,00 грн, тоді як матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за процентами у значно більшому розмірі. Такий висновок суду є наслідком неправильного застосування положень частини п`ятої статті 8 та пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування". Суд першої інстанції не врахував, що кредитний договір був укладений 17 квітня 2024 року, тобто в період дії спеціального правового регулювання, запровадженого Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-ІХ, а проценти за користування кредитними коштами нараховувалися відповідно до законодавчих обмежень, встановлених саме для відповідних періодів користування кредитом. З урахуванням вимог Закону України "Про споживче кредитування" та офіційних роз`яснень Національного банку України максимальна денна процентна ставка у період до 22 квітня 2024 року включно становила 2,5 %, у період з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно - 1,5 %, а починаючи з 21 серпня 2024 року - 1 %. Саме виходячи із зазначених законодавчих обмежень позивачем здійснено розрахунок процентів за користування кредитом, який підтверджує виникнення у відповідача заборгованості за процентами в сумі 9630 грн за період до відступлення права вимоги. Крім того, судом залишено поза увагою, що відповідно до пункту 1.4 кредитного договору строк кредитування становив 360 днів, тобто до 12 квітня 2025 року. Отже, станом на дату укладення договору факторингу від 24 грудня 2024 року строк кредитування ще не закінчився, а тому до нового кредитора перейшло право вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо майбутніх платежів та процентів, які підлягали нарахуванню в межах погодженого сторонами строку кредитування. Укладений між ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" договір факторингу прямо передбачає відступлення права вимоги щодо всієї заборгованості боржника, включаючи суму основного боргу та проценти за користування кредитом. Таким чином, позивач набув право вимоги щодо всіх процентів, нарахованих у межах строку дії кредитного договору. Суд першої інстанції також не надав належної оцінки поданому позивачем поденному розрахунку заборгованості, який містить деталізовану інформацію щодо нарахування процентів за кожен день користування кредитними коштами. Зазначений розрахунок оформлений належним чином, підписаний уповноваженою особою та підтверджується первинними документами кредитодавця. Відповідач не надав жодного контррозрахунку, не спростував правильність проведених нарахувань та не навів будь-яких доказів помилковості визначеного позивачем розміру заборгованості. Фактично суд першої інстанції, не встановивши порушень при здійсненні нарахувань та не спростувавши правильності поданого розрахунку, самостійно змінив погоджені сторонами умови договору щодо порядку нарахування процентів, чим втрутився у договірні відносини сторін усупереч принципу свободи договору. При цьому проценти, заявлені до стягнення позивачем, не є штрафними санкціями, пенею чи неустойкою. Вони нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування та є платою за правомірне користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України. Отже, висновки суду про відсутність підстав для стягнення заявленого позивачем розміру процентів не відповідають встановленим обставинам справи, умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Слон Кредит" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало в повному обсязі та надало кредит в сумі 3000,00 грн. Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, а тому вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими. Суд прийшов до висновку про необхідність перерахунку денної процентної ставки за кредитним договором, з урахуванням дії ч.5 ст. 8 та п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" та частково стягнув з відповідача заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 7965,00 грн. Крім того, з огляду на зміст п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вимог позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вимогам закону та фактичним обставинам справи не відповідає в повній мірі. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.04.2024 між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір №1560645 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" (далі - договір) (а.с.39-47 т.1). Відповідно до п.1.3., п.1.4. договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3000,00 грн. Згідно із договору строк кредиту 360 днів: з 17.04.2024. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. ТОВ "Слон Кредит" зобов`язався надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ "Слон Кредит" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ "ПЕЙТЕК", наявним в матеріалах справи (а.с.31 т.1). Згідно відповіді АТ КБ "ПриватБанк" наявне зарахування коштів 17.04.2024 на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в розмірі 3000,00 грн (а.с.176 т.1). Відповідач підписав вказаний договір одноразовим ідентифікатором Е178. Таким чином, ОСОБА_1 було отримано кредит у розмірі та на підставах, визначених в умовах договору. Згідно з п.3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Пунктом 1.5.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. договору. Відповідно до п.5.1. договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3. договору. З викладеної в розрахунку первісного кредитора, листах ТОВ "ПЕЙТЕК" та АТ КБ "ПриватБанк", вбачається факт того, що відповідач отримав гроші на картку, однак доказів здійснення сплати тіла кредиту та відсотків відповідно до графіку надано не було, як і не надано належних та допустимих доказів відсутності боргу. 24 грудня 2024 року ТОВ "Слон Кредит" на підставі договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача (а.с.130-147 т.1). За приписами ч.1-2 ст.202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтями 525-526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Так, відповідно до п.1.5.1. договору стандартна процентна ставка за кредитом - 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору. Первісний кредитор зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів. ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом. Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом -2,50 % в день. Колегія суддів, перевіряючи розрахунок процентів, наданий позивачем, за кредитним договором не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке. 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни до Закону України №1734-VIII. Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Водночас, п.17 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1734-VIII визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%. Згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Оскільки Закон України №3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5% (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в договорі), в період часу з 23.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1%. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України №3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту. А тому відповідно до положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону № 1734-VIII максимальний розмір денної процентної ставки із 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року не може перевищувати - 1,5%, а з 21 серпня 2024 року та надалі - 1%. Як видно з розрахунку заборгованості за договором проценти за користування кредитом з 17.04.2024 по 12.04.2025 станом на дату відступлення 24.12.2024 становлять 18675,00 грн (а.с.56 т.1). Жодного погашення заборгованості по кредитному договору відповідачем не проводилось. Керуючись вимогами вказаного Закону та провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що: - заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом перед первісним кредитором становить з 17.04.2024 по 24.12.2024 (252 дня) становить 9630,00 грн: з 17.04.2024 по 22.04.2024 - 3000,00 х 2,5% х 6 днів = 450,00 грн; з 23.04.2024 по 20.08.2024 - 3000,00 х 1,5% х 120 днів = 5400,00 грн; з 21.08.2024 по 24.12.2024 - 3000,00 х 1% х 126 днів =3780,00 грн. - заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом перед позивачем становить з 25.12.2024 по 10.04.2025 (108 днів) становить 3240,00 грн: з 25.12.2024 по 10.04.2025 - 3000,00 х 1% х 108 днів =3240,00 грн. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із необхідності застосування законодавчих обмежень щодо максимального розміру денної процентної ставки. Проте під час обрахунку розміру заборгованості за нарахованими процентами суд першої інстанції допустився помилки та неправильно визначив період та суму. Таким чином, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості позивача, колегія суддів вважає, що розмір заборгованості за договором становить 15870,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12870,00 грн - сума заборгованості за процентами. Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення слід змінити в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості. Щодо вимоги нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, слід зазначити наступне. Відповідно до ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України суд приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу. Верховний Суд неодноразово наводив висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12). З аналізу положень ст.2 ЦПК України, яка визначає завдання цивільного судочинства та основні його засади, а також положення вищезгаданої ст.265 ЦПК України, слід дійти висновку, що застосування приписів останньої фактично виявляє супровідне спостереження матеріальної правової основи існуючих правовідносин до стадії їх остаточного припинення, ґрунтується на притаманному для характеру існуючого спору встановленому порядку захисту порушеного права. При цьому, положення ч.10 ст.265 ЦПК України не містить вимог зобов`язального характеру, в кожному окремому випадку дозволяє суду на власний розсуд обрати засоби дієвого та ефективного виконання судового рішення на завершення спору. Є необхідним звернути увагу, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022. На час ухвалення рішення відповідний стан є продовженим. За таких обставин, в разі пред`явлення кредитором позовних вимог про стягнення суми компенсацій в порядку ч.2 ст.625 ЦК України вказані вимоги (на відповідний період) не підлягали би до задоволення як такі, що порушуватимуть вимоги законодавства. Отже, діючи за принципами збереження балансу інтересів сторін учасників кредитних правовідносин у період воєнного стану, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити. Суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 133, частини другої статті 137, частини другої статті 141 ЦПК України сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, які розподіляються між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. У зв`язку зі зміною розміру задоволених позовних вимог підлягає зміні і розподіл судових витрат відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України. За звернення до суду із позовом ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" сплатило 2422,40 грн судового збору. Позов ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" задоволено на 53,17 % (15870,00 грн : 29850,00 грн х 100%), відтак, із ОСОБА_1 на користь "ФК "Фінтраст Капітал" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1287,39 грн (2422,40 грн х 53,17 %). Згідно ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Пунктами 1-2 частини 2, частиною 3 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Враховуючи складність справи та виконану адвокатом роботи, розгляд справи без участі представника позивача, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно визначено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2000,00 грн. За звернення до суду із апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" сплатило 3633,60 грн судового збору. Оскільки апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" задоволено частково на 53,17 %, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1932,00 грн (3633,60 грн ? 53,17 %). Щодо витрат на правову допомогу, які заявлені представником позивача у апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне. На підтвердження надання правничої допомоги, позивачем надано копії звіту про надання правової допомоги адвокатом від 25.03.2026, платіжної інструкції від 26.03.2026 № 8458 на суму 8000,00 грн та договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022. Враховуючи складність справи та виконані роботи, розгляд справи без участі представника позивача, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1500,00 грн. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", в інтересах якого діє Крюкова Марина Володимирівна, задовольнити частково. Заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2026 року змінити. Викласти абзаци 2, 4 резолютивної частини заочного рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 березня 2026 року в наступній редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (ЄДРПОУ 44559822) заборгованість у розмірі 15870,00 грн (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень 00 копійок), з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12870,00 грн - сума заборгованості за процентами. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (ЄДРПОУ 44559822) судовий збір в розмірі 1287,39 грн (одна тисяча двісті вісімдесят сім гривень 39 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок)". У решті заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (ЄДРПОУ 44559822) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1932,00 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять дві гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок). Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий В.А. Панкеєва Судді Н.Й. Григорусь К.В. Шалота