Постанова 4801 № 128/3131/19

Справа № 128/3131/19 Провадження № 22-ц/801/1027/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 рокуСправа № 128/3131/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Бондаренко О. І. в приміщенні суду в м. Вінниця, - в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 25 травня 2006 року, відповідач отримала кредит у розмірі 21600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30 вересня 2019 року має заборгованість в сумі 36552 грн. 92 коп., яка складається з наступного: 2144 грн. 26 коп. заборгованість за кредитом, 28512 грн. 68 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3679 грн. 17 коп. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 1716 грн. 81 коп. штраф (процентна складова). Виходячи з наведеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 25 травня 2006 року в сумі 36552 грн. 92 коп. Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту по кредитному договору б/н від 25 травня 2006 року в сумі 2144 грн. 26 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 2144 грн. 26 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги є недоведеними, так як процентна ставка та розмір неустойки не узгоджено між сторонами. Не погодившись із рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове в цій частині про задоволення позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що у даній справі договір відповідачем не оспорювався, розмір заборгованості не оспорювався, факт укладання договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами банку відповідач не заперечував. Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що в заяві від 25 травня 2006 року сторонами було погоджено розмір процентної ставки 4 % на місяць із розрахунку 360 днів на рік. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. 12 травня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшли письмові пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк» Рой В. Л. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заочне рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, а тому в іншій частині заочне рішення місцевого суду судом апеляційної інстанції не перевіряється. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини. Відповідно до укладеного договору б/н від 25 травня 2006 року, відповідач отримала кредит у розмірі 21600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30 вересня 2019 року має заборгованість в сумі 36552 грн. 92 коп., яка складається з наступного: 2144 грн. 26 коп. заборгованість за кредитом, 28512 грн. 68 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3679 грн. 17 коп. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 1716 грн. 81 коп. штраф (процентна складова) Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 2144 грн. 26 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги є недоведеними, так як процентна ставка та розмір неустойки не узгоджено між сторонами. Проте, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення процентів зроблено за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне. Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів враховує, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Твердження апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що в заяві від 25 травня 2006 року сторонами було погоджено розмір процентної ставки 4 % на місяць із розрахунку 360 днів на рік, колегія суддів вважає такими, що заслуговує на увагу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу». Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором борг відповідача по процентам станом на 30 вересня 2019 року становить 28512 грн. 68 коп.. Зазначений розмір заборгованості та наданий позивачем розрахунок відповідачем не спростовано. За таких обставин, оскільки сторони узгодили між собою розмір процентної ставки в заяві від 25 травня 2006 року, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованості за кредитним договором по процентам станом 30 вересня 2019 року в сумі 28512 грн. 68 коп.. У той же час, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором по неустойці зроблено на підставі повного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з ним погоджуються також апеляційної інстанції. В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Аналогічна позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14). За таких обставин, правових підстав для задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки немає, адже доказів погодження між сторонами їх розміру позивачем суду не надано. Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам та розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в цій частині. В іншій оскаржуваній частині заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року слід залишити без змін, оскільки заочне рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Щодо розподілу судових витрат. Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви сумі 1611,14 грн (розрахунок 1921 (задоволена частина позову) х 83,87 % = 1611,14 грн), та за подання апеляційної скарги в сумі 2416,71 грн. (розрахунок 2881,50 (задоволена частина позову) х 83,87 % = 2416,71 грн) Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року у даній справі в частині відмови у стягнення заборгованості по процентам та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за кредитними договором від 25 травня 2006 року задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 25 травня 2006 року по процентам станом на 30 вересня 2019 року в сумі 28512 грн. 68 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1611,14 грн., та за подання апеляційної скарги в сумі 2416,71 грн., всього в сумі 4027,85 грн. В іншій частині заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року у даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський