Постанова Харківський апеляційний суд № 641/8029/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 16 червня 2026 року м.Харків справа №641/8029/14 провадження № 22-ц/818/3098/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Смелянець К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Лаленкова Сергія Михайловича на заочне рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2014 року, під головуванням судді Богдан М.В.,- в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просила стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 139 900,00 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, витрати з визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю в сумі 700,00 грн, вартість телеграми 37,08 грн, витрати на придбання дублікату державного номерного знаку 250,00 грн, витрати на обстеження стану здоров`я в сумі 750,00 грн та 633,13 грн. Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2014 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 140850,00 грн, моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1408,50 грн, а всього 143 258,50 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2025 року відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 641/8029/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: в частині копії заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року. Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від від 09.02.2026 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 адковата Лаленкова Сергія Михайловича про перегляд заочного рішення по цивільній справі а позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Лаленков Сергій Михайлович просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги в повному обсязі та вирішити питання щодо судових витрат. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 15.02.2014 року ОСОБА_2 , керуючи належним позивачці на праві власності автомобілем TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 , у присутності позивачки, на 197 км + 100 м автошляху Київ-Харків скоїв ДТП, а саме, не обравши безпечну швидкість руху, допустив наїзд на металеву огорожу, пошкоджено автомобіль «ДАФ», державний номер НОМЕР_2 . Крім того, в даному ДТП було пошкоджено належний позивачу автомобіль TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №67 від 15.02.2014 року. В рішенні суду зазначено, що судом встановлено, що 15 лютого 2014 року о 18-30 годин, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Тойота» державний номер НОМЕР_1 , на 197 км + 100 м автошляху Київ - Харків допустив наїзд на металеву огорожу, пошкоджено 16 м огорожі. Про інші пошкодження, а саме пошкодження належного позивачці на праві власності автомобілем TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 судом не зазначено. Постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.03.2014 року та від 27.03.2014 року, на які посилається суд в своєму рішенні не містять даних про пошкодження автомобіля TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 . Посилання суду на висновок експертного автотоварознавчого дослідження №0037/14 від 28.04.2014 року, за яким розмір матеріальної шкоди, спричиненою автомобілю TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 , який пошкоджено при ДТП 15.02.2014 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу при поверхневому огляді склала 141220,33 грн не має вказівку на орган, який проводив зазначене дослідження. Також розгляді справи під час відновлення втраченого судового провадження, позивачка не повідомила суду найменування органу, який проводив автотоварознавче дослідження. Під час розгляду заяв про перегляд заочного рішення та відновлення втраченого провадження судом не витребувалися докази на підтвердження факту пошкоджень, причинених автомобілю TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 внаслідок ДТП 15 лютого 2014 року під керуванням ОСОБА_2 . Зазначені докази позивачкою також не були надані, а тому, вважає, що сума спричиненої шкоди не доведена. Від так, заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 3 грудня 2014 року по справі №641/8029/14-ц підлягає скасуванню. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди підлягають стягненню згідно акту виконаних робіт в сумі 139900,00 гривень. Також підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення витрат за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 700,00 грн та 250,00 грн за видачу дублікату номерного знаку. З квитанції ПАТ «Укртелеком» від 07.04.2014 року (а.с.32) та копії телеграми вбачається, що на адресу ОСОБА_2 було направлено телеграму з пропозицією прибути для участі в експертизі автомобіля TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 та позивачем було сплачено 37,08 гривень за відправлення, однак суд відмовив в цій частині в позові в зв`язку з тим, що вимога про стягнення суми за відправлення телеграми не пов`язана з розглядом справи. Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, то оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 , якого визнано винним у скоєнні ДТП, під час пригоди управляв автомобілем TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності. Враховуючи викладене вище, характер спричинених позивачу моральних страждань, їх наслідків й інших негативних впливів, а також з принципів розумності та справедливості, суд визначив розмір відшкодування такої шкоди для ОСОБА_1 в сумі 1000 грн. Стосовно стягнення шкоди на проведення обстеження стану здоров`я та придбання ліків суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цих вимог, оскільки із матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, в розмінні ст. 60 ЦПК України, спричинення шкоди здоров`ю позивача саме внаслідок ДТП 15.02.2014 року, а також зв`язку між ДТП та зазначеними в довідці хворобами та ліками, позивач не надала. Тому підстави для стягнення цих сум відсутні. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що 15 лютого 2014 року о 18-30 годин, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Тойота» державний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивачка, на 197 км + 100 м автошляху Київ - Харків допустив наїзд на металеву огорожу, пошкоджено 16 м огорожі. Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.03.2014 року, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 139 КУпАП, а саме: ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у штрафу у розмірі 340,00 гривень на користь держави. Вказана постанова набрала законної сили. Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.03.2014 року, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме: ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у штрафу у розмірі 340,00 гривень на користь держави. Винним в ДТП визнано відповідача. Вказана постанова набрала законної сили. Суду першої інстанції, позивачкою надано наступні докази: висновок експертного автотоварознавчого дослідження №0037/14 від 28.04.2014 року, з якого вбачається, що розмір матеріальної шкоди, спричиненою автомобілю TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 , який пошкоджено при ДТП 15.02.2014 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу при поверхневому огляді склала 141220,33 грн; заяву про переказ готівки №0037/14 від 07.04.2014 року та квитанції №14 від 07.04.2014 року про сплату за експертне дослідження позивачем 700,00 грн; наряд-замовлення від 17.04.2014 року ПП КП «ПАНОРАМА» та акту №58 від 25.05.2014 року про те, що ОСОБА_1 за ремонт автомобілю сплатила 139900,00 грн; квитанцію №473 від 01.06.2014 року про те, що за дублікат номерного знаку НОМЕР_1 позивачем сплачено 250,00 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 15.02.2014 року ОСОБА_2 , керуючи належним їй на праві власності автомобілем TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 , у присутності позивача, на 197 км + 100 м автошляху Київ-Харків скоїв ДТП, а саме, не обравши безпечну швидкість руху, допустив наїзд на металеву огорожу, пошкоджено автомобіль «ДАФ», державний номер НОМЕР_2 . Крім того, в даному ДТП було пошкоджено належний позивачу автомобіль TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №67 від 15.02.2014 року. Згідно висновків ДАІ та суду дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 . Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №0037/14 від 28.04.2014 року, величина матеріального збитку, спричинена власнику автомобілю TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 , ушкодженого при ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу по виявленим ушкодженням при зовнішньому огляді склала 141220,33 грн. Відповідно до квитанції №14 від 07.04.2014 року за виконання експертного дослідження сплачено 700,00 грн. За відправку телеграми про експертне дослідження сплачено 37,08 грн. За власні кошти позивач відремонтувала автомобіль та загальна вартість ремонту склала 139900,00 грн. Крім того, після ДТП позивач отримала дублікат номерного знаку, оскільки оригінал було знищено при ДТП. За дублікат сплачено 250,00 грн. Внаслідок ДТП позивачу також заподіяно моральну шкоду. При ДТП позивач знаходилася в салоні зазначеного автомобіля і при ударі отримала чисельні забої голови та кінцівок, проте від госпіталізації відмовилася, оскільки могла самостійно пересуватися та поспішала додому. Але через деякий час була змушена звернутися у лікарню, так як відчувала сильні головні болі і болі у шийному відділі хребта. В ході обстеження і діагностування за направленням лікаря 14.05.2014 року позивач зроблено МРТ головного мозку вартістю 750,00 грн. Ліки було придбано на суму 633,13 грн. Крім того, на тривалий час позивачці довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності. Розмір душевних страждань позивач оцінює в 20000,00 грн. В зв`язку з чим вимушена звернутись до суду. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. В частині 2 статті 78 ЦПК України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.2,5 ст.1187 ЦК України передбачено, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 213/2186/16-ц (провадження № 61-2517св19) зроблено висновок про те, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок про те, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Щодо стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судова колегія зазначає наступне. Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.03.2014 року, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 139 КУпАП. Застосовано адміністративне стягнення у штрафу у розмірі 340,00 гривень на користь держави. Вказана постанова набрала законної сили. З мотивувальної частини постанови суду першої інстанції вбачається, що 15 лютого 2014 року о 18-30 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Тойота», державний номер НОМЕР_1 , на 197 км + 100 м автошляху Київ-Харків допустив наїзд на металеву огорожу, пошкоджено 16 м огорожі. Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.03.2014 року, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень на користь держави. Винним в ДТП визнано відповідача. Вказана постанова набрала законної сили. В мотивувальній частині постанови судом першої інстанції встановлено, що 15 лютого 2014 року о 18 годин 30 хвилин ОСОБА_2 , керував автомобілем «Toyota» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на 197 км. а/д Київ-Харків не вибрав безпечну швидкість руху та допустив наїзд на металеву огорожу внаслідок чого уламками металевої огорожі було пошкоджено автомобіль « Даф » державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Виходячи з вищевикладеного судова колегія зазначає, що обставини ДТП, а саме, наїзд та пошкодження металевої огорожі дають підстави вважати, що внаслідок наїзду на огорожу автомобіль під керуванням відповідача, який здійсним наїзд, також отримав механічні пошкодження. Тому доводи позивача про спричинення шкоди внаслідок пошкодження належного їй автомобілю, є обґрунтованими. Щодо незгоди апелянта з розміром стягнення коштів на ремонт автомобіля, судова колегія зазначає наступне. Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №0037/14 від 28.04.2014 року, розмір матеріальної шкоди, спричиненою автомобілю TOYOTA CAMRY, держномер НОМЕР_1 , який пошкоджено при ДТП 15.02.2014 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу при поверхневому огляді склала 141220,33 грн. Відповідно до заяви про переказ готівки №0037/14 від 07.04.2014 року та квитанції №14 від 07.04.2014 року за експертне дослідження позивачем сплачено 700,00 грн. Як вбачається з наряду-замовлення від 17.04.2014 року ПП КП «ПАНОРАМА» та акту №58 від 25.05.2014 року, ОСОБА_1 за ремонт автомобілю сплатила 139900,00 грн. Згідно квитанції №473 від 01.06.2014 року, за дублікат номерного знаку НОМЕР_1 позивачем сплачено 250,00 грн. Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Згідно зі ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача коштів на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди підлягають стягненню згідно акту виконаних робіт в сумі 139900,00 гривень. Також підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення витрат за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 700,00 грн. та 250,00 грн. за видачу дублікату номерного знаку. Стосовно вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки моральної шкоди, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункти 1-3). Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 ЦК України). Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Установивши, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, позивачці заподіяно характер спричинених позивачці моральних страждань, їх наслідків й інших негативних впливів, а також з принципів розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в сумі 1000 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Знищення цивільної справи у зв`язку із спливом строку зберігання та відновлення втраченого провадження лише в частині судового рішення не є підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові у зв`язку із недоведеністю позовних вимог. Підстав ставити під сумнів наявність у суду першої інстанції доказів, про дослідження яких зазначено у рішенні, колегія суддів не вбачає. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Лаленкова Сергія Михайловича - залишити без задоволення. Заочне рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2014 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова