Постанова Сумський апеляційний суд № 583/1425/25

Справа №583/1425/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ярошенко Т. О. Номер провадження 33/816/267/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 22 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., участю секретаря судового засідання Кислої Ю. М., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 583/1425/25 за апеляційною скаргою захисника КУДІНА О. М. на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , захисника адвоката Кудіна О. М., установив: У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 адвокат КУДІН О. М. просить скасувати постанову судді суду першої інстанції та закрити провадження в справі, оскільки ОСОБА_2 не керував т/з у час, зазначений у протоколі, 21.03.2025 ОСОБА_2 також не керував т/з, поліцейські не зупиняли т/з, акт огляду на складений, направлення до закладу охорони здоров`я ОСОБА_2 не вручено, огляд проведений після спливу двох годин, копія протоколу йому не вручена, висновок щодо результатів огляду на стан сп`яніння є недопустимим доказом, згідно результатів дослідження сечі ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння не перебував, відеофіксація не є безперервною, протокол складений з порушенням встановленого строку. Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2025 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 605,60 грн судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_2 21.03.2025 о 23 год. 13 хв. в м. Охтирка по вул. Урожайна, 30 керував автомобілем Рено Дастер, д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком Охтирської ЦРЛ від 22.03.2025 № 92, чим порушив п. 2.9а ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Кудіна О. М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Зокрема, здійснивши розгляд протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 282874, суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку, що ОСОБА_2 керував т/з у стані алкогольного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, крім протоколу, об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відеозаписами події правопорушення, на яких зафіксовано як поліцейський підходить до т/з, за кермом якого перебуває ОСОБА_2 , який пояснює, що він вже майже приїхав додому. Під час перевірки документів у ОСОБА_2 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на відповідний стан. ОСОБА_2 виявив бажання прослідувати до закладу охорони здоров`я, де і пройшов огляд; висновком КНП Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» № 92 від 22.03.2025 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння, згідно якого ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог 2.9а ПДР, згідно яких забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння. Згідно визначеної процедури огляд, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежить від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних обставин, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських, у тому числі і щодо забезпечення проходження водієм ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Із відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , а той факт, що зафіксовані на них події за участю останнього мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється. Ці відеозаписи розкривають повну картину події, яка відбулась 21.03.2025 о 23 год. 13 хв. в м. Охтирка по вул. Урожайній, 30, і містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП), зокрема: 1) факт керування особою т/з; 2) вимога поліцейського до особи, яка керувала т/з, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння; 3) проходження особою, яка керувала т/з, огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку в закладі охорони здоров`я. Саме недотримання ОСОБА_2 вимог п. 2.9а ПДР, а не дії інших осіб, призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) керування т/з у стані алкогольного сп`яніння, конкретний пункт ПДР 2.9а і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання водієм цього обов`язку ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху. Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 не керував т/з, то апеляційний суд вважає їх безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки спростовуються відеозаписами, на яких зафіксовано, що поліцейський звертався до нього саме як до водія т/з, але жодних зауважень чи заперечень щодо керування ним т/з останній не висловлював, а навпаки, підтвердив факт керування т/з. При цьому, тільки Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3). На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про зупинку т/з під його керуванням і проходження ним огляду на стан сп`яніння у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП). Керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням автомобілем. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху (включаючи дотримання 2.9а ПДР) та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), згідно якої «керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа т/з, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись». Іншими словами, водієві забороняється керувати т/з в стані (чи з ознаками) алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, незважаючи на наявність чи відсутність підстав для зупинки т/з поліцейськими. При цьому правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами). Що стосується часу вчинення правопорушення, то факт керування ОСОБА_2 був виявлений 21.03.2025 о 23 год. 13 хв., після чого він був доставлений до закладу охорони здоров`я та вже 22.03.2025 о 00 год. 09 хв. направлений на огляд, який був проведений о 00 год. 48 хв., що вбачається з наведених вище доказів, тому зазначена в протоколі дата вчинення правопорушення 22.03.2025 є очевидною технічною помилкою, про що зазначено в постанови судді місцевого суду. При цьому апеляційний суд зазначає, що вказана обставина з огляду на вимоги ст. 280 КУпАП суттєво не впливає на встановлення обставин вчинення правопорушення і визнання вказаних документів неналежними чи недопустимими доказом. Таке виправлення є цілком зрозумілим і не викликає сумніву щодо суб`єкту правопорушення та належності особі, відносно якої складений протокол, не спотворює змісту протоколу та автоматично не створює ситуацію, за якої процесуальні документи є недійсними, а докази недопустимими, оскільки при вирішенні цього питання необхідно виходити насамперед з істотності порушення прав, законних інтересів і свобод ОСОБА_2 , так як не усі порушення процесуального закону, допущені під час оформлення документів та збирання доказів стороною провадження у справі є підставою для визнання доказів недопустимими. Не спростовує вказаних висновків і та обставина, що поліцейські повідомили на лінію «102» про виявлене правопорушення 22.03.2025 о 00:50, оскільки таке повідомлення було здійснено вже після фактичного виявлення правопорушення, затримання водія та проведення першочергових процесуальних дій. До того ж сам по собі час звернення на лінію «102» не є визначальним для встановлення моменту вчинення адміністративного правопорушення, а лише фіксує факт інформування відповідних служб, що жодним чином не спростовує встановлених суддею суду першої інстанції обставин керування т/з ОСОБА_2 саме 21.03.2025 о 23 год. 13 хв. Є безпідставними і доводи апеляційної скарги в частині недотримання вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП щодо проведення огляду після спливу двох годин з моменту встановлення підстав для проведення огляду, оскільки, як зазначено вище, факт керування ОСОБА_2 із ознаками алкогольного сп`яніння був виявлений 21.03.2025 о 23 год. 13 хв., а огляд у закладі охорони здоров`я проведений о 00 год. 48 хв., тобто з дотриманням встановленого строку. Також не заслуговують на увагу твердження апеляційної скарги в тій частині, що поліцейські не склали в присутності ОСОБА_2 акт огляду на стан сп`яніння та не вручили йому примірник, оскільки такий акт складається за результатами огляду на стан сп`яніння водія т/з, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У той же час ОСОБА_2 виявив бажання пройти огляд у закладі охорони здоров`я, тому акт огляду і не міг був складений поліцейським. Посилання в апеляційній скарзі про ненадання ОСОБА_2 направлення на огляд на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я також є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки направлення виписується і надається поліцейським не водію чи особі, яка керувала т/з, а відповідному працівнику закладу охорони здоров`я, який буде безпосередньо проводити огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, і залишається у цьому закладі. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, спростовуються наявним у матеріалах справи протоколом, який містить підпис останнього про його отримання. Також не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення строку складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Як убачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення складено 27.03.2025, тоді як подія адміністративного правопорушення мала місце 21.03.2025. Разом із тим, сам по собі проміжок часу між датою вчинення адміністративного правопорушення та датою складання протоколу не свідчить про порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки визначальним є не момент вчинення правопорушення, а момент виявлення особи, яка його вчинила, та отримання уповноваженою посадовою особою достатніх даних для складання протоколу, а під моментом виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у розумінні зазначеної норми слід розуміти встановлення уповноваженою особою сукупності фактичних обставин, які дають підстави для обґрунтованого висновку про наявність у діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, а також дозволяють належним чином оформити протокол із дотриманням вимог закону. Як убачається з матеріалів справи, підставою для складання протоколу у даному випадку став висновок щодо результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння. Лише після отримання зазначеного висновку, а також встановлення місця перебування ОСОБА_2 , у працівників поліції з`явилися достатні правові та фактичні підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, складання протоколу 27.03.2025 відбулося після виконання необхідних процесуальних дій, спрямованих на збирання та перевірку доказів, що свідчить про дотримання вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, та не порушує прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що згідно результатів дослідження сечі ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння не перебував, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що також задоволенню не підлягають, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи і наявним доказам, а висновок КНП Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» № 92 від 22.03.2025 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння, згідно якого ОСОБА_2 під час керування т/з перебував у стані алкогольного сп`яніння, підписаний і виданий уповноваженою на те особою закладу охорони здоров`я. Крім того, в межах даної справи апеляційний суд позбавлений можливості надавати будь-яку оцінку кваліфікації, компетенції й фаховій відповідності працівникам закладу охорони здоров`я вимогам професійних стандартів, так як відповідність таким вимогам засвідчують певні документи (диплом державного зразка про медичну освіту; сертифікат лікаря-спеціаліста, виданий вищим медичним навчальним закладом, закладом післядип-ломної освіти III-IV рівнів акредитації; посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю тощо), а рішення про надання права на професійну діяльність в Україні таким особам ухвалює МОЗ. При цьому ОСОБА_2 у передбачений законом спосіб дії працівників закладу охорони здоров`я не оскаржив, тому порушень положень «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» з боку уповноважених працівників закладу охорони здоров`я апеляційним судом виявлено не було. Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_2 т/з у стані алкогольного сп`яніння, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає імперативним приписам законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971). Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків. Належна правова процедура це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини. Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. Сукупність всіх фактичних обставин справи, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 керував т/з перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, оскільки будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів. Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2025 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника КУДІНА О. М. на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов