Постанова Миколаївський апеляційний суд № 488/4544/25

09.06.26 22-ц/812/994/26 Провадження № 22-ц/812/994/26 ПОСТАНОВА Іменем України 09 червня 2026 року м. Миколаїв справа № 488/4544/25 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Серебрякової Т.В., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Богуславською О.М., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником адвокатом Зеленською Анжелікою Петрівною, на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, ухвалене 25 лютого 2026 року під головуванням судді Чернявської Я.А., повне судове рішення складено 09 березня 2026 року, У С Т А Н О В И В: В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування позову зазначив, що його батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - з 06 червня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний 21 січня 2013 року. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2012 року у справі №1414/2026/2012 з відповідача на його утримання на користь ОСОБА_4 було стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 травня 2012 року. На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 51255813. Між тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла та після її смерті відповідач зупинив виконання своїх зобов`язань щодо сплати аліментів, звернувшись до відділу державної виконавчої служби із заявою про завершення виконавчого провадження в порядку п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». З того часу, починаючи з липня 2022 року стягнення аліментів припинено та його повним утриманням попри декілька періодичних переказів від відповідача, займається його бабуся по лінії матері. Посилаючись на положення ст. 180 СК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти у розмірі частини усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з часу звернення із відповідною заявою і до досягнення дитиною повноліття. У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Зеленська А.П. - зазначала, що відповідач має на утриманні ще двох малолітніх дітей від іншого шлюбу та дружину, яка наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а тому аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу на утримання позивача є непропорційними. Крім того, представник вказала, що молодша донька відповідача потребує постійного лікування, що також створює додаткові матеріальні витрати. Зауважила, що відповідач не ухилявся від сплати аліментів на утримання позивача та регулярно надавав матеріальну допомогу, перераховуючи щомісячно кошти в середньому в розмірі 5000 грн. на рахунок бабусі позивача, а згодом безпосередньо позивачу. Вважає, що справедливий розмір аліментів для позивача має становити 1/8 частини його доходу. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не меше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 жовтня 2025 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн 20 коп. судового збору. Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з того, що з урахуванням вимог розумності та справедливості саме такий розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення потреб позивача і, разом із тим, співмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання та не порушуватиме прав інших осіб. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Зеленська А.П., посилаючись неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Зеленська А.П. зазначала, що на утриманні відповідача знаходяться четверо осіб троє дітей (у тому числі позивач) та непрацездатна дружина. Відповідно до граничного розміру відрахувань справедливий та законодавчо обґрунтований розмір коштів на утримання кожної з чотирьох осіб складає по 1/8 частки від доходів, що загалом складає одна друга частки доходів відповідача. Визначивши частку на користь позивача у розмірі 1/6, суд першої інстанції створив диспропорцію. Стягнення 1/6 на користь однієї дитини означає, що на утримання інших двох малолітніх дітей та дружини залишається менша частка з максимально дозволеної законом половини доходу, що є прямим порушенням принципу рівності та погіршує матеріальне становище нової сім`ї відповідача. Крім того суд відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 182 СК України, мав враховувати інші обставини, що мають істотне значення, а саме що малолітня донька відповідача - ОСОБА_5 , 2024 р.н., - хворіє на синдром вродженої йодної недостатності, тяжка форма. Ця хвороба вимагає безперервного довготривалого лікування та регулярних специфічних медичних обстежень. Оскільки дружина відповідача перебуває у відпустці по догляду за цією дитиною і позбавлена можливості працювати, відповідач є єдиним джерелом фінансового забезпечення лікування тяжкохворої дитини. Крім цього, апелянт не погоджується з висновками суду, що після закриття виконавчого провадження у зв`язку зі смертю стягувача (матері позивача) виплати відповідача на утримання позивача мали нестабільний характер, що ускладнювало проживання позивача. Так, до суду було надано банківські виписки та квитанції, які підтверджують, що відповідач діяв добросовісно і регулярно, щомісячно надавав матеріальну допомогу на утримання позивача. Середній розмір такої допомоги на місяць складав 5000,00 грн, які перераховувалися спочатку бабусі позивача, а згодом безпосередньо позивачу. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Разумовський О.А., просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими. З приводу відсутності доходів у дружини відповідача, представник позивача зауважує, що остання щомісячно отримує одноразову допомогу при народженні (у розмірі 41 280 грн.), з якої 10 320 грн. було виплачено одразу, а решта рівними частинами протягом наступних 36 місяців, а відтак вважає, що судом було ухвалено законне і обґрунтоване рішення. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 адвокат Зеленська А.П. - підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги. Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Разумовський О.А. - в судове засідання не з`явились, від адвоката Разумовського О.А. надійшла заява про розгляд справи за відсутності його та позивача, в якій також просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Від Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність та ухвалити рішення в інтересах дитини. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно статей 180, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до свідоцтва про зміну імені після реєстрації такої зміни має прізвище, ім`я та по батькові: ОСОБА_1 , його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с. 13 зв., 14). Шлюб між батьками позивача був розірваний рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2013 року у справі № 1414/6536/2012р. (а.с. 11-12). Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2012 року у справі №1414/2026/2012 з відповідача ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання їх сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 травня 2012 року (а.с. 12зв.-13). 29 жовтня 2020 року мати позивача померла (а.с. 16). Як слідує з в інформації з АСВП відкрите на виконання вищевказаного рішення виконавче провадження № 51255813 було завершено (а.с. 15). Встановивши такі обставини та з огляду на вищевикладені вимоги закону суд дійшов правильного висновку, що існують підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За положеннями частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до частини першої статті 182 СК України розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставин, що мають істотне значення. Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. На думку колегії суддів, при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції в повній мірі врахував вищевикладені вимоги закону, надавши належну оцінку матеріальному становищу відповідача, який є працездатною особою, має окрім позивача ще двох малолітніх дітей від другого шлюбу: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та прийнявши до уваги той факт, що дружина ОСОБА_2 знаходиться у відпустці по догляду за молодшою дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, стягнувши аліменти на утримання позивача в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, що є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Не спростовує таких висновків суду першої інстанції і посилання апеляційної скарги на те, що відповідач у добровільному порядку регулярно надає матеріальну допомогу позивачу, оскільки право позивача на звернення з таким позовом гарантоване законом, тим більш, що ОСОБА_1 не згоден з розміром і періодичністю платежів, який перераховує батько на його утримання. Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції знаходження на утриманні відповідача ще двох малолітніх і дітей та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за молодшою дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також стану здоров`я цієї дитини. Так, саме врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову. Щодо посилань апеляційної скарги на те, що стягнення на користь позивача 1/6 частки доходів відповідача призведе до того, що на утримання інших двох малолітніх дітей та дружини залишається менша частка з максимально дозволеної законом половини доходу, то колегія суддів звертає увагу, що обмеження розміру відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника встановлені статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною третьою вказаної статті передбачено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому відповідно до вимог ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником адвокатом Зеленською Анжелікою Петрівною, залишити без задоволення. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий В.В. Коломієць Судді: Т.В. Серебрякова Т.В. Крамаренко Повна постанова складена 16 червня 2026 року