Постанова 4807 № 323/225/20

Дата документу 15.05.2020 Справа № 323/225/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1718/20 Головуючий у 1-й інстанції: Мінаєв М.М. Є.У.№ 323/225/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: Головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., розглянув в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 04 березня 2020 року, ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення на підставі ст.ст. 180, 183 СК Україниаліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі Ѕ частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, посилаючись на те, що донька є інвалідом з дитинства і перебуває на її утриманні, потребує значних коштів на медичні обстеження та лікування, а відповідач матеріальної допомоги не надає. Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 04 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј (однієї четвертої) частки всіх видів доходу (заробітку) боржника, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 29 січня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів скасувати або змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував стан здоров`я доньки, яка є дитиною з інвалідністю і потребує значних коштів на лікування, відповідач інших утриманців не має, а отже в змозі сплачувати аліменти у розмірі Ѕ частки всіх видів свого заробітку. Вважає, що судом дана неправильна оцінка зібраним у справі доказам, безпідставно зроблені висновки про працевлаштування і розмір заробітної плати відповідача, оскільки відповідних доказів матеріали справи не містять. Копію ухвали апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2020 року про відкриття апеляційного провадження і апеляційну скаргу ОСОБА_2 отримав 16 квітня 2020 року, відзив на апеляційну скаргу не надав, проте вказана обставина не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 374, 375 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження Серії НОМЕР_1 якого батьком записаний відповідач - ОСОБА_2 (а.с.5). Дитина знаходиться на утриманні матері. Відомості про свої доходи ОСОБА_1 суду не надала. Відповідач ОСОБА_2 до березня 2019 перебував у трудових відносинах з ТОВ «УКРЛАН», де регулярно отримував заробітну плату, середній розмір якої за три місці до звільнення складав 15 832,66 грн. (а.с.43). Відомостей про місце роботи і розмір доходів, які отримував відповідач після березня 2019 року, матеріали справи не містять. Відповідач регулярно у добровільному порядку поштовими переказами надавав позивачці матеріальну допомогу, що підтверджується відповідними письмовими доказами (копіями платіжних чеків і переказів за період з 2010 по листопад 2019р.р.) і не заперечувалося представником позивачки у суді (а.с.44-52). Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей судами першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання. Стаття 27 Конвенції про права дитини встановлює право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими. Згідно зі ст.ст. 141, 180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, тобто такий обов`язок є особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Установивши, що відповідач є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача аліментів на її утримання у розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача . При визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції надав оцінку всім зібраним у справі доказам, урахував розмір встановленого законодавством прожиткового мінімуму, стан здоров`я і матеріальне становище сторін і їх дитини, майновий стан сторін тощо. Посилання в апеляційній скарзі на те, що дочка сторін є дитиною з інвалідністю та потребує значних коштів на своє лікування і обстеження, а отже розмір на її утримання має становити Ѕ частку заробітку відповідача, а не ј, як визначив суд першої інстанції, є неспроможними. Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_2 виданого УПСЗН Дніпровського району м.Києва 27.06.2018, ОСОБА_3 ,2006 року народження є дитиною з інвалідністю, з 03.05.2018 , їй призначена соціальна допомога у розмірі 1946 грн. на строк до 03.05.2020 (а.с.7). Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» гарантовані матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю. Зокрема, ст.38 Закону передбачає безоплатне або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації надання державою послуг із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічних та інших засобів реабілітації тощо; безоплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, санаторно-курортне лікування та інш. Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що визначений Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» розмір соціальної допомоги є недостатнім для лікування і обстеження дитини позивач суду не надала. Наявні в матеріалах справи копії платіжних документів про оплату позивачкою протягом 2016-2020р.р. медичних послуг і консультацій в приватних медичних установах на суми від 100 до 520 грн. не спростовують висновки суду першої інстанції про те, що аліменти на дитину і додаткові витрати на дитину з інвалідністю не є тотожними поняттями, оскільки кожна із цих виплат здійснюється з власних підстав, визначається за різними критеріями і не може поглинати одна одну. Позивач не позбавлена права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат в порядку ст. 185 СК України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції на підставі встановлених обставин справи і містять посилання на факти, що не можуть бути предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають; доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів. Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст. ст. 268, 374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 04 березня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В.Дашковська О.М. Кримська