Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/258/26

Справа № 136/258/26 Провадження № 33/801/623/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Присяжний О. І. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Алдохіної Людмили Миколаївни, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку в його діях складу адміністративного правопорушення. У скарзі зазначає, що наявні у матеріалах справи докази не підтверджують безпосереднього факту руху транспортного засобу під його керуванням. Фактично відеозапис містить лише спілкування працівників поліції з ним вже біля транспортного засобу, який не перебував у стані руху, а тому суд першої інстанції побудував висновок про його винуватість на припущеннях. Суд побудував свої висновки не на належних та допустимих доказах, а на власних припущеннях щодо поведінки свідка після прибуття працівників поліції на місце події. 15 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, які фактично за своїм змістом є доповненнями до апеляційної скарги. У вказаних поясненнях зазначено, що у справі відсутні докази: факту керування транспортним засобом; належної пропозиції пройти огляд у встановленому порядку; однозначної та юридично значущої відмови від проходження огляду; дотримання процедури складання адміністративного протоколу та фіксації процесу; дотримання процедури роз`яснення прав та свобод та забезпечення права на надання зауважень та пояснень протоколу. Нормами чинного КУпАП не визначений порядок вирішення питання про зміну або доповнення до апеляційної скарги, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає необхідним застосувати аналогію права, а саме ст. 403 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 403 КПК України, до початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. Оскільки пояснення подані до початку апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає за можливе прийняти додаткові пояснення. Також ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, мотивуючи тим, що він не був присутнім у судовому засіданні 13 травня 2026 року, а відтак не був обізнаний із змістом оскаржуваної постанови. Станом на момент подання апеляційної скарги копію постанови поштовим зв`язком він не отримував. Крім того, після ухвалення судового рішення було змінено захисника, а новий договір про надання правничої допомоги укладено лише 26 травня 2026 року. Лише після вступу нового захисника у справі та самостійного пошуку інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень стало відомо про наявність оскаржуваної постанови. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд виходить з того, що постанову Липовецьким районним судом Вінницької області винесено 13 травня 2026 року у відсутність ОСОБА_1 та згідно супровідного листа від 26 травня 2026 року направлено на його адресу. Докази на підтвердження дати отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови у матеріалах справи відсутні. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано 28 травня 2026 року, тобто на п`ятнадцятий день з моменту винесення постанови. Оскільки ОСОБА_1 не був присутнім під час прийняття оскаржуваної постанови, беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що він отримував копію оскаржуваної постанови, яку було направлено йому лише 26 травня 2026 року, зважаючи на те, що апеляційну скаргу подано 28 травня 2026 року новим захисником, який не приймав участі в суді першої інстанції, з метою забезпечення конституційного права особи на оскарження судового рішення, про яке стверджується в рішеннях Європейського суду з прав людини, апеляційний суд прийшов до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. Дослідивши матеріали справи, заслухавши адвоката Алдохіну Л.М., яка підтримала апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №584953, складеного інспектором відділу поліції №4 (м. Липовець) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Задорожним В.А., 06 лютого 2026 року о 19 год. 45 хв. в с. Костянтинівка по вул. Миру водій ОСОБА_1 керував колісним трактором марки Лотос, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів та мови; тремтіння пальців рук; почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору алкостестер Drager 6820 та у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1). У п. 2.5 Правил дорожнього руху зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584953 від 06 лютого 2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 06 лютого 2026 року; відеозаписом на CD диску з нагрудної камери працівника поліції. Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з`ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що наявні у матеріалах справи докази не підтверджують безпосередньо факту руху транспортного засобу під його керуванням. Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування особою транспортним засобом, так і факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. У п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 судам роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Апеляційний суд виходить з того, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №584953 від 06 лютого 2026 року зазначено суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин. Зокрема зазначено, що водій ОСОБА_1 керував колісним трактором марки Лотос, д.н.з. НОМЕР_1 . У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився. У поданій до суду першої інстанції заяві від 04 травня 2026 року ОСОБА_1 вказував про відсутність в матеріалах справи доказів відеофіксації факту керування ним транспортним засобом та моменту зупинки трактора працівниками поліції, а також відсутність свідків, які б підтвердили цей факт. Суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції встановив, що на ньому зафіксовано факт спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції. В ході розмови ОСОБА_1 підтвердив обставини того, що він, наразі, намагається витягнути автомобіль свого кума, який з`їхав із дороги, для чого використовує належний йому трактор. Також ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про те, що до цієї події кум був у нього вдома, де вони разом споживали алкоголь, однак у своїх діях він не вбачає ознак будь-якого правопорушення, оскільки окрім нього ніхто більше не може допомогти, і на його місці так би вчинив кожен. Вказаний висновок суду першої інстанції ОСОБА_1 в апеляційній скарзі жодним чином не спростований. Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що 06 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 було також винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6625167 за те, що він керував 06 лютого 2026 року о 19 год. 45 хв. в с. Костянтинівка по вул. Миру колісним трактором марки Лотос, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснивши зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів до перехрестя та не увімкнувши під час вимушеної зупинки аварійну світлову сигналізацію (а.с.5). Доказів того, що вказана постанова була оскаржена ОСОБА_1 у встановленому законом порядку та скасована, матеріали справи не містять. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 стверджує також про те, що суд першої інстанції, відхиливши покази свідків сторони захисту, фактично підмінив належну оцінку доказів власними припущеннями щодо нелогічності поведінки свідка. Вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку нелогічною є саме поведінка саме ОСОБА_1 .. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №584953 від 06 лютого 2026 року відсутні відомості щодо свідків. Подаючи 04 травня 2026 року заяву про закриття провадження у справі ОСОБА_1 також не вказував про наявність свідків, клопотань про їх виклик не заявляв. Клопотання про допит свідка була заявлено лише 06 травня 2026 року у судовому засідання, тоді як адміністративний матеріал на розгляд суду надійшов 17 лютого 2026 року. Надані свідком пояснення йдуть у розріз із відеозаписом із нагрудної камери поліцейського та іншими наявними у справі доказами, зокрема згаданою вище постановою серії ЕНА №6625167 від 06 лютого 2026 року. А тому суд першої інстанції, який оцінює показання свідка за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, правильно не прийняв покази свідка. Жоден доказ, включно зі свідченнями, не має для суду наперед встановленої сили. Суд першої інстанції відхилив також доводи сторони захисту щодо відсутності пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Доводам ОСОБА_1 , які викладені у додаткових поясненнях, з приводу відсутності у матеріалах справи доказів належної пропозиції пройти огляд у встановленому порядку, дотримання процедури складання адміністративного протоколу, фіксації процесу не надається оцінка апеляційним судом, оскільки про це не вказувалося ОСОБА_1 при розгляді справи в суді першої інстанції, а відтак вони не були предметом дослідження суду першої інстанції. Тоді як апеляційний суд переглядає законність постанови суду першої інстанції на момент її винесення, враховуючи заперечення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які озвучені суду першої інстанції. Підсумовуючи апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, повно та об`єктивно з`ясувавши фактичні обставини справи дійшов правильного висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні доведена матеріалами справи. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало