Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/26806/25

Справа № 127/26806/25 Провадження № 22-ц/801/848/2026 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 рокуСправа № 127/26806/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., за участю секретаря судового засідання Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламов О.В., про визнання права власності на недоотриману пенсію спадкодавця та її стягнення, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене в цій справі 26 січня 2026 року, суддею цього суду Венгрин О.О., дата складання повного тексту судового рішення відповідає даті його ухвалення, УСТАНОВИВ: У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулася до суду із даним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ГУ ПФУ у Вінницькій області), який мотивовано тим, що з 19 січня 1980 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року у справі №120/1189/22-а зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року. На виконання зазначеного рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснено перерахунок та нараховано ОСОБА_2 суму недоотриманої ним пенсії у розмірі 154 712 грн 51 коп. Крім того, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі №120/7504/24 зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії з 01 липня 2021 року. На виконання зазначеного рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснено перерахунок та нараховано ОСОБА_2 суму недоотриманої ним пенсії в розмірі 80 000 грн. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті чоловіка, яка прийняла спадщину шляхом подачі заяви приватному нотаріусу Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламову О.В. На її звернення щодо виплати недоотриманої за життя чоловіка суми пенсії, ГУ ПФУ у Вінницькій області 29 травня 2025 року повідомило про те, що виплату буде здійснено в порядку черговості. Проте, на запит приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламова О.В. ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило, що недоотримана пенсія відсутня, за виплатою недоотриманої пенсії члени сім`ї не зверталися. За таких обставин, ОСОБА_1 переконана, що вона має право на виплату пенсії покійного чоловіка відповідно до судових рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року та 26 серпня 2024 року, а тому просить стягнути з ГУ ПФУ у Вінницькій області недоотриману пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за законом, у розмірі 154 712 грн 51 коп за перерахунком, здійсненим з 01 грудня 2019 року, та у розмірі 80000 грн за перерахунком, здійсненим з 01 липня 2021 року. 26 січня 2026 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов задоволено. Ухвалено стягнути з ГУ ПФУ у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 234712 (двісті тридцять чотири тисячі сімсот дванадцять) грн 51 коп недоотриманої пенсії спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом. Також ухвалено стягнути з ГУ ПФУ у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 2347,12 грн судового збору. Не погодившись із ухваленим рішенням, ГУ ПФУ у Вінницькій області, подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заборгованість за пенсійними виплатами, які належать позивачу як спадкоємцю буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України. При цьому, власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Крім того, ст. 73 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, непередбачені цим законом. За таких умов, у ГУ ПФУ у Вінницькій області відсутні правові підстави для виплати пенсій колишнім працівникам силових структур за рахунок власних коштів. Неотримання донарахованих коштів відбувалось не з вини Пенсійного фонду, а через брак коштів на виконання рішень суду що проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, що обліковуються в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Також апелянт вважає, що була порушена предметна юрисдикція, оскільки даний спір має розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, тому позивачу необхідно звертатись до Вінницького окружного адміністративного суду, а не до суду загальної юрисдикції. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін з огляду на таке. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 13). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с. 14). Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року у справі №120/1189/22-а визнано дії ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправними та зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області перерахувати з 01 грудня 2019 року пенсію ОСОБА_2 (а.с. 109-112). На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року у справі №120/1189/22-а з 01 грудня 2019 року ГУ ПФУ у Вінницькій області проведено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №80 8305, за дорученням №Д 808305/9, пенсіонер: ОСОБА_2 . Згідно з розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою ОСОБА_2 загальна сума виплати становить 154 712 грн 51 коп (а.с. 104-105). Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі №120/7504/24 визнано дії ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправними та зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 01 липня 2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн (а.с. 106-108). На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі №120/7504/24 з 01 липня 2021 року ГУ ПФУ у Вінницькій області проведено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №80 8305, за дорученням №Д 808305/10, пенсіонер: ОСОБА_2 . Згідно розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою ОСОБА_2 загальна сума виплати становить 80 000 грн (а.с. 22). Згідно з довідкою приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламова О.В. №292/02-14/218/2024 від 15 серпня 2025 року про склад спадкоємців у спадковій справі №73326257 від 15 серпня 2025 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заяву про прийняття спадщини за законом подала дружина померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; заяву про відмову від спадщини подали сини померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 23). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 за життя оскаржив дії (рішення) ГУ ПФУ у Вінницькій області та відповідно на його користь було ухвалено два рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року та від 26 серпня 2024 року, які набрали законної сили, тому він набув право отримання 154 712 грн 51 коп та 80 000 грн пенсійних виплат, що у загальному розмірі складає 234 712 грн 51 коп. При цьому кошти ним не отримані, а тому суд дійшов до висновку, що його спадкоємець дружина ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України. На підставі викладеного, суд вважав, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. На підставі ч. 1-3 ст. 52 Закону сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. З огляду на положення ст. 1218, 1219, 1227 ЦК України спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об`єктом спадкування можуть бути лише права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку. Положення ч. 3 ст. 52 Закону та ст. 1227 ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 428/6685/19. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Таким чином, суд першої інстанції, установивши, що позивач має право на спадкове майно - недоотриману спадкодавцем за життя пенсію, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації її права, як спадкоємця першої черги за законом, на отримання належного їй спадкового майна. При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що виплата суми недоотриманої пенсії мала бути виконана в порядку черговості надходження коштів до фонду, оскільки невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Що стосується доводів апеляційної скарги про підсудність даного спору адміністративному суду, то колегія суддів зазначає наступне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У пункті 7 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 826/2840/17 зазначено, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. У свою чергу приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право майнового або особистого характеру на конкретний об`єкт цивільних правовідносин, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. У цій справі предметом позову є майнова вимога позивача стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, а саме пенсійні виплати, які нараховані, але не виплачені спадкодавцю. Таким чином, спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Зрештою, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести на його рахунок. На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2026 року залишити без змін. Понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним. Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. В. Ковальчук Судді: Т. М. Шемета О. С. Панасюк