Постанова Харківський апеляційний суд № 611/178/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА Іменем України 17 червня 2026 року м. Харків справа № 611/178/25 провадження № 22-з/818/215/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., розглянувши за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Таволжанського Миколи Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», Товариства з обмеженою відповідальністю «АДП-АГРО», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подолівська», філія комунального підприємства «Реєстраційно інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади в Харківській області про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди, в с т а н о в и в: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», Товариства з обмеженою відповідальністю «АДП-АГРО», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подолівська», філія комунального підприємства «Реєстраційно інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади в Харківській області про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди. Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. На судове рішення представник ОСОБА_1 адвокат Таволжанський Микола Володимирович подав апеляційну скаргу в частині вимог про стягнення орендної плати. Постановою Харківського апеляційного суду від 01 червня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Таволжанського Миколи Володимировича задоволено. Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2025 року в частині стягнення орендної плати скасовано та ухвалено в цій частині нове. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за період з 22.08.2022 року по 04.10.2023 року в сумі 20 693,38 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за період з 05.10.2023 року по 22.04.2025 року в сумі 15919,86 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адп-Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за період з 23.04.2025 року по 06.10.2025 року в сумі 12 155,46 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Адп-Агро» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 993,92 грн, по 2 664,64 грн з кожного. 08 червня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Таволжанський Микола Володимирович подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу. Просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Адп-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 40 000 грн за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції. 12 червня 2026 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від ТОВ «КОЛОС» про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат щодо професійної правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність розміру судових витрат із реальністю наданих адвокатом послуг. Обговоривши доводи клопотань, судова колегія вважає, що заява представника ОСОБА_1 адвоката Таволжанського Миколи Володимировича підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 01 червня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Таволжанського Миколи Володимировича задоволено. Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2025 року в частині стягнення орендної плати скасовано та ухвалено в цій частині нове. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за період з 22.08.2022 року по 04.10.2023 року в сумі 20 693,38 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за період з 05.10.2023 року по 22.04.2025 року в сумі 15919,86 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адп-Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за період з 23.04.2025 року по 06.10.2025 року в сумі 12 155,46 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Адп-Агро» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 993,92 грн, по 2 664,64 грн з кожного. Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У апеляційній скарзі представник позивача просив стягнути витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 40 000,00 грн. Заява адвоката Товолжанського М.В.про ухвалення додаткового рішення суду була подана електронною поштою 08 червня 2026 року(понеділок). Щодо витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції судова колегія зазначає наступне. Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. У жовтні 2025 року представник позивача звернувся до суду першої інстанції з клопотанням , в якому просив стягнути витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 20 000,00 грн, без чіткого або приблизного розрахунку можливих витрат. Позивач не повідомляв, що ним будуть подані докази понесення зазначених витрат у встановлені законом строки. Строк для подачі таких доказів закінчувався 23 грудня 2025 року (вівторок). Проте вказані докази до суду першої інстанції надано не було. Але заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами на підтвердження понесення зазначених витрат подана до суду апеляційної інстанції лише 08 червня 2026 року, тобто зі спливом строків, передбачених положенням статті 141 ЦПК України. З огляду на зазначене заява про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 8 статті 141 ЦПК України. Щодо клопотання про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ч. 3 ст. 246 ЦПК України). Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Таволжанським М.В. 18 вересня 2024 року укладено Договір № б/н про надання правничої допомоги. Пунктом 4.1 Договору визначено, що гонорар адвоката становить 20 000,00 грн за підготовку всіх документів та участь в усіх судових засіданнях у суді першої інстанції та 20 000,00 грн за підготовку всіх документів та участь в усіх судових засіданнях у суді апеляційної інстанції. Згідно Акту про надання правової допомоги № 1 від 07.06.2026 року відповідно до договору від 18.09.2024 року Адвокат надав, а Клієнт отримав послуги, зокрема, з представництва інтересів Клієнта у Харківському апеляційному суді згідно переліку, а саме: складання апеляційної скарги - 4 год, на суму - 8 000,00 грн. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката. Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна позиція відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи. У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови). З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18. Крім того, Верховний Суд свого часу зазначав, що «… суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу … дійшовши висновку про неспівмірність розміру витрат на правничу, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований» (пункти 81 та 82 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. При цьому, згідно частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Таволжанським М.В. 18 вересня 2024 року укладено Договір № б/н про надання правничої допомоги. Пунктом 4.1 Договору визначено, що гонорар адвоката становить 20 000,00 грн за підготовку всіх документів та участь в усіх судових засіданнях у суді першої інстанції та 20 000,00 грн за підготовку всіх документів та участь в усіх судових засіданнях у суді апеляційної інстанції. Згідно Акту про надання правової допомоги № 1 від 07.06.2026 року відповідно до договору від 18.09.2024 року Адвокат надав, а Клієнт отримав послуги, зокрема, з представництва інтересів Клієнта у Харківському апеляційному суді згідно переліку, а саме: складання апеляційної скарги - 4 год, на суму - 8 000,00 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи характер виконаних робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських послуг, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на правову допомогу понесених у суді апеляційної інстанції, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Адп-Агро» на користь ОСОБА_1 в розмірі 8 000,00 грн по 2 666,67 грн з кожного. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_1 адвоката Таволжанського Миколи Володимировичапро ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Таволжанського Миколи Володимировича про розподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції - залишити без розгляду. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подолівська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Адп-Агро» на користь ОСОБА_1 в розмірі 8 000,00 грн по 2 666,67 грн з кожного. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина