Постанова Дніпровський апеляційний суд № 208/213/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1707/26 Справа № 208/213/26 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А. С. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілої Скачкова Романа Валерійовича в інтересах потерпілої ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження на постанову Заводського районного суду міста Кам`янського від 24 березня 2026 року стосовно ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), за участю: представника потерпілої Скачкова Р. В. ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №256417 від 10.12.2025, 19.11.2025 о 08-35 годині в м. Кам`янське по пр.-ту Гімназичний, 7, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до пішохідного переходу, не врахувала дорожню обстановку, не зменшила швидкість до безпечної, внаслідок чого скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка переходила проїжджу частину по пішохідному переходу. Внаслідок ДТП пішоходу було завдано матеріального збитку (розбиті скляні банки). Своїми діями, на думку суб`єкта складання протоколу, ОСОБА_2 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. В подальшому, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №256418 від 10.12.2025, 19.11.2025 о 08-35 годині в м. Кам`янське по пр.-ту Гімназичний, 7, водій ОСОБА_2 , керуючи «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , скоїла ДТП, після чого залишила місце події. Своїми діями порушила вимоги п.2.10а Правил дорожнього руху України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. Постановою Заводського районного суду міста Кам`янського від 24 березня 2026 року ОСОБА_2 визнано невинуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень. Суд, мотивуючи вказану постанову суду, зазначив, що надав оцінку медичним документам, які подані потерпілою. Проаналізувавши всі наявні медичні документи, зв`язок між ДТП 19.11.2025 та станом здоров`я ОСОБА_1 , не виявлено. Як вбачається з відповіді Кам`янського РУП ГУ НП у Дніпропетровській області від 22.12.2025, наданої на запит адвоката Скачка Р.В., за фактом звернення ОСОБА_1 про те, що її збило авто 19.11.2025, при вивченні матеріалів, підстав для внесення відомостей до ЄРДР виявлено не було та прийнято рішення про списання до адміністративної справи відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Відповідно до довідки від 10.12.2025 за матеріалами розгляду ЄО №24806 від 19.11.2025, підстав для відкриття кримінального провадження та внесення відповідних відомостей до ЄРДР встановлено не було. В ході перевірки працівниками ВРПП Кам`янського РУП встановлено водія автомобіля "Опель Астра", д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_2 , на яку було складено адміністративний протокол ААД №256417 за ст. 124 КУпАП та ААД №256418 за ст. 122-4 КУпАП. Суд врахував те, що зазначені довідка та відповідь були надані вже після проходження ОСОБА_1 всіх медичних обстежень. Суд також критично сприйняв покази свідка ОСОБА_3 , оскільки останній не був свідком самої події ДТП, а бачив, з його слів, лише авто ОСОБА_2 (Хоча зазначив, що він темного кольору) та саму ОСОБА_2 , яка знаходилась біля ОСОБА_1 , (спиною до свідка) намагаючись надати їй допомогу. Зазначений факт не заперечується як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, порушила вимоги ПДР, за що передбачена відповідальність за ст..124 КУпАП, проте, в протоколі не зазначено, який саме пункт ПДР нею був порушений, а також те, що скоєння ДТП взагалі не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, у даному випадку, враховуючи недоведеність факту скоєння ДТП, у ОСОБА_2 не було та не могло бути умислу на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди з метою ухилення від відповідальності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі представник потерпілої просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124 КУпАП та накласти на нього стягнення в межах санкції вказаної статті. В обґрунтування пропущеного строку вказує, що 21.04.2026 апеляційним судом повернуто скаргу, з якою він ознайомився 22.04.2026 та 23.04.2026 повторно звернувся у розумний строк, який не перевищує строк апеляційного оскарження. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що не погоджується з постановою суду у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тако через порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 винна у скоєнні ДТП за участі пішохода, що підтверджено письмовими доказами. Разом з цим, під час розгляду справи свідок та потерпіла вказували на автомобіль одного темного кольору, під час дослідження доказів у справі є фото таблиці, де чітко видно, що капот автомобіля в світлому кольорі, що теж може підтверджувати приховані явні пошкодження під час ДТП, огляд проводився поліцією через значний період часу, місяць після ДТП. Наголошує, що ОСОБА_2 пояснила, що вона під час руху проспектом Гімназичним, знаходячись за кермом автомобіля, не бачила а ні дорожніх знаків, а ні розмітки, які її попереджували про наближення до пішохідного переходу. Додатково вона пояснює, що вона не бачила пішоходів та почала екстрено гальмувати тільки помітивши, що автомобіль який рухався ліворуч почав гальмувати. Тобто в її діях вже є факт порушення розділу 18 ПДР, а саме п.18.1., 12.3, та п. 2.3. Щодо обставин аварії, вважає, що ОСОБА_2 перевищила швидкість руху п. 12.1, 12.3, що додатково призвело до порушень ПДР, а саме розділу 18 ПДР, а саме п.18.1., 12.3, та п. 2.3, та як наслідок наїзд на пішохода. Представник потерпілої вказує, що невнесення у протокол поліцейськими пункту правил дорожнього руху, які порушила ОСОБА_2 , є опискою і не є підставою для закриття провадження у справі. Позиції учасників апеляційного процесу. В судовому засіданні потерпілий представник потерпілої підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити. В судовому засіданні, яке відбулося 05.06.2026 ОСОБА_1 просила здовольнити апеляційну скаргу, надала суду пояснення, що ОСОБА_2 скоєно наїзд на неї на пішохідному переході, про вичинення ДТП звернулася до поліції не одразу, а в часі пізніше, оскільки була в стані шоку, тому одразу після даної події попрямувала до місця роботи. ОСОБА_2 про час та дату повідомлена належним чином, до апеляційного суду не з`явилася, скерувала заяву в якій просила провести розгляд справи за її відсутності. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП). Мотиви апеляційного суду. Перевіривши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд доходить висновку про його задоволення з метою забезпечення права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані вимоги закону суд першої інстанції дотримався та дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши пояснення учасників справи, які надані під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційному суді, апеляційний суд дійшов висновку про правильність вирішення судом першої інстанції даної справи. Так, диспозиція статті 124 КУпАП передбачає, що адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_2 провину заперечувала в повному обсязі, зазначила, що в той день, 19.11.2025 вона їхала по пр.-ту Гімназичному в м.Кам`янське. Перед пішохідним переходом почала гальмувати. Коли вона зупинилась, жінка стояла на дорозі. Наступної миті жінка впала, а коли ОСОБА_2 підійшла до неї, жінка стояла на одному коліні. Після того, як потерпіла пішла, вона також поїхала. Поліція до неї звернулась через два тижні, при цьому пошкоджень її автомобіля поліція не виявила. Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що 19.11.2025 вона переходила дорогу по пішохідному переходу по пр.-ту Гімназичному 7, коли почула різкий звук гальм та впала на асфальт на спину, вдарившись стегном та куприком. Впала вона рівно на спину, як "солдатик", обличчям догори, біль вона відразу не відчула. Перевернувшись, вона стала на коліно, боліла голова та середина тазу. Після цього вона пішла на роботу, сподіваючись, що все мине. До кінця робочого часу вона була на роботі, проте після того, як вона приїхала додому, то її стан погіршувався, її нудило, боліла голова, через декілька днів вона звернулась до лікаря. Швидку медичну допомогу не викликала, чекала візиту до лікаря. До поліції вона зателефонувала, коли вже приїхала додому, для того, щоб з`ясувати чи є в місці пішохідного переходу камери спостереження. Стверджувала, що автомобіль, що здійснив наїзд на неї темного кольору. На запитання, чи знайома вона з водійкою авто, потерпіла відповіла, що вони знайомі, але не близько. Через деякий час після події вона дістала її номер телефона та зверталась вже до ОСОБА_2 для вирішення питання про відшкодування шкоди. ОСОБА_2 відмовила. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 19.11.2025 він їхав в автобусі №17. Наближаючись до будинку 7 по пр.-ту Гімназичному, він побачив затор на дорозі навпроти театру. На дорозі була жінка, яку намагалась підняти інша жінка. Обличчя жінки, яка намагалась підняти жінку, що впала, він не бачив, бо остання була повернута до нього спиною. Водій автобуса в якому він їхав, об`їхав по зустрічній смузі місце ДТП і більше детально описати подію свідок не зміг. Крім того, зазначив, що авто, яке стояло на пішохідному переході, мало темний колір. Жінку, яка впала на пішоходному переході, він впізнав. Це була мати його знайомої з якою він тривалий час не спілкувався. Щодо строків повідомлення про правопорушення, та те, що він був свідком ДТП, зазначив, що весь цей час він шукав номер доньки потерпілої. Разом з цим, в матеріалах справи на підтвердження винуватості ОСОБА_2 долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №256417 від 10.12.2025 за ст. 124 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №256418 від 10.12.2025 року за ст. 122-4 КУпАП; письмові пояснення ОСОБА_1 , надані нею під час складання протоколів, яка пояснювала, що 19.11.2025 вона переходила дорогу по пр.-ту Гімназичному біля бул.№7, почала різкий звук гальм, удар в ліве стегно свого тіла, після чого вона впала на правий бік. Жінка, яка перебувала за кермом автомобіля, вийшла та пропонувала їй допомогу, від якої потерпіла відмовилась; схему ДТП, в якій зазначено місце наїзду. Апеляційний суд дослідивши надані письмові матеріали та врахувавши пояснення учасників справи приходить до висновку, що докази на підтвердження скоєння наїзду ОСОБА_4 на пішохода ОСОБА_1 , у зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дату ,час та місце в матеріалах справи відсутні. Допитаний у судовому засіданні свідок також не підтвердив самого наїзду на ОСОБА_1 . Інших доказів на підтвердження винуватості особи у матеріалах справи не має. Представник потерпілої під час апеляційного розгляду справи вказав, що ним здійснено запити про надання відеозаписів з камер спостереження «Безпечне місто» з даної ділянки дороги, проте йому повідомлено, що в цей час було відсутня електропостачання, що унеможливлювало відеофіксацію. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що медичні документи ОСОБА_1 не підтверджують того факту, що внаслідок ДТП 19.11.2025 нею отримано тілесні ушкодження, а саме забій м`яких тканин попереку, тазу, правого ліктьового суглобу, та виявлення ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми, що проводжувалось явищами струсу головного мозку. Так, надаючи оцінку наданим доказам, суд зазначає, що первинний факт звернення потерпілої до лікаря мав місце 24.11.2025, про що лікарем ОСОБА_5 надано рекомендації з лікування. В даних рекомендаціях перелічено надані послуги, призначення та визначено основний діагноз. Рекомендації виконані шляхом роздруківки тексту, набраного на комп`ютері. Також рекомендації містять дописані від руки записи щодо ЗЧМТ, вестибулопатії та призначених ліків. Коли та ким вносились дані записи до рекомендацій, не зрозуміло. Консультативний висновок лікаря ОСОБА_6 від 28.11.2025 має перелік скарг, проте не містить самого висновку. З консультаційного висновку офтальмолога від 02.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 звернулась зі скаргами на погіршення зору та сльзотечу після перенесеної ЗЧМТ після ДТП 19.11.2025. Пацієнтка спостерігається з 2024 з приводу катаракти. З остаточного діагнозу вбачається, шо ОСОБА_1 має ускладнену катаракту обох очей та будь якого зафіксованого зв`язку з наявним діагнозом та ДТП у висновку не зазначено. З наданої розшифровки сканування головного мозку від 06.12.2025 вбачається, що будь-яких патологій головного мозку не виявлено. Висновком спеціаліста судово-медичного експерта №1610 від 13.12.2025 підсумовано, що встановлені діагнози «забій м`яких тканин попереку, тазу, правого ліктьового суглобу» - об`єктивними клінічними, рентгенологічними даними не підтвердженні, встановлені на основі суб`єктивних скарг, що є наслідком загострення захворювань, які з`явилися в неї до травми 19.11.2025. Разом з цим апеляційний суд звертає увагу, що за змістом протоколу про адміністративне правопорушення не вказано який саме пункт Правил дорожнього руху порушено ОСОБА_4 , а посилання захисника про порушення, на його думку пунктів 18.1., 12.1, 12.3, та 2.3 ПДР України, є необґрунтованими. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Стосовно складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, в діях ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Так, згідно з п. 1.10, 2.10 а Правил дорожнього руху дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки; у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу. Так, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Як вбачається з матеріалів справи, вину ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не встановлено, самої ДТП нею вчинено не було, після вказаної події, ОСОБА_2 , що підтверджено її показаннями, поїхала, після того як запропонувала допомогу ОСОБА_1 . Вказані обставини не заперечуються й самою ОСОБА_1 , яка безпосередньо після даної події піднялася та попрямувала до роботи, та звернулася до відділу поліції лише ввечері того ж дня. Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона правопорушення, оскільки факту скоєння ДТП та умислу на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди з метою ухилення від відповідальності не доведено. При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови місцевого суду без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання представника потерпілої ОСОБА_7 задовольнити та поновити йому строк апеляційного оскарження постанови Заводського районного суду міста Кам`янського від 24 березня 2026 року. Апеляційну скаргу представника потерпілої Скачкова Романа Валерійовича залишити без задоволення. Постанову Заводського районного суду міста Кам`янського від 24 березня 2026 року стосовно ОСОБА_2 за ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. П. Піскун