Постанова 4803 № 202/11299/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/181/26 Справа № 202/11299/23 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №202/11299/23 за позовом ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету, ОСОБА_2 , третя особа Міністерство охорони здоров`я України, про визнання дій неправомірними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенко Анастасії Анатоліївни на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Бєльченко Л.А.,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Донецького національного медичного університету, ОСОБА_2 , третя особа Міністерство охорони здоров`я України, про визнання дій неправомірними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з 1990 року він працював у Донецькому національному медичному університеті. У 2021 році, відповідно до наказу №06/01/14-п від 01 червня 2021 року, з ним укладено трудовий договір на умовах контракту на посаду першого проректора з науково - педагогічної роботи Донецького національного медичного університету з 01 червня 2021 року строком на п`ять років. 29 червня 2021 року за наказом ректора ОСОБА_3 №241 від 29 червня 2021 року він був звільнений з формулюванням: «у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків заступником керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, згідно п.1 ст. 41 КЗпП України». Як підставу звільнення ОСОБА_1 , відповідачем зазначено: «16 червня 2021 року МОЗ України видано наказ №23-о, відповідно до якого ОСОБА_4 поновлено на роботі на посаді ректора Донецького національного медичного університету 23 червня 2020 року. Знаючи про це, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, з ціллю блокування роботи університету, в.о. ректора Єрмолаєва М.В. дала розпорядження першому проректору науково-педагогічної роботи ДНМУ Хрипаченку І.А. подати для державної реєстрації (м.Краматорськ) неправдиву заяву про виконання реєстраційних дій внесення до ЄДР в якості другого підписанта проректора з економіки та АГР ОСОБА_5 . При цьому умисно не виконано оплату реєстраційних дій. Державним реєстратором в порушення законодавства таку заяву прийнято, при цьому, у зв`язку не оплатою адміністративного збору, державним реєстратором заблоковано внесення інших змін до ЄДР на 15 днів. Не внесення змін у ЄДР про керівника закладу приведе до неможливості своєчасно внести необхідні зміни про керівника ДНМУ у ЄДЕБО і відповідно отримати від СДЕБО серії і номери дипломів та видати дипломи випускникам ДНМУ. Крім того, неможливо надати нотаріально завірену картку і зразками підписів та відбитку гербової печатки університету, що тягне за собою блокування рахунків університету Казначейською службою. Відповідно все це приведе до затримки у видачі співробітникам університету заробітної плати та студентам стипендії. Дії ОСОБА_6 та ОСОБА_1 направленні на навмисну зупинку діяльності університету». 10 грудня 2021 року за наказом в.о. ректора, професора Герасименка О.І. №12/10/1-п «Про поновлення на роботі», ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді першого проректора науково-педагогічно роботи. Із вказаним наказом позивача ознайомлено шляхом надсилання його фото на номер мобільного телефону. Зазначає, що у період з 13 грудня 2021 року по 24 грудня 2021 року він перебував на амбулаторному лікуванні, а з 24 грудня 2021 року по 03 січня 2022 року - на стаціонарному лікуванні. 04 січня 2022 року він прибув на робоче місце у м. Краматорськ, де йому оголосили наказ №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків заступником керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, згідно п.1 ст. 41 КЗпП України. Вказаний наказ обґрунтовано таким: «16 червня 2021 року МОЗ України видано наказ №23-о, відповідно до якого ОСОБА_4 поновлено на роботі на посаді ректора Донецького національного медичного університету 23 червня 2020 року. Знаючи про це, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, з ціллю блокування роботи університету, в.о. ректора Єрмолаєва М.В. дала розпорядження першому проректору науково-педагогічної роботи ДНМУ Хрипаченку І.А. подати для державної реєстрації (м. Краматорськ) неправдиву заяву про виконання реєстраційних дій внесення до ЄДР в якості другого підписанта проректора з економіки та АГР ОСОБА_5 . При цьому умисно не виконано оплату реєстраційних дій. Державним реєстратором в порушення законодавства таку заяву прийнято, при цьому у зв`язку не оплатою адміністративного збору, державним реєстратором заблоковано внесення інших змін до ЄДР на 15 днів. Не внесення змін у ЄДР про керівника закладу приведе до неможливості своєчасно внести необхідні зміни про керівника ДНМУ у ЄДЕБО і відповідно отримати від СДЕБО серії і номери дипломів та видати дипломи випускникам ДНМУ. Крім того, неможливо надати нотаріально завірену картку і зразками підписів та відбитку гербової печатки університету, що тягне за собою блокування рахунків університету Казначейською службою. Відповідно все це приведе до затримки у видачі співробітникам університету заробітної плати та студентам стипендії. Дії ОСОБА_1 направленні на навмисну зупинку діяльності університету». Вказує, що Наказ №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року фактично дублює наказ №241 від 29 червня 2021 року в частині формулювання підстав звільнення. Крім того, зазначено, що, так званий дисциплінарний проступок, вчинений ОСОБА_1 , виявлений 23 червня 2021 року, а наказ про його звільнення видано 17 грудня 2021 року. ОСОБА_1 зазначає, що не згодний зі звільненням, оскільки відповідач не повідомив, в чому саме полягає одноразове грубе порушення ним трудових обов`язків; не зажадав від нього пояснень; не ознайомив з документами, що стали підставою для видання наказу про звільнення. Крім того, до нього двічі застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за один і той самий проступок. Також відповідачем не дотримано строків застосування дисциплінарного стягнення. Наказ про звільнення видано у період, коли позивач перебував на стаціонарному лікуванні до 03 січня 2022 року включно. У зв`язку із чим просив суд визнати дії виконуючого обов`язки ректора університету Герасименка О.І. щодо звільнення позивача неправомірними, скасувати наказ від 17 грудня 2021 року №12/17/2-з про звільнення ОСОБА_1 , поновивши його на посаді першого проректора з науково-педагогічної роботи в Донецькому національному медичному університеті. стягнувши з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 грудня 2021 року по день поновлення на роботі. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету, ОСОБА_2 , третя особа Міністерство охорони здоров`я України, про визнання дій неправомірними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко А.А. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно Посадової інструкції першого проректора з науково-педагогічної роботи Донецького національного університету Перший проректор з науково-педагогічної роботи університету відноситься до категорії керівників. Згідно п. 4 розділу IV Повноваження органів управління університету до складу ректорату, який затверджується наказом ректора, входять проректори, заступники ректора, головний бухгалтер, декани факультетів, директори навчально-наукових інститутів, голова первинної профспілкової організації Університету, директор студмістечка, начальники структурних підрозділів, голова Ради студентського самоврядування. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 23 червня 2021 року ОСОБА_1 внесений як представник Університету, наділений повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо, подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи Суд першої інстанції не взяв до уваги вказані доводи ОСОБА_1 та не спростував їх у рішенні. Аналізуючи можливі причини застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення через одноразове грубе порушення трудових обов`язків заступника керівника установи, виходячи зі змісту наказу № 241 від 29 червня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідачем було застосовано до позивача дисциплінарне стягнення за нібито дії, направлені на навмисну зупинку діяльності університету. Звертає увагу суду на той факт, що інформація, яка наводиться відповідачем в преамбулі цього наказу, про те, що 16 червня 2021 року МОЗ України видано наказ № 23-о, відповідно до якого ОСОБА_3 поновлено на посаді ректора Донецького національного медичного університету особисто позивачу була невідома. Його не було ознайомлено з цим наказом, ані МОЗ України, ані виконуючим обов`язки ректора професором ОСОБА_6 , ані ректором ОСОБА_3 . Натомість, канцелярією ДНМУ 29 червня 2021 року за вхідним номером 885, тобто у день звільнення позивача, отримано наказ МОЗУ № 27-о від 23 червня 2021 року за підписом Міністра Віктора Ляшка про звільнення ОСОБА_6 від виконання обов`язків ректора Донецького національного медичного університету. З цим наказом ректор ОСОБА_3 ознайомлений 29 червня 2021 року о 13 годині 25 хв., тобто у другій половині дня звільнення позивача. Крім того, на 29 чеврня 2021 року виконуюча обов`язки ректора ОСОБА_6 вже була звільнена ОСОБА_3 наказом за № 224 від 23 червня 2021 року. Таким чином, другий пункт наказу МОЗУ № 27-о від 23 червня 2021 року, який приписує ОСОБА_6 передати, а ОСОБА_3 прийняти справи Донецького національного медичного університету, про що скласти акт прийому передачі справ, копію якого надати до Управління внутрішнього аудиту, відповідачем не виконано. Під час виконання пункту 2 наказу МОЗ України № 27-о від 23 червня 2021 року, відповідач мав би вирішити усі питання, що стосуються зміни керівництва ДНМУ, в тому числі, щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але він цього не зробив. Натомість у преамбулі до наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідач звинувачує в.о. ректора Єрмолаєву М.В., яку він вже на той час звільнив, у блокуванні роботи університету, про нібито якесь розпорядження першому проректору подати неправдиву заяву про виконання реєстраційних дій, про порушення законодавства Державним реєстратором, про наслідки дій ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , які насправді є наслідками невиконання відповідачем пункту 2 наказу МОЗ України № 27-о від 23 червня 2021 року Зазначає, що наслідків, про які вказав суд першої інстанції, у вигляді неможливості своєчасного внесення необхідних змін про керівника ДНМУ; неможливості своєчасно отримати від ЄДЕБО серії і номерів дипломів та не пізніше 01 липня 2021 року видати дипломи випускникам ДНМУ; призвело до затримки у видачі співробітникам університету заробітної плати, а студентам стипендії не настало б, якби ректор ОСОБА_3 не звільнив 29 червня 2021 року ОСОБА_1 . Оскільки саме звільнення ОСОБА_1 , який був наділений правом першого підпису, і призвело до затримки виплати заробітної плати та стипендії на декілька днів. Також звертає увагу, що 29 червня 2021 року за наказом ректора ОСОБА_3 №241 ОСОБА_1 вже був звільнений з формулюванням: «у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків заступником керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, згідно п.1 ст. 41 КЗпП України». Вказаний зміст наказу ідентичний наказу від 17 грудня 2021 року. ОСОБА_1 не погодився із наказом №241 від 29 червня 2021 року та оскаржив його до Краматорського міського суду Донецької області (справа № 234/9635/21). Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 лютого 2022 року у справі №234/9635/21 позов ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету, ОСОБА_3 про визнання дій ректора неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Стягнуто з Донецького національного медичного університету (ЄДРПОУ 02010698, юридична адреса: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 27), на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2021 року по 10 грудня 2021 року у розмірі 193 664,60 грн (сто дев`яносто три тисячі шістсот шістдесят чотири грн 60 коп), без урахування обов`язкових податків та зборів. В іншій частині позову відмовлено у зв`язку із скасуванням наказу відповідачем. Отже, ОСОБА_1 двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Двічі звільнили за один і той же проступок. Судом неправильного застосовано норми ст.148 та ст.149 Кодексу законів про працю України в частині дотримання строків застосування дисциплінарного стягнення. Роботодавець виявив недоліки в роботі ОСОБА_1 20 червня 2021 року, проте, дисциплінарне стягнення накладено лише 17 грудня 2021 року. Висновок суду, що накладення дисциплінарного стягнення за межами місячного строку відбулося правомірно, оскільки скасовано наказ від 29 червня 2021 року №241, жодним чином з посиланням на норми законодавства не обґрунтовано. Також, Донецький національний медичний університет не пропонував ОСОБА_1 надати пояснення щодо обставин 20 червня 2021 року, до видання наказу від 17 грудня 2021 року. При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що згідно Акту від 04 січня 2022 року, складеного працівниками відділу кадрів роботодавця, вбачається, що в цей день ОСОБА_1 було доведено до відома наказ №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року, від ознайомлення з яким відмовився ОСОБА_1 , не може свідчити про те, що роботодавець запропонував ОСОБА_1 до звільнення надати пояснення щодо порушення ним трудової дисципліни. Вказаний акт свідчить лише про те, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення від 17 грудня 2021 року У зв`язку з чим просив суд рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Відповідач Донецький національний медичний університет скориставшись своїм правом, подав відзив, в якому вважає апеляційну скаргу безпідставною, рішення суду є законним та обґрунтованим. Зазначає, правильним є висновок суду про те, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 ст. 41 КЗпП України відбулося із дотриманням норм чинного законодавства. Стверджує, що дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки одноразового грубого порушення трудових обов`язків, вчиненого заступником керівника, оскільки призвели до негативних наслідків у вигляді порушення конституційних прав працівників університету і студентів. Суд дійшов вірного висновку про те, що до ОСОБА_1 не було було двічі застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за один і той самий дисциплінарний проступок, оскільки ОСОБА_1 відповідно до наказу № 241 від 29 червня 2021 року був звільнений на підставі пункту 1 ст. 41 КЗпП, однак наказом від 10 грудня 2021 року №12/10/1-п ОСОБА_1 був поновлений на роботі, з тих підстав, що ОСОБА_1 під час його звільнення перебував у стані тимчасової непрацездатності через хворобу. Негативні наслідки для ОСОБА_1 внаслідок видання наказу №241 від 29 червня 2021 року не настали через його скасування і поновлення позивача на роботі, виплаті йому всіх належних сум. Також судом правильно не прийнято до уваги посилання представника позивача на порушення відповідачем строку застосування дисциплінарного стягнення, оскільки ДНМУ при виданні наказу №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », було дотримано шестимісячний строк накладення дисциплінарного стягнення з дня вчинення проступку. Під час розгляду справи встановлено, що порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків мало місце 20 червня 2021 року. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення пізніше ніж за місяць з дня його виявлення, але в межах шестимісячного строку з дня вчинення дисциплінарного проступку, відбулося через скасування наказу №241 від 29 червня 2021 року. У наказі №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », у пункті 2 зазначено, вважати днем звільнення перший день виходу на роботу, після закриття листка тимчасової непрацездатності. Видання наказу в період тимчасової непрацездатності особи, з визначенням часу звільнення після припинення тимчасової непрацездатності робітника, діючим законодавством не заборонено. У зв`язку з чим просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його апеляційної скарги на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2025 року, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, через представника подав відзив, в якому вважає апеляційну скаргу безпідставною, рішення суду є законним та обґрунтованим. Зазначає, суд обґрунтовано встановив, що дії ОСОБА_1 мали свідомий і протиправний характер, спричинили негативні наслідки та підпадали під ознаки одноразового грубого порушення трудових обов`язків. Посилання апелянта на те, що висновок суду першої інстанції хибний та не ґрунтується на фактичних обставинах справи не підтверджується жодним належним доказом. Суд виклав мотивувальну частину рішення у відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України У матеріалах справи міститься низка належних та допустимих доказів, які чітко і беззаперечно підтверджують, що позивач ОСОБА_1 , не маючи належних правових підстав і відповідних повноважень, фактично самовільно (на виконання усного розпорядження ОСОБА_6 ) ініціював процедуру державної реєстрації змін до відомостей про Донецький національний медичний університет (ДНМУ) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДР). Поведінка позивача не може бути кваліфікована навіть як технічна помилка чи необережність. Навпаки, у діях ОСОБА_1 простежується усвідомленість його дій, що спрямоване на дестабілізацію управлінських процесів ДНМУ. Наслідки, спричинені вищевказаними діями, вказують на серйозне та свідоме порушення вимог посадової інструкції та загальних принципів добросовісного виконання трудових обов`язків. Такі дії відповідають ознакам одноразового грубого порушення трудових обов`язків, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, і цілком обґрунтовують рішення роботодавця про звільнення позивача з відповідних підстав. Доводи апелянта про порушення строків є юридично необґрунтованими, а дії роботодавця такими, що відповідають нормам матеріального права та реалізовані з дотриманням усіх вимог належної законодавчо визначеної процедури. Доводи апелянта щодо повторного притягнення до дисциплінарної відповідальності за один і той самий дисциплінарний проступок не мають жодного правового підґрунтя й спростовуються як нормами трудового законодавства, так і фактичними обставинами справи. У зв`язку з чим просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його апеляційної скарги на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2025 року, рішення суду першої інстанції залишити без змін. У письмових пояснення на апеляційну скаргу представник Міністерство охорони здоров`я України Кислицька Ю.О. зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким в повній мірі і всебічно з`ясовані всі обставини справи, вірно застосовані норми, що регулюють правовідносини, що склались між сторонами Вважає, що дії ОСОБА_1 щодо вчинення реєстраційних змін без належних повноважень порушили вимоги трудової дисципліни та завдали шкоди інтересам університету, що відповідає критеріям «одноразового грубого порушення трудових обов`язків» (п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України). Звертає увагу, що відповідно до ст. 149 КЗпП України, позивачу було запропоновано надати письмові пояснення, від чого він відмовився, про що складено відповідний акт. Строки застосування дисциплінарного стягнення визначено з урахуванням факту скасування попереднього наказу та повторної фіксації порушення. Скасування попереднього наказу про звільнення не перешкоджає виданню нового наказу за тим самим фактом у разі встановлення, що порушення мало місце та не втратило актуальності, якщо дотримані вимоги закону. У зв`язку з чим просить суд залишити рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2025 року без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, що з ОСОБА_1 відповідно до Наказу №06/01/14-п від 01 червня 2021 року укладений контракт про прийняття на роботу на посаду першого проректора з науково - педагогічної роботи Донецького національного медичного університету з 01 червня 2021 року строком до 31 травня 2026 року (матеріали справи №234/166/22). Наказом ректора Донецького національного медичного університету №241 від 29 червня 2021 року ОСОБА_1 був звільнений з формулюванням: «у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків заступником керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, згідно п.1 ст. 41 КЗпП України». 10 грудня 2021 року в.о. ректора Донецького національного медичного університету Герасименком О.І. видано Наказ №12/10/1-п про поновлення на роботі, відповідно до якого скасовано Наказ №241 від 29 червня 2021, ОСОБА_1 поновлено на посаді першого проректора з науково-педагогічної роботи ректорату на ставку Донецького національного медичного університету з 30 червня 2021 року. В цьому ж наказі зазначено провести відповідний розрахунок та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 лютого 2022 року у справі №234/9635/21 позов ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету, ОСОБА_3 про визнання дій ректора неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Стягнуто з Донецького національного медичного університету на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2021 року по 10 грудня 2021 року у розмірі 193 664,60 грн., без урахування обов`язкових податків та зборів. В іншій частині позову відмовлено у зв`язку із скасуванням наказу відповідачем. Наказом в.о. ректора ДНМУ Герасименка О.І. від 17 грудня 2021 року №12/17/2-з ОСОБА_7 , першого проректора з науково - педагогічної роботи ДНМУ, звільнено у зв?язку з одноразовим грубим порушенням обов?язків заступником керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, згідно з п.1 ст.41 КЗпП України. У пункті 2 наказу зазначено, вважати днем звільнення перший день виходу на роботу після закриття листка тимчасової непрацездатності. У даному наказі зазначено, що «16 січня 2021 року МОЗ України видано наказ №23-о, відповідно до якого ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді ректора ДНМУ з 23 червня 2020 року. Знаючи про це, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, з ціллю блокування роботи університету, в червні 2021 року в.о. ректора Єрмолаєва М.В. дала усне розпорядження першому проректору з науково - педагогічної роботи ДНМУ Хрипаченку І.А. подати до держаної реєстрації (м.Краматорськ) неправдиву заяву про виконання реєстраційних дій - внесення до ЄДР в якості другого підписанта проректора з економіки та АГР ОСОБА_5 . При цьому умисно не виконано оплату реєстраційних дій, не додано примірник оригіналу наказу ДНМУ. Державним реєстратором в порушення законодавства таку заяву 17 чеврня 2021 року прийнято, при цьому, у зв?язку з не оплатою адміністративного збору, не наданням примірника оригіналу наказу ДНМУ, державним реєстратором 17 червня 2021 року заблоковано внесення інших змін до ЄДР на 15 днів. Не внесення змін у ЄДР про керівника закладу привело до неможливості своєчасного внесення необхідних змін про керівника ДНМУ у ЄДЕБО і відповідно отримати від ЄДЕБО серії і номери дипломів та видати дипломи випускникам ДНМУ 30 червня 2021 року. Крім того, у зв?язку з неможливістю надати нотаріальну завірену картку зі зразками підписів та відбитку гербової печатки університету, що потягнуло за собою блокування рахунків університету Казначейською службою, що призвело до затримки у видачі співробітникам університету заробітної плати та студентам стипендії. Таким чином, дії ОСОБА_1 були направлені на навмисну зупинку діяльності університету». Відповідно до Посадової інструкції першого проректора з науково-педагогічної роботи, затвердженої наказом ДНМУ від 05 жовтня 2018 року №323, останній зобов`язаний здійснювати керівництво організацією навчальної, учбово-методичної і виховної роботи в масштабах навчального закладу; забезпечувати складання та виконання робочих навчальних планів та робочих навчальних програм, стабільне функціонування всіх напрямків навчального процесу; здійснювати контроль за виконанням графіка навчального процесу навчального закладу; забезпечувати своєчасне складання встановленої звітної документації по навчальній роботі. Відповідачем ОСОБА_2 до матеріалів справи долучені копії фінансових документів, що свідчать про заборгованість по виплаті заробітної плати і стипендії в ДНМУ станом на 01 липня 2021 року. З листа Міністерства охорони здоров`я України на адресу суду від 11 березня 2025 року вбачається, що МОЗ не заперечує щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, відповідно до наказу №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України відбулося із дотриманням норм чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно ст. 16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У статті 23 КЗпП України зазначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Згідно з ч.1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Відповідно до ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Згідно зі ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України). У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 505/1452/19 вказано, що за своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків, яке може бути зафіксоване і в інших актах. Так, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов`язків визначається характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, передбачених статтями 148, 149 КЗпП України. Так, відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Положення статті 149 КЗпП України зобов`язують до прийняття рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків витребувати у нього письмові пояснення. Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне "керування" роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18 (провадження № 61-3286св21). Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення саме керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 686/29270/19 (провадження № 61-1964св21). Так, наказом в.о. ректора ДНМУ Герасименка О.І. від 17 грудня 2021 року №12/17/2-з ОСОБА_7 , першого проректора з науково - педагогічної роботи ДНМУ, звільнено у зв?язку з одноразовим грубим порушенням обов?язків заступником керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, згідно з п.1 ст.41 КЗпП України. У пункті 2 наказу зазначено, вважати днем звільнення перший день виходу на роботу після закриття листка тимчасової непрацездатності. Оскаржуваний наказ мотивований тими самими підставами, що і наказ від 29 червня 2021 року і має такий самий зміст, із зазначенням що дії ОСОБА_1 були направлені на навмисну зупинку діяльності університету. Колегія суддів звертає увагу, що аналізуючи можливість застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення через одноразове грубе порушення трудових обов`язків заступника керівника установи, а також виходячи зі змісту наказу №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідачем було застосовано до позивача дисциплінарне стягнення за нібито дії, направлені на навмисну зупинку діяльності університету. Сторона позивача стверджує, що позивачеві була невідома інформація щодо поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді ректора ДНМУ з 23 червня 2020 року. Позивача не було ознайомлено з цим наказом, ані МОЗ України, ані виконуючим обов`язки ректора професором Єрмолаєвою М.В., ані ректором Кондратенком П.Г. Доказів зворотнього матеріали справи не містять, та відповідачами також такі докази суду не надані. Також, згідно Посадової інструкції першого проректора з науково-педагогічної роботи Донецького національного університету Перший проректор з науково-педагогічної роботи університету відноситься до категорії керівників. Згідно п. 4 розділу IV Повноваження органів управління університету до складу ректорату, який затверджується наказом ректора, входять проректори, заступники ректора, головний бухгалтер, декани факультетів, директори навчально-наукових інститутів, голова первинної профспілкової організації Університету, директор студмістечка, начальники структурних підрозділів, голова Ради студентського самоврядування. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 23 червня 2021 року ОСОБА_1 внесений як представник Університету, наділений повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи. В оскарженому наказі №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », також зазначено, що умисно не виконано оплату реєстраційних дій, не додано примірник оригіналу наказу ДНМУ. Однак, не конкретизовано ким саме не виконано оплату реєстраційних дій, та в чому полягає умисел. Також, роботодавцем порушено вимоги ст. 149 КЗпП України, оскільки не відібрано у ОСОБА_1 письмових пояснень перед винесенням наказу №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » Акт від 04 січня 2022 року, складений працівниками відділу кадрів ДНМУ, з якого вбачається, що в цей день ОСОБА_1 було доведено до відома наказ №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року, проте останній відмовився поставити підпис про ознайомлення, не свідчить про те, що роботодавець запропонував ОСОБА_1 до звільнення надати пояснення щодо порушення ним трудової дисципліни. Вказаний акт свідчить лише про те, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення від 17 грудня 2021 року. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 одноразового грубого порушення трудових обов`язків та відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України. Як зазначено вище, судом встановлено, що 29 червня 2021 року за наказом ректора ОСОБА_3 №241 від 29 червня 2021 року позивач був звільнений з формулюванням: «у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків заступником керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, згідно п.1 ст. 41 КЗпП України». Вказаний зміст наказу ідентичний оскаржуваному наказу №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Разом з тим, ОСОБА_1 не погодився із наказом №241 від 29 червня 2021 року та оскаржив його до Краматорського міського суду Донецької області (справа № 234/9635/21). 10 грудня 2021 року за наказом в.о. ректора, професора Герасименка О.І. №12/10/1-п «Про поновлення на роботі», ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді першого проректора науково-педагогічно роботи та скасовано наказ №241 від 29 червня 2021 року. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 лютого 2022 року у справі №234/9635/21 позов ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету, ОСОБА_3 про визнання дій ректора неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Стягнуто з Донецького національного медичного університету (ЄДРПОУ 02010698, юридична адреса: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 27), на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2021 року по 10 грудня 2021 року у розмірі 193 664,60 грн., без урахування обов`язкових податків та зборів. В іншій частині позову відмовлено у зв`язку із скасуванням наказу про звільнення відповідачем. Вказане рішення суду набрало законної сили, та з тексту рішення суду вбачається, що судом було встановлено незаконні дії відповідача. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, ОСОБА_1 двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, двічі звільнили за один і той же проступок, оскільки наказ №241 від 29 червня 2021 року про звільнення позивача на підставі пункту 1 ст. 41 КЗпП (формулювання підстав звільнення аналогічне формулюванню підстав звільнення відповідно до оскаржуваного наказу від 17 грудня 2021 року №12/17/2-з) був скасований наказом від 10 грудня 2021 року №12/10/1-п (через те, що ОСОБА_1 під час його звільнення перебував у стані тимчасової непрацездатності через хворобу ) та ОСОБА_1 був поновлений на роботі та йому виплачений середній заробіток за вимушений прогул. Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування наказу №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді першого проректора з науково-педагогічної роботи в Донецькому національному медичному університеті з 04 січня 2022 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне. Відповідно до частин 1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, вказана норма матеріального права визначає обов`язок суду прийняти рішення про виплату працівникові, який поновлюється судом на роботі, середній заробіток за час вимушеного прогулу. Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При розрахунку середнього заробітку колегія суддів виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, про те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку). 29 червня 2021 року за наказом ректора ОСОБА_3 №241 від 29 червня 2021 року позивач був звільнений. 10 грудня 2021 року за наказом в.о. ректора, професора Герасименка О.І. №12/10/1-п «Про поновлення на роботі», ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді першого проректора науково-педагогічно роботи з 30 червня 2021 року. У період з 13 грудня 2021 року по 24 грудня 2021 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, а з 24 грудня 2021 року по 03 січня 2022 року - на стаціонарному лікуванні. Відповідно до довідки Донецького національного медичного університету № ДОН 313 від 08 липня 2021 року нарахована заробітна плата позивача у квітні 2021 року склала 23077,81 грн., у травні 2021 року 39231,51 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 1684,04 грн. = (23077,81 грн. + 39231,51 грн.) / 37 днів (кількість робочих днів у квітні та травні 2021 року). Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 412 909,56 грн. = 1684,04 грн. (середньоденна заробітна плата) х 839 дні (кількість робочих днів з 04 січня 2022 по 25 березня 2025 року включно). Згідно з п.2 ч.1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.Виходячи з того, що звільнення позивача визнане незаконним, позивач наділений правом на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Щодо строків звернення до суду колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Відповідач ОСОБА_2 і представника третьої особи - МОЗ України звернулися до суду із заявами про застосування строку позовної давності. Наказом №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 , першого проректора з науково - педагогічної роботи ДНМУ, звільнено згідно з п.1 ст.41 КЗпП України. 04 січня 2022 року ОСОБА_1 було доведено до відома наказ №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року, що підтверджується Актом від 04 січня 2022 року, складеного працівниками відділу кадрів ДНМУ. 11 січня 2022 року, тобто в межах строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Краматорського міського суду Донецької області (цивільна справа №234/166/22). У зв`язку з повномасштабним вторгненням на територію України 24 лютого 2022 року, відповідно до Розпорядження голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року №8/0/9-22, змінена територіальна підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська. Ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2023 року справу №234/166/22 передано для об`єднання зі справою №202/11299/23 (позов надійшов до суду 13 червня 2023 року). Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року відмовлено в об`єднанні в одне провадження справ №234/166/22 і №202/11299/23. Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі №234/166/22 за позовом ОСОБА_1 . Отже, на переконання колегії суддів, позивачем не пропущено, передбачений ст. 233 КЗпП України, строк звернення до суду з позовом у цій справі. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенко Анастасії Анатоліївни задовольнити. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2025 року у цивільній справі №202/11299/23 скасувати. Позов ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету, ОСОБА_2 , третя особа Міністерство охорони здоров`я України, про визнання дій неправомірними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити. Визнати незаконним та скасувати наказ №12/17/2-з від 17 грудня 2021 року 17 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновити ОСОБА_1 на посаді першого проректора з науково-педагогічної роботи в Донецькому національному медичному університеті з 04 січня 2022 року. Стягнути з Донецького національного медичного університету (ЄДРПОУ 02010698) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 січня 2022 по 25 березня 2025 року у розмірі 1 412 909 (один мільйон чотириста дванадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 56 коп. Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць. Стягнути з Донецького національного медичного університету (ЄДРПОУ 02010698) на користь держави судовий збір у розмірі 1984,80 грн. за подання позовної заяви та 2977,20 грн. за подання апеляційної скарги, що разом складає 4962 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року. Судді: