Постанова Донецький апеляційний суд № 234/4411/20

Єдиний унікальний номер 234/4411/20 Номер провадження 22-ц/804/2484/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2020 року м. Бахмут Донецька область Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Канурної О.Д., суддів: Кішкіної І.В., Мальованого Ю.М. за участю секретаря судового засідання: Гуляєва М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Донецького національного медичного університету на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 червня 2020 року у цивільній справі № 234/4411/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (суддя першої інстанції ОСОБА_2 ), - В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до Донецького національного медичного університету про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилався на те, що 26.06.2019 року між ним та Донецьким національним медичним університетом в особі в.о. ректора ОСОБА_3 укладено контракт про його прийом на роботу Першим проректором з науково-педагогічної роботи терміном дії з 26 червня 2019 року по 25 червня 2024 року. В подальшому, 21.08.2019 відповідно до наказу № 360/1 від 21.08.2019 року була змінена назва посади з Першого проректора з науково-педагогічної роботи на Першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи. Наказом № 10/31/1 - пр від 31.10.2019 року він був переведений з посади Першого проректора з науково-педагогічної роботи на Першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи. Відповідно до наказу № 126 від 11.03.2020 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 », виданий ректором Донецького Національного медичного університету ОСОБА_5 , згідно 4 пункту, він був звільнений на підставі пункту 6 ч. 1 ст. 40 КЗоТ України з посади першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи. Вказаним наказом на посаді першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи був поновлений ОСОБА_4 , який згідно рішення Краматорського міського суду від 04 листопада 2019 року, справа № 234/10272/19 був поновлений на посаді першого проректора з науково-педагогічної роботи. ОСОБА_1 вважає, що наказ ректора Донецького національного медичного університету ОСОБА_5 № 126 від 11.03.2020 року в частині його звільнення є незаконним і підлягає скасуванню. Згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення його строку. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗоТ України звільнення працівників з підстав, передбачених п. 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. По-перше, ОСОБА_4 був поновлений на посаді проректора з науково-педагогічної роботи. На час його поновлення згідно рішення суду, вказана посада вже була відсутня та його було поновлено на посаду першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи, яку обіймав позивач. Відповідно до Статуту Донецького національного медичного університету, затвердженого 24.06.2019 року за №. 1427 МОЗ України, а саме п. 4 Загальної частини «органом управління університету є Міністерство охорони здоров`я України». Згідно з п. 4 розділу 3 Статуту «МОЗ України за поданням ректора погоджує призначення та звільнення з посади проректорів з науково-педагогічної роботи». Крім того, відповідно до п. 18 розділу № 5 (права та обов`язки ректора Університету) «ректор погоджує з МОЗ призначення та звільнення проректорів з науково-педагогічної роботи». Таким чином, ректор Донецького національного медичного університету ОСОБА_5 грубо порушив трудове законодавство щодо його звільнення та не виконав свої обов`язки, які прямо передбачені головним документом (Статутом) університету. Крім того, відповідно до п. 5.4 колективного договору Донецького національного медичного університету, затвердженого протоколом № 3 від 26.05.2017 року, звільнення співробітників з ініціативи роботодавця може бути здійснено за попередньою згодою профспілкового комітету, членом якого він є. На час звільнення позивач був членом первинної профспілкової організації працівників Донецького національного медичного університету. Подання та письмової згоди профспілка не отримувала та не надавала висновку з приводу його звільнення. По-друге, позивачу не було запропоновано інші посади, на зайняття яких він дав би особисту згоду. Позивач ОСОБА_1 просив суд першої інстанції визнати незаконним та скасувати наказ ректора Донецького національного медичного університету Кондратенка П.Г. № 126 від 11.03.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи Донецького національного медичного університету згідно п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити його на посаді першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи Донецького національного медичного університету; стягнути з Донецького національного медичного університету заробітну плату за час вимушеного прогулу. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволені. Скасовано наказ № 126 від 11.03.2020 року, виданий ректором Донецького національного медичного університету П.Г.Кондратенком про звільнення ОСОБА_1 з посади Першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи на підставі п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи Донецького національного медичного університету. Стягнуто з Донецького національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2020 року по 02.06.2020 року у розмірі 90867,84 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Стягнуто з Донецького національного медичного університету в доход держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи Донецького національного медичного університету. Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Донецький національний медичний університет та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду. В обґрунтування апеляційної скарги Донецький національний медичний університет посилається на те, що вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Донецький національний медичний університет просить Донецький апеляційний суд скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 червня 2020 року та ухвалите нове рішення, яким відмовити повністю в позові ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету про скасування наказу № 126 від 11.03.2020 року; про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 90867,40 грн.; стягнення судового збору в сумі 1681,50 грн. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та надано позивачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі. Копії ухвал про відкриття апеляційного провадження учасниками справи отримані (а.с. 145,146,147). Копія апеляційної скарги позивачем по справі отримана (а.с. 145). Відзив на апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду не надійшов. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2020 року справу призначено до розгляду. В судове засідання Донецького апеляційного суду 06.10.2020 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 166). В судове засідання Донецького апеляційного суду 06.10.2020 року представник відповідача - Донецького національного медичного університету не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 167). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Донецького національного медичного університету задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що відповідно до контракту № 06/26/1-п від 26.06.2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Донецького національного медичного університету на посаду Першого проректора з науково-педагогічної роботи на період часу з 24.06.2019 року по 25.06.2024 року. Наказом № 360/1 від 21.08.2019 року були внесені зміни в штатний розпис університету, зокрема назва посади Перший проректор з науково-педагогічної роботи було змінено на наступну Перший проректор з науково-педагогічної та виховної роботи. Відповідно до наказу № 10/31/1-пр ОСОБА_1 було переведено з посади Першого проректора з науково-педагогічної роботи на посаду Першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи. Згідно з рішенням Краматорського міського суду від 04.11.2019 року ОСОБА_4 було поновлено на посаді Першого проректора з науково-педагогічної роботи в Донецькому національному медичному університеті. Відповідно до наказу № 126 від 11.03.2020 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 », який був виданий ректором університету ОСОБА_5 , ОСОБА_1 було звільнено з посади першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи на підставі п. 6 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» проректор є заступником керівника закладу вищої освіти. Згідно пункту 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 та 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Частиною 3 статті 21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Пунктом 18 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами) передбачено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що як вбачається з рішення Краматорського міського суду від 04.11.2019 року ОСОБА_4 було поновлено саме на посаді Першого проректора з науково-педагогічної роботи в Донецькому національному медичному університеті, а ОСОБА_1 обіймав посаду Першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи. Тобто роботодавець, всупереч вимогам трудового законодавства, а також рішення суду безпідставно звільнив ОСОБА_1 та поновив особу на іншу посаду, аніж було зазначено в рішенні суду. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що наказ № 360/1 від 21.08.2019 року, підписаний виконуючим обов`язки ректора ОСОБА_3 , яким нібито були внесені зміни в штатний розпис відповідача з урахуванням ст.ст. 77, 78 ЦПК України є неналежним та недопустимим доказом, є безпідставними, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини 3 вказаної вище статті, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Частиною 1 статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. У суду апеляційної інстанції нема підстав не брати до уваги наказ Донецького національного медичного університету Міністерства охорони здоров`я України від 21.08.2019 року № 360/1 про зміну назви посади, підписаним в.о. ректора А.С.Сустрєтовим та наказ Донецького національного медичного університету Міністерства охорони здоров`я України від 31.10.2019 року № 10/31/1-пр про переведення на іншу роботу, підписаним проректором з науково-педагогічної роботи, професором ОСОБА_6 , оскільки вказані вище накази не скасовані. Як вбачається із частини 2 статті 80 ЦПК України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме чи були змінені функціональні обов`язки позивача після нібито переведення з Першого проректора з науково-педагогічної на посаду Першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи, є безпідставними, оскільки як вбачається із наказу Донецького національного медичного університету Міністерства охорони здоров`я України від 11.03.2020 року № 126, оскільки ОСОБА_1 було звільнено згідно пункту 6 частини 1 Кодексу законів про працю України з посади першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи, то і суд першої інстанції правильно поновив його на ту посаду, з якої позивач був звільнений. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що хибним є висновок суду першої інстанції про незаконність прийнято відповідачем наказу про звільнення, оскільки нібито відповідач всупереч ч. 2 ст. 40 КЗпП України не запропонував позивачу іншої роботи, є безпідставними, виходячи з наступного. Матеріали справи містять лист Донецького національного медичного університету Міністерства охорони здоров`я України від 20.03.2020 року № 338, відповідно до якого відповідач пропонує позивачу вакантні посади, а саме: 1,0 ставки декан медичного факультету № 1; 1,0 ставки декан міжнародного медичного факультету; 1,0 ставки декан стоматологічного факультету; 1,0 ставки декан фармацевтичного факультету; 1,0 ставки професор кафедри патологічної анатомії, судової медицини та гістології. Вказаним листом відповідач пропонує позивачу надати відповідь на пропозицію в письмовому вигляді в п`ятиденний термін з дня отримання цього повідомлення через канцелярію Університету (а.с. 79). Тобто, пропозиція відповідача після звільнення позивача з роботи про вакантні посади направлена позивачу в порушення частини 2 статті 40 КЗпП України. Доводи апеляційної скарги відповідача - Донецького національного медичного університету про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права правила територіальної підсудності, оскільки позивач повинен був пред`явити позов або до Краснолиманського міського суду Донецької області (за місцезнаходженням відповідача), або до Селидівського міського суду Донецької області (за зареєстрованим місцем проживання відповідача), або до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області (за зареєстрованим місцем перебування позивача) є безпідставними, виходячи з наступного. Як вбачається із частини 1 статті 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Тобто, перебування позивача необов`язково повинно бути зареєстровано. В позовній заяві позивач вказав місце свого проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 1). В матеріалах справи також мається Акт № 6 Донецького національного медичного університету міністерства охорони здоров`я України від 11.03.2020 року, місто складання якого вказано м. Краматорськ (а.с. 104 105). Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 червня 2020 року і задоволення апеляційної скарги Донецького національного медичного університету немає. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Донецького національного медичного університету залишити без задоволення, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 червня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складений 07 жовтня 2020 року Суддя: О.Д.Канурна