LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803243/2509/26

від 16.06.2026 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу захисника Філіповського В.В. залишити без задоволення. Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбаче…

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1265/26 Справа № 243/2509/26 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Філіповського В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови суду 09 березня 2026 року о 09 годині 29 хвилин, в Донецькій області Краматорському районі с. Майдан по вулиці Центральна біля будинку № 101, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Isuzu D-max, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер 6810» та у найближчому медичному закладі категорично відмовився, від керування відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумі доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір 665,60 грн. З таким судовим рішенням не погодився захисник Філіповський Віктор Валентинович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. Вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, який безпосередньо виконує бойові завдання, у зв`язку з чим суд першої інстанції помилково зазначив, що положення ст. 266-1 КУпАП не поширюються на випадки керування цивільним автомобілем. Зазначає, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців на стан сп`яніння має проводитися посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку або командиром військової частини. Працівники поліції представників Військової служби правопорядку не залучили, чим, на переконання захисту, порушили імперативні вимоги закону щодо спеціального суб`єкта проведення огляду. Вважає, що оскільки порядок огляду було порушено від початку, вимога працівників поліції про проходження огляду не була законною у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП. Вказує, що з відеозапису, наявного у матеріалах справи, вбачається технічна несправність засобу, за допомогою якого складався протокол про адміністративне правопорушення. Зазначає, що інспектор поліції здійснив більше шести спроб сформувати протокол, однак пристрій постійно видавав помилки, унаслідок чого відомості, внесені до фінального варіанту протоколу серії ЕПР1 № 610075, не відповідають фактичним обставинам справи та послідовності подій. Вважає, що використання несправного технічного обладнання під час оформлення матеріалів справи робить протокол про адміністративне правопорушення недопустимим доказом, однак суд першої інстанції безпідставно проігнорував ці обставини. Зазначає, що законних підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння не було, оскільки його зовнішній вигляд, зокрема почервоніння очей, був наслідком тривалого недосипання через виконання бойових завдань, а не перебування у стані сп`яніння. Вказує, що суд першої інстанції назвав ці доводи надуманими, не врахувавши реальні умови проходження військової служби в зоні бойових дій. Вказує, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 «вибір» між проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я, чим порушив вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, які, за доводами захисту, передбачають чітку послідовність дій: спочатку проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, і лише у разі незгоди з його результатами або відмови направлення до закладу охорони здоров`я. Також вважає порушеним право ОСОБА_1 на захист, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, посилаючись на неявку, однак ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату судового засідання. Зазначає, що з урахуванням специфіки проходження військової служби та перебування в зоні бойових дій розгляд справи без участі особи є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просить скасувати оскаржувану постанову, визнати протокол серії недопустимим доказом, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Від захисника Філіповського В.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторін. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, з урахуванням поданого захисником клопотання про розгляд справи без участі сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін за таких підстав. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані, а висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним. Зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом встановлено, що 09 березня 2026 року о 09 годині 29 хвилин, в Донецькій області Краматорському районі с. Майдан по вулиці Центральна біля будинку № 101, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Isuzu D-max, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер 6810» та у найближчому медичному закладі категорично відмовився, від керування відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 610075 від 09 березня 2026 року, з якого вбачається, що 09 березня 2026 року о 09 годині 29 хвилин, в Донецькій області Краматорському районі с. Майдан по вулиці Центральна біля будинку № 101, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Isuzu D-max, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер 6810» та у найближчому медичному закладі категорично відмовився, від керування відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 березня 2026 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду; актом прийому-передачі транспортних засобів від 09 березня 2026 року; рапортом працівника поліції від 09 березня 2026 року; відеозаписом до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 610075 від 09 березня 2026 року, з якого вбачається, що 09 березня 2026 року було здійснено зупинку транспортного засобу Isuzu D-max, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування поліцейський повідомив причину зупинки, зазначив про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі охорони здоров`я, від чого останній відмовився. Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, апеляційний суд зазначає, що вони є належними, допустимими, взаємопов`язаними між собою та достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Проаналізувавши докази по справі, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника Філіповського В.В. про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп`яніння щодо нього мав проводитися виключно за правилами ст. 266-1 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Відповідно до приписів ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Стаття 266 КУпАП визначає порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також порядок проведення відповідних оглядів. Статтею 266-1 КУпАП визначено порядок проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у випадках, коли такі особи виконують обов`язки військової служби, перебувають на території військових частин або в інших визначених цією нормою місцях у зв`язку з відповідним спеціальним статусом. У даному випадку ОСОБА_1 є особою, яка керувала транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції поза межами розташування військової частини, а тому огляд щодо нього повинен був проводитися відповідно до норм ст. 266 КУпАП, як щодо водія транспортного засобу. Апеляційний суд також враховує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що 09 березня 2026 року о 09 годині 29 хвилин ОСОБА_1 , керуючи цивільним транспортним засобом у АДРЕСА_2 , виконував обов`язки військової служби або перебував на території військової частини. Отже, працівники поліції у цій ситуації діяли як уповноважені особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та правильно застосували загальний порядок огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння, передбачений ст. 266 КУпАП. Факт перебування ОСОБА_1 у статусі військовослужбовця не змінює його процесуального статусу у даній справі як водія транспортного засобу та не впливає на кваліфікацію правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому доводи апеляційної скарги про порушення спеціального порядку огляду військовослужбовця є безпідставними та не спростовують правильності висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про технічну несправність засобу, за допомогою якого складався протокол про адміністративне правопорушення, та про недопустимість у зв`язку з цим протоколу серії ЕПР1 № 610075 від 09 березня 2026 року, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Складання протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення і не є розглядом справи відповідно до положень статей 221, 279 КУпАП. Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним із належних джерел доказів, який містить фактичні дані щодо обставин події, особи правопорушника та суті порушення. Водночас сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини особи, а підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі. Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 610075 від 09 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 , він містить усі необхідні дані, передбачені положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП, зокрема дату, час і місце події, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортний засіб, яким вона керувала, ознаки алкогольного сп`яніння, суть порушення, посилання на п. 2.5 ПДР України та норму закону, якою передбачена відповідальність, а саме ч. 1 ст. 130 КУпАП. Сам факт того, що під час формування протоколу працівником поліції могли здійснюватися декілька технічних спроб його створення або пристрій видавав помилки, не свідчить про недопустимість остаточно складеного протоколу, якщо його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а викладені у ньому відомості узгоджуються з іншими доказами у справі. Апеляційний суд звертає увагу, що в даному випадку технічний засіб, про який зазначає захисник, використовувався для оформлення та фіксації матеріалів адміністративного правопорушення, а не для встановлення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки останній від проходження огляду на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я відмовився. Отже, можливі технічні складнощі під час формування електронного документа самі по собі не впливають на доведеність факту керування, наявності ознак сп`яніння та відмови від проходження огляду. Крім того, апелянтом не наведено, які саме обов`язкові реквізити відсутні у протоколі, які конкретні відомості у ньому не відповідають фактичним обставинам справи та якими доказами такі твердження підтверджуються. Натомість відомості, зазначені у протоколі, узгоджуються з направленням на огляд водія транспортного засобу від 09 березня 2026 року, рапортом працівника поліції, актом прийому-передачі транспортного засобу, а також відеозаписом подій. За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 610075 від 09 березня 2026 року недопустимим доказом, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Доводи апеляційної скарги про відсутність у працівників поліції законних підстав для пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд також вважає необґрунтованими. Право поліцейського виявляти водіїв з ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а також наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Апеляційний суд зазначає, що ознаки сп`яніння встановлює поліцейський під час безпосереднього спілкування з водієм, а наявність таких ознак є підставою для пропонування водію пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Згідно з матеріалами справи у водія ОСОБА_1 09 березня 2026 року працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Саме наявність таких ознак стала підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Посилання апелянта на те, що зовнішній вигляд ОСОБА_1 міг бути наслідком тривалого недосипання через виконання бойових завдань, не спростовує факту виявлення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння та не звільняло водія від обов`язку виконати вимогу п. 2.5 ПДР України щодо проходження огляду у встановленому порядку. При цьому ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, підтверджене результатом огляду. Для законності вимоги поліцейського про проходження такого огляду необхідною є не доведеність стану сп`яніння, а наявність ознак, які давали підстави вважати, що водій може перебувати у такому стані. Доводи апеляційної скарги про те, що зовнішні ознаки ОСОБА_1 були зумовлені втомою або недосипанням, мають суб`єктивний характер та не спростовують зафіксованих у матеріалах справи ознак алкогольного сп`яніння, факту пропонування пройти огляд та факту відмови ОСОБА_1 від такого огляду. Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для огляду є необґрунтованими та безпідставними. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 «вибір» між проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я, чим нібито порушив вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з п. 2, 3, 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а у разі відмови водія від проведення огляду на місці зупинки або незгоди з його результатами водій направляється для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Як вбачається з досліджених матеріалів справи, у тому числі відеозапису, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер 6810» та у найближчому медичному закладі. Від проходження огляду як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився. За таких обставин формулювання працівником поліції пропозиції пройти огляд із зазначенням обох передбачених законом способів його проведення не свідчить про порушення процедури, оскільки водію було зрозуміло повідомлено про необхідність проходження огляду та фактично надано можливість пройти його у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 не висловив згоди на проходження огляду ані на місці зупинки транспортного засобу, ані в закладі охорони здоров`я. Апеляційний суд звертає увагу, що метою відповідної процедури є забезпечення можливості перевірки стану водія та фіксація його позиції щодо проходження огляду. Оскільки ОСОБА_1 безумовно відмовився від проходження огляду в обох запропонованих формах, така відмова свідчить про невиконання ним обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР України, та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду через запропонування водію пройти огляд на місці зупинки або у закладі охорони здоров`я є безпідставними. Доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції за його відсутності, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, а також про дату, час і місце розгляду справи 30 березня 2026 року о 09 годині 00 хвилин, що підтверджується його підписом у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 610075 від 09 березня 2026 року. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2026 року захиснику ОСОБА_1 адвокату Філіповському В.В., який діяв на підставі договору про надання правничої допомоги, було надано доступ до матеріалів справи. 23 березня 2026 року захисником подано заперечення на протокол про адміністративне правопорушення та клопотання про закриття провадження у справі. У судовому засіданні захисник підтримав подані заперечення та клопотання. Отже, сторона захисту була обізнана про наявність судового провадження, мала доступ до матеріалів справи, подала письмові заперечення та клопотання, а позиція захисту була доведена до суду та перевірена під час розгляду справи. Стаття 268 КУпАП не містить заборони на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за умови її належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Особиста участь такої особи у цій категорії справ не є обов`язковою. Посилання апелянта на специфіку проходження ОСОБА_1 військової служби та перебування у зоні бойових дій саме по собі не свідчить про порушення права на захист, оскільки матеріали справи не містять належних доказів неможливості його участі у судовому засіданні, а також не містять відомостей про подання ним або його захисником клопотання про відкладення розгляду справи з цих підстав. Апеляційний суд також враховує, що право на справедливий суд передбачає не лише надання особі процесуальних гарантій, але й обов`язок сторони добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами, вживати заходів для реалізації права на участь у розгляді справи та не допускати безпідставного затягування провадження. За таких обставин розгляд справи судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, при наявності у справі поданих захисником заперечень та клопотань, а також за участі захисника у судовому засіданні, не свідчить про порушення права на захист або ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист є безпідставними та не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Узагальнюючи наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги захисника Філіповського В.В. не спростовують встановлених обставин справи, не ставлять під сумнів належність, допустимість та достатність доказів, якими підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропонування йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та його відмову від такого огляду. Дії, вчинені ОСОБА_1 , є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апелянта суд розцінює як спробу уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого встановлена вина ОСОБА_1 . Апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни оскаржуваної постанови відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Філіповського В.В. залишити без задоволення. Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»