Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/10327/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/879/26 Справа № 243/10327/25 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Копичка І.А. розглянувши апеляційну скаргу захисника Копичка І.А. на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, непрацюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови 01.11.2025 року о 09-35 год. в м. Слов`янськ, провул. Академіка Богомольця, буд. 68, водій ОСОБА_1 керував т.з. з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: хитка хода, запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т.з. або проходження такого огляду у медичному закладі відмовився. Відеозапис на портативний відеореєстратор Motorola Solutions VB 400 №472699. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумі доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір 605,60 грн. З таким судовим рішенням не погодився захисник Копичко І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2026 року є незаконною та необґрунтованою, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що у діях ОСОБА_1 не доведено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме в частині відмови від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку. Зазначає, що для кваліфікації дій особи як відмови орган, уповноважений на складання протоколу, мав довести, що пропозиція пройти огляд та подальші дії поліцейських відбувалися у суворій відповідності до порядку направлення та проведення огляду, визначеного постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 та Інструкцією, затвердженою наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735. Вказує, що суд першої інстанції фактично проігнорував обов`язковий елемент складу правопорушення відмову саме «відповідно до встановленого порядку». На думку захисника, у постанові суд обмежився загальним посиланням на протокол і відеозапис, не навівши мотивів, які б свідчили про належну перевірку дотримання поліцейськими процедури огляду на місці, направлення чи доставки до закладу охорони здоров`я. Зазначає, що захист не погоджується з висновком суду про те, що наявність направлення поліцейського на медичний огляд має значення лише у випадку, якщо водій погоджується його пройти. Вважає, що дотримання процедури направлення та її належна фіксація мають значення і для оцінки правомірності висновку про відмову від огляду. Вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та однобічно оцінив докази, поклавши в основу постанови протокол, рапорт та відеозапис. На думку апелянта, суд не надав переконливих мотивів відхилення доводів захисту, викладених у письмових запереченнях, а загальні твердження про чіткість відеозапису та відсутність клопотань з боку водія не замінюють аналізу істотних обставин справи. Вважає, що наявний у справі відеозапис з нагрудного відеореєстратора не дає можливості повно та безперервно перевірити обставини пропозиції пройти огляд, реакцію ОСОБА_1 та дотримання поліцейськими встановленої процедури. Вказує, що сторона захисту звертала увагу на наявність переривань або розривів у відеофіксації істотних подій, у зв`язку з чим суд мав перевірити автентичність і цілісність відеоматеріалу, а за потреби витребувати оригінальний файл відеозапису та технічні дані щодо його формування. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази сторони захисту, зокрема висновок медичного огляду № 796 від 01.11.2025 о 15:20, згідно з яким ОСОБА_1 ознак сп`яніння не мав, результат огляду 0,00%, тверезий. Вважає, що суд безпідставно не прийняв цей доказ лише з підстави проведення огляду після спливу двох годин з моменту виявлення ознак сп`яніння. Вказує, що такий підхід є формальним і не відповідає вимогам ст. 252 КУпАП, оскільки зазначений висновок мав бути оцінений за належністю, допустимістю та достовірністю у сукупності з іншими матеріалами справи. Зазначає, що медичні документи мають значення для оцінки достовірності тверджень про перебування особи у стані сп`яніння та для перевірки можливих альтернативних причин зовнішніх проявів, зазначених поліцейськими. Вважає, що за наявності суперечностей у доказах та істотних сумнівів щодо дотримання встановленого порядку огляду і направлення, такі сумніви мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказує, що суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_1 винним, фактично поклав в основу рішення припущення та формальні посилання на протокол, не усунувши сумніви щодо процедури та доказів. Крім того, просить викликати та допитати в судовому засіданні апеляційного суду як свідка лікаря, який проводив медичний огляд та складав висновок № 796 від 01.11.2025 о 15:20, а саме ОСОБА_2 , лікаря КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ», щодо процедури огляду, підстав його проведення, застосованих методів і тестів, їх результатів, а також обставин та достовірності зафіксованого у висновку результату. Просить скасувати оскаржувану постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, суд апеляційної інстанції, вважає апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін за таких підстав. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №500043 від 01.11.2025 року, складеним уповноваженою посадовою особою у встановленому порядку, зі змісту якого вбачається, що 01.11.2025 року о 09-35 год. в м. Слов`янськ, провул. Академіка Богомольця, буд. 68, водій ОСОБА_1 керував т.з. з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: хитка хода, запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т.з. або проходження такого огляду у медичному закладі відмовився. Відеозапис на портативний відеореєстратор Motorola Solutions VB 400 №472699. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «МЦ ПЛЗ м. Краматорськ» у м. Слов`янськ від 01.11.2025 року; рапортом поліцейського взводу №1 роти №2 БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП капрала поліції Сироватського Р. від 01.11.2025 року; відеозаписом, який доданий до матеріалів справи, зі змісту якого встановлено факт керування та зупинки т.з. Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 з. було зупинено на підставі ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки т.з. або в медичному закладі, на що останній відмовився. Після чого, працівником поліції було попереджено ОСОБА_1 про відповідальність згідно пункту правил 2.5 ПДР України та про те, що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. Також з відеозапису вбачається, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення водію ОСОБА_1 були роз`ясненні його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Зі змістом складеного протоколу водія ОСОБА_1 було ознайомлено, заперечень чи клопотання від нього не надходило. Від керування т.з. водія відсторонено. Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про недоведеність складу адміністративного правопорушення та порушення встановленого порядку огляду є необґрунтованими та безпідставними. Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, млява мова, після чого водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі. Із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився як від огляду на місці зупинки транспортного засобу, так і від проходження такого огляду у медичному закладі. Будь-яких висловлювань щодо недовіри до процедури огляду на місці, бажання пройти огляд саме у медичному закладі, заперечень, клопотань чи іншого волевиявлення, яке б свідчило про готовність пройти огляд у встановленому порядку, з боку ОСОБА_1 не надходило. Тому твердження апелянта про те, що не доведено елемент відмови саме «відповідно до встановленого порядку», спростовуються матеріалами справи. Фактичні обставини свідчать про те, що працівник поліції висунув закону вимогу та запропонував водію передбачені законом варіанти проходження огляду, однак водій відмовився від їх проходження, чим не виконав обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР України. Посилання апелянта на те, що направлення до закладу охорони здоров`я та його оформлення мали значення незалежно від відмови водія від огляду, не спростовують правильності висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння складається працівником поліції як підстава проведення лікарем такого огляду. Вся процедура огляду водія у медичному закладі проводиться за участю працівників поліції, які забезпечують доставку водія до закладу охорони здоров`я, а не шляхом самостійного прибуття водія з направленням. У даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі, тому подальше проведення медичного огляду у передбаченому порядку стало неможливим саме внаслідок його відмови. Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він є не безперервним, має переривання, є неповним та не відображає всіх обставин події. Ці доводи є необґрунтованими, оскільки відеозапис містить події правопорушення та весь хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції. Працівниками поліції дотримано вимог п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер відеореєстраторів працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.02.2016 р. № 100, яким визначено, що після активації нагрудної відеокамери відеореєстратора все спілкування повинно бути записане безперервно. Апеляційний суд також не має сумнівів щодо достовірності наявного у матеріалах справи відеозапису. Відеозапис як доказ отриманий у порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Він отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів у своїй достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає. При цьому апелянтом не надано жодних належних доказів того, що відеозапис є змонтованим, підробленим або таким, що не відповідає фактичним обставинам події. Наведені у скарзі міркування з цього приводу мають суб`єктивний характер та спростовуються змістом самого відеозапису і сукупністю інших доказів у справі. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного відхилення висновку медичного огляду № 796 від 01.11.2025 о 15:20 також є необґрунтованими. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений 01.11.2025 року о 09-35 год., а висновок № 796 щодо результатів медичного огляду складений 01.11.2025 року о 15-20 год., тобто після спливу двох годин з моменту виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння. Так, п. 9 розділу ІІ Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З наведеного слідує, що доставка особи для проходження огляду здійснюється поліцейським, а не самостійно особою, а огляд має проводитися у встановленому законом порядку у визначений строк та за процедурою, яка забезпечує достовірність його результатів. У цій справі ОСОБА_1 не був доставлений працівниками поліції до закладу охорони здоров`я для проходження огляду, оскільки від такого огляду відмовився. Подальше проходження огляду самостійно, після спливу встановленого двогодинного строку, не відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції, а тому не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, яке полягало саме у відмові від проходження огляду у встановленому порядку. Крім того, ОСОБА_1 інкримінується не керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тому сам по собі висновок медичного огляду, проведеного пізніше та поза встановленою процедурою, не усуває факту відмови, яка була зафіксована працівниками поліції та підтверджена відеозаписом. Вказаний висновок не може бути покладений в основу висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки він отриманий після фактичної відмови водія від проходження огляду у порядку, запропонованому поліцейськими, після спливу двох годин з моменту виявлення відповідних ознак, а також без забезпечення доставки особи працівниками поліції. Не підлягає задоволенню і клопотання апелянта про виклик та допит у судовому засіданні апеляційного суду лікаря ОСОБА_2 , який проводив медичний огляд та складав висновок № 796 від 01.11.2025 о 15:20. Допит свідків є правом, а не обов`язком суду, та здійснюється тоді, коли без такого допиту неможливо повно і об`єктивно з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У даному випадку матеріали справи містять достатню сукупність доказів для встановлення фактичних обставин події, а саме обставин керування транспортним засобом, виявлення ознак алкогольного сп`яніння, пропозиції пройти огляд та відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Питання щодо процедури огляду, підстав його проведення та правового значення висновку № 796 є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами та не потребує окремих спеціальних знань або додаткового допиту лікаря. Зміст зазначеного висновку є зрозумілим, час його складання встановлений, а обставини його отримання не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому порядку під час спілкування з працівниками поліції. Тому з урахуванням правової кваліфікації правопорушення, фактичних обставин справи та наявних доказів, необхідності у виклику та допиті лікаря апеляційний суд не вбачає. Доводи апеляційної скарги про те, що всі сумніви мали бути витлумачені на користь ОСОБА_1 , не спростовують висновків про доведеність його вини. Апеляційний суд не встановив таких суперечностей у доказах, які б ставили під сумнів факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Навпаки, досліджені докази у своїй сукупності є послідовними, взаємно узгодженими та достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дії, вчинені ОСОБА_1 , є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апелянта суд розцінює як спробу уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого встановлена вина ОСОБА_1 . Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Копичка І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя