Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/12164/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/12164/25 пров. № А/857/8635/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р.В. Носа С.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 140/12164/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, місце ухвалення судового рішення м. Луцьк розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїСтецик Н.В. дата складання повного тексту рішення29.12.2025 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) у якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років; скасувати як незаконне рішення №65 від 25.07.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років; зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років в органах внутрішніх справ України згідно поданої ним заяви з 30.06.2025. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 140/12164/25 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №65 від 25.07.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області повторно розглянути подання та документи, надіслані відділом координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до розрахунку вислуги років для призначення пенсії, складеного на підставі особової справи, станом на день звільнення (06.11.2015) календарна вислуга років у позивача становить 18 років 08 місяців. Рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі №140/5560/22 та від 09.04.2024 у справі №140/1467/24 зобов`язано Управління міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, зарахувати до вислуги років позивача період вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 23.11.2021; та з 24.11.2020 по 06.03.2023. Пунктом 7 Порядку №393 визначено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Однак, вказаними рішеннями позивачу відмовлено в зобов`язанні перерахувати належні виплати з урахуванням вислуги років, посадових окладів згідно штатного розкладу та підвищення тарифних ставок відповідно до законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах включаючи премії та інші виплати. Окрім того, у поданій заявником довідці з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, за вищезгадані періоди. В поданні про призначення пенсії зазначена дата звільнення позивача зі служби 06.03.2023, однак наказ про звільнення відсутній. Стверджує, що на час звернення ОСОБА_1 про призначення пенсії Порядок №393 зазнав змін щодо обчислення календарної вислуги років, а тому ГУ ПФУ у Волинській області правомірно прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю у позивача необхідної календарної вислуги років 22 календарних роки 6 місяців і більше. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_1 необхідної календарної вислуги років базуються на помилковому визначенні органом пенсійного фонду дати звільнення позивача зі служби в органах МВС. Наявні матеріали справи свідчать про те, що датою звільнення позивача зі служби в органах МВС є саме 06.03.2023 (дата визначена у поданні про призначення пенсії). Оскільки станом на дату звільнення (06.03.2023) вислуга позивача для призначення пенсії становить 26 років 00 місяців 03 дні, він набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України №2262-ХІІ. Також, суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до вислуги років при визначенні права позивача на пенсію цього періоду роботи. Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то з урахуванням дискреційних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на уповноважений орган обов`язку повторно розглянути подання та документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ. Як випливає із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та послужного списку позивача, наказом УМВС України у Волинській області від 05.11.2015 №322 о/с «По особовому складу» згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 «з». Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 у справі №803/3850/15 (№876/730/16) за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області, Ліквідаційної комісії при УМВС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 у справі №803/3850/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ по УМВС України у Волинській області за №322о/с від 05.11.2015 про звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 інспектора патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Згідно із наказом УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 №7 о/с «Про внесення змін до наказів УМВС України в області» скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 05.11.2015 №322 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 та згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону №580-VIII, відповідно до Положення №114 звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі №803/922/16 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Волинській області, ГУ НП у Волинській області, ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області, Любомльського РВ УМВС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 №7 о/с «Про внесення змін до наказів УМВС України в області» в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015. Відповідно до наказу УМВС України у Волинській області від 16.09.2016 №12 о/с «По особовому складу» скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 №7 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 та згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону № 580-VIII, відповідно до Положення № 114 звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 у справі №803/1508/16 визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 16.09.2016 №12 о/с «По особовому складу» в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015, стягнуто з УМВС України у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 06.06.2019 в сумі 88957,08 грн. Наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області №1 о/с від 21.06.2019 «По особовому складу» скасовано наказ УМВС України у Волинській області №12 о/с від 16.09.2016 в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , поновлено на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 06.11.2015 прапорщика міліції ОСОБА_1 . Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №140/2988/19 визнано протиправним та скасовано наказ УМВС у Волинській області № 2 о/с «По особовому складу» від 02.09.2019 в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 03.09.2019, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського РВ УМВС України у Волинській області із 04.09.2019, стягнуто із УМВС України у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із 04.09.2019 по 17.12.2019 у сумі 6877,58 грн. Зазначене рішення суду виконане у спосіб прийняття наказу УМВС України у Волинській області від 21.06.2019 № 1 о/с, яким: скасовано наказ УМВС в області від 16.09.2016 № 12 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) Положення № 114 інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу прапорщика міліції ОСОБА_1 , поновлено позивача на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу. В подальшому, наказом голови Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 02.09.2019 № 2 о/с «По особовому складу» прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу звільнено за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) із 03.09.2019, та вказаний наказ також було оскаржено в судовому порядку. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі №140/2651/21 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Волинській області, ГУ НП у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії в задоволенні позову відмовлено. Разом з тим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі №140/2651/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 24.02.2021 № 3 o/c в частині повторного звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу відповідно до пункту 63 «з» Положення №114 з 24.02.2021, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського РВ УМВС України у Волинській області із 25.02.2021. Наказом УМВС України у Волинській області від 24.11.2021 № 7 о/с «По особовому складу», на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №140/2651/21, поновлено прапорщика міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу, з 25.02.2021. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі №140/5560/22, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії - відповідача УМВС України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до вислуги років позивача ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 23.11.2021 та зобов`язано відповідача зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 23.11.2021. Наказом Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України у Волинській області №2 о/с від 14.03.2023 «По особовому складу», на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі №140/5560/22, зараховано до вислуги років прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомильського районного відділу, період вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 23.11.2021 (а.с.68). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі №140/1467/24 визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до вислуги років ОСОБА_1 періоду проходження служби в органах внутрішніх справ з 24.11.2021 по 06.03.2023. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період проходження служби в органах внутрішніх справ з 24.11.2021 по 06.03.2023 із внесенням відповідних записів до його трудової книжки. Наказом заступника Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України у Волинській області №2 о/с від 31.07.2024 «По особовому складу», на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі №140/1467/24, зараховано до вислуги років прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу, період проходження служби в органах внутрішніх справ з 24.11.2021 по 06.03.2023. Вислуга років станом на 06.03.2023 складає: в календарному обчисленні 26 років 00 місяців 04 дні (а.с.69). Попередженням від 05.01.2023 ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 попереджено про наступне звільнення з органів внутрішніх справ з 06.03.2023 (а.с.54). За результатами розгляду подання відділу координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ України №26302/51-2025 від 17.07.2025 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення №65 від 25.07.2025 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років. У рішенні зазначено, що відповідно до поданих документів вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_1 станом на 06.11.2015 складає 18 років 8 місяців 03 дні в календарному обчисленні. В подані про призначення пенсії дата звільнення зі служби 06.03.2023, одночасно відсутній наказ про звільнення. Як наслідок, вирішено відмовити в призначені пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в зв`язку з тим, що не виконуються умови ст. 12 Закону України №2262-XII, а саме: відсутність необхідної календарної вислуги років на дату звільнення та наказу про звільнення, а також відсутністю підтверджуючих фінансових документів, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.14-15). Вважаючи дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон України №2262-ХІІ), визначені цим Законом, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон України №2262-ХІІ) пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Частиною четвертою статті 17 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Згідно з статтею 17-1 Закону України № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Статтею 17-1 Закону України № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» № 393 від 17.07.1992 (далі Постанова Кабінету Міністрів України № 393) визначений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі Порядок № 393), в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно з пунктом 1 Порядку №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б-д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту. Постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Порядок №3-1, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №3-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу IV Порядку №3-1). Аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що Закон України №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років, передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги), у даному випадку 25 років календарної вислуги років. Так, відповідачем заперечується наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років станом на день надходження документів про призначення пенсії, оскільки, на переконання ГУ ПФУ у Волинській області, вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_1 станом на 06.11.2015 складає 18 років 8 місяців 03 дні в календарному обчисленні. Колегія суддів не погоджується з такими висновками ГУ ПФУ у Волинській області з огляду на наступне. Як встановлено судом вище, наказом УМВС України у Волинській області від 05.11.2015 №322 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 було звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 у справі №803/3850/15 (№876/730/16) скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 у справі №803/3850/15 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ по УМВС України у Волинській області за №322о/с від 05.11.2015 про звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 інспектора патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015. Згідно із наказом УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 №7 о/с «Про внесення змін до наказів УМВС України в області» скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 05.11.2015 №322 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 та згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону №580-VIII, відповідно до Положення №114 звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі №803/922/16, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 №7 о/с «Про внесення змін до наказів УМВС України в області» в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015. Відповідно до наказу УМВС України у Волинській області від 16.09.2016 №12 о/с «По особовому складу» скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 30.05.2016 №7 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015 та згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону №580-VIII, відповідно до Положення № 114 звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 у справі №803/1508/16, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 16.09.2016 №12 о/с «По особовому складу» в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06.11.2015, стягнуто з УМВС України у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 06.06.2019 в сумі 88957,08 грн. Наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області №1 о/с від 21.06.2019 «По особовому складу» скасовано наказ УМВС України у Волинській області №12 о/с від 16.09.2016 в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , поновлено на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 06.11.2015 прапорщика міліції ОСОБА_1 . Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №140/2988/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС у Волинській області № 2 о/с «По особовому складу» від 02.09.2019 в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 03.09.2019, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського РВ УМВС України у Волинській області із 04.09.2019, стягнуто із УМВС України у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із 04.09.2019 по 17.12.2019 у сумі 6877,58 грн. Зазначене рішення суду виконане у спосіб прийняття наказу УМВС України у Волинській області від 21.06.2019 № 1 о/с, яким: скасовано наказ УМВС в області від 16.09.2016 № 12 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) Положення № 114 інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу прапорщика міліції ОСОБА_1 , поновлено позивача на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу. В подальшому, наказом голови Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 02.09.2019 № 2 о/с «По особовому складу» прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу звільнено за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) із 03.09.2019, та вказаний наказ також було оскаржено в судовому порядку. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі №140/2651/21 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Волинській області, ГУ НП у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії в задоволенні позову відмовлено. Разом з тим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі №140/2651/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 24.02.2021 № 3 o/c в частині повторного звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу відповідно до пункту 63 «з» Положення №114 з 24.02.2021, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського РВ УМВС України у Волинській області із 25.02.2021. Наказом УМВС України у Волинській області від 24.11.2021 № 7 о/с «По особовому складу», на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №140/2651/21, поновлено прапорщика міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу, з 25.02.2021. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі №140/5560/22, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії УМВС України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до вислуги років позивача ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 23.11.2021 та зобов`язано УМВС України у Волинській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 23.11.2021. Наказом Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України у Волинській області №2 о/с від 14.03.2023 «По особовому складу», на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі №140/5560/22, зараховано до вислуги років прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомильського районного відділу, період вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 23.11.2021. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі №140/1467/24 визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до вислуги років ОСОБА_1 періоду проходження служби в органах внутрішніх справ з 24.11.2021 по 06.03.2023. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період проходження служби в органах внутрішніх справ з 24.11.2021 по 06.03.2023 із внесенням відповідних записів до його трудової книжки. Наказом заступника Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України у Волинській області №2 о/с від 31.07.2024 «По особовому складу», на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі №140/1467/24, зараховано до вислуги років прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу, період проходження служби в органах внутрішніх справ з 24.11.2021 по 06.03.2023. Вислуга років станом на 06.03.2023 складає: в календарному обчисленні 26 років 00 місяців 04 дні. Попередженням від 05.01.2023 ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 попереджено про наступне звільнення з органів внутрішніх справ з 06.03.2023 (а.с.54). Відповідно до розрахунку вислуги років для призначення пенсії, складеного сектором з пенсійних питань з обслуговування Волинської області РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях вислуга років ОСОБА_1 на 06.03.2023 для призначення пенсії складає 26 років 00 місяців 03 дні, в тому числі: календарна вислуга років 26 років 00 місяців 03 дні (на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі №140/5560/22 та від 09.04.2024 у справі №140/1467/24) та служба в пільговому обчисленні 00 років 00 місяців 00 днів (а.с.83зворот-84). Наведені обставини, встановлені рішеннями суду, що набрали законної сили, щодо наявності у ОСОБА_1 календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років, підлягають врахуванню як такі, що не потребують додаткового доказування (ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України). Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки станом на дату звільнення (06.03.2023) вислуга позивача для призначення пенсії становить 26 років 00 місяців 03 дні, що підтверджується наведеними вище обставинами, а тому він набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України №2262-ХІІ. Питання застосування пільгового обчислення вислуги років в спірному випадку не є предметом спору, оскільки базуються на помилковому визначенні органом пенсійного фонду дати звільнення позивача зі служби в органах МВС. З матеріалів справи видно, шо що датою звільнення позивача зі служби в органах МВС є саме 06.03.2023, а відповідно, саме на цю дату звільнення позивача (06.03.2023) відповідачу необхідно було перевіряти відповідність календарної вислуги років ОСОБА_1 вимогам пункту «а» ст. 12 Закону України №2262-XII. Щодо не сплати страхових внесків, то колегія суддів вказує на наступне. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Законодавством не передбачена відповідальність застрахованої особи - найманого працівника за невиконання страхувальником - роботодавцем обов`язку сплати страхових внесків. При цьому, найманий працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві. Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Суд звертає увагу, що у випадку невиконання страхувальником обов`язку щодо сплати єдиного внеску, в тому числі порушення строків його сплати, законодавство передбачає відповідальність страхувальника шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки. Зважаючи на встановлені вище обставини, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції в тому, що позивач не має нести негативні наслідки за несплату роботодавцем страхових внесків за позивача. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 140/12164/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос