Постанова 4857 № 140/2651/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/2651/21 пров. № А/857/11797/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Юрченко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року (суддя першої інстанції Ксензюк А.Я., м. Луцьк) В С Т А Н О В И В: У березні 2021 ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про: визнання протиправним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 24 лютого 2021 року № 3 o/c в частині повторного звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу відповідно до пункту 63 «з» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» з 24 лютого 2021 року; зобов`язання поновити на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області із 24 лютого 2021 року; зобов`язання Головного управління Національної поліції у Волинській області вирішити питання про прийняття на службу позивача до Національної поліції України на підставі поданих ним рапортів відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень 3акону України «Про Національну поліцію». Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року в задоволенні позову було відмовлено повністю. Не погодившись із таким рішенням, його оскаржив позивач. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове про повне задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що він неодноразово був звільнений із органів внутрішніх справ України, однак рішеннями судів був поновлений на раніше займані посади. 24 грудня 2020 року отримав попередження про наступне звільнення з тих же підстав, що й в оскаржуваних попередніх наказах, які в судовому порядку визнанні протиправними та скасовані. 24 лютого 2021 року Головою ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області було прийнято наказ № 3 о/с про звільнення у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 63 «з» (через скорочення штатів) прапорщика міліції ОСОБА_1 з 24 грудня 2020 року, копію даного наказу позивач отримав рекомендованим листом 01 березня 2021 року. Позивач вважає вказані дії відповідача та наказ ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області про звільнення протиправними, оскільки йому не було запропоновано наявних вакантних посад у ГУ НП у Волинській області, які б він міг обійняти відповідно до своєї кваліфікації. Стверджує, що відповідно до розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», звільнення працівників міліції через скорочення штатів можливе лише при відмові від проходження служби у поліції та вказує, що такої відмови не заявляв, а неодноразово звертався із рапортом про прийняття на службу на рівнозначну посаду та бажанням продовжувати подальшу службу в поліції. Відповідачі у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Так, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області було належним чином повідомлене про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання 07.10.2021 судової повістки на електронну адресу, судова повістка одержана вказаним відповідачем, що підтверджено електронним повідомленням від відповідача, яке надійшло на адресу суду 08.10.2021 о 10:20 год. Головне управління Національної поліції у Волинській області було належним чином повідомлене про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання 07.10.2021 судової повістки на електронну адресу, судова повістка одержана вказаним відповідачем, що підтверджено електронним повідомленням від відповідача, яке надійшло на адресу суду 08.10.2021 о 10:21 год. У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення аналогічні викладеним доводам. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах УМВС України у Волинській області з 04 вересня 1998 року по 06 листопада 2015 року. Позивач був звільнений наказом УМВС України у Волинській області від 05 листопада 2015 року №322 о/с у запас (з постановкою на військовий облік) Збройних Сил з органів за п. 63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 року. Вислуга на день звільнення складала: календарна 18 років 08 місяців 06 днів. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження вказаного наказу. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі № 803/3850/15 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року апеляційну скаргу задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 05 листопада 2015 року №322 о/с в частині звільнення інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу УМВС України у Волинській області прапорщика міліції ОСОБА_1 з 06 листопада 2015 року. Наказом голови Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 30 травня 2016 року № 7 о/с, відповідно до Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу УМВС України у Волинській області та згідно з пунктами 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 у справі № 803/922/16 визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 30 травня 2016 року за № 7 о/с «По особовому складу» в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу УМВС України у Волинській області; зобов`язано відповідача поновити позивача на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу УМВС України у Волинській області з 06 листопада 2015 року. Наказом УМВС України у Волинській області від 16 вересня 2016 року № 12 о/с відповідно до постанови Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу УМВС України у Волинській області. На виконання вказаного рішення УМВС України у Волинській області прийнято наказ від 12 вересня 2016 року № 12 о/с яким поновлено позивача на службі та цим же наказом, згідно з пунктами 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу УМВС України у Волинській області ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів). Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у справі 803/1508/16 визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України у Волинській області від 16 вересня 2016 року №12 о/с «По особовому складу» в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу з 06 листопада 2015 року та поновив його на вказаній посаді. Зазначене рішення суду виконане відповідачем шляхом прийняття наказу УМВС України у Волинській області від 21 червня 2019 року №1 о/с, яким було: скасовано наказ УМВС в області від 16 вересня 2016 року №12 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за п.63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу прапорщика міліції ОСОБА_1 ; поновлено позивача на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу. 03 липня 2019 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення із 03 вересня 2019 року на підставі Закону України «Про Національну поліцію», пункту 63 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через скорочення штатів). Наказом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 02 вересня 2019 року № 2 о/с «По особовому складу» прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу звільнено за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) із 03 вересня 2019 року. Наказ УМВС від 02 вересня 2019 року №2 о/с позивач оскаржив у судовому порядку. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №140/2988/19 визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 02 вересня 2019 року № 2 о/с в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 03 вересня 2019 року; поновлено позивача на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області із 04 вересня 2019 року. На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №140/2988/19 наказом УМВС України у Волинській області від 12 березня 2020 року №1 о/с поновлено на посаді Інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу із 04 вересня 2019 року прапорщика міліції ОСОБА_1 . Із матеріалів справи видно, що 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення на підставі Закону України «Про Національну поліцію», пункту 63 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через скорочення штатів). Наказом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 24 лютого 2021 року № 3 о/с «По особовому складу» прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу звільнено за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) із 24 лютого 2021 року. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будучи обізнаним з приписами пункту 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ стосовно того, що «з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів», позивач своїм правом, передбаченим Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №580-VІІІ не скористався, та протягом трьох місяців з дня публікації цього Закону (пункт 10) не виявив свого бажання проходити службу у поліції шляхом звернення до відповідних органів Національної поліції України, хоча позивач мав таку можливість у період після ухвалення судами рішень та в період дії прийнятих відповідачем відповідних наказів щодо поновлення на службі згідно з судовими рішеннями. Зазначене вказує про відсутність на теперішній час підстав для застосування до позивача положень пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VІІІ для цілей продовження його служби у поліції (працевлаштування до поліції), а також свідчить про правомірність застосування відповідачем до позивача положень пункту 10 зазначеного розділу Закону №580-VІІІ. При цьому, судом встановлено, що після ліквідації УМВС України у Волинській області в штатному розписі вказаної установи відсутні посади поліцейських, які б могли бути запропоновані працівнику, а тому у Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області була відсутня можливість подальшого використання на службі прапорщика міліції позивача по посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу УМВС України у Волинській області. Також суд зазначив, що рапорти позивача від 05 липня 2019 року, від 21 січня 2020 року та від 21 листопада 2020 року були розглянуті належним чином. Крім того, вказані рапорти подані позивачем поза межами тримісячного строку, встановленого п. 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», протягом якого працівники міліції могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про їх призначення за їх згодою. Таким чином, після 07.11.2015 прийом до лав поліції здійснюється на конкурсній основі, однак позивач не виявив бажання приймати участь у цьому конкурсі. Отже, позивачеві не було відмовлено у прийнятті на службу до поліції у порядку, який визначений Законом України «Про Національну поліцію». Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно пункту 1 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 №580-VIII цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року. Пункт 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. За пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Пункт 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Приписами підпункту «з» пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (з наступними змінами та доповненнями) (далі Положення 114) передбачено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі. Аналіз пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» свідчить, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на таку посаду, або у разі успішного проходження конкурсу. Водночас надання згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад у такому органі. Тобто наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у протилежному випадку не має можливості виявити ініціативу, а своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва. Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявності/відсутності можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту «з» пункту 63 Положення №114. Отже, лише у разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» і звільнення особи за скороченням штатів. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №803/3850/15, від 15 травня 2019 року №826/1584/16, від 24 вересня 2019 року у справі №520/8684/18, які враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України. Крім того, на цьому також акцентовано увагу в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року по справі №520/5147/19. Отже, при винесенні наказу від 24 лютого 2021 року № 3 o/c в частині повторного звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу відповідно до пункту 63 «з» Положення 114 через скорочення штатів Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області зобов`язане було розглянути можливість подальшого використання позивача на службі, оскільки такий порядок звільнення працівника міліції прямо передбачений пунктами 9-10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» , чого відповідачем зроблено не було. Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчити про вчинення з боку відповідачів дій, спрямованих на забезпечення позивача штатною посадою, переведення його на іншу відповідну посаду або пропозиції позивачу посади в органах Національної поліції. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами ОСОБА_1 про те, що його неодноразово було звільнено з аналогічних підстав і хоча у кожному окремому випадку суди приймали рішення на користь позивача, відповідні органи державної влади продовжували протиправну поведінку по відношенню до нього. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 25.04.2019 у справі №803/3850/15 зазначив, що під час розгляду цієї справи відповідачами не надано жодних належних доказів, які б підтверджували пропонування позивачу посади в органах Національної поліції і його відмови від цих посад. До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звертався з приводу продовження служби в поліції. З огляду на приписи частини 2 статті 77 КАС України, суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачами не надано жодних належних доказів, які б підтверджували пропонування позивачу посади в органах Національної поліції і його відмови від цих посад. До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звертався з приводу продовження служби в поліції. Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звертався з письмовими рапортами від 05 липня 2019 року, від 21 січня 2020 року та від 21 листопада 2020 року щодо звільнення його з органів внутрішніх справ України у відповідності до підпункту «к» пункту 63 Положення №114 у зв`язку з переходом ним у встановленому порядку на службу до ГУНП у Волинській області. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про протиправність наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 24 лютого 2021 року № 3 o/c в частині повторного звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу відповідно до пункту 63 «з» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» з 24 лютого 2021 року і його скасування. Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача та охоронюваних законом інтересів позивача є поновлення його на роботі. День звільнення це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ. Встановлено, що УМВС України у Волинській області станом на час розгляду справи не ліквідоване. Отже, ОСОБА_1 в порядку пункту 24 Положення №114 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений. Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося би примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ"), відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02). З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу 24 лютого 2021 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області з 25 лютого 2021 року. Разом з тим, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Національної поліції у Волинській області вирішити питання про прийняття на службу позивача до Національної поліції України на підставі поданих ним рапортів відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень 3акону України «Про Національну поліцію» до задоволення не підлягає, оскільки, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, у даному випадку, буде поновлення позивача на посаді з якої його було звільнено. При цьому належним відповідачем за вказаними позовними вимогами є УМВС України у Волинській області, до якого і належить задовольнити позов, в той час як Головне управління Національної поліції у Волинській області не є належним відповідачем, прав позивача не порушило, тому у задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача необхідно відмовити. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, викладені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому його необхідно скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 24 лютого 2021 року № 3 o/c в частині повторного звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу відповідно до пункту 63 «з» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» з 24 лютого 2021 року. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Любомльського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області із 25 лютого 2021 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 08.11.2021 у зв`язку з тимчасовою відсутністю судді Качмара В.Я.